Розділ «Лекція 12. Соціологія політики»

Політична сфера - це сфера громадського життя, що охоплює всі політичні відносини суспільства: взаємини країн, класів, націй, соціальних груп і прошарків із приводу завоювання, утримання, використання й впливу на владу, діяльність з розбудови державної влади, участі в справах держави, визначенню цілей, змісту й засобів її політики. Організаційною основою політичної сфери служить політична система, що охоплює соціальні інститути й організації, які, взаємодіючи, виконують політичні функції на єдиній конституційній основі.

Політичне життя — це частина суспільного життя, пов'язана з політичною владою й реалізацією соціальних інтересів, основним змістом якої є усвідомлена й цілеспрямована політична діяльність людей. Внутрішній зміст політичного життя становлять відносини влади на різних рівнях організації суспільного ладу. Внутрішня структура політичного життя містить у собі так звані об'єктивно-інституційні елементи, тобто політичну систему з її основними частинами, найважливіші політичні процеси, елементи політичної культури й політичної участі.

Політична діяльність у широкому розумінні — це сукупність дій по здійсненню політичних суспільних відносин, взаємодія класів, націй, організацій, органів, інших соціальних спільностей і окремих індивідів у реалізації своїх політичних інтересів із приводу завоювання, використання й утримання влади. Методи й засоби здійснення владних функцій певними політичними силами, соціальними групами, а також способи протидії їм, що перебувають у рамках правової регламентації, являють собою політичну діяльність у вузькому розумінні.

У структурі політичної діяльності розрізняють політичну участь і політичне функціонування [2, с. 186]. Політична діяльність розрізняється також за змістом, мотивами, завданнями, формами прояву, діями. Крім того, розрізняють теоретичну й практичну політичну діяльність, що охоплює сферу політичного життя й реалізується в специфічних формах. Для теоретичної політичної діяльності основними формами є пізнавальна, прогностична й ціннісно-орієнтована; для практичної — зовнішня політика й міжнародні відносини, вироблення й реалізація внутрішньої політики держави, участь у політичному житті партій і суспільно-політичних рухів.

Політичні відносини — це стійкі політичні зв'язки й взаємодії, які складаються у зв'язку з функціонуванням політичної влади. Це відносини політичних діячів, керівників і маси, еліти й електорату (виборців), еліти й контреліти, лідерів і груп підтримки та ін.

До стійких видів діяльності належать участь у виборах органів влади, здійснення законодавчих, судових, управлінських функцій, керівництва, лобізму, організації партійної роботи.

Найважливішими засобом вдосконалювання всіх елементів політики й політичної системи в цілому є політична культура. Вона означає освіченість й поінформованість суспільства, знання законів й повагу до них, терпимість до інших думок, здатність враховувати чужі інтереси, уміння вирішувати протиріччя, мистецтво компромісу, володіння методами, способами демократичного управління.

За сферами здійснення розрізняють економічну, соціальну й культурну політику. У свою чергу економічна політика поділяється на промислову, сільськогосподарську, фінансову та ін. Соціальну політику можна диференціювати на політику у сфері охорони здоров'я, соціального забезпечення, побутового обслуговування. Культурна політика включає у себе політику у царині освіти, науки, культури, мистецтва.

Таким чином, політика є організованою і цілеспрямованою діяльністю соціальних суб'єктів, що передбачає узгодження їхніх інтересів, встановлює тісні соціальні зв'язки та відносини між ним. Все це означає, що політика є соціальним інститутом.

Як соціальний інститут політика покликана виконувати в суспільстві ряд важливих функцій:

• ціннісно-орієнтаційну — політика виражає інтереси соціальних груп, дає поштовх до визначення колективних цілей, програм суспільного розвитку;

• управлінську — політика здійснює керівництво політичними й суспільними процесами в інтересах окремих соціальних груп і суспільства в цілому, дозволяє вирішити соціальні й політичні протиріччя;

• інноваційну, сутність якої полягає у сприянні реалізації певних інтересів, цілей і завдань. Саме політика створює нові форми організації, забезпечує зміну й розвиток суспільства;

• інтегруючу — здійснюючи управління різними сферами життя суспільства, політика як соціальний інститут інтегрує розвиток різних сфер суспільства;

• прогностичну — політика розробляє визначення перспектив суспільного розвитку, створення різноманітних моделей майбутнього стану економічної, політичної системи тощо;

• соціалізації — політика забезпечує формування особистості, її виховання і всебічний розвиток, розширення її світогляду.