Розділ «ТЕМА 4. СТРАХОВИЙ РИНОК, СТРАХОВА ОРГАНІЗАЦІЯ І ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД ЗА СТРАХОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ»

Третій етап розвитку страхового ринку в Україні розпочався після прийняття у 1996 році Закону "Про страхування", згідно з яким у країні розпочався процес упорядкування, регламентації та державного нагляду за страховою діяльністю. Законодавчо було визначено такі положення: загальні поняття страхування; об'єкти і суб'єкти страхових відносин; види обов'язкового страхування; специфічні ознаки договору страхування; порядок і умови виплати страхових платежів і страхових відшкодувань; умови забезпечення платоспроможності страховиків; порядок формування страхових резервів; компетенції і функції Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд); умови ліцензування страхових компаній.

Важливим кроком для звільнення страхового ринку від фірм, які дискредитують страхову діяльність, стало підняття суми статутного фонду до рівня 100 тис. ЕКЮ для страховиків з вітчизняним капіталом і 500 тис. ЕКЮ для страховиків з іноземним капіталом (частка іноземного капіталу не могла перевищувати 49 %) та зобов'язання внести 60% його грошима. Закон передбачав обов'язкову перереєстрацію страховиків. Такі умови стали далеко не всім страховикам під силу і кількість страхових компаній різко скоротилася.

Законом були також підвищені вимоги до страхових резервних фондів компаній, детально урегульовані окремі види страхування. Крім того, поступово стала формуватися підзаконна нормативна база.

З розвитком законодавства також одержала імпульс у розвитку інфраструктура страхування. Для захисту своїх інтересів страховики стали об'єднуватися в асоціації. У 1992 р. була створена найбільш впливова страхова асоціація - Ліга страхових організацій України (ЛСОУ)

Регулювання діяльності страхового ринку у досліджуваному періоді здійснює Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю. Проте згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 року № 1573 "Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади" Укрстрахнагляд було ліквідовано, а його функції передано Міністерству фінансів України, а саме Департаменту фінансових установ і ринків.

Визначну роль у розвитку вітчизняного страхування зіграла затверджена урядом Програма розвитку страхового ринку від 14 вересня 1998 р. У ній передбачалося дозволити пряму присутність іноземного страховика в Україні в середині 2000 р.

Закон "Про страхування" у редакції 1996 р. швидко вичерпав свій потенціал. Виникла актуальна потреба в удосконаленні низки його положень, у реформуванні страхових резервів, регульованих значно застарілим урядовим положенням.

Удосконалення закону також вимагали зобов'язання України, що виходять з підписаного в 1994 р. Угоди про партнерство і співробітництво з Євросоюзом. Таким чином, з одного боку, потреби внутрішнього росту, а, з іншого боку, — євростандарти призвели до появи в 2001 р. Закону "Про страхування в Україні" у новій редакції, запровадженням якої було започатковано четвертий етап розвитку страхового ринку України.

Відбулось суттєве збільшення мінімального розміру статутного фонду (капіталу) страховика. Зокрема, мінімальний розмір статутного капіталу страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя -1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України, що мало сприяти капіталізації одних страхових компаній та ліквідації інших. Забороняється формувати статутний капітал нематеріальними активами, майном, що перебуває у заставі, кредитами, векселями; 100% статутного капіталу мають становити гроші, дозволяється формувати внесок у формі державних цінних паперів, емітованих за їх рахунок.

Поява перших неформальних об'єднань страховиків за змістом "страхова група" зумовила також внесення до Закону України "Про страхування" декількох прогресивних норм, зокрема того, що загальний розмір внесків страховика до статутних капіталів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного капіталу, в тому числі розмір внеску до статутного капіталу окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. При цьому ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного капіталу страховика, який здійснює страхування життя.

Сучасну організаційну структуру страхового ринку України формують 442 страхових компаній (з них СК "life" - 64 одиниць, СК "Non-Life" - 378 одиниць, дані за 2010 рік, табл.), 60 страхових брокерів.

Таблиця 4.1. Кількість страхових компаній на страховому ринку України

На регіональному рівні в Україні діють Харківський, Львівський, Кримський союзи страховиків, а за галузевою ознакою — Ядерний страховий пул України, Асоціація страховиків в аграрному секторі економіки. В кінці 2012 року було створено Аграрний страховий пул згідно з Законом України "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою"[8].

Слід згадати ще раз про Моторне (транспортне), Морське, Авіаційне страхові бюро України. Особливі завдання на страховому ринку виконують актуарії.

Таким чином, страховий ринок України являє собою певною мірою структуроване економічне середовище. В той же час на процеси подальшого планомірного розвитку страхування як у регіонах, так і в Україні в цілому, впливають проблеми різного характеру, більшість яких знаходяться власне поза площиною страхового ринку.

4.3. Страхова компанія як суб'єкт страхового ринку

Страховик - це організація, котра згідно з отриманою ліцензією бере на себе за певну плату зобов'язання у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальникові чи особам, яких він назвав, завданий збиток або виплатити страхову суму.

Законом України "Про страхування" встановлено, що страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених Законом Україні "Про страхування", а також ті, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика має бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками резидентами України. Закон "Про страхування" передбачає також можливість утворення державних страхових організацій.

За формою власності страховики можуть бути державними і приватними.

За характером роботи страховим поділяються на три групи: 1) такі, що страхують життя; 2) здійснюють інші види страхування; 3) надають виключно перестрахувальні послуги.