Розділ «Тема 7. ІНТЕГРАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ П. СОРОКІНА»

1) одно- чи двостороння інтеракція,

2) екстенсивність та інтенсивність,

3) тривалість,

4) спрямованість і організація.

Взаємозалежність сторін у процесі взаємодії може бути або рівною, або одна сторона може сильніше впливати на іншу. Отже, ми можемо говорити про двобічну й однобічну обумовленість.

Якщо інтеракція покриває всі сфери людської життєдіяльності, то це не що інше, як тотальна інтеракція. Вона також може охоплювати половину, чверть частини життєдіяльності людини чи тільки якусь одну, специфічну форму діяльності.

Розглядаючи різні модальності, Сорокін визначив "екстенсивність" як співвідношення активності і психологічного досвіду індивіда, залученого у взаємодію з загальною сумою діяльності і психологічного досвіду, що складають весь життєвий процес людини.

У рамках одного "сектора" інтеракції Сорокін подає шкалу інтенсивності залежності життєдіяльності від взаємин. Вона може коливатися від максимальної до мінімальної величини.

Поєднуючи теоретично екстенсивність та інтенсивність інтеракції, Сорокін на емпіричному матеріалі доводить, що чим більше екстенсивні або інтенсивні сектори інтеракції, тим більше пов'язані і залежні життя, поведінка, психологія взаємодіючих сторін.

Наступною модальністю, виділеною Сорокіним, є тривалість і безперервність інтеракції. Кожна людина знає, що деякі взаємодії тривають лише кілька миттєвостей і відразу закінчуються. Інші продовжуються довгі роки, іноді все життя. Початком будь-якої інтеракції Сорокін вважає початок впливу однієї сторони на поведінку і психологію іншої. Інтеракція продовжується доти, поки цей вплив існує, при цьому неважливо зустрічаються індивіди чи ні. Тільки коли сама пам'ять чи думка про існування однієї сторони перестає впливати в значній мірі на психологію чи поведінку іншої, тільки тоді процес можна вважати закінченим. Безперервність самого процесу інтеракції залежить від фізичних, біологічних, психологічних та інших умов. Однак найбільший вплив на неї роблять умови соціальні.

Що стосується такої модальності, як напрямок процесу взаємин, то Сорокін вважає, що воно може бути:

• солідарним,

• антагоністичним,

• змішаним.

При солідарній інтеракції прагнення і зусилля сторін збігаються. Якщо бажання і зусилля сторін знаходяться в конфлікті, то це антагоністична форма інтеракції, якщо ж вони збігаються тільки почасти — це змішаний тип напрямку взаємодії. У соціальній реальності чисті типи "солідарності" і "антагонізму" зустрічаються надзвичайно рідко, тому що навіть кращі друзі не в усьому погоджуються, а найлютіші вороги можуть мати одну точку зору з декількох моментів.

Оскільки інтеракції розрізняються по інтенсивності й екстенсивності, по тривалості і спрямованості, то взаємовпливи можуть бути всеосяжними чи лімітованими рамками специфічного "сектора".

Остання модальність, розглянута Сорокіним, стосується організованих і неорганізованих взаємодій. Інтеракція організована, коли відносини сторін, їхні дії і функції кристалізувалися у визначені схеми і мають своєю підставою визначену, сформовану систему цінностей. Неорганізована інтеракція — коли відносини і цінності знаходяться в аморфному стані. В організованій системі соціальних взаємин існує чітка схема розподілу прав, обов'язків, функцій і соціальної позиції для кожного індивіда. Соціальний статус кожного члена чітко окреслений. Отже, така інтеракційна група має сформовану систему цінностей, поділених натри групи: законні, рекомендаційні і заборонні. Логічним продовженням розвитку організованої інтеракції є її подальша соціальна диференціація і стратифікація.

Неорганізована система інтеракції не має вищевказаних характеристик. Вона аморфна у всіх відносинах, звідси права, обов'язки, функції, соціальні позиції не визначені. Форми поведінки і взаємовідносин, а також структура соціальних диференціацій і стратифікації — відносні.

Сорокін, комбінуючи різні модальності, виділяє такі типи інтеракцій соціальних систем, як: організовано-антагоністична cue-тема інтеракції, заснована на примусі. Прикладом може служити тюремна система. Протилежною виступає організовано-солідарна система інтеракції, заснована на добровільному членстві. Міцна сім'я, релігійні, політичні, економічні й інші організації належать до цього типу. Однак найбільш розповсюдженою є організовано-змішана (солідарно-антагоністична) система інтеракції.

Аналогічні типи інтеракції, автор виділив і для неорганізованих груп: