Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

1 Було ж у синів Рувима й у синів Гада багато скотини, сила-силенна. Побачили вони, що Язер-земля та Гілеад-земля були добрі для товару, 2 та й прийшли й кажуть до Мойсея, священика Єлеазара та князів громадських: – 3 “Атарот, Дівон, Язер, Німра, Хешбон, Елале, Севам, Нево та Беон, 4 земля, що Господь завоював перед громадою Ізраїля, – земля, добра для скотини, а в нас, рабів твоїх, така її сила! 5 Якщо ми знайшли, – кажуть, – ласку в твоїх очах, то дай цю землю рабам твоїм у власність; не переводь нас через Йордан!” 6 І відказав Мойсей синам Гада та синам Рувима: “Як? То брати ваші підуть на війну, а ви собі сидітимете тут? 7 Хочете знеохотити синів Ізраїля, щоб вони не йшли в ту землю, яку Господь дав їм? 8 Ось так зробили й батьки ваші, коли я посилав їх із Кадеш-Барне Розглянути землю. 9 Добрались до Ешкол-долини, подивилися собі на землю та й кинули між синів Ізраїля нехіть, щоб вони не йшли в землю, яку дав їм Господь. 10 Запалав тоді Господь гнівом та й поклявся словами: 11 Ті люди, що вийшли з Єгипту, від двадцятьох років і вище, не побачать землі, про яку я клявся Авраамові, Ісаакові та Якову, бо не були вони мені цілком слухняні, 12 крім Калева, сина Єфунне, кенізія, та Ісуса Навина, – ці бо завжди йшли за Господом. – 13 Отак зайнявся Господь гнівом проти Ізраїля і заставив його блукати пустелею сорок років, аж доки не вимер увесь той рід, що коїв речі, не благоугодні очам Божим. 14 І оце замість батьків ваших повстали ви, нащадки грішників, щоб іще збільшити палючий гнів Господній на Ізраїля! 15 Коли відвернетесь ви від нього, то він і далі триматиме цей народ у пустелі, і ви погубите цей увесь люд.” 16 Приступили вони тоді до Мойсея та й кажуть: “Побудуємо тут кошари для стад наших та оселі для родин наших, 17 а самі чимдуж озброїмось і рушимо поперед синів Ізраїля, аж доки не приведемо їх на їхні місця; родини ж наші лишаться в укріплених оселях із-за мешканців країни. 18 Ми не повернемось до господи нашої, поки кожен із синів Ізраїля не дістане свою спадщину. 19 Бо ми не хочемо ділити з ними спадкоємство по другому боці Йордану, тим що нам дістанеться наша спадщина сьогобіч Йордану, на схід сонця.” 20 Відрік їм Мойсей: “Коли зробите ви так, коли озброїтесь на війну перед Господом, 21 і кожен з вас, озброєний, перейде за Йордан перед Господом, покіль Господь не прожене ворогів своїх з-перед себе, 22 і покіль увесь край не буде йому підбитий, і лише по тому повернетесь, то тоді ви будете безвинні перед, Господом та перед Ізраїлем, і край оцей буде вашою власністю перед Господом. 23 Коли ж не зробите так, то згрішите перед Господом; затямте, що спіткає вас тоді кара за гріх ваш. 24 Отож будуйте собі оселі для ваших дітей та кошари для дрібної скотини, зробіть те, що висловили устами.” 25 Сини Гада та сини Рувима відповіли Мойсеєві: “Вчинять твої слуги так, як велить наш пан. 26 Діти наші й жінки наші, отари наші й уся скотина наша нехай будуть тут, і в містах Гілеада 27 Слуги ж твої, кожен озброєний до бою, підуть перед Господом на війну, як велить нам пан.” 28 Дав же Мойсей щодо них наказ Єлеазарові священикові та Ісусові Навинові й головам батьківських колін синів Ізраїля. 29 Сказав їм Мойсей: “Коли сини Гада й сини Рувима, усі озброєні, перейдуть з вами за Йордан, щоб воювати перед Господом, і країна буде вам підбита, тоді дасте Гілеад-землю їм у посілість. 30 Коли ж не перейдуть озброєні з вами, то мусітимуть оселитися з вами у Ханаан-землі.” 31 Сини ж Гада та сини Рувима відрекли: “Як повідав Господь твоїм слугам, так і зробимо: 32 перейдемо озброєні перед Господом у Ханаан-землю, але нехай наша спадщина буде нам у власність сьогобіч Йордану.” 33 І дав Мойсей їм, синам Гада, синам Рувима та половині коліна Манассії, Йосифового сина, царство Сихона, царя аморіїв, і царство Ога, царя Башану: землю з її містами та їхніми околицями, міста в країні довкола. 34 І відбудували сини Гада – Дівон, Атарот, Ароер, 35 Атрот-Шофан, Язер, Йогвегу, 36 Бет-Німру, Бет-Гаран, – укріплені міста й кошари для дрібної скотини. 37 Сини ж Рувима відбудували Хешбон, Елале, Кіріятаїм, 38 Нево, Ваал-Меон, змінивши їхні ймена, і Сівму; і дали вони назви містам, що їх побудували. 39 А сини Махіра, сина Манассії, двигнулися на Гілеад і посіли його, прогнавши аморіїв, що жили там. 40 Мойсей віддав Гілеад Махірові, синові Манассії, і він осівся там. 41 Яір же, син Манассії, виправився і посів містечка та й назвав їх “містечками Яіра”. 42 Новах вирушив і зайняв Кенат з приналежними містами та й назвав його своїм ім’ям “Новах”.

33. Місця постою від Єгипту до Сипаю 1-15; від Синаю до Кадешу 16-36: на Гор-горі 37-40; від Гор-гори до моавських степів 41-49; присуд 50-56

1 Ось місця, в яких отаборювалися сини Ізраїля, що вийшли полками з Єгипетської землі під проводом Мойсея та Арона. 2 Мойсей записував місця, з яких вони за наказом Господнім вирушали, кочувавши. Ось їхні зупинки під час походів. 3 Рушили вони з Рамсесу першого місяця, п’ятнадцятого дня першого місяця; другого дня після Пасхи вийшли сини Ізраїля, з піднесеною рукою, перед очима всіх єгиптян, 4 під час коли єгиптяни ховали тих, яких був побив Господь між ними – усіх первенців, – і коли Господь чинив суд над їхніми богами. 5 Рушили, отже, сини Ізраїля з Рамсесу та й отаборилися в Суккоті. 6 Тоді вирушили з Суккоту та й отаборилися в Етамі, що на краї пустині. 7 Піднялися з Етаму, звернули на Пігахірот, що проти Ваал-Цефона, та й отаборились перед Мігдолом. 8 Двигнувшися з Пігахіроту, перейшли серединою моря в пустиню і, промандрувавши три дні ходи в Етам-пустині, отаборились у (місцевості) Мера. 9 Вирушивши з Мери, прийшли в Елім; а в Елімі було 12 джерел та 70 пальм, і там вони стали табором. 10 Двигнувшися з Еліму, отаборились над Червоним морем. 11. Двигнувшися з-над Червоного моря, отаборились у Сін-пустині. 12 Вирушивши ж із Сін-пустині, стали табором у (місцевості) Дофка. 13; А вирушивши з Дофки, отаборилися в Алуші. 14 Двигнувшися з Алуша, отаборилися в Рефідимі; і не мали там знову води до пиття. 15 Двигнувшися ж із Рефідиму, стали табором у Синай-пустині. 16 Рушивши з Синай-пустині, отаборились у Ківрот-га-Таві. 17 А рушивши з Ківрот-га-Тави, стали табором у Хацероті. 18 Вирушивши з Хацероту, отаборились у Рітмі. 19 Вирушивши з Рітми, отаборились у Ріммон-Переці. 20 Вирушивши з Ріммон-Перецу, отаборилися в Лівні. 21 Двигнувшися з Лівни, стали табором у Ріссі. 22 Рушивши з Рісси, отаборились у Кегелаті. 23 Двигнувшися з Кегелати, отаборились під Шефер-горою. 24 Двигнувшися з-під Шефер-гори, отаборилися в Хараді. 25 Вирушивши з Харади, стали табором у Макгелоті. 26 Вирушивши з Макгелоту, отаборилися в Тахаті. 27 Вирушивши з Тахату, стали табором у Тераху. 28 Двигнувшися з Тераху, отаборились у (місцевості) Мітка. 29 Двигнувшися з Мітки, стали табором у Хашмоні. 30 Рушивши з Хашмони, отаборились у Мосероті. 31 Двигнувшися з Мосероту, отаборились у Бне-Якані. 32 Рушивши з Бне-Якану, отаборились у Хор-га-Гідгаді. 33 Двигнувшися з Хор-га-Гідгаду, стали табором у Йотваті. 34 Вирушивши з Йотвати, отаборилися в Авроні. 35 Рушивши з Аврони, стали табором в Еціон-Гевері. 36 Двигнувшися з Еціон-Геверу, стали табором у Сін-пустині, тобто у Кадеші. 37 Вирушивши ж із Сін-пустині, отаборилися на Гор-горі, на краю Едом-землі. 38 І зійшов Арон священик, на наказ Господній, на Гор-гору та й помер там на сороковий рік по виході синів Ізраїля з Єгипетської землі, п’ятого місяця, першого дня місяця. 39 Було ж Аронові 123 роки, коли він помер на Гор-горі. 40 Це тоді Ханаан, арадський цар, що жив у південній частині Ханаан-землі, почув про прихід синів Ізраїля. 41 І двигнулися вони з-під Гор-гори та й отаборилися в Цалмоні. 42 Вирушивши ж із Цалмони, отаборились у Пуноні. 43 Двигнувшися з Пунону, стали табором в Овоті. 44 Двигнувшися з Овоту, отаборилися в Іє-Аварімі, на границі Моава. 45 Рушивши з Іє-Аваріму, отаборились у Дівон-Гаді. 46 Рушивши з Дівон-Гаду, стали табором в Алмон-Дівлатаймі. 47 Двигувшися з Алмон-Дівлатайму, отаборились під Аварімськими горами, навпроти Нево. 48 А вирушивши з-під Аварімських гір, отаборились у степах моавських, над Йорданом, проти Єрихону. 49 Отаборились вони здовж Йордану від Бет-га-Ешімоту до Авел-га-Шіттіму, у степах моавських. 50 І промовив Господь до Мойсея у степах моавських, над Йорданом, проти Єрихону: 51 “Скажи синам Ізраїля й повідай їм: коли, мовляв, перейдете через Йордан у Ханаан-землю, 52 то проженете всіх мешканців тієї землі з-перед себе, знищите всі їхні кумири, розіб’єте всіх їхніх вилитих ідолів та всі їхні узвишшя спустошите. 53 Тим робом заволодієте землею й осядетеся в ній, бо вам віддав я ту землю в посідання. 54 Розділите ж землю за жеребом між вашими родинами; більшій дасте більшу спадщину, меншій – меншу спадщину. Поділ спадкоємства зробите за вашими батьківськими колінами. 55 Коли ж не виженете мешканців тієї землі з-перед себе, то ті з них, які залишаться, будуть вам колючками в очах і терниною в боках; вони допікатимуть вам у тій землі, де ви оселитесь, 56 і те, що мав я на думці зробити з ними, зроблю з вами.”

34. Границі обітованої землі 1-15; уповноважені 16-29

1 Промовив Господь до Мойсея: 2 “Повели синам Ізраїля і повідай їм: Як прийдете в Ханаан-землю, то ось земля, що випаде вам у спадщину: край Ханаан у своїх границях. 3 Південна сторона простягатиметься у вас від Сін-пустині здовж границі Едому. Південна границя простягнеться вам від кінця Солоного моря на сході. 4 Далі піде ваша південна границя до узгір’я Акраббім і перейде у Сін та й потягнеться на південь від Кадеш-Барне, а звідти вийде до Хацар-Адару й перейде до Ацмону; 5 від Ацмону повернеться вона по Єгипетського потоку та й дійде до моря. 6 А західньою границею буде вам Велике море, воно буде вам границею від заходу. 7 А ось вам північна границя: від Великого моря проведете її собі до Гор-гори; 8 від Гор-гори проведете її до просмику Хамат, і сягне вона до Цедаду. 9 Далі простягнеться вона до Зіфрону й закінчиться у Хацар-Енані. Це буде для вас північна границя. 10 Східню границю проведете собі від Хацар-Енану до Шефаму; 11 потім спуститься вона від Шефаму до Рівли, на схід від Джерела, далі знову вниз торкнеться вона об східній берег Кіннерет-моря, 12 а звідти піде геть наниз уздовж Йордану та й вийде до Солоного моря. Такий буде ваш край з усіма його границями навколо.” 13 І повелів Мойсей синам Ізраїля: “Це земля, що за жеребом її дістанете як спадщину, як заповідав Господь дати її дев’ятьом з половиною колінам; 14 бо коліно синів Рувима й коліно синів Гада, за числом їхніх батьківських родин, а також і півколіно Манассії – вже дістали своє спадкоємство. 15 Двоє колін з половиною дістали вже свою спадщину потойбіч Йордану, проти Єрихону, на схід сонця.” 16, Промовив Господь до Мойсея: 17 “Ось імена мужів, що ділитимуть вам землю у спадщину: священик Єлеазар та Ісус Навин; 18 візьмете по одному князеві з кожного коліна, щоб розділити землю у спадщину, 19 А ось імення князів: з коліна Юди – Калев, син Єфунне; 20 з коліна синів Симеона – Самуїл, син Амігуда; 21 з коліна Веніямина – Елідад, син Кіслона; 22 з коліна синів Дана – князь Буккі, син Йоглі; 23 з синів Йосифа, з коліна синів Манассії – князь Ханієл, син Ефода; 24 з коліна синів Ефраїма – князь Кемуел, син Шіфтана; 25 з коліна синів Завулона – князь Еліцафан, син Парнаха; 26 з коліна синів Іссахара – князь Палтієл, син Азана; 27 з коліна синів Ашера-князь Ахігуд, син Шеломі; 28 з коліна синів Нафталі – князь Педагел, син Амігуда.” 29 Це ті, що їм Господь заповідав розділити у спадщину між синами Ізраїля Ханаан-землю.

35. Міста левітів 1-8; охоронні міста для притулку 9-15; убивця 16-21; випадкове вбивство 22-29; свідки 30-34

1 Промовив Господь до Мойсея у степах моавських над Йорданом, проти Єрихону: 2 “Повели синам Ізраїля, щоб із спадкоємної посілости своєї надали левітам міста на поселення, та нехай також дадуть їм пасовиська навкруги міст. 3 Міста їм будуть, щоб жити там, а пасовиська для їхнього товару, для отар їхніх та для всякої худоби. 4 Пасовиська навкруги міст, які дасте левітам, простягатимуться від валів міста й далі в поле на тисячу ліктів навколо. 5 Відміряєте за містом зо східнього боку дві тисячі ліктів, із західнього боку дві тисячі ліктів і з північного боку дві тисячі ліктів, з містом посередині; і то будуть для них пасовиська навколо міст. 6 Міста ж, які віддасте левітам, – шість міст нехай будуть охоронні, куди міг би сховатись убивця; а крім тих дасте їм ще 42 міста. 7 Усіх міст, що їх віддасте левітам, буде 48, з їхніми пасовиськами. 8 Щождо міст, які віддасте з посілостей синів Ізраїля, то в котрого коліна їх більше, візьмете більше, а в кого менше – візьмете менше; кожне коліно дасть із своїх міст левітам згідно з тим, що успадкує.” 9 Господь промовив до Мойсея: 10 “Скажи синам Ізраїля й повідай їм: Як перейдете через Йордан у Ханаан-землю, 11 то виберете собі міста, щоб були вам містами захисту, щоб можна було туди втекти вбивці, який убив когось ненароком. 12 Міста оті будуть вам за непорушний притулок від месника, щоб убивця не загинув перше, ніж стане на суд перед громадою. 13 Міста ж, які ви призначите для того, будуть у вас-шість охоронних. 14 Три міста будуть потойбіч Йордану, а три у Ханаан-землі; то будуть міста захисту. 15 Для синів Ізраїля, для чужинця й для приходня, що перебуває між вами, будуть оті шість міст притулком, щоб можна було туди втекти кожному, хто б ненароком убив когось. 16 А коли він ударив когось залізним знаряддям так, що той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю. 17 Абож коли він ударив когось, кидавши каменюку, від якої можна загинути, так, що той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю. 18 Абож коли ударив когось чимсь дерев’яним, що ним можна вбити, і той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю. 19 Кровомесник сам може скарати душогубця; будь його десь зустріне, то сам може його вбити. 20 Коли хтось із ненависти штовхне когонебудь або навмисне кине щось на когонебудь так, що той помре, 21 або, ворогуючи, вдарить його рукою так, що той помре, то вбивця мусить умерти; він – душогубець; кровомесник може вбити душогубця, як тільки зустріне його. 22 Коли ж випадком, не ворогуючи, штовхне когонебудь або кине на когонебудь чимось не навмисне, 23 абож, не бачивши того, пустить на нього каменем, від якого можна вмерти, і коли той справді помре, а він же не ворогував з ним і не бажав йому зла, – 24 то нехай громада розсудить згідно з цими правилами між тим, хто вдарив, та кровомесником, 25 і вирятує вбивцю з рук кровомесника та поверне його назад до міста захисту, куди він був утік; він пробуде в ньому аж до смерти первосвященика, помазаного святим миром. 26 Коли ж убивця вийде за межі міста захисту, куди був утік, 27 і кровомесник зустріне його за межами міста захисту й уб’є його, він не буде винний; 28 бо вбивця мусить сидіти у своєму охоронному місті аж до смерти первосвященика, і лише по смерті первосвященика може повернутись у свою власну землю. 29 Ці веління будуть вам установою правосуддя для ваших потомків, де б вони не осілися. 30 Кожного, хто вб’є людину, після переслухання свідків, треба вбити; одного лише свідка не вистачає, щоб засудити когось на смерть. 31 Не прийматимете викупу за душогубця, який повинен умерти: він мусить умерти. 32 Не прийматимете викупу й за такого, хто втікши з міста захисту, хоче повернутися і жити у своїй землі перед смертю первосвященика. 33 Не допускайте, щоб осквернилася земля, де ви живете; кров бо оскверняє землю, і нічим не можна очистити землю від пролитої на неї крови, як тільки кров’ю того, хто кров пролив. 34 Не оскверняйте землю, на якій живете й серед якої живу я, бо я – Господь, який живу серед синів Ізраїля.”

36. Дочки Целофхада 1-12; закінчення 13

1 Батьки-голови в родині синів Гілеада, сина Махіра, сина Манассії, з родини синів Йосифа, приступили й промовили перед Мойсеєм та перед князями, батьками-головами синів Ізраїля, 2 кажучи: “Господь заповідав нашому панові пороздавати синам Ізраїля землю у спадщину за жеребом; і панові нашому було заповідано від Господа передати спадщину Целофхада, нашого брата, його дочкам. 3 Коли ж вони вийдуть заміж за когонебудь із синів інших колін Ізраїля, їхня спадщина буде віднята від спадщини наших батьків і додана до спадщини того коліна, до якого вони пристануть, і тим робом, зменшиться спадщина, яка припала нам за жеребом. 4 Та як у синів Ізраїля настане ювілей, то їхня спадщина приєднається до того коліна, до котрого вони пристануть, і батьківський приділ нашого коліна зменшиться їхньою спадщиною.” 5 Тоді Мойсей, за Господнім наказом, повелів синам Ізраїля таке: “Правду каже коліно синів Йосифа. 6 Ось що заповідав Господь про дочок Целофхада: Нехай собі виходять заміж за того, хто їм довподоби, аби лише виходили за когонебудь з родини їхнього батьківського коліна 7 та щоб ніяке спадкоємство синів Ізраїля не переходило від коліна до коліна, бо кожен із синів Ізраїля має залишитися при спадщині свого батьківського коліна. 8 Отож кожна дочка, що успадкує батьківщину в якомусь коліні синів Ізраїля, повинна вийти заміж за когонебудь із родини свого батьківського коліна, щоб кожен із синів Ізраїля зберіг свою батьківщину, 9 і щоб спадщина не переходила від одного коліна до другого, а щоб кожне коліно синів Ізраїля трималося свого спадкоємства.” 10 Як заповідав Господь Мойсеєві, так і вчинили дочки Целофхада. 11 І повиходили Махла, Тірца, Хогла, Мілка та Ноа, дочки Целофхада, заміж за синів своїх дядьків, 12 повіддавалися за чоловіків з родин синів Манассії, сина Йосифа, і таким робом їхня спадщина залишилась при коліні їхньої батьківської родини. 13 Ось такі заповіді й присуди, що їх дав Господь через Мойсея синам Ізраїля у степах моавських, над Йорданом, проти Єрихону.

Второзаконня

1. Введення 1-5; Божий наказ вирушати 6-8; повчання для начальників та суддів 9-18; вихід і спротив 19-33; Божа кара 34-46

1 Ось слова, що їх промовив Мойсей до всього Ізраїля по той бік Йордану, в пустині, в Араві, проти Суфу, між Параном і Тофелем, Ливаном, Хацеротом і Ді-Загавом; 2 одинадцять день ходи від Хорива до Кадеш-Барне, дорогою через Сеїр-гори. 3 В сороковому році, в одинадцятому місяці, в перший день місяця Мойсей сказав до синів Ізраїля все, що Господь заповідав йому про них; 4 після того, як побив Сихона, аморійського царя, що жив у Хешбоні, та Ога, башанського царя, що жив у Аштароті біля Едреї. 5 По тому боці Йордану, в Моав-землі, почав Мойсей викладати цей закон, кажучи: 6 «Господь Бог наш промовив до нас на Хориві так: Доволі довго ви побули під цією горою. 7 Оберніться й рушайте: ідіть в аморійські гори й у всі сусідні краї; у степ, у гори й у долини, на південь і на берег моря, в край ханаанян і до Ливану, аж до великої ріки, ріки Ефрат. 8 Оце даю вам край у ваше посідання; йдіть і займіть землю, про яку клявся Господь батькам вашим, Авраамові, Ісаакові та Яковові, що оддасть їм і потомкам їхнім. 9 Того часу промовив я до вас: Не здолаю я один узяти на себе ваші тягарі. 10 Господь, Бог ваш, намножив вас так, що ви оце нині численні, як зорі небесні. 11 Нехай Господь, Бог батьків ваших, додасть до вас тисячу разів стільки, скільки вас є, і благословить вас, як обіцяв вам. 12 Але як же міг би я один нести ваші тягарі, ваші труднощі та ваші свари? 13 Виберіть собі, отже, для ваших поколінь людей мудрих, кмітливих, досвідчених, і я поставлю їх головами над вами. 14 І ви мені відповідаючи, сказали: Добру річ радиш зробити. 15 Отож, я й узяв головних із ваших поколінь, людей мудрих та досвідчених, і настановив їх головами над вами, тисяцькими, соцькими, п’ятдесяцькими й десяцькими та правителями ваших поколінь. 16 Того ж самого часу я дав і суддям вашим такий наказ: Вислуховуйте справи ваших братів і судіть справедливо між будь-ким і його братом та чужинцем. 17 Коли судите, не зважайте на лице; вислухайте так малого, як і великого; нікого не страхайтеся, бо суд – Божий. А коли справа для вас занадто тяжка, передайте її мені, я її вислухаю. 18 І заповідав я вам того часу все, що ви мали чинити. 19 Ми рушили від Хориву і перейшли всю оту, що ви бачили, велику й страшну пустиню, по дорозі до аморійських гір, та й прибули, як заповідав нам Господь, Бог наш, аж до Кадеш-Барне. 20 І промовив я до вас: Дійшли ви аж до гір аморійських, що їх Господь, Бог наш, хоче нам дати. 21 Глянь, Господь, Бог твій, дає тобі в посідання цю землю; іди, займи її, як обіцяв тобі Господь, Бог батьків твоїх; не бійся, не падай духом. 22 Та ви всі приступили до мене і сказали: Пошлемо поперед себе людей, щоб вони розгледіли нам ту землю та й дали знати, якою дорогою нам підійматись і на які міста йти нам. 23 Подобалася мені ваша рада; і я вибрав з-поміж вас дванадцять чоловік, по чоловіку від покоління. 24 Пустились вони в дорогу й зійшли в гори та й дійшли до Ешкол-долини й розвідали її. 25 Вони, набравши з собою плодів землі, принесли їх до нас і дали нам таку вістку: Добра земля, що її Господь, Бог наш, хоче нам дати. 26 Та ви не схотіли йти і противилися слову Господа, Бога вашого; 27 і стали нарікати по ваших наметах та й промовляти: З ненависти до нас вивів нас Господь із Єгипетської землі, щоб віддати нас у руки аморіям та й вигубити нас. 28 І куди ж ото ми йдемо? Наші брати відняли в нас відвагу, коли сказали: люд, мовляв, там численніший та дебеліший за нас, міста великі й укріплені під небо, ба – навіть синів Анака ми бачили там! 29 А тоді я промовив до вас: Не лякайтесь і не бійтесь їх! 30 Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він сам воюватиметься за вас, цілковито, як це він учинив був з вами в Єгипетській землі перед вашими очима; 31 та й у пустині, де ти бачив, як Господь, Бог твій, ніс тебе, як чоловік носить свого сина, на всьому шляху, що ви його пройшли, заки дійшли до цього місця. 32 Та ви, не зважаючи на те, не хотіли вірити Господеві, Богові вашому, 33 який ішов поперед вами в дорозі, щоб піднайти вам місце, де можна вам отаборитись: уночі в полум’ї, щоб показати вам дорогу, якою мали йти, а вдень у хмарі. 34 Коли Господь почув голос ваших розмов, розгнівався й поклявся словами: 35 Ніхто з цих людей, із цього злого роду не побачить тієї доброї землі, що її я поклявся дати вашим батькам, 36 крім Калева, сина Єфунне; він її побачить, і йому дам землю, що по ній ступав він, і його синам, бо він вірно йшов слідами за Господом. 37 Та й на мене через вас розгнівався Господь і сказав: І ти туди не ввійдеш! 38 Ісус Навин, твій слуга, – той увійде туди; йому додай відваги, бо він саме віддасть її у насліддя Ізраїлеві. 39 А ваші немовлятка, про яких ви казали, що стануть здобиччю, і діти ваші, що не вміють ще відрізнити добра від зла, – вони увійдуть туди, їм я дам її, і вони заволодіють нею. 40 Ви ж поверніться й рушайте в пустиню, дорогою до Червоного моря. 41 А ви відказали мені та й промовили до мене: Згрішили ми проти Господа, ми підемо в гори й битимемся, так, як заповідав нам Господь, Бог наш. І підперезав кожен із вас свою зброю, і вам захотілось необдумано пуститися в гори. 42 Але Господь сказав до мене: Промов до них: не йдіть і не бийтесь, бо не буде мене серед вас; то щоб не побили вас вороги ваші! 43 Говорив я до вас, а ви не послухали; ви спротивились Господньому слову і, впершись, пустилися в гори. 44 От і вийшли проти вас аморії, що живуть у тих горах, і гналися за вами роєм та й сікли вас від Сеїру до Хорми. 45 Повернувшися, заходилися ви плакати перед Господом, але Господь не слухав вашого голосу й не зважав на вас. 46 І пробули ви, живучи в Кадеші, довгий час.»

2. Едом 1-8; Моав 9-15; Аммон 16-25; Сихон 26-37

1 «Потім повернулись ми й рушили в пустиню, шляхом до Червоного моря, як велів мені Господь, і обходили довго гори Сеїр. 2 І промовив до мене Господь: 3 Годі вам ходити навкруги цих гір, поверніть на північ. 4 Ти ж повели людям: Оце маєте перейти край братів ваших, синів Ісава, що живуть у Сеїрі. Вони боятимуться вас, ви однак уважайте. 5 Не задирайтеся з ними; бо не дам вам ні п’яді їхньої землі, тому що Сеїр-гори віддав я Ісавові на власність. 6 Харчі купите в них за гроші, щоб ви мали що їсти, та й води придбаєте в них за гроші, щоб мали що пити. 7 Бо Господь, Бог твій, благословив тебе в усякім ділі рук твоїх, піклувався твоєю мандрівкою по тій великій пустині: ось уже сорок років Господь, Бог твій, був з тобою; нічого не бракувало тобі. 8 І пройшли, поодаль від наших братів, синів Ісава, що живуть у Сеїрі; звернувши з шляху на Араву, на Елат і на Еціон-Гевер, ми пустилися дорогою в Моав-пустиню. 9 І промовив до мене Господь: Не зачіпай Моава й не починай війни з ним, бо не дам тобі ні клаптика з їхньої землі в посідання; я віддав бо Ар синам Лота в посілість. 10 Спершу там жили емії, люд великий, численний і дебелий, як анакії; 11 за рефаїв уважали їх, як і анакіїв; моавитяни ж звуть їх еміями. 12 А в Сеїрі жили спершу хорії; їх вигнали були сини Ісава й винищили перед собою, оселившись на їхньому місці, так, як це зробив Ізраїль у землі, що її дав йому Господь у посілість. 13 Тож вставайте й переправляйтеся через потік Зеред. І ми перейшли потік Зеред. 14 Того ж часу, що йшли ми від Кадеш Барне, аж поки перейшли потік Зеред, було 38 років, поки не зник із табору ввесь рід вояків, як поклявсь був їм Господь. 15 Сама рука Господня була проти них, щоб вигубити їх із табору дощенту. 16 І коли всі придатні до війни люди повимирали з-поміж народу, 17 Господь промовив до мене так: 18 Ти збираєшся сьогодні перейти через границю Моава, тобто Ар, 19 і наблизитися проти синів Аммона; не зачіпай їх, ані не починай війни з ними, бо не дам тобі нічого в посідання з землі синів Аммона: я віддав її синам Лота в посілість. 20 Ця земля теж уважалась землею рефаїв, і рефаї жили в ній спершу; аммонії звуть їх замзумміями; 21 люд це великий, численний і дебелий, як анакії, та вигубив їх Господь перед аммоніями, які прогнали їх і оселились на їхньому місці. 22 Так, як учинив був синам Ісава, що живуть у Сеїрі, знищивши перед ними хоріїв; ті прогнали їх і живуть досі на їх місці. 23 Так само, як і аввіїв, що жили хуторами аж до Гази, винищили й оселились на їхніх місцях кафторії, що вийшли з Кафтору. 24 Тож уставайте, рушайте в дорогу і переходьте через потік Арнон: ось я віддаю тобі в руки Сихона, царя хешбонського, аморія, разом з його землею; починай підбій, іди війною на нього! 25 Нинішнього дня почну наводити твій жах і страх на всі народи під небесами; як тільки почують вістку про тебе, дрижатимуть і тремтітимуть перед тобою. 26 Тоді послав я посланців з Кедемот-пустині до Сихона, хешбонського царя, з мирними словами, кажучи: 27 Дозволь мені перейти через твою землю; я йтиму тільки по дорозі, не звертаючи, ні праворуч, ні ліворуч. 28 Харчі за гроші продаватимеш мені, щоб я мав що їсти, та й воду даватимеш мені за гроші, щоб я мав що пити. – Дай мені тільки перейти, 29 як це вчинили мені сини Ісава, що живуть в Сеїрі, і моавитяни, що живуть в Арі, поки не переправлюсь через Йордан у землю, що її Господь, Бог наш, хоче нам дати. 30 Але Сихон, цар хешбонський, не захотів перепустити нас через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив його дух запеклим, а серце його твердим, щоб віддати його тобі в руки, як воно і е сьогодні. 31 І промовив тоді Господь до мене: Ось я віддаю тобі на поталу Сихона і його землю; починай, займай його землю. 32 І виступив Сихон проти нас, він сам і ввесь його люд, до бою під Ягцою. 33 Та Господь Бог віддав його на поталу, й ми побили його й синів його та ввесь люд його. 34 Ми тоді забрали всі його міста, та й піддали знищенню кожне місто, чоловіцтво, жіноцтво й дітей, та й не зоставили живим нікого. 35 Тільки скотину взяли ми для себе як здобич та луп по містах, що їх ми звоювали. 36 Від Ароеру, що на берегах Арнон-потоку, та й міста, що в долині, аж до Гілеаду не було міста, яке було б для нас неприступним; все віддав нам Господь, Бог наш. 37 Тільки до землі синів Аммона ти не наближався, ані до всієї долини Яббок-потоку, ані до міст у горах: усе так, як Господь, Бог наш, заповідав нам.»

3. Ог 1-7; поділ східньої Йорданії 8-22; Мойсеєві заборонено вступити в Палестину 23-29

1 «І повернули ми й почали сходити вгору башанським шляхом; і виступив проти нас Ог, цар башанський, він сам і ввесь його люд, до бою під Едреї. 2 Та Господь промовив до мене: Не лякайся його, бо я віддам тобі його в руки, його й увесь люд його та всю землю; і вчиниш з ним те, що вчинив єси з Сихоном, царем аморійським, який жив у Хешбоні. 3 І віддав Господь, Бог наш, нам у руки так само Ога, башанського царя, і ввесь його люд, і побили ми його так, що не зісталось нікого живим. 4 Зайняли ми тоді всі його міста; не було міста, щоб ми не взяли від них: шістдесят міст, увесь край Аргов, царство Ога у Башані. 5 Всі ці міста були укріплені високими мурами, брамами й засувами, крім того ще багато інших неукріплених. 6 І піддали ми їх знищенню, як це ми зробили з Сихоном, царем хешбонським, віддавши на смерть по всіх містах чоловіцтво, жіноцтво й дітей, 7 а всю скотину й луп по містах забрали як здобич для себе. 8 Отак забрали ми тоді з рук обох аморійських царів землю, що по той бік Йордану, від Арнон-потоку до Хермон-гори. 9 Сидонії звуть Хермон Сірйоном; аморії ж називають його Сеніром; 10 усі міста, що на рівнині, ввесь Гілеад і ввесь Башан до Салхи та й до Едреї, міста в царстві Ога в Башані. 11 Тільки Ог, башанський цар, лишився живим з останніх рефаїв; ліжко його, ліжко залізне, можна й досі бачити в Раббі, в синів Аммона; дев’ять ліктів завдовжки й чотири лікті завширш, по звичайному людському ліктю. 12 Тож цю землю ми зайняли з того часу. (Полосу) від Ароеру, що над Арнон – потоком і половину Гілеад-гори; їхні міста віддав я рувимлянам та гадіям; 13 а що зосталося з Гілеаду й увесь Башан, царство Ога, віддав я половині з покоління Манассії, весь край Аргов. Увесь цей Башан зветься землею рефаїв. 14 Яір, син Манассії, зайняв увесь край Аргов до границі гешуріїв та маахатіїв і назвав ті місця башанські, за своїм іменем, «Села Яіра», посьогодні. 15 Махірові ж дав я Гілеад. 16 А рувимлянам та гадіям я дав (землю) від Гілеаду аж до Арнон-річки разом з її берегами і аж до Яббок – потоку, границі синів Аммона, 17 і Араву і Йордан як межу, від Кіннерета аж до Арава-моря, тобто до Соляного моря, що на схилах Пізга – спадів на схід сонця. 18 Ще заповідав я вам того часу таке: Господь, Бог ваш, дав вам цю землю в посідання; тож виступайте збройно всі, здатні до війни, попереду своїх братів, синів Ізраїля. 19 Тільки ваші жінки й діти ваші та й скотина ваша – знаю, що в вас її багато – залишаться у ваших містах, що їх я дав вам, 20 аж поки Господь, Бог ваш, дасть вашим братам спокій, як вам, і вони займуть і собі землю, що Господь, Бог ваш, хоче їм дати по той бік Йордану; тоді вернеться кожен із вас до своєї власности, що її я вам дав. 21 А Ісусові заповідав я того часу так: Ти бачив на свої власні очі все, що Господь, Бог ваш, учинив з отими обома царями; так учинить Господь з усіма царствами, куди ти прийдеш. 22 Не лякайтесь їх: бо Господь, Бог ваш, він за вас воює. 23 Благав я Господа того часу словами: 24 Господи, мій Владико, ти почав показувати слузі твоєму твою велич і твою потужну руку: який бо справді бог, чи то на небі, чи на землі, спромігся б здійснити діла, як твої діла, і, як твої, великі вчинки? 25 Тож дозволь, молю, перейти та побачити ту гарну землю, що по тім боці Йордану, оті прекрасні гори й Ливан. 26 Та Господь розгнівався на мене через вас і не схотів слухати мене, ба навіть і сказав до мене: Буде з тебе. Не говори мені більше про це. 27 Зійди на верх Пізга-гори й підведи очі свої на захід і на північ, і на південь, і на схід; і добре подивись, бо за Йордан ти не перейдеш. 28 Передай провід Ісусові, підбадьор його, додай йому відваги, бо він перейде на чолі цього люду, й він віддасть їм у насліддя землю, що її ти бачиш. 29 Оттак ми перебували в долині напроти Бет-Пеора.»

4. Вірність Божому законові 1-8; божки 9-24; погроза за відступництво 25-31; Бог – єдиний 32-40; три міста для притулку 41-49

1 «Послухай же тепер, Ізраїлю, про заповіді й рішення, що їх навчав я вас виконувати, щоб ви жили й увійшли та й заволоділи землею, яку дає вам Господь, Бог батьків ваших. 2 Не додавайте нічого до того, що я вам заповідаю, і не віднімайте нічого, пильнуючи заповіді Господа, Бога вашого, які я вам заповідаю. 3 Ви ж бачили на власні очі, що Господь сподіяв у Ваал-Пеорі; бо всіх, хто ходив слідом за Ваал-Пеором, вигубив Господь, Бог твій, з-поміж вас. 4 А ви, які держалися Господа, Бога вашого, ви всі живі посьогодні. 5 Ось (глянь) навчав я вас заповідей і рішень, як це заповідав мені Господь, Бог мій, щоб ви виконували їх точно в землі, до якої прийдете, щоб її зайняти. 6 Пильнуйте ж і виконуйте їх, бо це стане немов би ваша мудрість і ваш розум перед очами народів, які чутимуть про всі ці установи, щоб (вони) говорили: справді, мовляв, мудрі й розумні люди – оцей великий народ! 7 Бож де на світі такий великий народ, що мав би таких близьких до себе богів, як Господь, Бог наш, коли тільки закликаємо його? 8 Де на світі такий великий народ, що мав би такі справедливі установи й рішення, як увесь цей закон, що його я сьогодні даю? 9 Тільки бережися та зважай добре, щоб ти не забув усього того, що бачив на власні очі, та й щоб воно кріпко засіло в твоєму серці по всі дні твого життя; ти перекажеш це твоїм синам і синам твоїх синів; 10 про той день, як ти стояв перед Господом, Богом твоїм, під Хоривом, коли промовляв до мене Господь: Збери мені люд цей і я проголошу їм свої слова, щоб вони навчились мене боятися по всі дні свого життя на землі та й щоб навчили своїх дітей. 11 Ви приступили тоді та й поставали під горою; а гора палала полум’ям аж під саме небо: серед темряви, хмар і мороку. 12 І промовив до вас Господь із полум’я; голос його слів чули ви добре, та ніякої постаті не бачили; тільки голос було чути. 13 Він об’явив вам свій завіт, якого велів вам дотримуватися, десять заповідей, і написав їх на двох кам’яних таблицях. 14 А мені заповідав Господь того часу навчати вас установ і велінь, аби ви їх виконували на землі, в яку оце маєте ввійти, щоб заволодіти нею. 15 А що ви не бачили ніякої постаті в той день, коли з полум’я промовляв до вас Господь на Хориві, то вважайте добре, 16 щоб ви не зледащіли та не взяли виробляти собі тесаного боввана, подобу якоїсь постаті, як от постаті жіночої або чоловічої, 17 подобу тварини, що на землі, подобу якогось крилатого птаха, що літає попід небесами, 18 подобу якоїсь тварини, що повзає по землі, подобу якоїсь риби, що в воді під землею; 19 та щоб, коли зведеш очі до неба й, побачивши сонце, місяць та зорі, всю оздобу небес, не скортіло тебе припасти лицем до землі перед ними й служити їм, що їх Господь, Бог твій, дав (на послугу) для всіх народів під цілим небом. 20 Вас же взяв Господь і вивів із залізного горнила, Єгипту, щоб ви стали його власним народом, як воно й є нині. 21 А на мене розгнівався Господь через вас і поклявся, що я не перейду через Йордан і що не ввійду в гарну землю, яку Господь, Бог твій, хоче тобі дати в насліддя. 22 Так! Я умру в оцій землі, не доведеться мені перейти Йордану; а ви перейдете й займете ту гарну землю. 23 Вважайте, щоб не забули за союз, що його Господь, Бог ваш, заключив з вами, та щоб не витесали собі якогось кумира, подобу чогонебудь, що Господь, Бог твій, заборонив тобі; 24 бо Господь, Бог твій, – вогонь жерущий, він – Бог ревнивий! 25 Як же ви, зродивши синів та внуків, і постарівшись на землі, зледащієте й витешете собі якогось боввана, подобу будь-чого, та й зробите зло в очах Господа, Бога вашого, і тим розгніваєте його, 26 то я кличу сьогодні небеса й землю за свідків проти вас, що ви певно і скоро пропадете з землі, куди, перебрівши Йордан, ви простуєте, щоб зайняти її; недовго поживете в ній, бо будете дощерця вигублені. 27 Господь порозсіває вас між народами, й залишиться вас мало серед народів, куди вас приведе Господь. 28 Ви служитимете там богам, ділу рук людських, дереву та каменю, що не бачать і не чують, не їдять і не нюхають. 29 Але й там шукатимеш Господа, Бога свого; а знайдеш (його), щоб тільки ти шукав його всім серцем і всією своєю душею. 30 Коли ж стане тобі скрутно й коли опадуть тебе всі ці лиха, ти при кінці днів повернешся до Господа, Бога твого, і послухаєш його голос. 31 Бо Господь, Бог твій, милостивий Бог; він не полишить тебе й не знищить, та й не забуде за союз із твоїми батьками, що про нього клявся їм. 32 Спитай лише про давні часи, що були перед тобою, з того дня, коли створив Бог людину на землі, та й від одного краю небес аж до другого, чи сталося колись щось таке велике або чи було колись чути щось подібне! 33 Хіба чув якийсь народ голос Божий, що промовляв із полум’я, як ти це чув, а зоставсь живим? 34 Або хіба пробував якийсь бог прийти, щоб вибрати собі народ з-поміж іншого народу, досвідом, дивами й чудесами, війною та потужною рукою і простягнутим рам’ям та великими страхіттями, як оце все вчинив для вас Господь, Бог ваш, перед вашими очима в Єгипті? 35 Тобі воно було показане, щоб ти знав, що Господь – то Бог, що нема другого, крім нього. 36 З небес він дав тобі почути свій голос, щоб тебе навчити, і показав тобі на землі свій великий вогонь і з-посеред полум’я ти чув його слова. 37 Тому що він любив твоїх батьків, він вибрав їхнє потомство після них і сам своєю присутністю та своєю великою силою вивів тебе з Єгипту, 38 щоб прогнати з-перед тебе народи, куди більші й куди сильніші від тебе, щоб привести тебе й дати тобі у власність їхню землю, як це й є сьогодні. 39 Тож затям тепер добре й візьми собі до серця, що Господь – то Бог, на небесах угорі й на землі внизу, та й іншого немає, крім нього. 40 Пильнуй же його установи і його заповіді, які заповідаю тобі сьогодні, щоб добре було тобі й твоїм синам та щоб довгий був твій вік на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі навіки.» 41 Тоді Мойсей відділив три міста по тім боці Йордану, на схід сонця, 42 щоб міг туди втекти убивця, що ненароком убив свого ближнього, на якого раніше не ворогував, і щоб, утікши в одне з тих міст, міг залишитися живим: 43 Бецер у пустині, на високорівні, для рувимлян, Рамот у Гілеаді для гадіїв; і Голан у Башані для манассіян. 44 Оце закон, що його виклав Мойсей перед синами Ізраїля: 45 це приписи, установи й рішення, що їх Мойсей проголосив синам Ізраїля по їхньому виході з Єгипту, 46 по тім боці Йордану, в долині, проти Бет-Пеору, в землі Сихона, аморійського царя, що жив у Хешбоні, а якого побили Мойсей та сини Ізраїля по виході з Єгипту. 47 Вони зайняли землю його й землю Ога, башанського царя, двох царів аморійських, що по тім боці Йордану, на схід сонця, 48 від Ароеру, що на березі Арнон-потоку аж до Сіон-гори, тобто Хермону; 49 з усім зайорданським степом на сході, аж ген до Арава-моря біля стіп Пізга-схилів.

5. Повторення десятьох заповідей 1-33

1 Скликав Мойсей усього Ізраїля й промовив до нього: «Слухай, Ізраїлю, установи й рішення, що їх оце сьогодні виголошую до твоїх вух, вивчай і пильнуй їх, щоб виконували їх. 2 Господь, Бог наш, заключив з нами союз на Хорив-горі. 3 Не з нашими батьками заключив союз цей, а з нами, таки з нами, що ось тутечки сьогодні всі живі. 4 Віч-на-віч розмовляв Господь з вами на горі з-посеред полум’я. 5 Я тоді стояв між Господом та вами, щоб об’явити вам слово Господнє, бо ви злякалися перед вогнем і не зійшли на гору. Він же сказав: 6 Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з Єгипетської землі, з дому неволі. 7 Нехай не буде в тебе інших богів, крім мене. 8 Не робитимеш собі ніякого тесаного боввана, подобину того, що на небі вгорі, ані того, що на землі внизу, ні того, що в водах під землею. 9 Не падатимеш ниць перед ними й не служитимеш їм, бо я – Господь, Бог твій, ревнивий Бог, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління, тих, що ненавидять мене, 10 і творю милість до тисячного покоління тим, що люблять мене й мої заповіді бережуть. 11 Не вимовлятимеш імени Господа, Бога твого, надармо, бо Господь не вважатиме безвинним того, хто закликає ім’я його надармо. 12 Додержуй день суботній, святкуючи його, як заповідав тобі Господь, Бог твій. 13 Шість день можна тобі працювати й робити всяке твоє діло; 14 сьомий же день – відпочинок Господеві, Богові твоєму; не робитимеш ніякого діла сам, ані твій син; ані дочка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ані приходень, що у воротях у тебе, щоб твій раб і твоя рабиня спочили, як і ти. 15 Пам’ятай; що ти був рабом у Єгипетській землі і що Господь, Бог твій, вивів тебе звідтіля потужною рукою і простягнутим рам’ям; тим і заповідав тобі Господь святкувати день суботній. 16 Шануй батька твого й матір твою, як заповідав тобі Господь, Бог твій, щоб довго тобі жити й бути щасливим на землі, що її Господь, Бог твій, дає тобі. 17 Не вбивай. 18 Не чужолож. 19 Не кради. 20 Не свідчи неправдиво проти твого ближнього. 21 Не пожадай жінки твого ближнього. Не зазіхай на дім твого ближнього, ні на поле його, ні на раба, ні на рабиню його, ні на вола, ні на осла його, ні на будь-що, що належить до твого ближнього. 22 Оці слова промовив Господь до всієї вашої громади під горою, з-серед полум’я, з хмар і з темряви, грімким голосом, і не додавав до них нічого. Написав він їх на двох кам’яних таблицях і дав їх мені. 23 Якже ви почули голос із-посеред темряви, а гора запалала полум’ям, тоді ви всі приступили до мене, всі родоначальники ваших поколінь і старші ваші, 24 і промовили до мене: Ось Господь, Бог наш, показав нам свою славу й свою велич, та й голос його з-посеред полум’я ми чули. Тепер ми впевнилися, що Господь заговорив до людини, й вона може зостатися живою. 25 Отже, чого ж би нам вмирати? Таж оце величезне полум’я пожере нас! Коли нам довше доведеться слухати голос Господа, Бога нашого, помремо. 26 Хто ж бо, справді, між усіма смертними чув колись, як ми, голос Бога живого, який говорив з-посеред полум’я, і зостався живим? 27 Приступи ти і слухай усе, що Господь, Бог наш, говоритиме; а потім ти перекажеш нам усе, що Господь, Бог наш, промовить до тебе, і ми вислухаємо й виконаємо. 28 Почув Господь ваші слова, як ви промовляли до мене, і сказав мені: Чув я слова цього народу, який говорив до тебе; все, що вони казали, добре. 29 Якби ж то в них та було таке серце, щоб мали острах передо мною та й завжди пильнували всіх моїх заповідей! Вони були б щасливі, вони самі й діти їхні, повіки! 30 Піди лишень, скажи їм: Вернітесь до своїх наметів! 31 А ти залишися тут коло мене, бо я хочу викласти тобі всі заповіді, установи й рішення, що маєш їх навчити, щоб вони виконували їх на землі, яку даю їм у посілість. 32 Пильнуйте ж та робіть, як заповідав вам Господь, Бог ваш; не відступайте ні праворуч, ні ліворуч. 33 Ви мусите в усьому ходити дорогою, яку заповідав вам Господь, Бог ваш, щоб жити вам і зазнати щастя та довгого віку на землі, що її займете.»