Розділ «Тема 10. СТРАХОВІ ПОСЛУГИ У БАНКІВНИЦТВІ»

— страховий випадок є наслідком зміни умов кредитного договору без узгодження із страховиком;

пролонгація кредитного договору сталася без відома страховика. При пролонгації кредитного договору страхувальник зобов'язаний пролонгувати договір страхування із сплатою додаткової страхової премії. При цьому страховий платіж вираховується так само, як при укладанні чинного договору;

отриманий кредит використано не за цільовим призначенням;

страхувальник не виконав умов договору страхування;

навмисні дії страхувальника спрямовані на настання страхового випадку;

надання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;

несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин.

Отже, одним із способів забезпечення зобов'язань позичальника відповідно до кредитного договору є страхування ризику неповернення кредиту (страхувальником є банк, який передає ризик страховику) та страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту (страхувальником є позичальник).

10.3. Страхові послуги на ринку іпотечного кредитування

В Україні розроблена і введена в дію система правового регулювання іпотечної діяльності, яка передбачає й обов'язковий страховий захист. Відповідно до Закону України "Про іпотеку", обов'язковою умовою при наданні іпотечного кредиту клієнту є те, що іпотекодавець (позичальник) повинен застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, псування чи пошкодження. При цьому вигодонабувачем відповідно до договору страхування є іпотекотримач (кредитор), а страховий поліс є гарантією забезпечення виданого банком кредиту [7]. Тобто предмет іпотеки страхується від збитків загибелі чи пошкодження внаслідок: пожежі, вибуху, удару блискавки, стихійних лих, залиття водою, протиправних дій третіх осіб. На практиці страхування нерухомості як об'єкта іпотеки відображається у структурі показників страхування майна.

Можливий повний пакет послуг щодо страхування ризиків іпотечної діяльності представлений на рис. 10.3.

Крім страхування предмета іпотеки, банки вимагають укладання договору добровільного страхування життя позичальника, яке забезпечує банку покриття ризиків, що виникли через події, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи. У цьому разі страхова компанія сплатить банку відшкодування, якщо відбулись:

травматичне ушкодження чи інший розлад здоров'я страхувальника внаслідок нещасного випадку;

смерть страхувальника внаслідок нещасного випадку;

смерть страхувальника внаслідок виникнення (загострення) захворювання в період дії договору страхування.

Варто зазначити, що у разі сплати страхового платежу не в повному обсязі, страховик несе відповідальність за таким договором страхування пропорційно відношенню суми сплаченої частини страхового платежу до передбаченої за таким договором страхування та відповідно зменшує страхову виплату.

Новою страховою послугою, яка часто є обов'язковою вимогою банку при видачі кредиту на купівлю квартири, є титульне страхування. Щоб здійснювати таке страхування, вітчизняні страховики отримують ліцензію, в якій записано "страхування втрати майна у результаті втрати права власності". Зупинимось на принципових питаннях цього страхування детальніше. При укладенні договору титульного страхування також подається заява, в якій мають міститися такі дані: інформація, яка дозволяє точно ідентифікувати страхувальника і вигодонабувача, об'єкт нерухомості, ризик втрати права власності, який пропонується страхувати, тощо.

При укладенні договору титульного страхування також подається заява, в якій мають міститися такі дані: інформація, яка дозволяє точно ідентифікувати страхувальника і вигодонабувача, об'єкт нерухомості, ризик втрати права власності, який пропонується страхувати, тощо.

Перш ніж укласти договір страхування здійснюється ідентифікація ризику втрати права власності. Усі можливі фактори ризику, пов'язані з повною або частковою втратою права власності, умовно поділяють на припинення права власності при здійсненні угод з нерухомістю й обмеження права власності. Перераховані чинники ризику розпочинають діяти до моменту укладення договору страхування і не є відомі страхувальнику.

Страховик досліджує історію об'єкта нерухомості. У разі виникнення певних застережень страховик звертається до продавця з проханням знайти осіб, які брали участь в угоді, щоб отримати від них необхідну інформацію. Для перевірки "чистоти житла" страховики досить часто використовують власні інформаційні канали — посередників, що мають зв'язки з БТІ, ЖКГ. Лише після з'ясування всіх обставин укладається договір страхування.