Розділ «Тема 2 РИТОРИКА. НАУКА»

(Стиль не повинен бути) ні занадто низьким, ні занадто високим, але повинен відповідати предметові мовлення...

Слова загальновживані, які належать рідній мові, метафори - ось єдиний матеріал, корисний для стилю прозаїчного мовлення.

Метафора високою мірою має бути ясною, приємною і чарувати новизною і не можна запозичувати її від іншої особи.

Чотири причини, які сприяють холодності стилю: вживання складних слів, незвичних виразів, надмірне користування епітетами, використання невідповідних метафор.

Стиль буде відповідно якісним, якщо він наповнений почуттями (раіпеіісе), якщо він відображає характер (еїпісе) і якщо він відповідає істинному станові речей. Останнє бува тоді, коли про важливі

речі не говориться злегка, і про пусте не говориться урочисто, і коли до простого імені (слова) не приєднується прикрашання; у противному випадку стиль здається клоунівським...

Стиль мовлення писемного - самий точний, а мовлення полемічного - самий акторський. Існує два види останнього стилю: перший етичний (зачіпає нрави), другий патетичний (збуджує пристрасті).

Промова має дві частини, бо необхідно назвати предмет, про який ідеться, й довести його... перша з цих двох частин є виклад (ргоіпе$і$), друга - спосіб переконання (різііз), як начебто хтось розділив промову на частини, з яких перше - завдання, друге - розв'язання... Отже, необхідні частини промови - виклад і спосіб доведення; вони становлять її невід'ємну приналежність, але частіше бувають: передмова, виклад, спосіб доведення, висновок...

Що стосується жартів, які, очевидно, мають певне місце у дебатах, то, як каже Горгій, слід серйозність супротивника відбивати засобами жарту, а жарти - засобами серйозності.

При складанні епілогу оратору необхідно: по-перше, постаратися викликати добре ставлення слухачів до себе і погане—до супротивника, по-друге, застосовувати перебільшення й применшення, по-третє, розпалити пристрасті слухачів, по-четверте, нагадати, для чого проголошено промову.