Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

5. Різні закони: відділення нечистих 1-4; відшкодування 5-10; ревнощі 11-31

1 Господь промовив до Мойсея: 2 “Повели синам Ізраїля, щоб видалили геть із табору кожного прокаженого і кожного течивого, і кожного, хто став нечистий від мерця. 3 Так чоловіка, як і жінку видалите геть із табору, щоб не оскверняли табір, серед якого я витаю.” 4 Так і зробили сини Ізраїля і видалили їх геть із табору. Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїля. 5 Господь промовив до Мойсея: 6 “Скажи синам Ізраїля: коли який-небудь чоловік або жінка вчинить якийсь гріх на шкоду ближньому, спроневірившися Господеві, і відчуватиме провину, 7 то нехай визнає свій гріх, що ним згрішив, і відшкодує повнотою та ще й наддасть п’ятину тому, кого пошкодив. 8 А коли в того нема ніякого родича, щоб повернути йому шкоду, то відшкодування буде Господеві, для священика, опріч покутного барана, що ним за винного відправиться покута. 9 Усяка жертва возношення, з усяких святих речей синів Ізраїля, що принесуть священикові, йому належатиме. 10 Святі речі належатимуть тому, хто їх приносить; що ж хтось дає священикові, його буде.” 11 Господь промовив до Мойсея: 12 “Скажи синам Ізраїля і повідай їм: Коли чиясь жінка зійде на манівці й спроневіриться йому, 13 і хтось інший зляжеться з нею так, що чоловік про те не знає, бо вона осквернилась потайки і нема свідків проти неї, саму ж її не впіймано на вчинку, 14 і як охопить його дух ревнощів і заходиться він ревнувати свою жінку, чи то справді осквернилась вона, а чи ні, 15 то той чоловік приведе свою жінку до священика й принесе ради неї дар, десятину ефи ячмінної муки; він не литиме олії на неї і не кластиме до неї ладану, бо це офіра за ревнощі, офіра на спомин, що нагадує провину. 16 Нехай священик звелить їй приступити і поставить її перед Господом. 17 Потім візьме святої води у глиняну посудину, візьме й пороху, що на долівці у храмині, та й вкине його у воду. 18 Отже поставить жінку перед Господом і, відкривши їй голову, покладе їй на руки поминальну офіру, тобто офіру за ревнування; а сам триматиме в руці гірку воду, що наводить прокляття. 19 І заклинатиме жінку священик і казатиме їй: Якщо не лежав ніхто з тобою, і якщо ти, бувши за твоїм чоловіком, не зійшла на манівці нечистотою, то будь непошкоджена від цієї гіркої води, що наводить прокляття. 20 Якщо ж ти, бувши за твоїм чоловіком, зійшла на манівці й осквернила себе, і лежав хтось із тобою, окрім твого чоловіка, 21 то тут заклене священик жінку клятьбою прокляття і скаже до неї: Нехай Господь видасть тебе на прокляття й злорічення серед твого народу і допустить, щоб зів’яло твоє лоно і опух живіт твій. 22 Нехай оця вода, що стягає прокляття, увійде в твою утробу, щоб твій живіт опух і щоб лоно твоє зів’яло. – А жінка відповість: Амінь, амінь. 23 І запише священик ті прокляття на аркуші та й змиє їх гіркою водою, 24 і подасть жінці напитися гіркої води, що наводить прокляття, щоб вона ввійшла в неї для гіркости. 25 Потім священик візьме з руки жінки офіру за ревнування і поколихає нею перед Господом, і принесе її до жертовника, 26 і візьме жменю з офіри як кадило та й пустить димом на жертовнику, а потім дасть жінці напитися води. 27 А як дасть їй води напитись, то, коли вона осквернила себе і спроневірилася своєму чоловікові, то станеться, що вода прокляття увійде в неї у всій своїй гіркоті, і опухне живіт у неї, і зів’яне лоно в неї, і стане вона проклята серед своїх людей. 28 А коли жінка не осквернила себе, коли вона чиста, то не зазнає ніякої шкоди і матиме потомство. 29 Це закон про ревнування: чи то коли жінка, бувши за чоловіком, зійде на манівці й осквернить себе, 30 чи то коли чоловіка охопить дух ревнощів, і він заходиться ревнувати свою жінку; він поставить її перед Господом, а священик виконає над нею увесь закон цей. 31 Так проститься чоловікові його провина, а жінка понесе кару за гріх свій.”

6. Обітниця назореїв 1-21; священиче благословення Арона 22-27

1 Господь промовив до Мойсея: 2 “Скажи синам Ізраїля і повідай їм: Коли чоловік чи жінка врочисто обрікається назорейським обітом, щоб посвятитися Господеві, 3 то від вина й п’янких напоїв буде стримуватись; ні винного, ні оцту з інших п’янких напоїв не питиме і жадного виноградного соку не питиме, і не їстиме ані свіжого, ані сушеного винограду. 4 Увесь час свого назорейства не їстиме нічого, що зроблено з виноградної лози, чи то воно з винограду незрілого, чи з лушпиння. 5 По ввесь час його назорейського обіту бритва хай не торкається його голови; поки не сповняться дні, що на них він посвятився Господеві, він буде святий; він запустить волосся на голові в себе. 6 По ввесь час його посвячення Господеві не ввійде туди, де буде мертвий. 7 Ні ради батька свого, ні ради матері своєї, ні заради брата, ні задля сестри не оскверниться він, коли помер хтось із них, бо знак посвячення Богові своєму в нього на голові. 8 По всі дні назорейства свого буде він святий Господеві. 9 А коли хтось несподівано помре при ньому і він осквернить свою посвячену голову, то в день очищення обстриже голову собі; сьомого дня обстриже її. 10 Восьмого ж дня принесе священикові, до входу в намет зборів, дві горлиці або двох голуб’ят. 11 А священик принесе одне як жертву за гріх, а друге на всепалення і спокутує його вину з-за мерця, і знов освятить його голову того самого дня, 12 і поновить дні його назорейства Господеві та й принесе однолітнє ягня в жертву за провину; попередні ж дні пропадуть, бо назорейство його було осквернене. 13 Ось закон про назорея: того дня, коли сповниться час його назорейства, приведуть його до входу в намет зборів, 14 і він принесе свою жертву Господеві: однолітнє ягня без вади на всепалення та однолітню ягничку без вади на жертву за гріх; і одного барана без вади на мирну жертву, 15 і кошик опрісноків-коржів з питльованої муки, замішаної на олії, та опрісноків-паляниць, помащених олією, до того й належні офіри та возливання. 16 І принесе це все священик перед Господа і виконає жертву за гріх та у всепалення за назорея. 17 А барана принесе як мирну жертву Господеві вкупі з кошиком опрісноків, і принесе офіру та возливання до Того. 18 І назорей обстриже, коло входу в намет зборів, свою посвячену голову і візьме посвячене волосся та й покладе на вогонь, той, що під мирною жертвою. 19 Потім священик візьме варену лопатку з барана та одного опрісного коржа з кошика й одну опрісну паляницю та й покладе на руки назореєві, після того як той обстриже своє посвячене волосся. 20 І принесе священик їх у жертву колихання перед Господом; це свята частина для священика, окрім колиханої груднини та піднесеної лопатки; а після того назореєві можна пити вино. 21 Це закон про назорея, який склав обітницю, про його жертву Господеві за своє назорейство, крім того, на що його спромога; він мусить повестися згідно з своєю обітницею, яку обітував, і за приписами закону про назорейство.” 22 Господь промовив до Мойсея: 23 “Скажи Аронові та синам його: так будете благословляти синів Ізраїля, мовивши до них: 24 Нехай Господь благословить тебе і охороняє тебе! 25 Нехай Господь світить обличчям своїм до тебе та милує тебе! 26 Нехай Господь оберне обличчя своє до тебе і дасть тобі мир! 27 Так закликатимуть ім’я моє на синів Ізраїля, і я благословлятиму їх.”

7. Приносини князів колін

1 Коли Мойсей, закінчивши ставити храмину, помазав та освятив її з усім її знаряддям, помазав та освятив також і жертовник з усім його знаряддям, 2 князі Ізраїля, голови батьківських домів, князі колін, що стояли на чолі перепису, принесли дари. 3 Склали вони свої дари перед Господом: шість критих возів і дванадцять волів, один віз на двох князів і один віл на кожного, і привели їх до Господа. 4 І сказав Господь Мойсеєві: 5 “Візьми їх від них, вони будуть на службі при наметі зборів, і передай їх левітам, кожному згідно з його службою.” 6 І взяв Мойсей вози й волів та й віддав їх левітам. 7 Два вози й четверо волів віддав він синам Гершона, згідно з їхньою службою, 8 а чотири вози й восьмеро волів віддав синам Мерарі, згідно з їхньою службою під наглядом Ітамара, сина Арона священика. 9 Синам же Кегата не дав нічого, бо їм була доручена служба коло святих речей; на плечах мусіли вони носити їх. 10 Принесли князі дари для посвяти жертовника, коли помазано його; принесли вони дари свої до жертовника. 11 І Господь сказав Мойсеєві: “Нехай князі щодня по одному приносять дари свої для посвяти жертовника.” 12 І той, хто першого дня приніс дари свої, був Нахшон, син Амінадава, з коліна Юди. 13 Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри; 14 одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила; 15 один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення, 16 один козел на жертву за гріх; 17 а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це приносини Нахшона, сина Амінадава. 18 Другого дня свій дар приніс Натанаїл, син Цуара, князь коліна Іссахара. 19 Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри; 20 одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила; 21 один бичок, один баран, одне ягня однолітнє для всепалення; 22 один козел на жертву за гріх; 23 а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це принос Натанаїла, сина Цуара. 24 Третього дня свій дар приніс князь синів Завулона, Еліяв, син Хелона. 25 Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри; 26 одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила; 27 один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення; 28 один козел на жертву за гріх; 29 а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це дар Еліява, сина Хелона 30 Четвертого дня приніс свій дар князь синів Рувима, Еліцур, син Шедеура. 31 Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри; 32 одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила; 33 один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення; 34 один козел на жертву за гріх; 35 а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це приносини Еліцура, сина Шедеура. 36 П’ятого дня свій дар приніс князь синів Симеона, Шелуміел, син Цурішаддая. 37 Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри; 38 одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила; 39 один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення; 40 один козел на жертву за гріх; 41 а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це дар Шелуміела, сина Цурішаддая. 42 Шостого дня приніс свій дар князь синів Гада, Еліясаф, син Реуела. 43 Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри; 44 одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила; 45 один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення; 46 один козел на жертву за гріх; 47 а на мирну жертву пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це дар Еліясафа, сина Реуела. 48 Сьомого дня приніс свій дар князь синів Ефраїма, Елішама, син Амігуда. 49 Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри; 50 одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила; 51 один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення; 52 один козел на жертву за гріх. 53 а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це приносини Елішами, сина Амігуда. 54 Восьмого дня свій дар приніс князь синів Манассії, Гамлієл, син Педацура. 55 Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри; 56 одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила; 57 один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення; 58 один козел на жертву за гріх; 59. а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це дар Гамлієла, сина Педацура. 60 Дев’ятого дня свій дар приніс князь синів Веніямина, Авідан, син Гідоні. 61 Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри; 62 одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила; 63 один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення; 64 один козел на жертву за гріх; 65 а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це приносини Авідана, сина Гідоні. 66 Десятого дня приніс свій дар князь синів Дана, Ахієзер, син Амішаддая. 67 Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри; 68 одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила; 69 один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення; 70 один козел на жертву за гріх; 71 а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це дар Ахієзера, сина Амішаддая. 72 Одинадцятого дня приніс дар свій князь синів Ашера, Пагієл, син Охрана. 73 Дар його був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри; 74 одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила; 75 один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення; 76 один козел на жертву за гріх; 77 а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це дар Пагієла, сина Охрана. 78 Дванадцятого дня приніс дар свій князь синів Нафталі, Ахіра, син Енана. 79 Його дар був: один срібний полумисок 130 шеклів вагою; один срібний кубок 70 шеклів, по шеклю святині, обидва повні питльованої муки, замішаної на олії, для офіри; 80 одна золота посудинка 10 шеклів вагою, повна кадила; 81 один бичок, один баран, одне ягня однолітнє на всепалення; 82 один козел на жертву за гріх; 83 а на мирну жертву: пара волів, п’ятеро баранів, п’ятеро козлів, п’ятеро ягнят однолітків. Це приносини Ахіри, сина Енана. 84 Дари від князів Ізраїля на посвяту жертовника в день його помазання були, отже такі: 12 срібних полумисків, 12 срібних кубків і 12 золотих посудинок. 85 Кожний срібний полумисок важив 130 шеклів, а кожен кубок 70 шеклів. Усього срібла, що пішло на посуд, було 2400 шеклів, по шеклю святині. 86 На 12 золотих посудинок, наповнених кадилом, вагою 10 шеклів кожна посудинка, по шеклю святині, пішло всього золота 120 шеклів. 87 Усього товару на всепалення було: 12 бичків, 12 баранів, 12 ягнят однолітків, з їхніми (безкровними) офірами, та 12 козлів на жертву за гріх. 88 А всієї великорослої скотини на мирну жертву було: 24 бички, 60 баранів, 60 козлів та 60 ягнят перволітків. Це дари на посвяту жертовника, коли він був помазаний. 89 Коли Мойсей увіходив до намету зборів розмовляти з Богом, він чув голос, що промовляв до нього з віка на ковчезі свідчення між двома херувимами, – так бо промовляв до нього.

8. Світильники 1-4; посвячення левітів 5-26

1 Господь промовив до Мойсея: 2 “Скажи Аронові й повідай йому: Коли ставитимеш угорі світичі на світильникові, то нехай сім світичів світяться на передньому боці світильника.” 3 І зробив Арон так: на передньому боці світильника поставив він світичі, як заповідав Господь Мойсеєві. 4 А світильник був кованої роботи з золота; і підстава його і квітки були кованої роботи. Мойсей зробив його за зразком, що його Господь показав йому. 5 Промовив Господь до Мойсея: 6 “Візьми левітів з-поміж синів Ізраїля та очисть їх. 7 Та ось що мусиш з ними вчинити, щоб очистити їх: покропи їх водою, яка очищає гріхи, і нехай вони обголять бритвою все своє тіло, повипирають одіж свою й очистяться. 8 І нехай візьмуть бичка та офіру до нього з питльованої муки, замішаної з оливою; а другого бичка візьмеш на жертву за гріх. 9 І приведеш левітів до намету зборів і скличеш усю громаду синів Ізраїля. 10 І припровадиш левітів до Господа, а сини Ізраїля покладуть руки свої на левітів. 11 Арон же приведе левітів як офіру перед Господа, від синів Ізраїля, щоб служили службу Господеві. 12 І покладуть левіти руки на голови бичкам; одного принесеш у жертву за гріх, а другого на всепалення Господеві, щоб відправити покуту за левітів. 13 Потім поставиш левітів перед Ароном та перед синами його і віддаси їх в офіру Господеві. 14 І вилучиш левітів з-поміж синів Ізраїля, щоб були моїми. 15 А після того левіти ввійдуть до служби у наметі зборів. Отже ти їх очистиш і приведеш як жертву. 16 Вони бо цілком належать мені з-поміж синів Ізраїля; замість усіх, що першими приводить мати, усіх первородних синів Ізраїля, взяв я їх собі. 17 Мені бо належить усе первородне між синами Ізраїля, чи то людина, а чи скотина; з того дня, коли я повбивав усіх первістків в Єгипетській землі, присвятив я їх собі. 18 Я взяв собі левітів замість усіх первістків між синами Ізраїля, 19 та й оддав їх Аронові й синам його, щоб вони їм належали з-поміж синів Ізраїля, щоб замість синів Ізраїля служили при службі в наметі зборів і щоб за них відправляли покуту, щоб не впала на синів Ізраїля кара, коли приступатимуть до святині.” 20 Тож Мойсей з Ароном та всією громадою синів Ізраїля вчинив щодо левітів усе, що заповідав Господь Мойсеєві про левітів; так і вчинили з ними сини Ізраїля. 21 Очистились левіти, повипирали свою одежу, і Арон привів їх як жертву перед Господа та відправив за них покуту, щоб очистити їх. 22 І після того увійшли левіти до намету зборів, щоб служити свою службу під наглядом Арона та синів його. Як заповідав Господь Мойсеєві про левітів, так і вчинили з ними. 23 Господь промовив до Мойсея: 24 “Це закон про левітів: від двадцяти п’яти років і вище ставатимуть вони до служби у наметі зборів, 25 а від п’ятдесятьох років залишать службу, не служитимуть більше. 26 Вони допомагатимуть братам своїм при наметі зборів, доглядаючи за всім, роботи ж не робитимуть. Так зробиш з левітами щодо їхньої служби.”

9. Друга Пасха в Синай-пустині 1-5; Пасха нечистих 6-13; Пасха чужинців 14; хмара над храминою 15-23

1 Господь промовив до Мойсея в Синай-пустині, другого року по виході з Єгипетської землі, першого місяця: 2 “Нехай сини Ізраїля відсвяткують Пасху в призначений час. 3 Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір святкуватимете її у свій час; за всіма установами й за всіма приписами її святкуватимете її.” 4 І сказав Мойсей синам Ізраїля, щоб святкували Пасху. 5 І святкували вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця, надвечір, у Синай-пустині. Згідно з усім, як заповідав Господь Мойсеєві, вчинили сини Ізраїля. 6 Та були деякі, що осквернилися трупом і не могли на той день святкувати Пасху; тож приступили вони того дня до Мойсея й до Арона 7 і мовили до них: “Ми осквернилися трупом. Та чого б то нам мало бути заборонено принести дари Господеві у свій час серед синів Ізраїля?” 8 І каже до них Мойсей: “Заждіть лишень, я послухаю, що Господь повелить щодо вас.” 9 І Господь промовив до Мойсея. 10 “Промов до синів Ізраїля словами: Кожний з вас та ваших потомків, хто оскверниться трупом чи буде у великій дорозі, святкуватиме Пасху на честь Господа. 11 Але він святкуватиме її другого місяця, на чотирнадцятий день, надвечір; з опрісноками й гірким зіллям їстиме він її, 12 так, щоб не лишалось нічого з неї до ранку і кістки не ломлено в ній, виконуючи все за обрядом Пасхи. 13 Коли ж би хтонебудь, бувши чистий і не в дорозі, занедбав святкувати Пасху, той викорінений буде з-поміж людей своїх, бо не приніс жертву Господеві в призначений час. Людина та нестиме кару за свій гріх. 14 Коли ж чужинці, що перебувають з вами, захочуть святкувати Пасху на честь Господа, нехай святкують за установами та приписами її; той самий обряд нехай буде в вас, так для чужинця, як і для тубільця.” 15 Того ж дня, коли поставлено храмину, хмара вкрила храмину, отой намет свідоцтва, а ввечері вона стала мов полум’я над храминою, і так було аж до ранку. 16 Так було ввесь час: хмара вкривала її за дня, а вночі вона ставала мов полум’я. 17 І щоразу, коли знімалась хмара над наметом, сини Ізраїля рушали в дорогу; а на тому місці, де хмара опускалася, там отаборювалися сини Ізраїля. 18 За наказом Господнім рушали сини Ізраїля в дорогу, і за наказом Господнім отаборювались; і ввесь час, коли хмара перебувала над храминою, стояли вони табором. 19 І коли хмара перебувала довгий час над храминою, то сини Ізраїля пильно дотримувалися наказу Господнього і не рушали. 20 Часом хмара стояла лиш кілька днів над храминою; за Господнім велінням ставали вони табором і за Господнім велінням рушали далі. 21 А часом хмара зоставалася з вечора до ранку, вранці ж підносилась, і тоді й вони рушали; було, що хмара стояла ввесь день і ніч, а потім піднімалась, і тоді вони рушали далі. 22 Або два дні, або місяць, або й довше – як хмара перебувала над храминою, сини Ізраїля стояли табором і не пускалися в дорогу; коли ж вона піднімалась угору, то й вони йшли в дорогу. 23 За Господнім велінням ставали вони табором, і за Господнім велінням вирушали в дорогу, пильнуючи волю Господню згідно з наказом Господнім, як передав його Мойсей.

10. Срібні сурми 1-10; в дорогу від Синаю 11-36

1 Господь промовив до Мойсея: 2 “Зроби собі дві срібні сурми; кованої роботи зробиш їх, і будуть тобі на те, щоб скликати громаду і щоб знімати табір. 3 Коли засурмлять в обидві, то зійдеться до тебе вся громада коло входу в намет зборів. 4 А коли засурмлять тільки в одну, то зберуться до тебе князі, тисяцькі Ізраїля. 5 Коли засурмите на поготівля, двигнуться табори, розташовані на схід. 6 А коли засурмите на поготівля вдруге, вирушать табори, що на південь. Сурмитимуть на сполох, коли рушатимуть у дорогу. 7 Сурмитимете і тоді, коли треба буде скликати всю громаду, та тільки не так, як на поготівля. 8 Сурмитимуть же сини Арона, священики, в сурми, і вони будуть вам для повсякчасного вжитку в ваших поколіннях. 9 Коли підете, у вашому краї, проти ворога, що натискає на вас, то засурмите в сурми на сполох, і згадається про вас перед Господом, Богом вашим, і врятуєтеся від ворогів ваших. 10 І за днів радощів ваших, і на свята ваші, і коли з’являтиметься молодик, сурмитимете ви в сурми при всепаленнях ваших і при мирних жертвах ваших; і вони нагадуватимуть про вас перед Богом вашим: я – Господь, Бог ваш.” 11 Другого року, другого місяця, дванадцятого дня місяця знялася хмара вгору над храминою свідоцтва. 12 І сини Ізраїля рушили в мандри Синай-пустинею, і спинилась хмара у Паран-пустині. 13 Рушили, отже, вперше на наказ Господній через Мойсея. 14 Першим рушив прапор табору синів Юди, за полками їхніми; над військом його був Нахшон, син Амінадава. 15 А над військом коліна синів Іссахара був Натанаїл, син Цуара. 16 Над військом же коліна Завулона був Еліяв, син Хелона. 17 І коли храмину було розібрано, вирушили сини Гершона й сини Мерарі, несучи її. 18 Потім вирушив прапор табору Рувима, за полками їхніми; над військом його був Еліцур, син Шедеура. 19 Над військом же коліна синів Симеона був Шелумієл, син Цурішаддая. 20 А над військом коліна синів Гада був Еліясаф, син Реуела. 21 Рушили й Кегатії, що несли святі речі, тож поки вони прийшли, інші вже поставили були храмину. 22 По тому вирушив прапор табору синів Ефраїма, за полками їхніми; над військом їхнім був Елішама, син Амігуда. 23 А над військом коліна синів Манассії був Гамлієл, син Педацура. 24 Над військом же коліна Веніямина був Авідан, син Гідоні. 25 Потім вирушив прапор табору синів Дана, що був іззаду, мов сторожа всім таборам, за полками їхніми; над його військом був Ахієзер, син Амішаддая. 26 Над військом же коліна синів Ашера був Пагієл, син Охрана. 27 А над військом коліна синів Нафталі був Ахіра, син Енана. 28 Такий був похідний лад синів Ізраїля, коли вони рушили в дорогу. 29 Мойсей сказав до Ховава, сина Реуела, мідіянина, свого тестя: “Ми простуємо до того місця, про яке мовив Господь: Я його дав вам. – Ходи з нами, і добре тобі буде серед нас, бо Господь обіцяв добро Ізраїлеві.” 30 А той до нього й каже: “Не піду я з вами, я піду радше в мою землю, в мій рідний край.” 31 Мойсей і каже: “Не покидай нас, прошу тебе, ти бо знаєш, де нам ставати табором у пустелі, то й будеш нам очима. 32 Тож як підеш із нами, то ті блага, які вчинить нам Господь, ми вчинимо й тобі.” 33 І двигнулися вони від Господньої гори три дні дороги, і кивот Господнього завіту йшов три дні дороги перед ними, щоб знайти їм місце для постою. 34 І хмара Господня була над ними вдень, коли рушали вони табором. 35 А як рушав ковчег, мовив Мойсей: “Устань, Господи! Нехай розсипляться вороги твої! Нехай розбіжаться від обличчя твого ті, що ненавидять тебе!” 36 Коли ж ставав, то Мойсей мовив: “Спочинь, Господи, серед незліченних тисяч Ізраїля!”

11. Ізраїль нарікає на манну 1-15; сімдесятеро найстарших 16-30; перепелиці 31-35

1 Почали люди гірко нарікати, і дійшло нарікання до вух Господніх; почув Господь та й запалав гнів його, і зайнявсь між ними вогонь Господній і пожер кінець табору. 2 Заголосили люди до Мойсея, і Мойсей заблагав до Господа, то вогонь і погас. 3 І названо те місце Тавера, бо палав між ними вогонь Господній. 4 І забаглося мішаній юрбі, що була між ними, їсти так, що й сини Ізраїля собі стали плакати: хто, мовляв, дасть нам м’яса їсти? 5 Пригадуємо собі рибу, що задарма їли в Єгипті, огірки, дині, пір, цибулю, часник; 6 а тепер душа наша прагне: нема нічогісінько, сама лише манна перед нашими очима. 7 Була ж манна, наче коріяндрове насіння, а колір її, як колір буелія. 8 Народ розсипався і збирав її і молов на жорнах або товк у ступах, то й варили її в горщиках і пекли пляцки; а на смак була вона, мов тістечко на олії. 9 І коли вночі спадала роса на табір, то спадала на нього й манна. 10 Вчув Мойсей, що народ плаче по сім’ях, кожен коло входу до свого шатра, і гнів Господній запалав вельми, то й стало йому прикро. 11 І сказав Мойсей до Господа: “Чому вчинив ти таке з своїм слугою? Чому не знайшов я ласки в очах у тебе, що он тягар усього цього народу звалив єси на мене? 12 Чи то ж я зачав увесь той народ? Чи то ж я породив його, що ти мені кажеш: носи його, мовляв, на лоні в себе, як то нянька носить немовлятко, аж до землі, про яку ти клявся їхнім батькам? 13 Звідкіль узяти мені м’яса, щоб нагодувати ввесь народ оцей? Ось вони з плачем насіли на мене, кажучи: Дай нам м’яса їсти! 14 Не під силу мені одному нести ввесь люд оцей; занадто тяжкий він для мене. 15 Якщо й далі так обходитимешся зо мною, то ліпше, молю, вбий мене, коли я знайшов ласку в очах твоїх, щоб я не бачив горя мого.” 16 І промовив Господь до Мойсея: “Збери лишень мені сімдесят чоловіків із старшин в Ізраїлі, про яких знаєш, що вони люди розсудливі та вміють правити народом, і приведи їх до намету зборів; нехай стануть там з тобою. 17 Я зійду й говоритиму там із тобою, і візьму від духу, що на тобі, та й покладу на них, то вони й нестимуть з тобою тягар народу, щоб не одному тобі нести його. 18 А людям скажи: Освятітеся на завтра, й їстимете м’ясо; за те, що ви плакали вголос перед Господом, примовлявши: О коли б то ми вже мали м’яса! В Єгипті було нам так добре! – дасть вам Господь м’яса, і їстимете. 19 Не один день їстимете, і не два дні, і не п’ять день, і не десять день, і не двадцять день, 20 а цілий місяць, аж покіль не знудиться й не опротивіє вам, ви бо погордували Господом, який серед вас, і плакали перед ним, нарікаючи: Чого це, мовляв, вийшли ми з Єгипту?” 21 І сказав Мойсей: “Народу, що між ним я обертаюся, 600 000 піхоти, а ти кажеш, дам вам м’яса, щоб їли цілий місяць. 22 Хіба вистачило б для них, якби повбивати дрібну й велику скотину? Хіба вистачило б для них, якби виловити всю рибу в морі?” 23 Господь мовив до Мойсея: “А хіба рука Господня вкоротилась? Ось побачиш, чи справдиться слово моє, чи ні.” 24 Вийшов Мойсей і передав народові слова Господні; потім зібрав сімдесят чоловіків із старших народу й поставив їх навкруги намету. 25 І зійшов Господь у хмарі та й говорив з ними; і взявши з духу, що був на ньому, поклав на сімдесятьох старших; як тільки спускався на них дух, то вони пророкували, а поза тим не пророкували. 26 Двоє чоловіків залишилися були в таборі: один на ім’я Елдад, а другий Медад; і спустився на них дух; були вони записані, але не вийшли були до намету, отож стали вони пророкувати в таборі. 27 Прибіг якийсь хлопчина та й оповів Мойсеєві, кажучи: “Елдад та Медад пророкують у таборі.” 28 А Ісус Навин, що услуговував Мойсеєві змалку, урвав йому мову, кажучи: “Мій пане Мойсею, заборони їм!” 29 Мойсей йому й каже: “Чого то ти заздриш замість мене? Ох, коли б то ввесь люд Господній та й зробився пророком! Коли б то Господь зіслав свій дух на них!” 30 І повернувсь Мойсей до табору, сам він і старші Ізраїля. 31 І повіяло вітром від Господа, і нанесло перепилиць від моря та й накидало їх у табір – десь на день ходи в один бік і десь на день ходи в другий, навкруги табору, а поверх землі близько на два лікті. 32 Кинулись люди збирати перепелиць – увесь той день і всю ніч ще й увесь другий день; навіть хто найменше назбирав, мав десять хомерів, тож і розстелили їх навколо табору. 33 М’ясо було ще в них на зубах, ще його й не з’їли, а гнів Господній уже запалав на людей, і вдарив Господь їх тяжким мором. 34 Тим і названо те місце Ківрот-га-Тава, там бо поховано людей, що були ласі. 35 З Ківрот-га-Тави рушив народ до Хацероту, і в Хацероті зупинився.

12. Жінка-кушійка 1-8; проказа Марії, сестри Мойсея 9-16

1 Марія ж з Ароном нарікали на Мойсея з-за жінки-кушійки, він бо взяв жінку-кушійку, 2 і говорили: “Чи тільки ж до Мойсея промовляв Господь? Хіба й до нас не говорив він?” Господь почув те. 3 З Мойсея ж був собі вельми тихий чоловік, понад усіх людей на світі. 4 Тож зараз і сказав Господь до Мойсея, Арона та до Марії: “Вийдіть ви троє, йдіть до намету зборів.” І вийшли вони троє. 5 І зійшов Господь у хмарному стовпі, ставши коло входу в намет, і покликав Арона й Марію; і коли вони вийшли обоє, 6 сказав: “Ось слухайте мої слова: Якби хтось із вас та був пророком, я б, Господь, у видінні об’явивсь йому, і в сні говорив із ним. 7 Не так слуга мій Мойсей, а повіреник він у всьому моєму домі. 8 Устами до уст розмовляю я з ним, і ясно, не загадками, і бачить він образ Господній. Як же то ви посміли нарікати на Мойсея, на слугу мого?” 9 І, палаючи гнівом супроти них, відійшов Господь. 10 Скоро ж хмара відступила від намету зборів, Марія зробилась білою, мов сніг, від прокази. Обернувсь Арон до Марії, аж вона прокажена. 11 Тож каже Арон до Мойсея: “Пане мій, благаю тебе, не накладай на нас кару за гріх, і що по-дурному вчинили ми. 12 Молю тебе, нехай вона не буде, мов та мертва дитина, що вроджується на світ із напівзогнилим тілом.” 13 І закликав Мойсей до Господа словами: “Благаю тебе, Боже, уздорови її.” 14 Господь же сказав Мойсеєві: “А що якби її батько плюнув їй у вічі, то чи не була б вона осоромлена на цілих сім день? Тож нехай зачинять її на сім день поза табором, а потім нехай приймуть назад до себе.” 15 І відокремили Марію на сім днів за табором; народ не вирушав у дорогу, аж поки вона не повернулася. 16 По тому ж народ вирушив із Хацероту та й отаборився у Паран-пустині.

13. Князі Ізраїля на розвідинах 1-24; звіт з розвідин 25-33

1 Промовив Господь до Мойсея: 2 “Пошли людей та нехай розглянуть Ханаан-землю, що ось я хочу дати її синам Ізраїля; пошлете їх по одному з батьківського коліна та щоб усі з них були князями.” 3 І послав Мойсей їх із Паран-пустині за Господнім наказом; самих таких чоловіків послав, що були головами в синів Ізраїля. 4 Ось їхні ймення: від коліна Рувима Шаммуа, син Заккура. 5 Від коліна Симеона Шафат, син Хорі. 6 Від коліна Юди Калев, син Єфунне. 7 Від коліна Іссахара Їгал, син Йосифа. 8 Від коліна Ефраїма Ошеа, син Нуна. 9 Від коліна Веніямина Палті, син Рафу. 10 Від коліна Завулона Гаддієл, син Соді. 11 Від коліна Йосифа, коліна Манассії, Гадді, син Сусі. 12 Від коліна Дана Аммієл, син Гемаллі. 13 Від коліна Ашера Сетур, син Міхаела. 14 Від коліна Нафталі Нахбі, син Вофсі. 15 Від коліна Гада Реуел, син Махі. 16 Це ймення мужів, яких послав Мойсей, щоб розглянули землю. Ошеу ж, сина Нуна, назвав Мойсей – Єгошуа (Ісус). 17 Послав їх Мойсей, щоб розглянули Ханаан-землю і мовив: “Здійміться звідсіль у Негев та й зійдіть на гору, 18 та огляньте землю, яка вона, і люд, що в ній живе, сильний він чи слабий, мало його чи багато, 19 і який той край, де він живе, чи добрий чи поганий, і які міста, що в них живе він, чи відкриті чи укріплені, 20 і яка земля, родюча вона чи ялова, чи е на ній дерево а чи ні. Та будьте сміливі й принесіть плоди землі.” А була саме пора дозрівання винограду. 21 То й пішли вони й розглянули землю від Сін-пустині до Рехову, що в напрямі Хамату. 22 Зійшли вони у Негев і дійшли до Хеврону, а там же були Ахіман, Шешай і Талмай, діти Анакові. Хеврон же збудовано сім років перед Цоаном в Єгипті. 23 І дійшовши до Ешкол-долини, зрізали вони там вітку з однією виноградною китицею та й несли її удвох на жердині, опріч ґранат і смоков. 24 Місце ж те названо Ешкол-долиною з-за грон, що зрізали там сини Ізраїля. 25 Повернулися вони з розглядин краю під кінець сорока днів. 26 І, прибувши, прийшли вони до Мойсея та Арона й усієї громади синів Ізраїля в Паран-пустині, у Кадеші, і принесли вістку їм та всій громаді й показали їм плоди землі. 27 Тож оповіли йому, кажучи: “Прийшли ми в землю, куди ти посилав нас; вона таки й справді молоком та медом тече, ось і плоди її.

28 Тільки ж народ, що в ній живе, сильний та й міста укріплені, вельми великі; бачили ми там і потомків Анака. 29 Амалек живе в землі Негев; а Хеттит і Євусій та Аморій живуть у горах, Ханаан же живе при морі і здовж берегів Йордану.” 30 Тоді Калев заходився втихомирювати людей, що були проти Мойсея, і промовив: “Ми таки підемо й посядемо її, стане бо сили в нас її підбити.” 31 Чоловіки ж, які ходили з ним (на розглядини), твердили: “Ні, мовляв, не в силі ми напасти на той народ; він від нас сильніший.” 32 І рознесли вони між синами Ізраїля недобрі вістки про землю, яку розслідили, кажучи: “Земля, що нею ми пройшли, щоб розвідати її, то така земля, яка пожирає своїх мешканців, а всі люди, що їх ми бачили там, великі на зріст. 33 Бачили ми там і велетнів, синів Анака, з роду велетнів; і самим нам здавалось, наче ми та сарана, і такими, певно, й були ми в їхніх очах.”

14. Ізраїль бунтується проти Бога 1-25; кара за бунт 26-38; поразка неслухняного Ізраїля 39-45