Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

1 Ровоам пішов у Сихем, бо в Сихемі зібрався ввесь Ізраїль, щоб проголосити його царем. 2 Скоро почув про це Єровоам, син Навата, – він був іще в Єгипті, куди був утік від царя Соломона, – то повернувсь із Єгипту. 3 Послали за ним і прикликали його. Прибув Єровоам і вся ізраїльська громада і так сказали до Ровоама: 4 «Батько твій наклав на нас тяжке ярмо, ти ж полегши тепер нам тяжку службу твого батька і важке ярмо, що він наклав на нас, і ми будемо служити тобі.» 5 Він відповів їм: «Ідіть на три дні назад додому, а тоді прийдіть знов до мене.» І народ розійшовся. 6 Цар Ровоам порадився з старшими, що були на службі в його батька Соломона, за його життя, і спитав: «Яку відповідь радите мені дати цьому народові?» 7 Ті відповіли: «Коли ти сьогодні станеш слугою цього народу, будеш слугувати йому, поступишся йому і говоритимеш до нього приязними словами, то вони завжди будуть твоїми слугами.» 8 Та він відкинув цю раду, що раяли старші, і порадивсь із молодими, що виросли з ним, що йому служили. 9 Він спитав їх: «Що ви порадите мені відповісти цьому народові, який мені сказав: Полегши ярмо, яке наклав на нас твій батько?» 10 І відповіли йому молоді, що виросли з ним: «Ось як маєш відповісти цьому народові, що сказав до тебе: Батько твій наклав на нас тяжке ярмо, ти ж полегши нам його, – ось як маєш їм відповісти: Мій мізинець грубший, ніж крижі мого батька! 11 Батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я додам до нього; батько карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами.» 12 Третього дня Єровоам і ввесь народ прийшли до Ровоама, як був повелів цар словами: «Прийдіть на третій день знова до мене.» 13 Цар відповів народові жорстоко, він покинув раду старших, що ті йому були дали, 14 і відповів до них так, як молоді пораяли: «Батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я додам до нього; батько мій карав вас бичами, а я каратиму вас скорпіонами.» 15 І не послухав цар народу, бо так судив Господь, щоб справдилося слово, яке висказав був Господь через Ахію з Шіло Єровоамові, синові Навата. 16 Як же побачив Ізраїль, що цар їх не послухав, дав народ цареві таку відповідь: «Що у нас спільного з Давидом? Нема в нас спадщини з сином Єссея! До своїх наметів Ізраїлю! А ти, Давиде, дбай про дім твій!» І розійшовсь Ізраїль по своїх наметах. 17 Але над синами Ізраїлів, що жили в містах Юди, царював Ровоам.

18 Цар Ровоам вислав Адонірама, начальника над поборами, але Ізраїль побив його на смерть камінням. Цар же Ровоам притьмом ускочив у колісницю, щоб утікати в Єрусалим. 19 Так відпав Ізраїль від Давидового дому – аж по цей день. 20 Як же довідались ізраїльтяни, що Єровоам повернувся, послали і покликали його на збори та й зробили його царем над усім Ізраїлем. Ніхто не пристанув до Давидового дому, крім одного коліна Юди. 21 Прибув Ровоам в Єрусалим і зібрав увесь дім Юди і все коліно Веніямина, 180000 добірних вояків, щоб воюватися з домом Ізраїля і щоб повернути царство Ровоамові, синові Соломона. 22 Та до Божого чоловіка Семея прийшло таке слово Господнє: 23 «Скажи Ровоамові, синові Соломона, цареві Юди, і всьому домові Юди та Веніямина та й решті народу: 24 Так каже Господь: Не вступайте на війну проти ваших братів, синів Ізраїля. Вертайтеся кожний додому: від мене бо так сталось.» Послухались вони слова Господнього та й повернулися з дороги, за словом Господнім. 25 Єровоам же укріпив Сихем на узгір’ї Ефраїма та й осівся там. Потім вийшов звідти й укріпив Пенуел. 26 Єровоам думав собі: «Царство може повернутись назад до дому Давида. 27 Як цей народ ходитиме в Єрусалим приносити жертви в Господньому храмі, то серце народу повернеться знов до свого пана Ровоама, царя Юди, і вони уб’ють мене й прийдуть знов до Ровоама, царя Юди.» 28 І порадившись, цар зробив 2 золоті бички і сказав до народу: «Годі вам ходити в Єрусалим! Ось твій бог, Ізраїлю, що вивів тебе з землі Єгипетської.» 29 І поставив одного в Бетелі, а другого в Дані. 30 Та це довело до гріха; і став народ ходити в Бетел, та до другого у Дан. 31 Єровоам спорудив храм на узвишші і настановив священиків з простих людей, що не були з синів Леві, 32 і встановив свято на п’ятнадцятий день восьмого місяця, яке відповідало святові, що справлялося в Юдеї. Він сам виходив на жертовник, що спорудив у Бетелі, щоб жертвувати бичкам, яких зробив. Настановив також у Бетелі жерців для узвиш, що їх побудував. 33 Він вийшов до жертовника, який спорудив у Бетелі, п’ятнадцятого дня восьмого місяця, що його по своїй волі призначив і встановив свято для синів Ізраїля, і вийшов до жертовника, щоб запалити кадило.

13. Бетел 1-10; пророк у Бетелі 11-19; кара за непослух 20-32; гріх Єровоама 33-34

1 Та ось, за словом Господнім, прийшов з Юдеї в Бетел чоловік Божий, саме тоді, як Єровоам стояв коло жертовника, щоб покадити, 2 і, на наказ Господній, крикнув проти жертовника: «Жертовнику, жертовнику! Так каже Господь: Ось домові Давида народиться син, на ім’я Йосія; він заріже на тобі жерців узвиш, що кадять на тобі, і палитиме на тобі чоловічі кістки.» 3 Того ж дня дав також знак словами: «Ось знак, що так сказав Господь: цей жертовник розсядеться, і попіл, що на ньому, розсиплеться.» 4 Як тільки цар Єровоам почув слово Божого чоловіка, що цей крикнув проти жертовника в Бетелі, простяг від жертовника руку й повелів: «Схопіть його!» Але рука, що він простяг проти нього, всохла, і він не міг повернути її назад до себе. 5 Жертовник же розсівся, і попіл з жертовника розсипався, на знак, який дав Божий чоловік за наказом Господнім. 6 Тоді цар звернувся до Божого чоловіка й сказав: «Ублагай, прошу, обличчя Господа, Бога твого, і помолися за мене, щоб моя рука знов повернулась до мене.» Виблагав Божий чоловік обличчя Господнє, і царева рука повернулася знов до нього і стала, як перше. 7 І сказав цар до Божого чоловіка: «Ходи зо мною до господи і покріпись, і дам тобі гостинця!» 8 Та Божий чоловік сказав цареві: «Хоч би ти давав мені половину твого дому я не піду з тобою; нічого не буду ані їсти, ані пити на цім місці, 9 бо так мені заповідано словом Господнім: не їстимеш, мовляв, ані не питимеш нічого і не повернешся тією дорогою, що йшов.» 10 От і пішов він іншою дорогою; не повернувся дорогою, якою прийшов у Бетел. 11 Жив у Бетелі один старий пророк. Сини його прийшли та й оповіли йому все, що зробив Божий чоловік у Бетелі того дня, і слова, що він сказав цареві, вони теж оповіли своєму батькові. 12 Батько спитав їх: «Яким шляхом пішов він звідси?» Сини вказали йому дорогу, якою пішов Божий чоловік, що був прийшов з Юдеї. 13 Він повелів синам: «Сідлайте мені осла.» І як осідлали йому осла, сів він на нього 14 та й поїхав слідом за Божим чоловіком і знайшов його, як він сидів під дубом. Питає його: «Чи ти Божий чоловік, що прийшов з Юдеї?» Той відповів: «Я.» 15 І просить його: «Ходи зо мною та з’їси щось.» 16 Він же відповідає: «Не можу повернутися з тобою й піти до тебе, не можу нічого ні їсти, ні пити тут з тобою, 17 бо Господь мені наказав: Не їстимеш ані не питимеш нічого там і не повернешся дорогою, якою прийшов.» 18 І каже той йому: «Я теж пророк, як і ти, і ангел говорив мені на наказ Господній: Заверни його до себе в хату, щоб він щось із’їв і випив.» Так обманув він його. 19 Вернувся той до нього та й їв і пив у нього. 20 Та ось коли вони були ще за столом, прийшло слово Господнє до пророка, що завернув його, 21 і закликав він до Божого чоловіка, що прийшов з Юдеї: «Так говорить Господь: За те, що ти спротивився Господньому велінню і не пильнував заповіді, яку заповідав тобі Господь, Бог твій, 22 а повернувся та їв і пив на місці, про яке він сказав тобі, щоб ти не їв і не пив там, – тіло твоє не ввійде до гробу батьків твоїх.» 23 Після того, як той наївся й напився, пророк осідлав йому осла, і він від’їхав. 24 Та як уже їхав, зустрів його в дорозі лев та й вмертвив його. І лежав його труп, простягнутий на дорозі, а осел стояв коло нього, стояв і лев коло трупа. 25 Якже проходили люди мимо, побачили труп, простягнутий на дорозі й лева, що стояв коло трупа. Прийшли вони й розповіли про це в місті, де жив старий пророк. 26 Почувши про це пророк, що завернув був його з дороги, сказав: «Це Божий чоловік, що спротивився Господньому велінню, тим і видав Господь його левові, що роздер його на смерть, за словом, що Господь сказав йому.» 27 І сказав синам своїм: «Осідлайте мені осла!» Ті осідлали. 28 Поїхав він і знайшов трупа, простягнутого на дорозі; осел же і лев стояли коло нього. Лев не жер трупа і не роздер осла. 29 Підняв він трупа Божого чоловіка, поклав на осла та привіз назад. Отак прийшов старий пророк у своє місто, щоб оплакати та поховати його. 30 Він поклав трупа до своєї гробниці, і плакали по ньому: «Ой братіку мій!» 31 А поховавши його, сказав він до своїх синів: «Як вмру, то поховайте мене у гробниці, де поховано Божого чоловіка; коло його костей покладіть мої кості, 32 бо збудеться напевно слово, що він, на Господнє веління, крикнув проти жертовника в Бетелі та проти всіх капищ, що на узвишшях у містах самарійських.» 33 Але й після цього не звернув Єровоам із своєї лихої дороги, а настановляв і далі з простих людей Жерцями на висотах. Хто тільки хотів, того призначав він жерцем на узвишшях. 34 Оце ж і звело дім Єровоама до гріха, що призвів його до погибелі й заглади з лиця землі.

14. Хвора дитина Єровоама 1-18; смерть Єровоама 19-20; Ровоам царем в Юдеї 21-31

1 Того часу занедужав Авія, син Єровоама, 2 і каже Єровоам своїй жінці: «Візьми перевдягнися, щоб тебе не впізнали, що ти жінка Єровоама, та й піди в Шіло. Там є пророк Ахія, який напророкував мені, що буду царем над цим народом. 3 Візьми з собою десять буханців хліба, коржиків і посуд меду та й піди до нього; він тобі скаже, що буде з хлопцем.» 4 Так і зробила жінка Єровоама: зібралась, прийшла в Шіло й увійшла в хату до Ахії. Ахія ж не добачав, бо у нього потемніли очі від старощів, 5 але Господь сказав до Ахії: «Ось іде жінка Єровоама, спитати тебе про свого сина, бо нездужає. Скажи їй те й те. Вона ввійде до тебе перевдягненою.» 6 Тож скоро Ахія зачув її ходу у дверях, а вже каже: «Входь, жінко Єровоама! Для чого було тобі перевдягатись? Передано мені жорстоку вість для тебе! 7 Іди, скажи Єровоамові: Так каже Господь, Бог Ізраїля: Я підняв тебе з-між народу вгору і зробив князем над моїм народом Ізраїлем; 8 я вирвав з дому Давида царство, щоб дати його тобі, – ти ж не був таким, як мій слуга Давид, який пильнував заповіді мої і ходив за мною з усього серця, чинивши тільки те, що мені довподоби, 9 а чинив ти гірше, ніж усі, що були перед тобою, бож ти пішов і наробив собі інших богів, виливані подоби, щоб довести мене до гніву, і відкинув мене позад себе. 10 За те ось пошлю я лиху годину на дім Єровоама і викоріню в Єровоама усіх чоловіків, усіх рабів і вільних в Ізраїлі, і вимету дім Єровоама, як вимітають сміття, геть дочиста. 11 Хто в Єровоама помре в місті, того жертимуть пси, а хто помре в полі, того клюватимуть птиці небесні, бо так говорить Господь. 12 Ти ж устань, іди додому. Скоро вступить нога твоя у місто, хлопець умре. 13 Ввесь Ізраїль буде оплакувати його і поховає його, і він один з дому Єровоама зійде у гріб, бо в ньому одному з дому Єровоама Господь, Бог Ізраїля, найшов щось добре. 14 Господь поставить собі над Ізраїлем такого царя, який викорінить дім Єровоама. 15 Господь захитає Ізраїля, немов тростину, що хитається в воді; він вирве Ізраїля з цієї гарної землі, що дав батькам їхнім і розвіє їх поза Ріку, за те, що наробили собі ашерів, приводили Господа до гніву. 16 Він видасть Ізраїля на поталу за гріхи Єровоама, які цей сам чинив і якими призводив до гріха Ізраїля.» 17 І пустилась жінка Єровоама в дорогу й прибула в Тірцу; та саме тоді, як переступила поріг дому, хлопець помер. 18 Поховали його, і ввесь Ізраїль оплакував його, за словом, що Господь сказав був через слугу свого, пророка Ахію. 19 Щодо решти дій Єровоама, як він воював і царював, то вони записані в літописній книзі царів Ізраїля. 20 А царював Єровоам 22 роки. І спочив він зо своїми батьками, а замість нього став царем син його Надав. 21 Ровоам, син Соломона, царював в Юдеї. 41 рік було Ровоамові, як став царем, і 17 років царював він у Єрусалимі, в місті, що Господь вибрав з усіх колін Ізраїля, щоб там перебувало його ім’я. Матір його звалась Наама, аммонійка. 22 Юдеї чинили зло в очах Господніх своїми гріхами, яких допустились, довели його до гніву більше, ніж батьки їхні, 23 бо й вони зводили собі узвишшя, кам’яні стовпи й ашери скрізь по високих горбах і під усяким зеленим деревом. 24 Були і гієродулки у краю. Вони чинили всі гидоти тих народів, що Господь прогнав перед синами Ізраїля. 25 На п’ятому році царювання Ровоама двигнувся на Єрусалим Шішак, цар єгипетський, 26 і забрав скарби з храму Господнього і скарби з царського палацу. Забрав усе, забрав і всі золоті щити, що зробив був Соломон. 27 Замість них цар Ровоам зробив мідні щити і передав їх під догляд начальникам сторожі, що вартувала при вході в царський палац. 28 Кожний раз, як цар входив до Господнього храму, сторожа брала їх, а потім приносила назад у покої сторожі. 29 Решта дій Ровоама і все, що він чинив, записано в літописній книзі царів юдейських. 30 Увесь час була війна між Ровоамом і Єровоамом. 31 І спочив Ровоам зо своїми батьками, й поховано його в Давидгороді. Матір його звалась Наама, аммонійка. Замісто нього царював син його Авія.

15. Авія – цар Юдеї 1-8; Аса – цар Юдеї 9-24; Надав царем в Ізраїлі 25-32; Вааса – цар в Ізраїлі 33-34

1 На вісімнадцятім році царювання Єровоама, сина Навата, почав царювати над юдеями Авія. 2 Він царював 3 роки в Єрусалимі. Матір його звалась Мааха, дочка Авесалома. 3 Він ходив у всіх гріхах батька свого, які той чинив перед ним, і серце його не було віддане Господеві, Богові його, як серце предка його Давида. 4 Та тільки заради Давида, Господь, Бог його, дав йому світич в Єрусалимі, зберігши його синів після нього й пощадивши Єрусалим; 5 Давид бо чинив правду в очах Господніх і, поки віку його, не відступав ні від чого, що велів йому Господь, (окрім поступку з хеттитом Урією). 6 (Поки віку його була війна між Ровоамом і Єровоамом). 7 Решта ж дій Авії та все, що він чинив, записано у літописній книзі царів юдейських. Була ж війна між Авією та Єровоамом. 8 І спочив Авія зо своїми батьками й поховано його у Давидгороді. Замість нього царював син його Аса. 9 На двадцятім році царювання Єровоама почав царювати Аса, цар юдейський. 10 Він царював 41 рік у Єрусалимі. Бабуня його звалась Мааха, дочка Авесалома. 11 Аса чинив те, що Господеві було довподоби, як предок його Давид. 12 Він вигнав розпусників з краю і викинув усіх бовванів, що поробили його предки. 13 Навіть бабуню свою Мааху позбавив достоїнства Великої Пані за те, що вона зробила подобу Ашери. Аса порубав її подобу і спалив у Кедрон-долині. 14 Але узвишшя не було знесено, хоч серце Аси й було віддане Господеві, поки віку його. 15 Він вніс у Господній храм присвяти свого батька і свої власні: срібло, золото й посуд. 16 Була ж війна між Асою і Ваасою, царем ізраїльським, поки віку їхнього. 17 Вааса, цар ізраїльський, двигнувся проти Юдеї й укріпив Раму, щоб ніхто не виходив і не входив до Аси, царя юдейського. 18 Взяв Аса все срібло й золото, що ще було зосталось у скарбниці Господнього храму та й скарбниці царського палацу, та й віддав його в руки своїм слугам, і послав їх цар Аса до Бен-Гадада, сина Тавріммона, сина Хезіона, царя арамійського, що жив у Дамаску, і повелів йому сказати: 19 «Нехай буде союз між мною і тобою, як між моїм батьком та твоїм батьком! Ось я посилаю тобі гостинця сріблом і золотом. Зламай союз, що у тебе з Ваасою, царем ізраїльським, щоб він відступив від мене.» 20 Послухався Бен-Гадад царя Аси і послав своїх військових отаманів проти ізраїльських міст, і завоював Ійон, Дан, Авел-Бет-Мааху, увесь Кінерот, усю Нафталі-землю. 21 Якже почув про це Вааса, перестав укріпляти Раму й повернувся у Тірцу. 22 Тоді цар Аса скликав усіх юдеїв, не виключаючи нікого, і ті забрали з Рами каміння й дерево, що Вааса вживав для будови. Ними цар Аса укріпив Геву, що у Веніямині, й Міцпу. 23 Вся решта дій Аси, всі його подвиги та все, що він вчинив, і міста, що збудував, записані в літописній книзі царів юдейських. На старість він хворував на ноги. 24 І спочив Аса зо своїми батьками, і поховали його в місті Давида, його предка. Замість нього царював його син Йосафат. 25 Надав, син Єровоама, став царем над Ізраїлем на другому році царювання Аси, царя юдейського, і царював 2 роки над Ізраїлем. 26 Він чинив таке, що Господеві не довподоби, і ходив дорогою батька свого і в його гріхах, якими той увів у гріх Ізраїля. 27 Та Вааса, син Ахії, з дому Іссахара, вчинив проти нього змову і вбив його у Гіббетоні, філістимлянському місті, коли Надав і весь Ізраїль облягали Гіббетон. 28 Вааса вбив його на третій рік царювання Аси, царя юдейського, і став царем на його місці. 29 Як тільки ж став царем, вибив увесь дім Єровоама, не зоставив ні душі з роду Єровоама, до цілковитої заглади, за словом, що Господь сказав через слугу свого Ахію з Шіло, 30 за гріхи, яких Єровоам допустився й якими ввів у гріх Ізраїля, та за обурення, до якого довів Господа, Бога Ізраїля. 31 Решта дій Надава і все, що чинив, записане у літописній книзі царів ізраїльських. 32 Була ж війна між Асою та Ваасою, царем ізраїльським, поки віку їхнього. 33 На третьому році Аси, царя юдейського, став Вааса, син Ахії, царем над усім Ізраїлем, у Тірці, і царював 24 роки. 34 Він чинив таке, що Господеві не довподоби, і ходив дорогою Єровоама і в його гріхах, якими той ввів у гріх Ізраїля.

16. Смерть Вааси 1-7; царі в Ізраїлі: Ела 8-14; Зімрі 15-20; Омрі 21-28; Ахав 29-33; відбудування Єрихону 34

1 Тоді надійшло таке слово Господнє до Єгу, сина Ханані, проти Вааси: 2 «Я підняв тебе з пороху та зробив тебе князем над моїм народом; ти ж ходив дорогою Єровоама і ввів у гріх народ мій, Ізраїля, щоб вони доводили мене до гніву своїми гріхами; 3 ось за це я змету геть Ваасу і його дім; я зроблю з твоїм домом те саме, що з домом Єровоама, сина Навата. 4 Хто в домі Вааси помре в місті, того жертимуть пси, а хто помре в полі, того клюватимуть птиці небесні. 5 Решта дій Вааси, і те, що він чинив, і його подвиги записані у літописній книзі царів ізраїльських. 6 І спочив Вааса зо своїми батьками, й поховано його в Тірці. Замість нього царював син його Ела. 7 Було також через пророка Єгу, сина Ханані, слово Господнє до Вааси і до його дому, не лише за все те зло, що він учинив перед очима Господа, прогнівивши його ділами рук своїх, – за що судилось йому те, що домові Єровоама, – але й за те, що винищив цей дім. 8 На двадцять шостому році (царювання) Аси, царя юдейського, став Ела, син Вааси, царем над Ізраїлем і царював у Тірці 2 роки. 9 Підданий його Зімрі, начальник над половиною колісниць, учинив змову проти нього. Саме як він упився у Тірці в господі Арци, головного над палацом у Тірці, 10 вломився туди Зімрі, напав на нього та й убив його, на двадцять сьомому році Аси, царя юдейського, та й сам став царем замість нього. 11 Як тільки став царем і сів на його престолі, вигубив він увесь дім Вааси, не зоставив нікого з чоловічої статі, ні одного родича-месника, ані друга. 12 Так винищив Зімрі ввесь дім Вааси за словом, що Господь сказав був проти Вааси через пророка Єгу, 13 за всі гріхи Вааси й за гріхи сина його Ели, які вони самі чинили й якими вводили в гріх Ізраїля, що доводив до гніву Господа, Бога Ізраїля, своїми бовванами. 14 Решта дій Ели і все, що він чинив, записане в літописній книзі царів ізраїльських. 15 На двадцять сьомому році Аси, царя юдейського, став Зімрі царем на 7 днів у Тірці, тим часом як народ облягав Гіббетон, що належав філістимлянам. 16 Як довідався народ у таборі, що Зімрі вчинив змову й убив царя, того ж таки дня в таборі ввесь Ізраїль зробив царем Омрі, отамана над ізраїльським військом 17 Тоді Омрі з усім Ізраїлем відступив від Гіббетону й обложив Тірцу. 18 Побачивши Зімрі, що місто взято, ввійшов у башту царського палацу, запалив за собою царський палац і в вогні загинув, 19 за гріхи, що їх накоїв, чинивши те, що Господеві не довподоби, ходивши дорогою Єровоама і в його гріхах, якими той грішив, і вводив Ізраїля в гріх. 20 Решта дій Зімрі та зрада, що її вчинив, записані в літописній книзі царів ізраїльських. 21 Тоді народ ізраїльський розділився надвоє: одна половина народу стояла за Тівні, сина Гіната, щоб поставити його царем, друга половина – за Омрі. 22 Та люди, що були за Омрі, взяли гору над людьми, що були за Тівні, сина Гіната. Тівні помер, і царем став Омрі. 23 На тридцять першому році царювання Аси, царя юдейського, став Омрі царем над Ізраїлем і царював 12 років. У Тірці він царював 6 років. 24 Цей купив у Шемера за 2 таланти срібла гору Самарію, забудував гору і назвав місто, що збудував, за іменем Шемера, власника гори, – Самарія. 25 Омрі чинив зло в очах Господніх, був гірший від усіх, що були перед ним, 26 і ходив у всьому дорогою Єровоама, сина Навата, і в гріхах, якими той вводив у гріх Ізраїля, що довів до гніву Господа, Бога Ізраїля, своїми бовванами. 27 Решта дій Омрі, те, що він чинив, і його подвиги записані в літописній книзі царів ізраїльських. 28 І спочив Омрі зо своїми батьками, і поховано його в Самарії. Замість нього царював син його Ахав. 29 Ахав, син Омрі, став царем над Ізраїлем у тридцять восьмому році Аси, царя юдейського; і царював Ахав, син Омрі, над Ізраїлем у Самарії 22 роки. 30 Ахав, син Омрі, чинив зло в очах Господніх, гірш від усіх, що були перед ним. 31 Не досить було йому того, що ходив в гріхах Єровоама, сина Навата, – ні! він узяв за себе Єзавель, дочку Етбаала, царя сидонського, і заходився служити Ваалові й поклонятись йому. 32 Він поставив Ваалові жертовник у Вааловому храмі, що збудував у Самарії. 33 Зробив Ахав і Ашеру; додав багато й інших учинків, таких, що довів Господа, Бога Ізраїля, до гніву більш від усіх ізраїльських царів, що були перед ним. 34 За його часу Хіэл з Бетелу відбудував Єрихон. На Авірамі, своєму первородному, він поклав його підвалину, а на Сегуві, своєму найменшому синові, поставив його ворота, за словом, що Господь сказав був через Ісуса Навина.

17. Ілля над потоком Керіт 1-7; удова з Сарепти 8-24

1 Ілля тішбій, з Тішбе у Гілеаді, сказав до Ахава: «Так певно, як живе Господь, Бог Ізраїля, якому я служу, цими роками не буде ні роси, ні дощу, хіба на моє слово.» 2 І надійшло до нього таке слово Господнє: 3 «Іди звідси й повернися на схід сонця та сховайся коло Керіт-потоку, що на схід від Йордану. 4 Ти питимеш з потоку, а крукам я повелів, щоб постачали там тобі їжу.» 5 Пішов він і зробив на Господній наказ, і рушив, і оселився коло Керіт-потоку, що на схід від Йордану. 6 Круки приносили йому хліба й м’яса вранці та хліба й м’яса ввечері, а пив він з потоку.

7 Та ось по деякому часі висох потік, бо не було дощу в країні. 8 Тоді надійшло до нього таке слово Господнє: 9 «Встань, іди в Сарепту сидонську і перебувай там. Я повелів там удові, щоб давала тобі їсти.» 10 Устав він та й подався в Сарепту; прийшов до воріт міста, аж ось удовиця збирає дрова. Покликав він її та й каже: «Дай мені, будь ласка, трохи води з глечика напитись.» 11 Як же вона йшла по воду, кликнув у слід і каже: «Приниси мені, будь ласка, і шматок хліба.» 12 Вона ж каже: «Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема в мене нічого печеного, тільки пригорща муки в посудині та трошки олії у глечику. Оце назбираю трохи дров та повернувшись, приготую, що маю, собі та синові, а там з’їмо й помремо.» 13 Ілля ж їй: «Не журись, іди й зроби, як сказала; тільки наперед спечи мені коржика і принеси сюди, собі ж і синові приготуєш опісля. 14 Так бо говорить Господь, Бог Ізраїля: Посуд з мукою не спорожниться, глечик з олією не опустіє аж до того дня, коли Господь пошле дощ на землю.» 15 Пішла вона й зробила, як сказав їй Ілля; і їла вона, він і її син довго. 16 Посуд з мукою не спорожнювався, глечик з олією не вичерпувався, за словом, що Господь сказав через Іллю. 17 Після цього занедужав син тієї жінки, що її була господа, і недуга його була така важка, що зостався без віддиху. 18 І каже вона до Іллі: «Що мені чинити з тобою, чоловіче Божий? Ти прийшов до мене на те, щоб нагадати мої гріхи та навести смерть на мого сина.» 19 А він сказав до неї: «Дай мені сюди твого сина.» І взяв у неї з лона, поніс його на гору у світлицю, де мешкав, та й поклав його на своїй постелі. 20 Тоді візвав Господа словами: «Господи, Боже мій! Невже ж ти хочеш заподіяти таке зло вдовиці, де я гостював, щоб навести смерть на її сина?» 21 І простягся тричі над хлопчиком і візвав до Господа словами: «Господи, Боже мій, вчини так, благаю, щоб душа цього хлопчика повернулась до нього!» 22 Почув Господь голос Іллі, і душа хлопцева повернулась до нього, і він ожив. 23 Узяв Ілля хлопця, зніс його зо світлиці вниз у хату та й передав матері, кажучи: «Дивися, син твій живий.» 24 Жінка ж сказала Іллі: «Тепер я знаю, що ти – чоловік Божий та що слово Господнє в устах твоїх – правда.»

18. Ілля та Овдія 1-15; Ілля та Ахав 16-29; жертва Іллі 30-40; дощ 41-46

1 По довгому часі надійшло до Іллі таке слово Господнє: «Іди, покажись Ахавові, бо я пошлю дощ на землю.» 2 І пішов Ілля, щоб показатись Ахавові. Як же запанувала велика голоднеча в Самарії, 3 Ахав покликав Овдію, що був головним над домом, – а був він вельми богобоязливий, 4 і коли Єзавель викорінювала Господніх пророків, то Овдія забрав сто пророків і ховав їх по півсотні в печері і постачав їм хліба й води. 5 Тож сказав Ахав Овдії: «Ходімо лишень по країні та загляньмо до всіх джерел і всіх потоків, чи не знайдемо де трави, щоб рятувати коней і мулів, щоб не довелось нам вирізувати худобу.» 6 І поділили вони собі землю, що мали обійти. Ахав пішов сам в один бік, а Овдія двигнувся сам у другий. 7 Та ось коли Овдія був у дорозі, йде йому назустріч Ілля. Впізнав він його, припав лицем до землі й каже: «Чи справді це ти, мій пане Ілле?» 8 Той йому відповідає: «Я! Іди, скажи твоєму панові: Ілля тут!» 9 Овдія ж каже: «Чим я провинився, що хочеш видати раба твого Ахавові, щоб убив мене? 10 Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема ні народу, ні царства, куди б не посилав твій пан тебе шукати. Як же йому казали: Його нема тут, – то він брав клятву з царства й народу, що тебе не знайшли. 11 І тепер ти кажеш: Іди, скажи твоєму панові: Ілля тут! 12 Таж як я піду, дух Господній занесе тебе, хто зна куди, і я прийду сповістити Ахавові, і він тебе не знайде, й уб’є мене! Раб же твій змолоду боявся Господа! 13 Хіба моєму панові не переказано, що я зробив тоді, коли Єзавель убивала Господніх пророків, як я сховав сто Господніх пророків по півсотні в печері і постачав їм хліба й води. 14 І ти тепер кажеш: Іди, скажи твоєму панові: Ілля тут! Таж він мене вб’є!» 15 Ілля ж сказав: «Так певно, як живе Господь сил, в якого я стою на службі: ще сьогодні я покажусь йому.» 16 От і пішов Овдія Ахавові назустріч і розповів йому все; Ахав вийшов назустріч Іллі. 17 Скоро Ахав уздрів Іллю, то сказав до нього: «То це ти той, що тривожиш Ізраїля?» 18 Він же відказує: «Не я тривожу Ізраїля, а ти й твоя родина, бо ви покинули заповіді Господні, і ти ходиш за Ваалами. 19 Пошли, отже, і склич до мене всього Ізраїля на Кармель-гору та й 450 пророків Ваала й 400 пророків Ашери, що годуються зо столу Єзавелі.» 20 І послав Ахав по всього Ізраїля й скликав пророків на Кармель-гору. 21 Тоді Ілля приступив до народу й каже: «Докіль кульгатимете на обидва боки? Коли Господь є Бог, ходіть за ним; коли ж це Ваал – ходіть за ним.» Не відповів йому народ нічого. 22 Тож далі сказав Ілля до народу: «Я зостався один пророк Господній, а пророків Ваала 450 чоловік. 23 Дайте нам двох бичків, і нехай вони виберуть собі одного бичка, розітнуть його на шматки й покладуть на дрова, але нехай не підпалюють; я ж приготую другого бичка й покладу його на дрова, але не підпалю. 24 Ви взивайте ім’я вашого бога, а я візву ім’я Господнє. Котрий Бог відповість вогнем, той буде Богом.» Увесь народ відповів: «Добре!» 25 Тоді Ілля сказав до Ваалових пророків: «Виберіть собі одного бичка й починайте перші, бо вас багато. Взивайте ім’я вашого бога, але вогню не підкладайте.» 26 Взяли вони від нього бичка, приготували його й кликали ім’я Ваала з ранку до полудня, промовляючи: «Ваале, почуй нас!» Та не було ні голосу, ні відповіді. І танцювали перед жертовником, що його були зробили. 27 Опівдні ж почав Ілля з них насміхатись і каже: «Кличте голосніше, бо він бог; може він замислився або чимось заклопотаний, або в дорозі, або може й спить, – то прокинеться.» 28 І кликали вони ще голосніше і робили на собі, своїм звичаєм, нарізки мечами та списами, що аж кров з них дзюрчала. 29 Минув і полудень, а вони все ще біснувались, аж до тієї години, коли час був приносити вечірню жертву. Та не було ні голосу, ні відповіді, ні слуху. 30 Тоді Ілля сказав до народу: «Приступіть до мене!» І весь народ приступив до нього. І він знову поставив жертовник Господній, що був зруйнований. 31 Узяв Ілля 12 каменів за числом колін синів Якова, до якого Господь сказав був: Ізраїль буде твоє ім’я, 32 і склав з того каміння жертовник імені Господньому, та й обвів його навкруги ровом, що міг вмістити в собі зо два сати зерна. 33 Потім розклав дрова, розтяв бичка, поклав на дрова, 34 і повелів: «Наберіть чотири відра води та й вилийте на всепалення й на дрова!» І зроблено так. І повелів: «Зробіть це вдруге.» І зроблено вдруге. Далі повелів: «Зробіть це втретє.» І зроблено втретє, 35 так, що вода текла навкруги жертовника, і в рові було повно води. 36 А коли вже був час приносити вечірню жертву, приступив пророк Ілля й сказав: «Господи, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля! Покажи сьогодні, що ти – Бог в Ізраїлі, що я – твій слуга і що я вчинив це все за твоїм велінням. 37 Почуй мене, Господи, почуй мене, щоб цей народ зрозумів, що ти, Господи, – Бог, і що ти навертаєш їхні серця.» 38 І впав вогонь Господній з неба й пожер усепалення, дрова, каміння, й порох, ба й воду висушив, що була в рові. 39 І ввесь народ, побачивши це, припав обличчям до землі й промовив: «Господь є Бог! Господь є Бог!» 40 Ілля ж повелів їм: «Хапайте Ваалових пророків! Не дайте ні одному з них утекти!» І похапали їх, і Ілля стягнув їх до Кішон-потоку й там повбивав їх.

41 Ілля сказав Ахавові: «Йди, їж і пий, бо чути шум великого дощу.» 42 Пішов Ахав їсти й пити, а Ілля вийшов на верх Кармелю, припав до землі й, нахиливши лице аж між коліна, 43 сказав своєму слузі: «Йди, подивись у бік моря.» Пішов той, подививсь і каже: «Нема нічого!» Ілля сказав знову: «Іди сім разів.» 44 За сьомим разом слуга каже: «Маленька хмарка, в долоню завбільшки, встає з моря.» І сказав Ілля: «Іди, скажи Ахавові: Запрягай і їдь, щоб не захопив тебе дощ.» 45 І вмить потемніло небо від хмари та від тучі, і линув потужний дощ. Сів Ахав на колісницю й поїхав у Єзреел. 46 На Іллю ж зійшла рука Господня і він, підперезавши боки, мчав перед Ахавом до входу в Єзреел.

19. Поява Господня на горі Хорив 1-18; покликання Єлисея 19-21

1 Ахав оповів Єзавелі все, що зробив Ілля та як він повбивав мечем усіх пророків. 2 Тоді послала Єзавель до Іллі посланця сказати; «Нехай же й мені те боги заподіють та ще причинять, коли я завтра о цій добі не зроблю з твоїм життям те, що ти зробив із життям кожного з них.» 3 Злякавсь Ілля, встав та й пішов звідти, щоб рятувати своє життя. Прийшов він у Версавію, що в Юдеї, і лишив там свого слугу; 4 сам же пішов у пустиню, день ходи; прийшов та й сів під ялівцем і почав просити собі смерти, кажучи: «Буде з мене! Тепер, Господи, візьми мою душу, бо я не ліпший від моїх батьків.» 5 Ліг він та й заснув під ялівцем. Аж ось торкнув його ангел і сказав йому: «Вставай, їж!» 6 Дивиться він, аж у головах у нього печений на камені корж і жбан з водою. З’їв він, напився та й ліг знов спати. 7 Та ангел Господній прийшов удруге, торкнув його й сказав: «Уставай та їж, бо далека тобі дорога.» 8 Встав він, з’їв, напився і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок день і сорок ночей аж до Божої Хорив-гори. 9 Там він увійшов у печеру й переночував у ній. Аж ось прийшло до нього таке слово Господнє: «Чого ти тут, Ілле?» 10 Відповів: «Я палаю горливістю за Господа, Бога сил, бо сини Ізраїля покинули завіт твій, жертовники твої поруйнували й пророків твоїх вістрями повбивали. Зоставсь я один та вони намагаються й мене звести зо світу.» 11 Господь сказав йому: «Вийди, встань на горі перед Господом.» І ось прийшов Господь. Великий, потужний вітер, що розривав гори й торощив скелі, йшов перед Господом; та не у вітрі Господь! Після вітру стався землетрус, та й не у землетрусі Господь! 12 По землетрусі – вогонь, та не й у вогні Господь! Після вогню – тихесенький, лагідний вітрець. 13 Скоро Ілля його вчув, то затулив обличчя плащем, вийшов і став при вході в печеру.

Тоді заговорив до нього голос: «Чого ти тут, Ілле?» 14 Він відрік: «Я палаю горливістю за Господа, Бога сил, бо сини Ізраїля покинули завіт твій, жертовники твої поруйнували і пророків твоїх лезами повбивали. Зоставсь я один, та вони намагаються й мене звести зо світу.» 15 Господь же йому сказав: «Іди, вернися твоєю дорогою до Дамаської пустині, а як прийдеш туди, помажеш Хазаела царем над Арамом. 16 Потім помажеш Єгу, сина Німші, царем над Ізраїлем, і Єлисея, сина Сафата, з Авел-Мехоли, помажещ пророком замість себе. 17 Хто втече від меча Хазаела, того вб’є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того вб’є Єлисей. 18 Я зоставлю собі в Ізраїлі сім тисяч, коліна яких не гнулись перед Ваалом і уста яких його не цілували.» 19 Пішов він звідти й знайшов Єлисея, сина Сафата, що орав дванадцятьма парами волів; сам він був при дванадцятій. Ілля пройшов попри нього й кинув на нього свій плащ. 20 Єлисей же, покинувши волів, побіг слідом за Іллею й сказав: «Дозволь мені поцілувати батька й матір, тоді піду за тобою.» Той відповів йому: «Іди і повертайся назад, бо що належало до мене, те я зробив тобі.» 21 Єлисей лишив його, взяв пару волів і зарізав їх, а спаливши плуг, зварив воловину та й роздав людям, щоб їли. Тоді встав і пішов за Іллею й служив йому.

20. Облога Самарії 1-12; втеча араміїв 13-19; друга поразка Бен-Гадада 20-30; поблажливість Ахава 31-34; докір Господній 35-43