Розділ «Тема 3. ПСИХОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА В СОЦІОЛОГІЇ КІНЦЯ XIX - ПОЧАТКУ XX СТ. ПСИХОЛОГІЗМ ПРОТИ НАТУРАЛІЗМУ»

Ключові поняття та терміни

• психологічний напрямок

• нелогічні закони

• натовп

• психологічний еволюціонізм

• усвідомлення роду

• соціальний розум

• соціальний клас

§ 3.1 Психологічні концепції в західноєвропейській соціології

§ 3.2 Еволюційно-психологічний напрямок в американській соціології

Засновником психологічного еволюціонізму в американській соціології вважається Лестер Френк Уорд (1841 - 1913 рр.). Ним написані роботи: "Динамічна соціологія" (1883 p.), "Психологічні фактори цивілізації" (1897 p.), "Нариси соціології" (1901 p.).

Як вважав Уорд, соціальна еволюція в Спенсера є по-суті еволюцією безликою, вона виступає як саморозвиток суспільства, у якому свідомій і доцільній діяльності людей зовсім немає місця. Він критикує його за те, що його еволюція є процесом чисто генетичним.

Уорд негативно ставиться до ідей Спенсера і його спробі проводити постійні аналогії між суспільством і організмом. У цілому ідею біолого-еволюційної школи американський соціолог називає не тільки теоретично помилковою, але й практично шкідливою.

Він вважав, що в основу соціології повинні бути покладені принципи психології, а не біології і зосередив свою увагу на вивченні психологічних механізмів громадського життя. За Уордом, з виникненням людини спочатку єдина еволюція роздвоюється і спонтанний розвиток стихійних сил, що він називав генезисом, доповнюється усвідомленими діями людини, яка переслідує визначені цілі. Цю свідому сторону еволюції Уорд називає "телезисом". Тобто Уорд проводить межу між "природним" прогресом, обумовленим сліпою дією загальних законів еволюції, і прогресом "штучним", пов'язаним з активною діяльністю людей. Інтерес до активної, суб'єктивної сторони історичного розвитку змушує його аналізувати сутність психологічних мотивів, що надають руху суспільству. Первинною соціальною силою, за Уордом, є бажання, зокрема голод і спрага, пов'язані з підтримкою життя виду, а також сексуальні прагнення, що забезпечують продовження роду. Розглядаючи бажання матеріального порядку, він вважав працю неприродним і тяжким обов'язком, обумовленою тільки зовнішньою необхідністю. Хоча власність і прагнення до збагачення, незважаючи на їхні негативні наслідки, здавалися йому незмінними стимулами суспільного розвитку, оскільки вони, на його думку, пов'язані з іманентним (тобто внутрішньо властивим) людській свідомості егоїзмом, а конкуренція — природним законом розвитку. На базі первинних потреб формуються більш складні інтелектуальні, моральні і естетичні потреби.

Уорд надавав почуттям, як фактору соціального розвитку, більше значення, ніж розуму. Саме ті люди, за Уордом, почуття яких були найбільш сильними, впливали на спосіб життя і характер суспільства. Як він підсумовує, "чистого інтелекту ніколи не вистачає, щоб зрушити з місця більшість".

Як основного носія "інтелектуального телезису" він розглядав державу, яка виникає в Уорда поряд з такими соціальними інститутами як класи, право і т. п. Вважаючи, що розходження між виробниками (робітниками) і невиробниками (капіталістами) утворить найбільш важливе соціальне структурування в суспільстві, Уорд підтримував профспілковий рух, симпатизував пролетаріату і виступав за рівність класів. Узагалі, як і багато американських соціологів того періоду Уорд "наповнював" соціологію гуманістичним змістом і виступав з позицій соціального реформування суспільства. Він вважав за необхідне широке втручання держави в життя суспільства і бачив у державі інструмент соціального регулювання. Разом з тим він негативно ставився до соціалізму і соціально-політичної доктрини К. Маркса.

За довгу наукову діяльність погляди Франкліна Гіддінгса (1855 - 1931 pp.) пройшли тривалу еволюцію. Його перша книга — "Принципи соціології" вийшла в світ у 1896 р., а остання, видана посмертно, — "Цивілізація і суспільство" у 1932 р. Він своєрідно охопив психологічний підхід до дослідження суспільства, аналізував соціальну структуру суспільства, дав широкий аналіз соціальних процесів і суспільних змін.

Гіддінгс підтримує Конта в тому, що стосується методології пізнання, тому що, на його думку, соціологія — це "наука, яка прагне зрозуміти суспільство в цілому і намагається пояснити його за допомогою космічних законів і причин".

Суспільство, як він вважав, є організація, частково створена несвідомою (фізичною) еволюцією, частково результат свідомого плану. Отже, соціологія "повинна поєднати в собі як суб'єктивне (психічне), так і об'єктивне пояснення".