Важливою складовою соціально-педагогічної діяльності в громадській дитячій та молодіжній організації є сприяння розвитку різнобічних інтересів та задоволенню потреб членів організації шляхом надання соціально-педагогічної допомоги.
Соціально-педагогічна допомога - надання комплексу послуг, спрямованих на розв'язання проблем соціально-педагогічного характеру чи запобігання їм, забезпечення успішної соціалізації особистості.
Зміст соціально-педагогічної допомоги визначається межами професійної підготовки та компетенції соціального педагога. На основі аналізу розвитку сучасних громадських дитячих та молодіжних організацій в Україні можна виокремити кілька пріоритетних напрямів соціально-педагогічної допомоги:
1. Допомога у розв'язанні особистісних, міжособистісних, внутрісімейних конфліктів. Вирішальним чинником цього напряму соціально-педагогічної допомоги є конфліктологічна компетентність соціального педагога - система знань, умінь і навичок щодо запобігання, управління і вирішення конфліктів: розуміння природи суперечностей і конфліктів між людьми; формування конструктивного ставлення до конфліктів; володіння навичками неконфліктного спілкування у складних ситуаціях; уміння оцінювати і пояснювати проблемні ситуації, розвивати конструктивні засади конфліктів, передбачати можливі їх наслідки, конструктивно регулювати суперечності і конфлікти, усувати негативні наслідки конфліктів.
Російська дослідниця Олександра Бєлінська, розглядаючи соціального педагога в ролі медіатора (третьої сторони при врегулюванні конфлікту), вказує на дві площини його роботи:
• організування і проведення перемовин, у процесі яких сторони приймають узгоджене рішення;
• надання психолого-педагогічної виховної роботи підліткам і їхнім батькам.
Втручання соціального педагога припустиме лише в тому разі, коли члени організації самостійно не можуть знайти конструктивного рішення, а конфліктна поведінка набуває соціально негативного характеру. Крім того, використання конфліктних ситуацій ефективне як метод соціально-педагогічної роботи. Суть його полягає у використанні соціальним педагогом стихійних конфліктів у відносинах членів організації в колективі і сім'ї з метою залучити до вирішення конфліктів самих дітей, навчити їх розбиратися у труднощах, переплетіннях колективних і особистих стосунків.
Український соціальний педагог Сергій Харченко виокремлює вимоги до поведінки соціального педагога в конфліктній ситуації:
• неприпустимість неприязного ставлення до дитини чи батьків;
• неприпустимість постійних претензій чи докорів на адресу будь-кого з членів сім'ї;
• узгодження з батьками виховних впливів на дитину;
• надання психолого-педагогічної допомоги. Загалом діяльність соціального педагога полягає не
тільки в урегулюванні конфліктних ситуацій, а й у наданні учасникам психолого-педагогічної допомоги з елементами психодіагностики, консультування і психотерапевтичної роботи.
2. Консультативна психолого-педагогічна допомога членам організації, їх батькам і групам близького оточення. Соціально-педагогічне консультування в практиці роботи соціального педагога полягає у кваліфікованій допомозі особам у розв'язанні різних проблем з метою їх соціалізації, відновлення та оптимізації їхніх соціальних функцій, вироблення соціальних норм життєдіяльності, спілкування. -Здійснюючи консультування, соціальний педагог водночас виконує функції психолога, юриста, соціального менеджера, оскільки соціально-педагогічне консультування охоплює елементи й інших напрямів консультативної діяльності, зокрема психологічного консультування. Воно передбачає надання психологічної допомоги в розв'язанні особистісних, родинних та інших проблем.
Психологічне консультування - це безпосередня робота з людьми, спрямована на розв'язання різноманітних психологічних проблем, пов'язаних із труднощами в міжособистісних стосунках, де основним засобом впливу є побудована в певний спосіб бесіда (С. Харченко).
До компетенції соціального педагога належить також професійне консультування членів громадських дитячих та молодіжних організацій з метою активізації процесу формування психологічної готовності підлітка, молодої людини до професійного самовизначення шляхом адекватного оцінювання власних здібностей і нахилів, цілеспрямованого виховання необхідних особистісних рис.
Надаючи консультації, соціальний педагог повинен дотримуватись принципів доброзичливого і безоцінювального ставлення до клієнта, анонімності, розмежування особистісних і професійних відносин, орієнтації на норми і цінності клієнта, його включеності в процес консультування.
• 3. Здійснення корекції соціальної поведінки і соціальних зв'язків членів організації. Корекційновиховна робота як система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на часткове чи повне виправлення процесу і результату соціального розвитку та виховання дитини, - необхідна ланка цілісного безперервного процесу виховання у школі, сім'ї, позашкільному середовищі. Проте, як зазначає українська дослідниця На-талія Онищенко, більшість педагогів, організаторів дитячих осередків, які забезпечують корекційну діяльність, не має відповідної психологічної підготовки, не володіє методикою діагностики, погано орієнтується в питаннях перевиховання учнів. Усі ці компоненти включені до змісту професійної підготовки соціального педагога, який може здійснювати корекційно-виховну роботу в процесі безпосередньої співпраці з громадськими дитячими та молодіжними організаціями чи шляхом надання необхідної консультативної допомоги.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України» автора Лісовець О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Надання соціально-педагогічної допомоги членам організації“ на сторінці 1. Приємного читання.
