Розділ «Лекція 9. Соціальна взаємодія, соціальні відносини та соціальний контроль»

Частина соціологів вважає, що позитивна, інша частина — негативна.

Якщо спробувати оцінити соціальний конфлікт об'єктивно і неупереджено, то можна сказати, що він ніколи не буває виключно позитивним, чи виключно негативним. Конфлікт є позитивним моментом соціального розвитку, коли він сприяє суспільному прогресу. Однак кожний конфлікт завжди приводить до матеріальних і моральних витрат.

9.4. Система соціального контролю

Соціальні відносини між індивідами і суспільством формуються в умовах соціального контролю.

Соціальний контроль є одним з найбільш загальноприйнятих понять в соціології, що містить різноманітні засоби для підтримки порядку в суспільстві.

Соціальний контроль — засіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану взаємодію її елементів шляхом нормативного (у тому числі правового) регулювання. Це сукупність засобів і методів впливу суспільства на небажані форми поведінки з метою їх знищення або мінімізації.

Модель соціального контролю включає такі елементи: індивід, соціальна спільнота, індивідуальна дія, соціальна (групова) дія.

Важливими атрибутами та елементами соціального контролю є цінності, норми, звички, санкції, які виникають та існують внаслідок дії соціальних інститутів.

Культура кожного суспільства та спільноти має свою систему цінностей, які відіграють вагому роль у врегулюванні соціальних зв'язків. Цінності — це загальноприйняті переконання відносно цілей, до яких людина повинна прагнути, якими вона керується свідомо чи підсвідомо. Цінності — своєрідний соціальний механізм, який виявляє, систематизує, впорядковує, відтворює, зберігає, захищає, розвиває та передає все корисне у суспільстві.

Інакше кажучи, їх можна розглядати як стандарти, зразки, еталони соціальної поведінки. Для того, щоб те чи інше явище стало цінністю, воно повинно мати певні якості, які б були корисні для індивіда. Різні культури віддають перевагу різним цінностям і кожний суспільний лад встановлює, що є для них цінністю.

Цінності не лише фіксують певні переконання з приводу мети життя, але й шляхи та засоби, якими їх можна реалізувати. Цінності мають свою типологію відповідно до тих галузей суспільного життя, які вони регулюють. Наприклад, їх можна класифікувати наступним чином: життєві цінності (уявлення про щастя, про мету, про сенс життя); вітальні (цінності здоров'я, безпеки, добробуту, сім'ї, цінності освіти, правопорядку тощо); цінності громадського покликання (соціальне становище); цінності міжособистісного спілкування (чесність, доброзичливість); демократичні цінності (свобода переконань, слова, політичного вибору); партикулярні цінності (віра в Бога); індивідуальні; класові; групові; загальнолюдські (милосердя, досягнення миру, згоди).

Якщо всі відомі цінності розподілити за мірою їх значимості для людського існування, то вийде класифікація у вигляді ієрархії цінностей, побудована за принципом субординації, де кожна цінність по відношенню до вище означеної буде відігравати роль засобу або умови. Вищі цінності буття — людина і людство, а всі інші цінності є такими лише тому, що вони забезпечують існування та еволюцію людства.

Соціальна норма - загальновизнане правило, зразок поведінки дій індивідів, соціальних груп. Вона визначає межу допустимої поведінки індивіда, соціальної групи, що історично склалася у конкретному суспільстві. Соціальні норми є сукупністю зобов'язуючих принципів, правил, еталонів, вимог, встановлених суспільством, соціальними спільнотами чи уповноваженими соціальними суб'єктами для регулювання соціальних відносин, діяльності та поведінки соціальних суб'єктів на всіх рівнях та у всіх сферах життєдіяльності. Існують як правові норми, які вимагають дотримання законів і визначаються державними актами, так і моральні, які регулюються окремими групами, суспільством в цілому. Дотримання моральних норм забезпечується впливом громадської думки, колективним тиском, усвідомленням людиною своїх моральних обов'язків.

Соціальні норми об'єктивні, вони не залежать від суб'єктивних бажань і волі людини. Водночас, норми є відображенням певної соціальної реальності, створеної людьми. Соціальні норми є важливим засобом орієнтації поведінки людини і соціальної спільноти в певних суспільних умовах. Вони є засобом контролю суспільства за поведінкою своїх членів. Норма не тільки рекомендує, але й зобов'язує. Всім соціальним нормам властиві такі основні способи регулювання поведінки:

• дозвіл (все, що не забороняється, те дозволяється);

• припис (поведінка в межах прийнятих норм);

• заборона (встановлення покарання за порушення норм). Таким чином, існуючі в суспільстві норми обумовлюють

• вибір людиною цілей і засобів їх досягнення, прийняття рішення і планування вчинку, передбачення його об'єктивних та суб'єктивних наслідків.

Соціальні норми бувають різними. Залежно від характеру зміни структури — інтенсивні та екстенсивні, прогресивні та регресивні. Залежно від періоду існування — ті, що народжуються, розвиваються, сформувалися. За масовістю — масові, групові, індивідуальні. За масштабами — норми, що існують в малих та у великих групах або в суспільстві в цілому. До останніх відносять традиції, звичаї, етикет, манери поведінки. За змістом у системі норм — основні, другорядні, загальні, конкретні. За сферою діяльності — політичні, економічні, естетичні, релігійні.

Найчастіше соціальні норми поділяють на соціальні приписи і технічні правила (регулюють взаємодію людини і природи).