Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

1 Розумний син звеселяє батька; | а син безумний – горе матері своєї. 2 Скарби, неправдою набуті, не дають користи; | справедливість від смерти рятує. 3 Господь не дасть праведникові голодувати; | жадливість злих він геть відкине. 4 Рука ледача робить бідним; | збагачує – рука старанних. 5 Розумний чоловік збирає літом; | син безсоромний спить у жнива. 6 Благословення над головою праведника; | уста безбожних таять насильство. 7 Пам’ять праведника буде благословенна, | ім’я ж безбожника струхлявіє. 8 Мудрий серцем приймає заповіді, | а безумний балакун близький погибелі. 9 Хто чесно ходить, той ходить безпечно; | хто крутить дорогою, той упіймається. 10 Хто мружить очі, завдає прикрости, | хто ж докоряє увічі, той творить мир. 11 Уста праведного – джерело життя, | уста ж безбожного таять насильство. 12 Ненависть сварки роздуває, | а любов гріхи всі покриває. 13 В устах розумного перебуває мудрість, | – києм же по спині недоумка. 14 Мудрі збирають знання, | уста ж дурного – близька погибель. 15 Майно багатого – його фортеця | нещастя бідних – їхні злидні. 16 Праця праведного йде на прожиток, | безбожного заробіток – на погибель. 17 Стежка життя – берегти науку; | хто відкидає картання, – ходить манівцями. 18 Уста правдиві ненависть закривають; | хто розсіває обмову, той дурний. 19 В багатомовності гріха не бракуватиме; | хто стримує язик, той розумний. 20 Язик праведника – добірне срібло, | серце ж безбожних – низької вартости. 21 Уста праведного багатьох годують, | а дурні через брак розуму вмирають. 22 Господнє благословення саме збагачує, | як не збагачує жадна праця. 23 Чинити зло – для безумного неначе забава; | розумній же людині – мудрість. 24 Чого боїться злий те й спадає на нього; | бажання праведних здійсниться. 25 Як буря понесеться, безбожний щезне; | а в праведного довічна основа. 26 Що зубам оцет і очам дим, | те ледачий тим, які його посилають. 27 Господній острах днів додає, | літа ж безбожних скоротяться. 28 Надія праведних – радість, | а сподівання лихих – погубне. 29. Господня путь для праведника кріпость, | погибель тим, хто чинить зло. 30 Повіки праведник не похитнеться, | безбожники ж не насолюватимуть землю. 31 Уста праведника породжують мудрість, | язик розпусний буде відтятий. 32 З уст праведного тече ласка; | з уст грішників – розпуста.

11. Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1 Вага фальшива – для Господа гидка, | а вірні важки йому угодні. 2 Як прийде гордість, прийде й ганьба, | з покірливими ж – мудрість. 3 Досконалість праведних вестиме їх, | зрадливих погубить їхнє лукавство. 4 Багатство в день гніву – без користи, | від смерти рятує справедливість. 5 Справедливість чесного вирівнює йому дорогу; | безбожний із-за своєї безбожности гине. 6 Справедливість праведних їх рятує, | підступні заплутаються у власній злобі. 7 Умре безбожний, загине і його надія; | сподівання сильних змарнується. 8 Праведник з біди спасеться, | замість нього ж влетить у неї безбожник. 9 Устами нечестивий губить свого ближнього; | праведники своїм знанням спасуться. 10 Як праведним щастить, радіє місто; | як гинуть грішники, веселі крики лунають. 11 Благословенням праведників місто йде угору, | устами грішників – занепадає. 12 Хто гордує ближнім, той недоумок; | розумний чоловік мовчить. 13 Обмовник таємницю виявляє, | а вірний чоловік справу приховує. 14 Де нема розумного управління; народ занепадає; | а де багато дорадників, там справи стоять добре. 15 Біду на себе накликає, хто ручиться за чужого; | а хто поруку уникає, той безпечний. 16 Ласкава жінка славу здобуває; | трудящі приходять до багатства. 17 Чоловік милосердний творить добро собі самому, | жорстокий мучить власне тіло. 18 Безбожник заробляє платню обманливу; | хто ж сіє правду, той має певну нагороду. 19 Постійна справедливість до життя прямує; | хто ж гониться за злом, той гониться за смертю. 20 Огидні для Господа лукаві серцем, | та любі йому ті, хто ходять бездоганно. 21 Можна ручитися, що безбожник не уникне кари; | потомство ж праведних спасеться. 22 Що у свинячім рилі золота каблучка, | те гарна жінка, якій бракує глузду. 23 Бажання праведних – тільки добро, | сподівання безбожних – гнів. 24 Той сипле щедро, і йому ще прибуває, | а той скупий надміру і убожіє. 25 Душа, що благо діє, разбагатіє; | хто зрошує, той теж буде зрошений. 26 Хто хліб ховає, того клястимуть люди; | хто ж його продає, на голову тому – благословення. 27 Хто добра шукає, той знаходить ласку; | а хто шукає лиха, над тим воно сходить. 28 Хто на багатство покладається, той упаде; | а праведні, як листя, будуть зеленіти. 29. Хто держить дім свій у безладді, успадкує вітер; | і дурень буде рабом мудрого. 30 Плід праведного – дерево життя, | а мудрий здобуває душі. 31 Коли праведник матиме на землі відплату, | скільки ж більше – злий та грішник!

12. Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1 Хто любить навчання, той знання любить, | хто ж ненавидить картання, той безглуздий. 2 Добрий отримає від Господа, | а чоловіка лукавого він осудить. 3 Ніхто не може злобою скріпитись, | а корінь праведних не захитається. 4 Цнотлива жінка – вінець для свого чоловіка, | а безсоромна – немов гниль у його кістках. 5 Наміри справедливих – правда; | каверзи злих – обман. 6 Слова безбожних – засідки криваві, | а уста праведних спасуть їх самих. 7 Повалено на землю злих, і їх більше немає, | дім праведних же остоїться. 8 Який у чоловіка розум, так його й цінять, | а криводушний буде в погорді. 9 Ліпше бути простим і працювати на себе, | ніж бути хвальком і не мати хліба. 10 Праведний про життя своєї худоби дбає, | а серце лихих – жорстоке. 11 Хто обробляє своє поле, той буде ситий хлібом, | а хто за марнощами вганяє, той розуму не має. 12 Безбожний зазіхає на здобич лихих, | а корінь праведних тримається твердо. 13 Злий попадає в петлю з-за своїх губів, | а праведник із біди виходить. 14 Із плодів уст своїх насититься добром людина; | за вчинками рук людини буде й нагорода. 15 Дурному шлях його здається простим, | та мудрий – слухає поради. 16 Дурний притьмом свою досаду виявляє; | розсудливий приховує ганьбу. 17 Хто звістує правду – чинить справедливість; | ложний свідок – ошуканство. 18 Є такі, що словами, мов мечем, прошивають, | а язик мудрих гоїть. 19 Уста правдиві повіки перебувають; | язик брехливий – на хвилину. 20 Шахрайство в серці тих, що лихо замишляють; | радість – хто рає мир. 21 Праведному ніякої біди не буде, | а злі нещастям повняться. 22 Осоружні Господеві уста брехливі; | хто чинить правду, той йому вгодний. 23 Розумний чоловік приховує знання, | а серце дурних проголошує дурноту. 24 Рука трудящих пануватиме, | лінива – платитиме дань. 25 Журба гнобить серце людини, | а добре слово її звеселяє. 26 Друг праведника вивищує; | дорога злих на манівці їх зводить. 27 Лінивий не спече влову; | найвищий скарб людини – пильність. 28 На стежці справедливости – життя; | крива дорога веде до смерти.

13. Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1 Мудрий син любить науку, | насмішник не слухає напоумлення. 2 Із плоду уст своїх людина добро їстиме; | жадання зрадників – насильство. 3 Хто стереже свої уста, той зберігає свою душу; | хто ж свого рота невгамовно роззявляє, тому погибель 4 Душа лінивого жадає, та нічогісінько не має; | душа ж трудящих насититься. 5 Праведник слова брехливі ненавидить, | а злий поводиться безсоромно й ганебно. 6 Безвинного в путях пильнує правда; | грішника губить злоба. 7 Той вдає багатого, хоч нічогісінько не має, | а той бідного вдає, хоч він і пребагатий. 8 Викуп життя людини – її багатство; | бідний же загроженим не почувається. 9 Світло праведних звеселить, | а свічка злих погасне. 10 Гордість доводить до сварки, | а мудрість із тими, хто слухає пораду. 11 Майно, швидко нажите, пропадає; | а хто збирає поволі, той багатіє. 12 Відсунута надія – мука серця; | а здійснене бажання – дерево життя. 13 Хто словом нехтує, сам собі шкодить; | хто ж заповідь шанує, той матиме заплату. 14 Наука мудрого – джерело життя, | щоб спастися від сітей смерти. 15 Добрий розум приносить ласку, | дорога ж віроломних шорстка. 16 Кожен розумний чинить розважно, | а дурний виставляє дурноту напоказ. 17 Злий посланець у біду кидає, | а вірний вістун лікує. 18 Злидні та сором, хто науку відкидає; | а хто приймає напоумлення, той у пошані. 19 Як здійсниться бажання, душа радіє; | від зла відвертатись – то для дурних осоружно. 20 Хто ходить з мудрими, сам стає мудрим; | а хто приятелює з дурним, – той зледачіє. 21 Грішних переслідує нещастя, | а добро – нагорода праведним. 22 Добрий свою спадщину онукам залишає, | а майно грішника для праведника бережеться. 23 Цілина бідних родить багато збіжжя; | за браком правосуддя не один гине. 24 Хто щадить різки, ненавидить сина; | хто ж його любить, той завчасу карає. 25 Праведний їсть собі досхочу, | а живіт злих терпітиме нестачу.

14. Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1 Мудрість будує свій будинок, | а дурнота його руйнує власними руками. 2 Хто ходить просто, Господа боїться; | чиї ж криві дороги, той ним гордує. 3 В устах дурного – бич гордині; | а губи мудрих їх оберігають. 4 Де волів немає, там порожні ясла; | де бики сильні, там урожай великий. 5 Правдивий свідок неправди не говорить; | фальшивий свідок брехнями дихає. 6 Шукає мудрости насмішник, та даремно, | а для розумного знання річ легка. 7 Йди геть від дурня, | бо тії не знайдеш уст розумних. 8 Мудрість розумного – свою дорогу знати; | безумство глупих – обман. 9 Дурний з гріха сміється; | між праведними існує ласка. 10 Серце знає своє горе, | а в радощі його чужому не втручатись. 11 Дім лихих розпадеться, | а намет праведних процвітатиме. 12 Є дорога, що людині здається проста, | але кінець її – шлях смерти. 13 Навіть від сміху болить серце, | і кінцем радощів буває смуток. 14 Нестале серце насититься заходами своїми, | людина добра – вчинками своїми. 15 Простодушний іме віри кожному слову; | розумний уважає на свої кроки. 16 Мудрий боїться й відвертається від зла, | а дурний зухвалий у своїй самовпевненості. 17 Запальна людина робить дурниці, | розважливий – зносить усе. 18 Простаки наслідують дурноту, | розумні ж увінчаються знанням. 19 Ледачі перед добрими вклоняться, | а безбожні перед праведних дверима. 20 Бідний навіть сусідові нелюбий, | в багатого ж є сила друзів. 21 Грішить той, хто гордує ближнім; | щасливий той, хто жалує вбогих. 22 Чи ж не збочують тії, що замишляють лихо? | Милість і правда тим, хто добро замишляє. 23 Кожна праця приносить користь; | пуста балаканина – голод. 24 Вінець мудрих – їхній хист; | корона дурних – безглуздя. 25 Вірний свідок рятує ДУШІ: | хто дихає брехнею, той – облуда. 26 В Господнім страсі – міцне довір’я людини, | і її діти матимуть притулок. 27 Господній острах – джерело життя, | щоб уникати сітей смерти. 28 У безлічі народу – царя слава; | у нестачі людей – руїна князя. 29. Хто терпеливий, той великий розум має; | а хто на гнів запальний, виявляє дурноту. 30 Лагідне серце – життя для тіла, | а заздрість гризе кістки. 31 Хто гнітить убогого, той Творця його зневажає, | а почитає той, хто жалує бідного. 32 Злого валить на землю його власна злоба, | а праведник у своїй чесності знайде притулок. 33 У серці розумного мудрість покоїться, | а між дурними її не видно. 34 Справедливість підносить народ угору, | а гріх – сором народів. 35 Царська прихильність – розумному слузі; | гнів його на того, що йому сором коїть.

15. Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1 Лагідна відповідь гасить гнів, | дражливе слово викликає лютощі. 2 Язик мудрих точить знання, | уста дурних мелють дурниці. 3 На кожнім місці Господні очі | стежать за злими та добрими. 4 Язик лагідний – дерево життя, | лукавий – пригноблює душу. 5 Дурний нехтує навчанням свого батька, | а хто на картання зважає, стає мудрим. 6 У домі праведного – добра повно, | у прибутках лихого – саме безладдя. 7 Мудрих уста поширюють науку, | не так бо – серце безумних. 8 Жертва злих – гидота Господеві; | молитва ж праведних йому угодна. 9 Огидна Господеві дорога злого; | того ж, що по правді ходить, він любить. 10 Сувора кара тим, хто зо стежки збочує; | хто ненавидить напоумлення, той загине. 11 Шеол і Аваддон перед Господом (відкриті); | тим більше – серця синів людських. 12 Глузовник не любить тих, що його картають; | до мудрих він не піде. 13 Веселе серце звеселяє обличчя; | а як журба на серці, то й душа ниє. 14 Розумне серце шукає знання, | уста ж безумних живляться дурнотою. 15 Усі дні погані в сумного, | веселе ж серце завжди бенкетує. 16 Ліпше трохи в Господньому страсі, | аніж великі скарби у тривозі. 17 Ліпше миска капусти, та з любов’ю, | ніж віл годований, та з ненавистю. 18 Гаряча людина здіймає сварку, | а лагідна втихомирює незгоду. 19 Лінивого дорога немов устелена терням, | а стежка праведних гладенька. 20 Розумний син веселить батька, | дурний же матір свою зневажає. 21 Дурнота – радість безглуздому; | розумний чоловік іде шляхом просто. 22 Без міркування задуми не таланять, | а як порадників багато – щастять. 23 Людина рада відповіді своїх уст, | і яке любе слово, сказане доречі! 24 Стежка життя веде мудрого вгору, | щоб ухилитись від Шеолу долі. 25 Господь розвалить дім гордих | й утвердить межу вдовиці. 26 Огидні Господеві задуми погані, | слова ж чисті – приємні. 27 Хто жадібний наживи, той руйнує дім свій; | а хто гостинці ненавидить, той буде жити. 28 Серце праведного обдумує, що має відповісти; | а уста злих зло виливають. 29 Господь від лихих далеко, | молитву ж праведних вислуховує. 30 Ласкавий погляд веселить серце; | добра новина підкріпляє тіло. 31 Вухо, що слухає спасенного картання, | посеред розумних перебуває. 32 Хто напоумлення відкидає, свою душу зневажає; | а хто на навчання зважає, той глузду набуває. 33 Острах Господній – мудрости навчання; | славу випереджує – покора.

16. Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1 Людина робить задуми в серці, | але від Господа – відповідь язика. 2 Усі дороги людини чисті в очах власних, | Господь же розцінює духа. 3 Здайся на Господа у твоїх справах, | і задуми твої здійсняться. 4 Усе зробив Господь для власної мети, | ба навіть грішника – на день лиха. 5 Осоружний Господеві – кожен гордий серцем; | такий напевне кари не уникне. 6 Милосердям і правдою покутується гріх, | а острахом Господнім ухиляється зло. 7 Коли вчинки людини Господеві милі, | то він і ворогів його мирить з ним. 8 Ліпше трохи з правдою, | ніж з кривдою прибутки великі. 9 Серце людське обмірковує дорогу, | та Господь управляє його кроком. 10 В царя на устах – вирок; | на суді уста його не помиляться. 11 Вага й терези належать Господеві: | всі важки в мішку – його робота. 12 Огидно для царів зло чинити, | бо правдою стоїть престол їхній твердо. 13 Уста правдиві цареві довподоби; | він любить того, хто говорить правду. 14 Шал царський – вістун смерти, | та мудрий чоловік його утихомирить. 15 В ясному обличчі царя – життя; | і його ласка, немов дощ весняний. 16 Ліпше, ніж золото, придбати мудрість; | краще набути розум, аніж срібло. 17 Путь праведних – від зла відступити; | душу свою збереже, хто на путь свою вважає. 18 Погибелі передує гординя, | падінню ж – бундючний дух. 19 Ліпше бути тихим із смиренними, | ніде з гордими ділити здобич. 20 Хто вважає на слово, той знаходить добро; | хто покладається на Господа, той щасливий. 21 Розумним назвуть того, хто мудрий серцем; | ласкавість уст дає наука. 22 Розум – джерело життя тим, хто його має, | а дурнота – безумних кара. 23 Серце мудрого його уста навчає, | і губам його додає знання. 24 Приємна мова – стільник меду, | солодощі для душі, і лік для тіла. 25 Бувають путі, що здаються простими, | але кінець їх – дорога смерти. 26 Голод працівника працює для нього; | бо його рот примушує до того. 27 Негідник коїть лихо, | і на губах у нього мов вогонь гарячий. 28 Лукавий чоловік сіє незгоду, | а донощик приятелів розділює. 29. Насильник зводить сусіда свого, | і веде його на путь недобру. 30 Хто мружить очі, той хитрощі має на думці; | а хто закусує губи, той зла накоїв. 31 Сиве волосся – вінок чести: | його знаходять на праведній дорозі. 32 Вартніший довготерпеливий, аніж звитяжець, | і той, хто гнів опановує, ніж той, хто здобуває місто. 33 У пазуху кидають жереб, | але від Господа залежить вирок.

17. Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1 Ліпше шматок хліба та мир до нього, | ніж хата, повна жертвенного м’яса, та незгода. 2 Розумний слуга старшує над ганебним сином, | – з братами він розділить спадщину. 3 Як горно срібло, а вогонь золото, | так Господь випробовує серце. 4 Злочинець уважний на згубну мову, | а брехун прислухається до лукавого язика. 5 Хто з бідного сміється, той його Творця зневажає; | і хто нещастю радий, той не уникне кари. 6 Вінець старих людей – сини синів; | слава ж дітей – їхні батьки. 7 Не личить дурневі наказуюча мова, | тим менше князеві – уста брехливі. 8 Гостинець – самоцвіт для того, хто його має: | куди б не обернувсь він, матиме щастя. 9 Хто провину покриває – той любови шукає; | хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє. 10 Більше картання проймає розумного, | аніж дурного сто ударів. 11 Лихий шукає тільки заколоту, | тож на нього посланий буде жорстокий ангел. 12 Ліпше наштовхнутись на ведмедицю, в якої відібрано ведмежат, | аніж на дурня, коли він шаліє. 13 Хто за добро злом платить, | від хати того зло не відійде. 14 Почати сварку – немов випустити воду: | покинь спір, заки зчиниться сварка. 15 І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує, | обидва вони огидні Господеві. 16 Навіщо гроші в руках дурня? | Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема. 17 Друг любить протягом усього часу; | він братом буде, коли спаде нещастя. 18 Не має глузду той, хто зобов’язується | і дає запоруку перед ближнім. 19 Хто любить рани, той любить сварку; | а хто нахабний, той занепаду шукає. 20 Підступне серце добра не знаходить; | язик лукавий у біду потрапляє. 21 Хто народжує дурня – собі на журбу народжує; | тим то батько дурного радощів не знає. 22 Веселе серце – ліки добрі; | а дух прибитий висушує й кості. 23 Гостинці з пазухи бере безбожний, | щоб скривити стежки правосуддя. 24 Мудрість у розумного перед очима, | дурного ж очі на край землі несуться. 25 Безумний син своєму батькові досада, | і гіркота тій, що його вродила. 26 Карати справедливого не добре, | як і бити благородного за правоту. 27 Хто в словах здержливий, той має знання, | і розумний той, у кого кров холодна. 28 І дурень, як мовчить, здається мудрим, | і розважливим, як стулить губи.

18. Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1 Хто відокремлюється, той шукає власного бажання | й кепкує з усякої розумної поради. 2 Дурний у розумі не кохається, | він лише свій дотеп виявляє. 3 Із злом приходить і погорда, | а з ганьбою й сором. 4 Глибокі води – слова уст людини; | струмок розливний, мудрости джерельце. 5 Воно не добре – вважати на особу злого, | щоб праведника на суді скривдити. 6 Уста безумного ведуть до сварки, | і губи його викликають удари. 7 Уста безумного – його руїна; | губи його – сіть на його душу. 8 Слова донощика неначе ласощі, | які до самого споду в животі доходять. 9 Недбалий у своїй роботі | – руїнника брат рідний. 10 Ім’я Господнє – міцна башта: | праведник утече до неї – і безпечний. 11 Багатого достатки – його місто-твердиня, | і, на його думку, як стіна висока. 12 Перед погибіллю бундючиться людське серце, | а перед славою – покора. 13 Хто, не вислухавши, відповідає, | дурнота на того й сором. 14 Дух людини підтримує її в недузі, | а дух прибитий хто може перенести? 15 Серце розумного знання здобуває, | і вухо мудрих шукає науки. 16 Дарунок людини розширює йому дорогу, | і до вельмож його доводить. 17 Хто першим на суді боронить свою справу, здається праведним; | та надійде його сусід і його перевіряє. 18 Жереб закінчує спори | й вирішує між могутніми. 19 Уражений брат – немов місто-твердиня, | і чвари – немов засуви в замку. 20 Плодом уст людини наповнюється його нутро, | і він насичується здобутком губ своїх. 21 Смерть і життя – у владі язика; | хто його любить, той плоди його їстиме. 22 Хто знайшов жінку, знайшов добро велике | й від Господа одержав ласку. 23 Бідний благально говорить, | а багатий відказує жорстоко. 24 Бувають приятелі на погибель; | але буває друг від брата прихильніший.

19. Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1 Ліпше убогий, що ходить у своїй невинності, | ніж дурний з нещирими устами. 2 Навіть горливість без знання не добра, | а хто надто поспішає – помилиться. 3 Безумність людини руйнує її долю, | та й ще на Господа вона серцем гнівається. 4 Багатство множить друзів, | а бідного покидає й друг його. 5 Фальшивий свідок не уникне кари; | хто дихає брехнею, не знайде рятунку. 6 Багато тих, що запобігають у князя ласки; | кожен друг тому, хто дає гостинці. 7 Убогим всі брати нехтують, | тим більше його друзі віддаляються від нього; | у кого забагато приятелів, матиме з цього шкоду, | так само, хто вганяється за чужими справами. 8 Хто здобуває мудрість, той любить свою душу; | хто розуму пильнує, той знайде добро. 9 Неправдомовний свідок не уникне кари; | хто дихає брехнею, той загине. 10 Не личать дурневі розкоші, | тим менше слузі – панувати над князями. 11 Розважність людини – бути повільним до гніву; | слава її – переступи забувати. 12 Гнів царський – мов рик лева, | а його милість – як роса на рослину. 13 Дурний син – батькові нещастя; | а суперечки жінчині – безупинне води накрапання. 14 Дім і достатки – то по батьках спадок, | але від Господа розумна жінка. 15 Лінивство глибокий сон наводить; | душа недбала буде голодувати. 16 Хто береже заповідь, той береже себе самого, | а хто словом нехтує, той помре. 17 Хто чинить бідному добро, той Господеві позичає, | і він йому відплатить за його добродійство. 18 Карай твого сина, покіль є надія, | але б’ючи, не бий його до смерти. 19 Вельми гнівливий прийме кару: | бо коли його хочеш рятувати, зробиш ще більше гнівливим. 20 Слухай пораду й приймай навчання, | щоб стати мудрим наостанку. 21 Багато задумів у серці людини, | але воля Господня – вона встоїться. 22 Плід людини – її милосердя; | убогий – ліпший, ніж брехун. 23 Господній острах – життєдайний: | насичений ним – в спокої перебуватиме, і лихо його не спіткає. 24 Ледачий запускає свою руку в миску, | та тяжко йому її до рота донести. 25 Коли насмішника вдариш, то й простодушний стане розумнішим; | коли розумного скартати, він набереться знання. 26 Хто обдирає батька й проганяє матір, | той син ганебний, безсоромний. 27 Кинь, сину, слухати науку, | що відводить від слів розумних. 28 Лукавий свідок глузує з правосуддя, | а уста грішників пожирають беззаконня. 29. Готові на насмішників дрюки, | і на спину дурних – удари.

20. Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха