Розділ «ВСТУП»

Після команди "Відходь" всі, в тому числі й такі, що не встигли запалити запалювальні трубки, відходять у призначене заздалегідь укриття або на безпечну відстань.

Якщо заряд не вибухнув, підривнику, що здійснював його установлення, дозволяється підходити до заряду (за командою старшого) не раніше ніж через 15 хвилин після того, як за розрахунком мав відбутися вибух. Підходячи ближче, необхідно уважно слідкувати, чи відсутні ознаки горіння вогнепровідного шнура або самого заряду.

Підривання детонувальним шнуром

Детонувальний шнур призначений для одночасного підриву декількох зарядів, наприклад, у разі підривання мостів, будівель і т. п., а також для безкапсульного підривання зарядів ВР, що закладені у важкодоступних місцях.

Детонувальний шнур складається із серцевини - бризантної ВР, двох напрямних ниток і ряду внутрішніх і зовнішніх обплетень, вкритих оболонкою, що ізолює від вологи.

Рис. 95. Детонувальний шнур (бухта 50 м)

а - склад, б - зовнішній вигляд; / - ВР (тен); 2 - зовнішня оболонка; 3 - напрямна нитка

Залежно від виду вологоізолювальної оболонки, детонувальний шнур, яким забезпечуються війська, поділяється на марки ДШ-Б і ДШ-В. Оболонка шнуря марки ДШ-Б являє собою шар водонепроникної мастики, поверх якої навиті червоні нитки. Оболонка шнура марки ДШ-В є більш водонепроникною і виконана з пластикату червоного кольору. Червоний колір оболонок детонувального шнура дозволяє легко відрізнити його від шнура вогнепровідного. Діаметр детонувального шнура обох марок дорівнює 5-6 мм.

Детонувальний шнур вибухає зі швидкістю не менше 6500 м/с. Його необхідно оберігати від механічних пошкоджень, а також від впливу вологи й вогню; від вогню детонувальний шнур може загорітися і повільно горіти; у разі прострілювання кулею, він може вибухнути.

Детонувальний шнур відрізками довжиною 50 м зберігається згорнутим у бухти з покритими мастикою кінцями в сухих прохолодних приміщеннях окремо від ВР і підривних зарядів.

Детонувальний шнур підривається запалювальною трубкою, зарядом ВР або електродетонатором.

Однією запалювальною трубкою або одним електродетонатором можно підірвати до шести кінців детонувального шнура; за більшої кількості кінців їх підривають тротиловою шашкою, яку в свою чергу підривають запалювальною трубкою або електродетонатором.

Рис. 96. Підривання детонувального шнура

а - підривання одного кінця шнура; б - підривання від двух до шести кінців шнура; в - підривання більше шести кінців шнура;

1 - кінці детонувального шнура; 2 - капсуль-детонатор запалювальної трубки; 3 - вогнепровідний шнур; 4 - шпагат; 5 - шашка ВР; б - капсуль-детонатор, що вставляється в заряд

Кінці детонувального шнура, що підриваються, щільно прив'язують ізоляційною смугою або шпагатом по всій довжині капсуля-детонатора запалювальної трубки, електродетонатора або тротилової шашки.

Під водою детонувальний шнур можна підривати за умов перебування Його там не більше 10 годин - для марки ДШ-Б і до 24 годин - для марки ДШ-В.

На кінцях відрізків детонувального шнура, що вставляються у заряди, як правило, мають бути закріплені капсулі-детонатори; які закріплюються на ньому так само, як на вогнепровідному шнурі під час виготовлення запалювальних трубок.

За допомогою детонувального шнура без капсуля-детонатора можна підривати заряди з порошкоподібних (аміачно-селітряних) і з пластичних ВР. З цією метою в заряд укладається відрізок детонувального шнура, складений у 4-5 рядів без перетинань.

Детонувальним шнуром без капсуля-детонатора за потреби можна підірвати шашку пресованого тротилу, якщо її обмотати 4-5 витками шнура, що не перетинаються, які щільно прилягають до граней шашки і один до одного.