Не можу тебе, (Вас) довше затримувати.
Отже, типові етикетні ситуації мають багатий арсенал словесних формул, семантико-стилістичні властивості яких дають можливість мовцеві зробити правильний вибір, врахувавши структуру комунікативної ситуації, взаємини із співрозмовником, його вік, стать, соціальне становище.
Педагогічна риторика пропонує такі правила мовленнєвого етикету для вчителя:
• Не можна звертатися до вихованців за прізвиськом, навіть якщо воно не несе негативного відтінку.
• Краще звертатися до дитини за іменем, але у випадку, коли є декілька дітей з однаковим іменем, слід називати їх по формулі: "ім'я + прізвище".
• Звертайтеся на Ви до старшокласників та учнів, студентів більш старшого віку.
• Не можна називати присутнього у третій особі займенника: "Ось він іде до дошки", "Настя. Зараз вона прочитає речення". Це безграмотно і не етично, ані граматично, ані психологічно.
• Не слід зловживати надто ввічливими звертаннями: "Оленочко, будь ласка, якщо тобі не важко, дай відповідь на запитання.." Використання такого звороту діти можуть сприймати як приховану іронію або як особливе ставлення до цієї дитини.
• При звертанні до дітей не використовуйте інфінітивів дієслів "Відкрити зошити", "Дивитись на дошку!"
• Не вживайте граматично неправильних скорочених зворотів: "Увага – на малюнок!", "Перший малюнок – розповідь. Діма!" Це видає поспішність, гордовитість, апломб, за яким педагог виявляє своє невміння спілкуватись та демонструє неповагу до дітей.
• Не вживайте дієслів у минулому часі: "Сіли!", "Вийшли з-за столів", "Подивився на дошку!".
• Слід уникати пригнічене: "А зараз до дошки вийде.... і пауза". Ви спілкуєтеся не з журналом, де шукаєте прізвище, а з самими учнями, тому слід встановлювати оптичний контакт.
• Вчителів часто не слухають через негативні звернення до дітей. Краще сказати: "Чекаю на вашу увагу!", ніж "Досить розмовляти!"; "Продовжуйте свою цікаву бесіду!", ніж " Замовкніть!"; "Он які дятли прилетіли до нас на заняття!", ніж "Годі стукати!". Солодкий тільки заборонений плід!
• Наказ або прохання: сутність наказу передається вчителем ввічливо, але категорично, без ознак сумніву щодо його виконання: "Будь ласка, вийди до дошки!", "Підійди до столу!", "Прочитай!", "Розкажи!" – дія передбачається одна. Доречно використовувати такі формулювання, які будуть об'єднувати учасників уроку: "Подумаєморазом", "Уявімо собі ситуацію".
• При дітях недоречні розмови про особистість виховання. Оцінюється сказане, а не той, хто сказав; зроблене, а не той, хто зробив.
• Не можна загрожувати дітям, лякати їх кимось або чимось (директором, циганами, переведенням до молодшої групи тощо). Також не слід перед дітьми виправдовуватися: той, хто загрожує буде битий від свого удару, а виправдовуючись, ніхто не міг ще виправдатися. Як погроза, так і невпевненість виявляють слабку, полохливу людину. Це аж ніяк не личить педагогові.
Культура професійного мовлення вчителя-логопеда.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Риторика, культура та техніка мовлення корекційного педагога» автора Пінчук Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Висловлення сумніву“ на сторінці 3. Приємного читання.
