Для вчителя володіння основами техніки мовлення, які базуються на театрально-педагогічній системі К. С. Станіславського, сприяє "вмінню красиво і просто говорити, і є елементарним показником професійної якості та слугує основою створення того мовленнєвого середовища, яке б сприяло розвитку у дітей мовленнєвих умінь і навичок". Адже, за словами А.П. Чехова, "для інтелігентної людини погано говорити повинно бути такою ж непристойністю, як і не вміти читати і писати".
Мовленнєва техніка – це сукупність елементарних прийомів фонаційного дихання, мовленнєвого голосу і дикції, доведених до ступеня автоматизованих навичок, що дає змогу вчителю з максимальною ефективністю здійснювати мовленнєвий вплив.
Володіти технікою мовлення – це означає володіти тісно пов'язаними між собою елементами: голосом, фонаційним диханням, дикцією, дотримуючись норм орфоепії. Мовлення вчителя – передусім звукове мовлення. Виконуючи найважливішу соціальну функцію спілкування, воно, як і будь-яка інша звукова система є акустичною, і, оскільки належить людині, його не можна розглядати поза психофізіологічною діяльністю. Соціальний (лінгвістичний) аспект мовлення вивчає фонологія, акустико-фізіологічний – фонетика. У цьому розділі розглядаються питання мовленнєвої техніки вчителя з фонетичних позицій. З цих позицій усне мовлення становить озвучений видих, тому першим елементом мовленнєвої техніки вчителя можна вважати Фонаційне (мовленнєве) дихання. Однак дихання є лише енергетичною базою мовлення. Інший її найважливіший компонент – мовленнєвий голос, тому мовленнєва техніка включає навички голосоведіння.
Враховуючи, що звучання голосу саме по собі ще не визначає процес мовлення, і те, що його змістовна сторона пов'язана з утворенням системи членороздільних звуків – носіїв змісту, мовленнєва техніка вчителя включає також дикцію, тобто уміння правильно вимовляти голосні і приголосні звуки.
Подібний розподіл техніки мовлення на окремі елементи надто умовний і проводиться лише для зручності теоретичного аналізу звукового мовлення. Живе мовлення – складний динамічний процес, у якому тісно взаємопов'язані і взаємообумовлені всі названі елементи мовленнєвої техніки.
Отже, техніка мовлення – це базовий компонент професійної майстерності педагога, який пов'язаний із формуванням педагогічного голосу, фонаційного дихання, чіткої дикції та орфоепічної правильності мовлення і є засобом педагогічного впливу.
Характеристика елементів техніки мовлення
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Риторика, культура та техніка мовлення корекційного педагога» автора Пінчук Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ III. Техніка мовлення“ на сторінці 2. Приємного читання.
