Розділ «6.5. Страхування майна фізичних осіб»

СП, - страхова премія, що обчислена за меншою страховою сумою;

К, та К, - відповідні коефіцієнти, що враховують пропорційність терміну страхування та витрати на ведення справи залежно від моменту зменшення страхової суми.

Укладений договір страхування свідчить про те, що в разі настання страхового випадку страхувальникові буде відшкодовано збиток. Методика визначення збитку залежить від ступеню знищення або пошкодження будівлі. У випадку повного знищення нерухомого майна збиток дорівнює його дійсній вартості з урахуванням витрат на рятування, а у випадку часткового пошкодження - величина збитку підраховується на основі вартості відновлювальних робіт.

Страхування домашніх тварин.

Страхування тварин - вид майнового страхування, який забезпечує захист власником на випадок загибелі тварин. Договори добровільного страхування тварин укладаються з фізичними особами, які є власниками тварин.

Характер страхування спричиняє низку обов'язкових вимог до укладання договорів.

1) Визначається об'єкт страхування, це можуть бути здорові тварини (з певними віковими обмеженнями): велика рогата худоба, коні - віком від 1 місяця свині - від 6 місяців; мули та невелика рогата худоба: вівці, кози, віслюки - від одного року; хутрові звірі: нутрії, кролі - із 45 - денного віку; собаки - від 6 місяців до 10 - 12 років; бджолосім'ї, коти, декоративні птахи: папуги, хом'яки; - екзотичні тварини, мавпи, змії та ін.

На страхування не приймаються тварини хворі, виснажені, а також ті, які перебувають у місцевості, де оголошено карантин (крім тварин тих видів, які до цього захворювання не сприйнятливі).

2) Такі тварини, як собаки, приймаються на страхування, якщо вони зареєстровані у спілці собаководів-аматорів. Українському товаристві мисливців і рибалок або в товаристві сприяння обороні України, бджолосім'ї - після перевірки ветеринарно-санітарного паспорта пасіки.

3) Власники тварин зобов'язані суворо дотримуватись встановлених у цій місцевості рекомендацій, щодо догляду за тваринами, їх годівлі і утримання, а також ужити всіх заходів, щоб запобігти їх захворюванню та загибелі. Якщо у господарстві не дотримують зазначених умов, договір страхування не укладається.

Ризики, пов'язані зі страхуванням тварин, можна поділити на чотири групи.

1) Страхування на випадок загибелі або падежу тварин від хвороб чи стихійного лиха, нещасних випадків.

2) Страхування на випадок вимушеного забою тварини, якщо вона травмована через нещасний випадок і це робить неможливим подальше її використання. Або якщо вимушений забій (за розпорядженням спеціальної ветеринарної служби) пов'язаний із вжиттям заходів, спрямованих на боротьбу з епізоотією або невиліковною хворобою, що також виключає подальшу можливість використання тварини.

3) Страхування на випадок лікування тварини від хвороби чи травми, отриманої внаслідок нещасного випадку.

4) Страхування на випадок викрадення або навмисних дій третіх осіб.

Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви страхувальника зазвичай терміном на І рік, з обов'язковим оглядом тварин, за умови страхування всіх наявних у господарстві тварин цього виду. Якщо в господарстві є тварини різних видів, наприклад, за бажанням страхувальника можуть бути застраховані тварини всіх видів або лише один вид.

Страховий захист тварин обмежується територією, обумовленою як місце страхування, тобто за адресою, зазначеною у страховому свідоцтві. Якщо тварини не перебувають за місцем страхування, страховий захист припиняється.

Страхова сума встановлюється на кожну тварину окремо, причому її максимальний розмір не може перевищувати ринкової вартості тварини (страхова оцінка). Для всіх тварин одного виду та вікової групи страхова оцінка має бути однаковою.

Страховий платіж страхувальник може сплатити готівкою представникові страховика одночасно з укладанням договору або безготівково через бухгалтерію підприємства, де він працює, на рахунок страховика в установі банку.

У разі настання страхового випадку збитки розраховуються на кожну тварину. Й у випадку загибелі чи викрадення дорівнюють її дійсній вартості, у випадку захворювання - вартості лікування, вимушеного забою—дійсній вартості за вирахуванням для деяких видів тварин вартості придатних для реалізації м'яса та шкіри. Якщо причиною вимушеного забою є інфекційне захворювання, то збиток дорівнює дійсній вартості.