Пам'ять

Логопсихологія

• в) образно-мотивовані (одяг — людина, сад — дача, обід — хліб);

• г) ситуативні (ніч — спати).

Помітне зниження довільної пам'яті у процесі запам'ятовування слухомовленнєвої інформації в молодших школярів з порушенням мовлення досліджували Л.М. Шипіцина, Л.С. Волкова, З.Г. Крутикова. Так, структура запам'ятовування слів значно відрізняється від тієї, що має місце у дітей із нормальним розвитком. При цьому вирізняють різні типи запам'ятовування слів. Розглянемо особливість цих типів на прикладах виконання експериментального завдання, яке полягало у запам'ятовуванні й відтворенні семи слів, а також переказуванні невеликого оповідання.

Денис С, 8 років, мав стерту дизартрію, дисграфію, дислексію, загальний недорозвиток мовлення III рівня; обсяг слухової пам'яті був дещо знижений. Після 1-го зачитування 10 слів хлопчик зміг відтворити чотири слова з семи; після повторення кількість відтворюваних слів збільшилася: після 2-го зачитування — 6, а після 3-го — 7 слів, ця кількість слів утримувалася далі. Процес запам'ятовування характеризувався тим, що утримуючи певну кількість слів, хлопчик переключав увагу на слова, що раніше не відтворювався. Процес повторного відтворення він починав з пригадування пропущених слів, уточнював порядок їх розміщення у ряду, що зачитувався. Отже, наступне відтворення запропонованих слів змінювалося. Таким чином дитина демонструвала властиву для нормального заучування стратегію активної мнемічної діяльності. Сутність матеріалу, що потрібно було запам'ятати, хлопчик відтворював майже дослівно, можливі були лише помилки граматичної структури мовлення.

З'ясуємо особливості наступного типу порушення довільного запам'ятовування слухомовленнєвої інформації у дітей з порушенням мовлення.

Обстежувана Людмила Т., 9 років (сенсорна алалія, загальний недорозвиток мовлення II рівня). Обсяг пам'яті дуже низький: після 2-го зачитування 10 слів дівчинка відтворила лише два слова. Процес запам'ятовування у неї повільний, лише після того, як слова повторили шостий раз, вона пригадала всі сім слів, але не за порядком, а потім знову забула одне слово.

Таке запам'ятовування належить до ригідного типу.

Стратегія запам'ятовування у цієї дитини також мала характерні особливості. Наприклад, у процесі заучування дівчинка кожного разу пригадувала перше й четверте слово, і частіше — два останніх. При цьому одні слова гальмували інші, а тому відтворення запропонованого ряду зі збереженням заданого порядку для дитини було недоступним. Дівчинка не змогла відтворити зміст невеликого оповідання навіть за допомогою запитань.

Таке порушення є наслідком сенсорної алалії й пов'язане з функціональною недостатністю лівої скроневої та нижньотім'яної частини кори головного мозку.

Розглянемо ще один приклад.

Обстежувана Світлана К., 7 років (дизартрія). Має місце порушення фонетики, несформованість граматичної структури мовлення. Після першого зачитування 10 слів дівчинка змогла повторити лише три слова із семи, а потім, після наступних повторень, кількість відтворюваних слів то збільшувалася, то зменшувалася, і навіть після того, як слова зачитували восьмий раз, не перевищувала трьох, після чого дівчинка відмовилася відповідати.

Цей тип належить до виснажливого. Стратегія запам'ятовування помітно відрізнялася від норми. Дитина найчастіше відтворювала два останніх слова і перше, забуваючи те, що зачитували ще інші слова. Виконувати завдання дівчинці дуже швидко набридло. Вона не змогла переказати зміст оповідання навіть тоді, коли їй ставилися навідні запитання. Підчас прослуховування дитина часто відволікалася, тому не запам'ятала оповідання.

Особливості запам'ятовування дітей молодшого шкільного віку з дизартрією вивчала K.M. Мастюкова. Дослідниця виявила, що діти повільно орієнтуються в умовах завдання. Після першого зачитування (на слух) вони точно відтворюють лише довжину ряду слів, їх кількість. При цьому можуть повторювати одне й те саме слово декілька разів, удаватися до парамнезій. Словесні парамнезії свідчать про специфічну для цієї категорії дітей внутрішню нестійкість їх мовленнєво-мисленнєвої системи.

У дітей з порушенням мовлення під час довільного запам'ятовування спостерігається низька пізнавальна активність. Про це свідчить недостатня готовність до напруженої роботи, активного пошуку раціонального запам'ятовування і відтворення. Слабка активність дітей супроводжується відхиленням у загальній структурі їх діяльності. Часто самостійно, без допомоги дорослого, дітям важко контролювати себе, коригувати процес заучування. Вони можуть забувати складні інструкції (3—4 ступінчасті), пропускають деякі їх елементи й змінюють послідовність запропонованих завдань. Діти, як правило, не вдаються до мовленнєвого спілкування з метою уточнення інструкції (Л.І. Білякова, Ю.Ф. Гаркуша, О.М. Усанова).

Якщо дітям з порушенням мовлення дається установка на запам'ятовування (відтворення передбачається одразу, потім через 40 хвилин), вони відтворюють більшу кількість слів, ніж тоді, коли така установка не дається. Багаторазове повторення (більше 5 разів) призводить до втоми, дитина втрачає інтерес до завдання, тому результат погіршується (О.Р. Даніленкова).

У процесі дослідження опосередкованого запам'ятовування дітей з порушенням мовлення (за методикою, розробленою О.М. Леонтьєвим) дітям пропонували запам'ятати, а потім пригадати слова, використовуючи для цього зорові опори, які не були безпосередньою ілюстрацією цих слів. У такий спосіб потрібно було встановити та обґрунтувати логічні зв'язки між допоміжними зображеннями та конкретними словами. Експериментальний матеріал дослідження становили: 10 слів (стілець, сад, птах, обід, одяг, ніч, дорога, молоко, миша, ліс) і 20 предметних малюнків (гніздо, хліб, гриб, дерево, машина, сорочка, диван, місяць, стіл, яблуко, перо, сир, кіт, лисиця, велосипед, шафа для одягу, ліжко, тарілка, корова, склянка).

Як свідчать результати проведеного дослідження, усі діти з нормальним розвитком та половина дітей з порушенням мовлення встановили зв'язок між словом та опорним матеріалом, логічно обґрунтувавши свій вибір. Водночас з'ясували, що діти з порушенням мовлення мають специфічні труднощі під час опосередкованого запам'ятовування словесного матеріалу, коли потрібно як опору використовувати предметні картинки. Діти правильно розуміють допоміжну роль наочного матеріалу і встановлюють адекватні зв'язки між словом і картинками навіть у складних випадках, коли необхідно ввести проміжні ланцюжки. Однак у процесі відтворення преважна більшість дітей не може виокремити матеріал, який потрібно запам'ятати, від додаткової основи, що береться для запам'ятовування. Діти не можуть відновити ланцюг асоціацій у зворотному порядку, перейти від прямих зв'язків до зворотних. Застосування опосередкованого способу запам'ятовування ускладнюється тим, що вони не можуть диференціювати систему звичних асоціацій, які знайомі їм з минулого досвіду, від системи зв'язків спеціально організованих для розв'язання мнемічних завдань.

Однак, незважаючи на особливості опосередкованого запам'ятовування, використання зорових опор під час запам'ятовування — один із ефективних способів поліпшення продуктивної словесної пам'яті у дітей з порушенням мовлення. Так, за допомогою застосування опосередкованого запам'ятовування діти із нормальним розвитком у середньому репродукували 9,5 слів, а діти з порушенням мовлення — 8,8. Для порівняння: із 10 слів, запропонованих на слух, діти із нормальним розвитком змогли пригадати 4,9 слова, а діти з порушенням мовлення — 3,3 слова (Л. Андрусишина).

Продуктивність запам'ятовування залежить від форми подання матеріалу. Діти з порушенням мовлення краще запам'ятовують наочний матеріал, який легше вербалізується, ніж вербальний. З віком продуктивність запам'ятовування словесного матеріалу зростає швидшими темпами, ніж продуктивність запам'ятовування наочного матеріалу. Перевага наочної пам'яті над вербальною є менш вираженою. У дітей з порушенням мовлення перевага наочної пам'яті над вербальною триваліша, порівняно з нормою. Слід зазначити, що у дітей цієї категорії спостерігаються відносно збережені можливості смислового, логічного запам'ятовування (В.І. Лубовський).

Мисленнєва активність дітей з порушенням мовленнєвого розвитку у процесі відтворення має певні особливості. Для дітей з нормальним розвитком характерне свідоме прагнення застосовувати ті самі логічні операції, що й під час запам'ятовування. Наприклад, використовувати родові поняття, вдаватися до порівняння. У більшості дітей з порушенням мовленнєвого розвитку такого не спостерігається.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Логопсихологія» автора Конопляста С.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пам'ять“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНОЛОГІЯ

  • Закономірності нормального психічного розвитку і патології

  • Сутність феномену порушеного розвитку

  • Структура ушкодженого розвитку

  • Розділ 2. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЛОГОПСИХОЛОГІЇ

  • Концептуальні основи логопсихології

  • Основні принципи логопсихології

  • Принцип розвитку

  • Зв'язок логопсихології з іншими науками

  • Розділ 3. ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ І СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ ПОРУШЕНЬ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ У ДІТЕЙ

  • Систематика порушень мовленнєвого розвитку

  • Основні форми і види мовленнєвих порушень

  • Сучасні класифікації мовленнєвих порушень

  • Порушення структурно-есмантичпого (внутрішнього) оформлення висловлювання

  • Психолого-педагогічна класифікація порушень мовлення

  • Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ МОВЛЕННЯ

  • Пам'ять
  • Мислення

  • Особливості розвитку мовлення і мислення у дітей з вадами мовлення

  • Розділ 5. ОСОБИСТІСТЬ І ДІЯЛЬНІСТЬ ДИТИНИ З ВАДАМИ МОВЛЕННЯ

  • Вольова дія

  • Особистість дошкільника з порушенням мовлення

  • Ігрова діяльність дошкільника з порушенням мовлення

  • Розділ 6. ПСИХОЛОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ

  • Методи психолого-педагогічної діагностики, що використовуються в логопсихології

  • Анкетування. Інтерв'ювання

  • Вивчення історії розвитку дитини — психологічний анамнез

  • Вимоги до методів психолого-педагогічної діагностики розвитку осіб з вадами мовлення

  • Вимоги до спеціаліста-непсихолога

  • Розділ 7. ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ ІЗ ПОРУШЕННЯМ МОВЛЕННЯ

  • Історія розвитку психологічної допомоги дітям із порушеннями в розвитку

  • Основні принципи психологічної корекції

  • Прийоми і методи психокорекційної роботи

  • Психологічний супровід

  • Основні напрями психологічної допомоги дітям із проблемами у розвитку

  • КОРОТКИЙ ПОНЯТІЙНО-ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ