Діяльність сучасних громадських дитячих та молодіжних організацій здебільшого побудована на створенні та здійсненні довго- та короткострокових програм різної спрямованості, що передбачає необхідність належного фінансування. Успішний пошук джерел фінансування залежить від уміння розроблювати проекти програм, налагоджувати контакти з потенційними партнерами, організаціями і фондами.
До компетенції соціального педагога належить надання консультативної, методичної допомоги керівництву щодо основних вимог до написання проекту, Його оформлення, умов подання тощо. Необхідною є і безпосередня участь соціального педагога у розробленні та реалізації проектів із метою забезпечення відповідності змісту загальнодержавним програмам та спрямованості на розв'язання конкретних соціальних проблем. Ця умова особливо актуальна у разі фінансування програми з державного чи місцевого бюджету.
У процесі такої допомоги доречним є впровадження соціальним педагогом у практику роботи громадської організації технології соціально-педагогічного проектування, яка передбачає чітке поетапне планування процесу розроблення та реалізації проекту. Соціальний педагог сприяє вивченню особливостей соціального середовища, соціального попиту, актуальності проблеми, яку планується вирішити; прогнозуванню дієвості та результативності проекту; поширенню інформації про проект; взаємодії з органами влади та іншими організаціями; формуванню складу учасників та їх підготовці до реалізації проекту; координації дій під час реалізації проекту.
Важливим для соціального педагога є також перетворення проектувальної діяльності на засіб налагодження співробітництва та саморозвитку членів громадської організації. Необхідність виконання всіма членами громадської організації суб'єктної ролі в розробленні та реалізації проекту зумовлена тим, що самодіяльність е важливим фактором формування особистості, а інтереси та потреби членів організації мають бути максимально враховані при плануванні проекту. Активність та особиста зацікавленість члена громадської організації в процесі проектувальної діяльності зростає за таких умов: урахування його думки керівництвом; проектування змін життєдіяльності найближчого соціуму (видимі результати); визначення не тільки далеких, а й середніх та ближніх перспектив; використання під час проектування як індивідуальних, так і групових форм роботи, які доступні та цікаві для всіх.
Допомога соціального педагога необхідна і після завершення проекту, оскільки підбиття підсумків та аналіз соціально-педагогічного впливу проекту є не менш важливим етапом. Професійний аналіз здійснюється не лише для оцінки результативності та звітування про проект, а й для визначення успіхів та недоліків у процесі його виконання, врахування набутого досвіду в реалізації наступних проектів.
Взаємодія дитячих та молодіжних громадських організацій з іншими соціальними інститутами, адміністративними органами
Функціонування осередків сучасних дитячих і молодіжних рухів, реалізація їх цілей і завдань передбачають тісний зв'язок з іншими соціальними інститутами, адміністративними органами тощо. У межах їх взаємодії виокремлюють два основні напрями: ініціювання створення та підтримка діяльності організацій за місцем роботи соціального педагога (наприклад, у навчально-виховних закладах); координування діяльності дитячих і молодіжних громадських організацій регіону та органів влади.
1. Ініціювання створення та підтримка діяльності організацій за місцем роботи соціального педагога. Здійснення соціально-педагогічної діяльності особливо актуальне та необхідне у загальноосвітній школі з огляду на послаблення її конструктивних зв'язків із сучасним дитячим та молодіжним рухом. Дедалі більше науковців зауважують, що сучасна школа із освітньо-виховного поступово перетворюється в освітній заклад. Виховний процес у ній здійснюється переважно стихійно, ніким не регулюється. А тому в сучасній педагогічній науці вже як інноваційні сприймаються думки про необхідність посилення уваги до виховної системи школи, щоб у цьому соціальному інституті не лише закладався фундамент знань, світоглядних позицій, а й реалізовувався індивідуальний, творчий і лідерський потенціал учнів. Ідеться про оптимізацію, а часто й про відновлення соціально-виховної роботи в загальноосвітніх закладах, орієнтованої на розвиток соціальної спрямованості особистості учнів, залучення їх до різних трудових, спортивно-оздоровчих, дозвільних справ, формування сприятливого мікроклімату для учнів у школі, сім'ї, відкритому соціумі.
Однією з умов ефективності цього процесу і є взаємодія школи з громадськими дитячими та молодіжними організаціями. Така взаємодія ґрунтується на взаємозв'язку спільного й специфічного в діяльності школи та громадських організацій. Зокрема, спільність виявляється в меті (розвиток особистості дитини), суб'єкті виховання (молодь, школярі), часових і просторових характеристиках діяльності. Сприятливими для взаємодії є й сутнісні ознаки дитячих та молодіжних громадських організацій (професійність організаторів, варіативно-програмний підхід тощо). Отже, взаємодія загальноосвітньої школи і громадської дитячої чи молодіжної організації має основуватись на узгодженні та взаємозумовленості їхніх дій як рівноправних партнерів, спрямованих на досягнення спільної мети, ефективну реалізацію специфічних виховних можливостей кожного суб'єкта взаємодії. Л. Алієва пропонує таку структуру взаємодії:
• організування зв'язків, контактів, які приводять до збагачення результатів педагогічної діяльності;
• налагодження відносин, спілкування людей різного статусу, віку, досвіду на основі добровільності, спільності інтересів, рівності, корисності;
• організування входження всіх структур у навколишній соціум і освоєння його спільними зусиллями суб'єктів.
Такий підхід сприяє розв'язанню існуючих суперечностей між потребами та інтересами кожного учня і можливостями для їх задоволення; між намаганням учня бути активним суб'єктом навчально-виховного процесу і його реальним становищем; між необхідністю єдності позицій школи, сім'ї, громадськості і фактичною відсутністю такої єдності; між виховними можливостями соціального середовища і невмінням їх використовувати.
Налагодження ефективної взаємодії загальноосвітніх закладів і громадських дитячих та молодіжних організацій, створення системи соціально-виховної роботи в школах у межах учнівських організацій можливе лише під компетентним керівництвом фахівця. Ним може бути соціальний педагог школи, адже в його кваліфікаційній характеристиці зазначено, що він "координує діяльність і взаємодію усіх суб'єктів соціального виховання...; залучає громадські організації, творчі спілки... до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої та інших видів роботи".
З огляду на це до посадових обов'язків соціального педагога школи слід зарахувати роботу з громадськими дитячими та молодіжними організаціями. Можна сформулювати такі основні її напрями:
• інформування учнів, учителів про ті громадські організації та об'єднання, які існують в Україні, діють у даному регіоні, населеному пункті;
• налагодження взаємодії громадських дитячих та молодіжних організацій з керівництвом та учнями школи для реалізації програм та проектів, проведення спільних заходів тощо;
• допомога у створенні шкільної організації та програмуванні її діяльності;
• соціально-педагогічний аналіз заходів, які готує і проводить шкільна організація;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України» автора Лісовець О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Допомога керівництву організації у розробленні та реалізації програм і проектів“ на сторінці 1. Приємного читання.
