Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

26. Первоплоди 1-11; десятини 12-15; обов’язуюча форма 16-19

1 «Коли прийдеш у землю, що її Господь, Бог твій, хоче тобі дати в посілість, і заволодієш нею та й осядеш у ній, 2 то візьмеш первини всіх плодів, які здобудеш із твоєї землі, що її Господь, Бог твій, хоче тобі дати, і, поклавши їх у кошик, підеш до того місця, що його вибере Господь, твій Бог, щоб на ньому перебувало його ім’я, 3 і ввійдеш до священика, який тоді урядуватиме, і промовиш до нього: Об’являю сьогодні перед Господом, Богом моїм, що я оце прийшов уже в землю, про яку Господь клявся нашим батькам, що дасть її нам. 4 Священик візьме з твоїх рук кошик і поставить його перед жертовником Господа, Бога твого. 5 А ти станеш тоді промовляти перед Господом, Богом твоїм: Блукаючим арамієм був мій батько, спустивсь він був у Єгипет і тулився там як чужинець, малолюдний; там же став він народом велелюдним, потужним і численним. 6 Та єгиптяни зневажали нас, утискали й накладали на нас важке рабство. 7 Тоді зняли ми голос до Господа, Бога батьків наших, і Господь почув наш голос і побачив наше горювання, нашу гірку працю й нашу біду, 8 і вивів нас Господь з Єгипту потужною рукою та простягнутим рам’ям, серед великого страху, знаків і чудес; 9 і привів нас на те місце й дав нам цю землю, що тече медом і молоком. 10 Тож оце тепер я приношу перво-плоди землі, що ти, Господи, дав їх мені. І поставивши Їх перед Господом, Богом твоїм, уклонишся лицем до землі перед Господом, твоїм Богом. 11 І радітимеш з усього добра, яке Господь, Бог твій, дав тобі і твоєму домові, ти сам і левіт, і приходень, що буде серед тебе. 12 Як на третій рік, рік десятин, скінчиш відділяти всі десятини з твого врожаю, і даси їх левітові, приходневі, сироті та вдові, що їстимуть досита в своїх містах, 13 тоді промовиш перед Господом, Богом твоїм: Я виніс із хати, що святе, і дав із нього левітові й приходневі, й сироті, і вдові, по заповіді, яку ти заповідав мені; не переступив я твоїх заповідей, ані й не забув про них. 14 Нічого з того не їв я в своїм смутку, і не відкладав набік, коли був я нечистий, ані не давав я з того нічого для мерця: я слухсав голос Господа, Бога мого, й чинив усе, що ти заповідав мені. 15 Споглянь із твоєї святої оселі, з небес, і благослови твій люд, Ізраїля, і землю, що її дав нам, як клявся нашим батькам, землю, що тече молоком та медом! 16 Сьогодні наказує тобі Господь, Бог твій, виконувати ці установи й рішення; тож виконуватимеш їх старанно всім твоїм серцем і всією Душею твоєю. 17 Ти одержав нині від Господа заяву, що він буде тобі Богом, якщо ти ходитимеш його дорогами та додержуватимеш його у-станови й заповіді і рішення та й слухатимешся його голосу. 18 А Господь заявив тобі сьогодні, що ти будеш для нього його особливим народом, як це обіцяв тобі, коли додержуватимеш його заповіді; 19 і тоді учинить він тебе вищим над усіма народами, які він створив собі на хвалу, на славу й на честь. Ти ж будеш народом святим у Господа, Бога твого, як це він обіцяв тобі.»

27. Камінь подяки та вівтар 1-8; прокляття та благословення 9-26

1 І заповідали Мойсей та старші Ізраїля народові словами: «Додержуйтеся всякої заповіді, що я заповідаю вам сьогодні. 2 Як перейдете через Йордан у землю, що її Господь, Бог твій, хоче тобі дати, поставиш собі великі камені, побілиш їх вапном, 3 і напишеш на них усі слова закону, коли перейдеш, щоб простувати в землю, яка тече молоком та медом, як обіцяв тобі Господь, Бог твоїх батьків. 4 Тож як перейдете Йордан, то ці камені, про які я нині заповідаю вам, поставите на горі Евал (Герізім); і побілиш їх вапном. 5 Там поставиш ти жертовник Господеві, Богу твоєму, жертовник із каменів, і не вдарятимеш у них долотом; 6 із цілого каменя спорудиш жертовник Господеві, твоєму Богові, та вознесеш на ньому всепалення Господеві, твоєму Богові. 7 Тоді принесеш мирні жертви й їстимеш там та й веселитимешся перед Господом, Богом твоїм. 8 А на каменях напишеш усі слова цього закону, виковуючи їх виразно.» 9 Мойсей і священики-левіти промовили до всього Ізраїля так: «Мовчи, Ізраїлю, і слухай: сьогодні ти став народом Господа, Бога твого; 10 слухай же голос Господа, твого Бога, й виконуй його заповіді й установи, що це нині заповідаю тобі » 11 Цього дня заповідав Мойсей народові словами: 12 «Як перейдете Йордан, то оці стануть на Герізім-горі, щоб благословити народ: Симеон, Леві, Юда, Іссахар, Йосиф і Веніямин. 13 А оці стануть на Евал-горі, щоб проклинати: Рувим, Гад, Ашер, Завулон, Дан і Нафталі. 14 І заходяться левіти промовляти, кажучи грімким голосом до всіх Ізраїльтян: 15 Проклят чоловік, що робить якусь подобу, чи тесану, чи литу, гидоту перед Господом, діло рук майстра, і ставить її у скритому місці! І ввесь народ у відповідь скаже: Амінь! 16 Проклят, хто зневажає свого батька й свою матір! І ввесь народ скаже: Амінь! 17 Проклят, хто пересуває межі (посілости) свого ближнього! І ввесь народ скаже: Амінь! 18 Проклят, хто зводить сліпого з дороги! І ввесь народ скаже: Амінь! 19 Проклят, хто кривосудить приходня, сироту й вдову! І ввесь народ скаже: Амінь! 20 Проклят, хто згрішить із жінкою свого батька, відкриє полу батькового плаща! І ввесь народ скаже: Амінь! 21 Проклят, хто зійдеться з якою скотиною! І ввесь народ скаже: Амінь! 22 Проклят, хто згрішить із сестрою, з дочкою свого батька або з дочкою своєї матері! І ввесь народ скаже: Амінь! 23 Проклят, хто згрішить із своєю тещею! І ввесь народ скаже: Амінь! 24 Проклят, хто тайкома вб’є свого ближнього! І ввесь народ скаже: Амінь! 25 Проклят, хто бере дарунок (підкуп), щоб погубити душу безвинну! І ввесь народ скаже: Амінь! 26 Проклят, хто не додержує слів цього закону, не виконує їх! І ввесь народ скаже: Амінь!»

28. Обітниця благословення 1-14; погроза прокляття 15-69

1 «Як будеш уважно слухати голос Господа, Бога твого, виконуючи старанно всі його заповіді, що їх заповідаю тобі сьогодні, то Господь, Бог твій, поставить тебе високо над усіма народами землі, 2 і всі ці благословення зійдуть на тебе та здійсняться на тобі, якщо слухатимешся голосу Господа, твого Бога. 3 Благословен будеш у місті й благословен на полі; 4 благословен буде плід твого лона і плід твоєї землі і плід твоїх тварин, великорослого та дрібного скоту. 5 Благословен буде твій кошик і твоя діжа. 6 Благословен будеш, увіходивши, й благословен будеш, виходивши. 7 Твоїх ворогів, які стануть проти тебе, Господь розіб’є перед тобою; одним шляхом вони вийдуть проти тебе, а сімома шляхами втікатимуть від тебе. 8 Господь повелить благословенню, щоб воно було з тобою в твоїх коморах і в усякім ділі рук твоїх, та поблагословить тебе в землі, що її Господь хоче тобі дати. 9 Господь поставив тебе для себе як народ святий, як клявся тобі, – коли виконуватимеш заповіді Господа, Бога твого, та й ходитимеш його дорогами. 10 І всі народи землі побачать, що тебе названо іменем Господнім, і боятимуться тебе. 11 І дасть тобі Господь ущерть: плід твого лона, плід твого скоту, плід твого поля на землі, що її Господь, Бог твій, клявся твоїм батькам дати тобі. 12 Господь відчинить для тебе свою благодатну скарбницю, небо, щоб послати в пору свою дощ тобі на землю і щоб благословити всяке діло рук твоїх; і ти позичатимеш багатьом народам, сам же не позичатимеш ні в кого. 13 Господь поставить тебе на чолі, не позаду, і будеш завжди йти лиш угору, не йтимеш униз ніколи, – але як слухатимешся заповідей Господа, Бога твого, які заповідаю тобі сьогодні, щоб ти додержував і виконував їх; 14 і не відхилявся, ні праворуч ні ліворуч від усіх слів, що їх заповідаю сьогодні, та щоб не ходив за іншими богами й не служив їм. 15 Коли ж не слухатимешся голосу Господа, Бога твого, і не виконуватимеш пильно всіх заповідей його й установ, які заповідаю тобі нині, то спадуть на тебе всі ті прокляття й спостигнуть тебе: 16 Проклят будеш у місті і проклят будеш на полі. 17 Проклят буде твій кошик і твоя діжа. 18 Проклят буде плід твого лона й плід твоєї землі та й те, що приведе тобі худоба й що вродиться в тебе в кошарі. 19 Проклят будеш, як увіходитимеш, і проклят будеш, як виходитимеш. 20 Господь зішле на тебе прокляття, замішання й страх у всякому ділі твоїх рук, доки не загинеш і не зникнеш притьмом за твої лихі вчинки; за те, що покинув мене. 21 Господь наведе на тебе чуму, доки вона тебе цілком не згладить із землі, куди ти йдеш, щоб зайняти її. 22 Господь поб’є тебе сухотами і пропасницею, запаленням і жаром, посухою й сажкою та зоною, і все те вчепиться тебе, поки не згинеш. 23 Твоє небо, що в тебе над головою, стане міддю, а земля, що під тобою, залізом. 24 Замість дощу сипатиме Господь тобі на землю порохи та пісок, які падатимуть на тебе, аж поки не зникнеш. 25 Господь віддасть тебе на поталу ворогам твоїм; одним шляхом виступатимеш проти них, а сімома втікатимеш від них, і станеш страховищем для всіх царств земних. 26 Твій труп стане поживою всякому птаству небесному й звірю земному, та й нікому буде їх відганяти. 27 Господь поб’є тебе єгипетською болячкою, вередами, коростою й паршами, й ти не здолаєш вилікуватися з них. 28 Господь поб’є тебе шалом, сліпотою й божевіллям, 29 так що ходитимеш навпомацки опівдні, як ходить сліпий у темряві, і ніяка справа тобі не пощастить; ти зазнаєш тільки гнету й заздрости, та й нікого не буде, щоб тебе рятувати. 30 Засватаєш жінку, а візьме її собі інший; збудуєш хату, а жити в ній не будеш; насадиш виноградник, а користатися з нього не будеш. 31 Вола твого заріжуть перед твоїми очима, й ти не їстимеш з нього; твого осла заберуть у тебе, й він не повернеться більше тобі; твоїх овець пооддають твоїм ворогам, і нікому буде помогти тобі. 32 Твоїх синів і твоїх дочок пооддають іншому народові і твої очі бачитимуть це та й плакатимуть щодня по них, та ти будеш безсильний. 33 Врожай із твого поля й усю твою працю їстиме народ, якого ти не знаєш; а тебе будуть повсякчасно тільки гнітити й утискати. 34 Ти втратиш розум на вид того, що побачать очі твої. 35 Поб’є тебе Господь лихими болячками на колінах і на голінках, від підошви аж до тім’я, і ти не спроможешся вигоїтись, 36 Поведе Господь тебе й твого царя, що його поставиш над собою, до народу, якого ні ти не знав, ні твої батьки; і служитимеш у нього іншим богам, дереву та каменю, 37 і зробишся дивовищем, приказкою та посміховиськом серед усіх народів, до яких приведе тебе Господь. 38 Багато насіння нестимеш на поле, а мало збиратимеш, бо пожере його сарана. 39 Насадиш і обробиш виноградники, а вина не питимеш і не назбираєш нічого, бо черва поїсть усе. 40 Оливкове дерево буде в тебе по цілім твоїм краю, та не намастишся олією, бо маслини пообпадають. 41 Сини й дочки вродяться в тебе, але твоїми вони не будуть, бо підуть у неволю. 42 Всі твої дерева й усі плоди твоєї землі сарана поз’їдає. 43 Приходень, що серед тебе, зноситиметься дедалі вище й вище над тобою, а ти падатимеш дедалі нижче й нижче. 44 Він тобі позичатиме, ти ж не будеш йому позичати; він буде головою, а ти будеш хвостом. 45 Отак упадуть на тебе всі ці прокляття, і гонитимуть за тобою, і поразять тебе, поки не загинеш; бо ти не послухався голосу Господа, Бога твого, і не додержав заповідей і установ його, які він тобі заповідав. 46 І будуть ці прокляття на тобі та на твоєму потомстві ознакою і дивом повіки. 47 За те, що ти не служив весело Господеві, твоєму Богові, радіючи серцем у всіх достатках, 48 служитимеш твоїм ворогам, які Господь пошле на тебе, – в голоді, у спразі, в наготі, терпівши в усьому нестаток; вони накладуть тобі залізне ярмо на шию, поки не знищать тебе. 49 Господь підійме проти тебе народ іздалека, з кінця землі, що злетить на тебе, мов орел; народ, мови якого ти не розумієш; 50 народ із жорстоким виглядом, який не вважає на старих і не має милосердя до дітей; 51 який пожере плід твоєї скотини й урожай твоєї землі, поки не знищить тебе; який не зоставить тобі ні зерна, ні вина, ні олії, ні того, що приведе тобі худоба, ні того, що вродиться в твоїй кошарі, поки не вигубить тебе. 52 Він стане облогою навколо всіх твоїх міст, аж поки не впадуть по всій твоїй країні високі й укріплені мури, що на них ти покладався; він обляже всі твої міста по всій твоїй країні, що її Господь, Бог твій, дасть тобі. 53 Ти їстимеш плід свого лона, тіло своїх синів і своїх дочок, які Господь, Бог твій, дасть тобі під час облоги та натиску, коли тіснитиме тебе твій ворог. 54 Найніжніший і найм’якшого серця чоловік між вами споглядатиме з-під лоба на рідного брата й на любу жінку та решту дітей, що зоставив їх живими, 55 щоб не дати нікому з них тіла власних дітей, які їстиме сам; бо не зосталось у нього нічого під час облоги й тиску, коли тіснитиме тебе твій ворог по всіх твоїх містах. 56 Найніжніша й найделікатніша між вами жінка, що, випещена й розніжнена, не наважувалася ступити босою ногою на землю, позиратиме з-під лоба на свого коханого чоловіка, на свого сина й на свою дочку, 57 задля породільної пліви й задля дітей, що їх має породити; бо вона з’їсть їх потайки з-за браку всього під час облоги й тиску, коли буде тіснити тебе твій ворог по твоїх містах. 58 Як не виконуватимеш старанно всі слова закону, що їх списано в цій книзі і не боятимешся отого славного й страшного імени: Господа, Бога твого, 59 то Господь нашле на тебе й на твоє потомство надзвичайні кари, кари великі й в’їдливі: тяжкі й довготривалі недуги. 60 Та й наведе на тебе всі єгипетські пошесті, яких ти так боїшся; і вони причепляться до тебе. 61 А ще наведе Господь на тебе всяку іншу недугу й усяку іншу язву, що про них не написане в книзі цього закону, – поки не згинеш; 62 і зостанеться вас мало, дарма що було вас багато, як зір небесних; бо ти не послухався голосу Господа, Бога твого. 63 І як радів вами Господь, коли чинив вам добре й намножував вас, так радітиме, коли стане вигублювати вас та винищувати; таким робом ви будете відірвані від землі, куди йдете, щоб її зайняти. 64 Господь розсіє вас між усіма народами, від кінця землі до кінця землі; там служитимеш іншим богам, яких ти не знаєш, ні ти, ні твої батьки, – дереву й каменю. 65 Та між тими народами спокою ти не зазнаєш, і твоя стопа не знайде місця спочинку; Господь вкладе там у тебе лякливе серце, і згасатимуть твої очі, й душа умліватиме. 66 Життя повисне перед тобою, немов на нитці, ти лякатимешся вночі й удень; не будеш певний свого життя. 67 Вранці казатимеш: Коли б уже настав той вечір! – а ввечері говоритимеш: І де він, той ранок? – від страху, що опаде твоє серце, і від того всього, що побачать очі твої. 68 Та й приведе тебе Господь назад у Єгипет, на човнах, по тій дорозі, про яку був сказав тобі: Не смієш уже більше бачити її! І виставлять вас там як рабів і рабинь твоїм ворогам на продаж, але нікому буде вас купувати. 69 Це слова союзу, що його Господь заповідав Мойсеєві заключити з синами Ізраїля, у землі Моав, окрім того союзу, який був заключив з ними на горі Хорив.»

29. Божі добродійства 1-8; союз із майбутнім поколінням 9-28

1 Скликав Мойсей усього Ізраїля і промовив до них: «Ви бачили все, що зробив Господь перед вашими очима в Єгипетській землі з фараоном, зо всіма його рабами та зо всім його краєм; 2 великі проби, що їх бачили ваші очі, оті великі знаки й чудеса. 3 Та не дав вам Господь розуму, щоб збагнути, і очей, щоб бачити, і вух, щоб чути, аж до цього дня. 4 Водив я вас по пустині сорок років: ваша одежа на вас не розлізлась, і взуття на ногах у вас не позносилось. 5 Хліба ви не їли, вина й п’янкого напою не пили, щоб зрозуміли, що я Господь, Бог ваш. 6 А коли прийшли ви на те місце, то Сихон, цар хешбонський, і Ог, цар башанський, вийшли проти нас воювати, але ми їх побили, 7 взяли їхній край і віддали його на власність рувимлянам, гадіям і половині покоління манассіян. 8 Додержуйте ж слова цього союзу й виконуйте їх, щоб усе, що робитимете, вам щастило. 9 Сьогодні ви стоїте всі перед Господом, Богом вашим: голови ваші, судді ваші, старші ваші, начальники ваші, всі мужі ізраїльські, 10 ваші діти, ваші жінки, і твій приходень, що в межах твого табору, від дроворуба до водоноші, 11 щоб увійти в союз із Господом, Богом твоїм, що Господь, Бог твій, під клятвою укладає сьогодні з тобою, 12 щоб поставити собі тебе нині своїм народом і щоб ти мав його за свого Бога, як він сам обіцяв тобі і клявся твоїм батькам Авраамові, Ісаакові та Якову. 13 Та не з вами одними укладаю я сьогодні цей союз і складаю цю присягу, 14 але й з тими, що нині тут стоять з нами перед Господом, Богом нашим, і з тими, що їх тут сьогодні немає з нами. 15 Знаєте добре, як ми жили в Єгипетській землі, і як ми переходили посеред народів, через які ви перейшли; 16 та й бачили їхні гидкі й бридкі божища-дерево й камінь, срібло й золото – що вони їх у себе держать. 17 Тож нехай не буде між вами чоловіка або жінки, або дитини, або покоління, чиє серце відвернулося б нині від Господа, Бога нашого, щоб іти служити богам тих народів. Нехай не буде між вами коріння, що плодить отруту й полин; 18 щоб ніхто, почувши слова тієї присяги, не зводив себе благословенням у своїм серці, кажучи: Таж мені буде добре, бо житиму по своїй волі; щоб він не пропав, як той, що п’є води подостатком і ніяк не може загасити спраги. 19 Господь не схоче простити йому, бо саме тоді запалає Господній гнів і його ревність на того чоловіка, і спадуть на нього всі прокляття, написані в цій книзі, та й зітре Господь з-під небес його ім’я. 20 І видалить він (Господь) його з усіх поколінь Ізраїля на погибель, згідно з усіма прокляттями союзу, які записані в цій книзі закону. 21 Прийдешнє покоління, ваші діти, які прийдуть після вас, і чужинець, який прийде з далекої землі, побачивши лихо-біду тієї землі й недуги, що їх Господь нашле їй: 22 сірку й сіль і спалену дощенту країну, так, що нічого на ній не сіятиметься, не ростиме, не здійметься жодна билинка, мов ту руїну, якою Господь у своїм гніві та обуренні зруйнував Содом, Гомору, Адму й Цевоїм, – 23 усі народи скажуть: Завіщо ж Господь зробив так цій землі? Чому так сильно запалав його гнів? 24 І відкажуть: За те що покинули союз Господа, Бога своїх батьків, що його він заключив з ними коли виводив їх з Єгипетської землі, 25 і пішли служити іншим богам та й припадали лицем перед ними, перед богами, яких вони не знали і яких він їм не дав. 26 Тим і запалав гнів Господній на цю землю, так що Господь навів на неї всі прокляття, записані в цій книзі. 27 Господь і вирвав їх з їхньої землі в гніві та й у досаді й у крайнім обуренні, та кинув в іншу землю, як воно і є нині. 28 Що скрите, те належить Господеві, нашому Богові; що ж відкрите, це наше й наших дітей, повіки, щоб ми виконували всі слова того закону.

30. Зібрання діяспори 1-11; заповіді – не тяжкі 12-14; для вибору – дві дороги 15-20

1 «Як же все те надійде на тебе, благословення й прокляття, що я появив перед тобою, і як ти між усіма народами, куди загнав був тебе Господь, Бог твій, приймеш їх до серця, 2 і навернешся до Господа, Бога твого, і слухатимешся його голосу, ти і твої сини, в усьому так, як я заповідав тобі сьогодні, всім твоїм серцем і всією твоєю душею, 3 то Господь, Бог твій, дасть тобі кращу долю і змилосердиться над тобою; він позбирає тебе знову з-поміж усіх народів, між якими порозсівав тебе Господь, Бог твій. 4 Навіть якби твої вигнанці були й на самому кінці неба, то й звідтіля позбирає тебе Господь, Бог твій, і звідти візьме тебе; 5 та й приведе тебе Господь, твій Бог, у землю, якою заволоділи твої батьки, і ти заволодієш нею, і зробить тебе щасливим, і намножить тебе більше, ніж твоїх батьків. 6 Тоді Господь, Бог твій, обріже твоє серце й серце твоїх потомків, щоб ти любив Господа, Бога твого, всім твоїм серцем і всією душею твоєю, та й щоб ти жив. 7 Всі ті прокляття оберне Господь, Бог твій, проти твоїх ворогів і ненависників, які тебе переслідували. 8 А ти знову слухатимешся голосу Господа, твого Бога, й виконуватимеш усі його заповіді, що їх заповідаю тобі сьогодні. 9 І Господь, Бог твій, дасть тобі достаток у всякому ділі рук твоїх, у плоді твого лона й у плоді твоєї скотини, й у плоді твого поля – тобі на благо; бо Господь знову радітиме тобою, даючи тобі добро, як радів він твоїми батьками: 10 тому що слухатимешся голосу Господа, Бога твого, допильновуючи його заповіді та його установи, те, що написане в цій книзі закону, тому, що повернешся до Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією душею твоєю. 11 Бож заповідь, яку заповідаю тобі нині, не занадто тяжка для тебе й недосяжна тобі. 12 Не на небесах вона, щоб казати: Хто зніметься для нас на небо й дістане її нам, щоб ми її почули та виконували? 13 Та й не за морем вона, щоб казати: Хто для нас поплине ген за море, і дістане її нам, щоб ми її почули та виконували? 14 Ні! це слово дуже близько до тебе, воно в тебе на устах і у твоєму серці, щоб його виконувати. 15 Гляди, сьогодні я появив перед тобою життя й добро, смерть і лихо! 16 Як слухатимеш заповіді Господа, Бога твого, що її заповідаю тобі нині, – любитимеш Господа, Бога твого, ходитимеш його дорогами та додержуватимешся його заповідей, установ і рішень, – то житимеш і розмножишся, і Господь, Бог твій, поблагословить тебе на землі, що йдеш її зайняти. 17 Коли ж твоє серце відвернеться, і ти не слухатимеш, і даси себе звести і станеш припадати лицем до землі перед іншими богами та служити їм, 18 то заявляю вам сьогодні, що загинете напевно; не довго житимете на землі, куди ти, перейшовши Йордан, простуєш, щоб її зайняти. 19 Я кличу сьогодні проти вас на свідків небо й землю; життя і смерть появив я перед тобою, благословення й прокляття. Вибирай життя, щоб жити на світі тобі і твоєму потомству, 20 любивши Господа, Бога твого, слухавшись його голосу та прихилившись до нього; в тому бо полягає твоє життя й твоє довголіття, щоб тобі жити на землі, яку Господь, твій Бог, клявся дати твоїм батькам: Авраамові, Ісаакові та Якову.»

31. Розпорядження Мойсея 1-6; 9-13; Ісус (Єгошуа) 7-8; пересторога супроти невірности 14-30

1 І пішов Мойсей і став промовляти до всього Ізраїля оцими словами, 2 кажучи до них: «Тепер мені сто двадцять років; не здолаю вже ні виходити ні входити. Господь сказав мені: Ти не перейдеш через оцей Йордан. 3 Сам Господь, Бог твій, перейде перед тобою, він знищить перед тобою ці народи, й ти ввійдеш у їхню посілість; Ісус (Навин) перейде перед тобою, як заповідав Господь. 4 І вчинить Господь з ними, як учинив із Сихоном та Огом, аморійськими царями, і з їхнім краєм, знищивши їх. 5 Господь віддасть їх вам у руки, й ви зробите з ними точно за наказом, що його я дав вам. 6 Тримайтеся кріпко й хоробро, не бійтесь і не лякайтесь їх! Сам Господь, Бог твій, рушає з тобою; він тебе не лишить і не покине.» 7 Потім покликав Мойсей Ісуса й перед очима всього Ізраїля промовив до нього: «Держися кріпко й хоробро! Ти бо ввійдеш із цим народом у землю, про яку Господь клявся їхнім батькам, що дасть її їм, а ти передаси її їм у власність. 8 Сам Господь ітиме перед тобою, він сам буде з тобою; не опустить тебе й не покине, тож не бійся й не тривожся.» 9 Мойсей списав цей закон і віддав його священикам, синам Леві, що носять кивот Господнього союзу, й усім старійшинам Ізраїля. 10 І заповідав їм Мойсей, кажучи: «Наприкінці кожного сьомого року, в призначений час відпустового року, в свято кучок, 11 коли ввесь Ізраїль прийде, щоб з’явитися перед Господом, Богом своїм, на тому місці, що його він вибере, читатимеш оцей закон перед усім Ізраїлем, щоб вони чули. 12 Згромадь людей – чоловіків, жінок, малолітків і приходнів, що в твоїх містах, щоб слухали та навчалися боятись Господа, Бога вашого, та щоб пильно виконували всі слова цього закону. 13 Також їхні діти, які нічого не знають, нехай слухають і навчаються боятись Господа, Бога вашого, по всі дні вашого життя на землі, що її, перейшовши Йордан, маєте зайняти.» 14 Тоді сказав Господь Мойсеєві: «Ось близько день твоєї смерти. Поклич Ісуса (Навина), і станьте в наметі зборів, а я дам йому мої накази.» Пішли Мойсей і Ісус та й стали в наметі зборів. 15 І з’явився Господь у наметі в стовпі хмари; тоді став стовп хмари біля входу в намет. 16 І сказав Господь до Мойсея: «Ти оце ляжеш із твоїми батьками, а народ цей устане й почне блудувати слідом за чужими богами землі, до якої простує; мене ж покине і зламає мій союз, що його я заключив з ними. 17 Але мій гнів запалає на нього того ж дня, і я покину їх і сховаю від них своє лице, і вони стануть здобиччю інших, і спостигне їх усяка біда та горе. Тоді він скаже: Чи не тому спостигло мене це горе, що немає мого Бога серед мене? 18 Я ж цього дня зовсім сховаю своє лице за все те зло, що він його накоїв, що звернувся до інших богів. 19 Отож спишіть собі цю пісню та навчіть її синів Ізраїля, вкладіть її в уста їм, щоб ця пісня була мені свідоцтвом проти синів Ізраїля. 20 Бо як приведу його в землю, що тече молоком та медом, яку я клявся дати його батькам, він наїсться досита, розтовстіє та й звернеться до інших богів, запопадеться їм служити, – мене ж зневажать і мій союз зламають. 21 І коли спіткають його всякі злидні та горе, то ця пісня – бож не забудеться вона в устах його потомків – буде свідком проти нього, що я справді знав перше, ніде впровадив його в землю, про яку клявся, які то заміри ворушаться в ньому вже сьогодні.» 22 – Того дня Мойсей списав цю пісню і навчив її синів Ізраїля. 23 Та й дав Господь свої накази Ісусові, (Навинові), і сказав: Будь сильний і відважний! Ти бо маєш привести синів Ізраїля в землю, що про неї я їм клявся, і я буду з тобою.» 24 Коли Мойсей скінчив писати слова цього закону в книзі аж до кінця, 25 тоді звелів він левітам, які носили кивот Господнього союзу: 26 «Візьміть книгу цього закону й покладіть її з боку біля кивоту союзу Господа, Бога вашого; він буде там свідком проти тебе, 27 бо я знаю твою непокірливість і що в тебе твердий карк. Як тепер, ще за мого життя з вами, ви противились Господеві, то що вже по моїй смерті! 28 Зберіть до мене всіх старійшин ваших поколінь і ваших начальників, хочу промовляти, щоб ви чули ці слова, і хочу кликати на свідків проти них небо й землю. 29 Знаю бо добре, що після моєї смерти ви зіпсуєтеся зовсім і звернете з дороги, що її я вам заповідав; що в майбутності впаде на вас лихо за те, що чинитимете зло перед очима в Господа, приводивши його до гніву ділами ваших рук.» 30 І промовив Мойсей до вух усієї громади Ізраїля слова тієї пісні, до самого кінця.

32. Пісня Пророка 1-43

1 «Вслухайтесь небеса, я промовлятиму, слухай слів моїх, земле! 2 Нехай, як дощ, накрапає моя наука, росою хай розіллється моє слово, як волога на травицю і як дощ рясний на рослину. 3 Бо ім’я Господнє прославляю: воздайте славу нашому Богові! 4 Він – скеля; звершені його діла, бо всі його дороги – справедливість; Бог – вірність, без жадної омани, він справедливий і правий! 5 Зневажали його ті, що не сини йому більше, а кодло крутіїв зрадливих! 6 То так оддячуєш Господеві, народе глупий, нетямущий? Хіба ж не він – твій батько, твій Творець, що створив тебе і тебе підтримує? 7 Згадай лишень дні здавен-давні, збагни літа від роду й до роду! Спитай у батька, й він звістує тобі, у людей старих, вони ж тобі повідають. 8 Коли Всевишній призначав людям насліддя, коли розділяв народи, то встановив народам межі, за числом синів Ізраїля: 9 Господня ж частина – народ його, Яків – уділ його насліддя. 10 Господь знайшов його в краю пустиннім, у дикій пустелі, що її виття звірів наповнює, і заходивсь його пестити, за ним ходити, та берегти, мов зіницю ока. 11 Як орел манить (до злету) своїх малят і над орлятами ширяє, так простер він крила, підхопив його та й поніс на своїх перах. 12 Господь один водив його, не було з ним чужого бога. 13 Водив його по вершинах краю, годував його плодами поля; давав йому мед зо скелі ссати й олію з каменя твердого; 14 Коров’ячу сметану й молоко овече, разом із туком ягнят, башанських баранів, козлів, з тучним зерном пшениці, і пив ти кров грона – вино шипуче. 15 Потовстішав Єшурун та й вибуяв; став ситний, вгодований, грубий; і покинув Бога, що створив його, зневажив скелю, що його врятувала. 16 Вони розсердили його божищами чужими, гидотами його роздратували. 17 Жертву приносили бісам, не Богові, богам, яких і не знали досі; новим, які поприходили недавно, яких батьки їхні не шанували. 18 Скелю, що привела тебе на світ, ти занехаяв, забув про Бога, що породив тебе. 19 Побачив те Господь і відкинув у гніві власних синів і дочок власних. 20 Та й промовив: Сховаю лице моє від них, і побачу, який кінець їх буде; вони бо – кодло перевертнів, діти, що вірности не мають. 21 Вони збудили ревнощі мої небогом, розгнівали мене своїми бовванами; а я збуджу їх ревнощі ненародом, я роздратую їх – людом глупим. 22 Бо вогонь мого гніву загорівся; горить аж до Підземелля-Прірви; він пожирає землю з її плодами, спалює підніжжя гір. 23 Нагромаджу на них нещастя, витрачу проти них стріли мої; 24 Вони загинуть з голоднечі, їх спалить жар і чума люта. Зуби звірів пошлю на них і отруту плазунів. 25 Ззовні меч убиватиме, а всередині – жах, і юнака, й юначку, і немовлятко із сивим дідом. 26 Сказав би я: знищу їх, край покладу їхній пам’яті в людей; 27 Якби я не боявся глуму ворога, Щоб гнобителі їхні, побачивши те, не казали: Рука наша потужна, а Не Господь усе це вчинив. 28 Це ж народ, позбавлений глузду, і розуму в них немає. 29 Якби вони були розумні, то збагнули б, зрозуміли б, який кінець їм буде. 30 Як міг би один тисячу гнати, а двоє – пустити врозтіч десять тисяч, якщо б їхня Скеля не видала їх на поталу, якби Господь їх не покинув? 31 Та не така їхня скеля, як наша Скеля, самі й вороги наші так судять. 32 Лоза бо їхня – лоза содомська, вона з полів гоморських; їхній виноград – полин, гіркота – їхні грона. 33 Вино їхнє – їдь гадюча, погубна отрута гадів. 34 Хіба ж не сховане це в мене, не під печаттю в мене в скарбниці? 35 Мені належить помста й відплата, коли нога в них похитнеться; бо день загибелі їхньої близько, недоля незабаром їх вразить. 36 Бо Господь судитиме народ свій і змилується над своїми рабами, як побачить, що зникла сила, що нема вже більш ні раба, ні володаря. 37 Тоді він скаже: Де ж їхні боги, скеля, до якої прибігали? 38 Де ті, що тук їхніх жертв їли, що вино возліянь їхніх пили? Хай встануть і хай вам допоможуть, хай охороною вам будуть! 39 Дивіться отже, що я, я – Бог, і нема Бога окрім мене; я вбиваю і оживляю, завдаю ран і зцілюю; ніхто з руки моєї не врятується. 40 Бо я зведу руку мою до неба і скажу: Я живу вічно! 41 Я вигострю блискучий меч і візьму в свою руку справедливість. Тож помщуся на моїх ворогах і ненависникам своїм відплачу. 42 Напою кров’ю мої стріли, а меч свій нагодую м’ясом, кров’ю забитих і полонених, розкуйовдженими головами ворогів. 43 Радуйтеся, народи, з його людом; бо він помститься за кров своїх рабів, він помститься на ворогах своїх, землі ж своїй, своєму народові простить.» 44 Прийшов Мойсей і промовив усі слова тієї пісні, до вух народові, він сам і Ісус Навин. 45 Коли Мойсей скінчив промовляти ці слова до всього Ізраїля, 46 то сказав ще їм: «Візьміть собі до серця всі слова, якими я вас сьогодні остерігаю, і повідайте їх вашим дітям, щоб вони виконували пильно слова цього закону. 47 Бо це не пусте для вас слово; це – життя ваше, цим словом ви житимете довго на землі, куди ви, перейшовши Йордан, ідете, щоб її зайняти.» 48 Того ж самого дня промовив Господь до Мойсея словами: 49 «Зійди на ці гори Аварім, на Нево-гору, яка в землі Моав, проти Єрихону, і подивись на Ханаан-землю, яку даю синам Ізраїля у власність; 50 ти помреш на горі, що на неї зійдеш, і приєднаєшся до свого народу, як Арон, твій брат, помер на Гор-горі і приєднався до свого народу, 51 бо ви були мені невірні серед синів Ізраїля над водами Меріва-Кадешу, у Сін-пустині, тим що не явили своєї святости серед синів Ізраїля. 52 Ось чому ти її тільки побачиш перед собою, туди ж не ввійдеш, у ту землю, що її я дав синам Ізраїля.»

33. Мойсей благословить покоління Ізраїля 1-29

1 А ось благословення, яким Мойсей, чоловік Божий, поблагословив синів Ізраїля перед своєю смертю. 2 Він промовив: Господь прийшов із Синаю, явивсь нам із Сеїру; засяяв з гори Парану, прийшов із Меріва-Кадешу. А з його правиці вогонь палає. 3 Справді ж він любить народи. Всі їхні святі в твоїй руці, вони припали до твоїх ніг, і зважають на твої слова; 4 Закон, що його заповідав нам Мойсей. Його насліддя – громада Якова. 5 І цар постав у Єшуруні, коли збиралися голови народу, ізраїльські покоління разом. 6 Нехай живе Рувим, нехай не вмирає, хоч не буде його багато. 7 А це для Юди – і промовив: Вислухай, Господи, голос Юди і приведи його до свого народу; він борониться власними руками, прийди йому з допомогою проти ворогів. 8 Про Леві ж сказав: Дай твої Туммім Леві, і твої Урім – чоловікові, побожному супроти тебе, – що його випробував єси при Массі, що з ним став єси на прю біля вод Меріви; 9 Він же про батька-матір мовив: Я довго їх не бачив! Він не визнав своїх братів і власних дітей не визнав; але слово твоє зберегли; дотримуються твого союзу. 10 Вони навчають Якова твоїх звичаїв, Ізраїля закону твого; приносять кадило перед тобою, всепалення на жертовнику твоєму. 11 Благослови, Господи, його зусилля, і праця рук його нехай буде тобі угодна; розторощи крижі його ворогам, і тим, що його ненавидять, щоб вони більше не встали. 12 А про Веніямина мовив: Пестун Господень живе безпечно! Всевишній захищає щодня його, та й живе в нього в обіймах. 13 Про Йосифа так сказав: Благословенна Господом земля його найціннішими дарами неба вгорі і безоднями, що лежать унизу. 14 Найкращими плодами сонця, найкращим урожаєм місяців; 15 Найкращим, що тільки е, предковічних гір, усім достатком горбів відвічних; 16 І всіма скарбами землі, й усім, що в надрах її; і ласка того, хто живе в кущі, нехай на голову Йосифа зійде, на тім’я благословенного між братами. 17 Первенця-бугая велич у нього, роги у нього, як роги в буйвола; ними він битиме народи аж до країв світу. Такі сили-силенні Ефраїма, та тисячі Манассії. 18 Про Завулона ж мовив: Радуйся, Завулоне, у твоїх виправах, а ти, Іссахаре, у твоїх наметах! 19 Вони кличуть народи на гору, і там приносять справедливі жертви; бо вони ссуть багатства моря і скриті в піску скарби. 20 А про Гада говорив: Благословен той, хто поширює Гада! Він, наче лев, розлігся, і роздирає рам’я та тім’я. 21 Собі він вибрав щонайкращу частку, там, де княжа частка, був захований; і як зібралися князі народу, сповнив Господню справедливість і рішення його над Ізраїлем. 22 Про Дана ж мовив: Дан – це левеня, що вискакує з Башану. 23 Про Нафталі сказав: Нафталі ласкою ситий, сповнений Господнього благословення; півднем і заходом хай заволодіє. 24 Про Ашера говорив: Благословен Ашер поміж синами; нехай улюблений буде між братами, нехай в олії миє свої ноги. 25 Твої засуви нехай будуть із заліза та криці, і сила твоя – як дні твої. 26 Немає такого другого, як Бог Єшуруна! Він летить у небесах тобі на допомогу, у своїй величі на хмарах. 27 Прибіжище твоє – Бог предвічний, підпора – руки віковічні; він прогнав ворога перед тобою, і сказав: Знищ! 28 Ізраїль живе собі безпечно, джерело Якова – окремо, в землі, багатій хлібом та вином, де з неба скрапує роса. 29 Блажен єси, Ізраїлю! Котрий народ такий, як ти, якого б вирятував Господь, щит допомоги твоєї і меч твоєї слави? Тобі будуть леститись твої вороги, а ти ступатимеш по їхніх висотах.»

34. Смерть Мойсея 1-12

1 Тоді Мойсей зійшов із Моав-степу на гору Нево, на верх Пізга, що проти Єрихону, і показав йому Господь усю Гілеад-землю до Дана, 2 увесь Нафталі-край і землю Ефраїма та Манассії, всю землю Юди, до Західнього моря, 3 і Негев і околицю і поділля Єрихону, пальмового міста, аж до Цоару. 4 І промовив до нього Господь: «Це земля, що про неї клявсь я Авраамові, Ісаакові та Якову, словами: Я дам її твоєму потомству. Я дам тобі побачити її очима, але туди ти не ввійдеш.»

5 Там і помер Мойсей, раб Господній, у Моав-землі, по Господньому слову. 6 Поховано його в долині, в Моав-землі, проти Бет-Пеору; і по цей день ніхто не знає його гробу.

7 Було ж Мойсеєві сто двадцять років, як умер; очі його не потемнішали, і сила його не зникла. 8 Плакали по Мойсеєві сини Ізраїля тридцять день у Моав-степу; та й скінчилися дні плачу – жалоби по Мойсеєві. 9 А Ісус Навин наповнивсь духом мудрости, бо Мойсей поклав був на нього свої руки; тож і слухали його сини Ізраїля і чинили, як заповідав Господь Мойсеєві. 10 Не з’явився більше такий пророк в Ізраїлі, як Мойсей, з яким Господь розмовляв віч-на-віч, 11 так знаками й чудесами, які Господь послав його зробити в Єгипетській землі над фараоном і над усіма його рабами та й над усім його краєм, 12 як і потужною рукою й усіма великими та страшними чудесами-дивами, що їх появив Мойсей перед очима всього Ізраїля.