Розпочинаючи з 60-70 p.p. XX ст. у світовому масштабі стали помічати процеси, які характеризувалися прагненням народів зберегти власну самобутність, підкреслити унікальність своєї побутової культури і психічного складу, усвідомленням мільйонами людей своєї належності до певного етносу, розвитком національної самосвідомості та етнічної ідентичності.
Це явище, що торкнулося населення багатьох країн на всіх континентах, спочатку навіть отримало назву етнічного парадоксу сучасності, оскільки воно супроводжувало стійко зростаючу уніфікацію духовної та матеріальної культури. Однак в умовах сьогодення етнічне відродження розглядається як одна з основних рис розвитку людства другої половини XX ст. Майже всеохоплюючий інтерес до своїх коренів у окремих людей і народів виявляється в різноманітних формах: від спроб реанімації старовинних звичаїв і обрядів, фольклоризації професійної культури, пошуків "загадкової народної душі" до прагнення створити чи відновити свою національну державність.
На жаль, коли ці законні інтереси зіштовхуються з інтересами інших народів, ми спостерігаємо ситуації міжетнічної напруженості. Вони часто доходять до відкритих міжетнічних конфліктів і кровопролитних війн.
У СРСР, на відміну від світової етнічної науки, процеси етнічного відродження не вивчалися, оскільки вважалося, що національне питання в країні повністю вирішено. В цій ситуації чимало етносів задовго до розпаду СРСР прагнули до самовизначення, розглядали існуючий порядок як несправедливий. Національна напруженість виявлялася в багатьох регіонах держави, зокрема масові заворушення та виступи були в Грузії, Абхазії, Північній Осетії, Якутії (70-80 p.p.). Інформація про ці події в той час була відома лише фахівцям. Етнографи і соціологи знали, що на території СРСР існують численні вузли міжнаціональних суперечностей, які можуть спалахнути в будь-який момент (Абхазія, Нагорний Карабах, Південна Осетія).
Тому особливий інтерес становить вивчення етносу як психологічної спільності, що здатна успішно виконувати такі важливі для кожної людини функції:
• 1) орієнтувати індивіда в оточуючому світі, надаючи йому відносно впорядковану інформацію;
• 2) задавати спільні життєві цінності для усіх членів етнічної спільності;
• 3) захищати соціальне та фізичне самопочуття кожного представника етносу.
Людині завжди необхідно відчувати себе частиною "ми", і етнос - не єдина група, в усвідомленні належності до якої людина шукає опору в житті. Однак саме етнічна група з-поміж інших виявляється найкращою, найнадійнішою для людини, оскільки ця група - багатопоколінна, стійка в часі, має стабільний склад, кожний представник має постійний статус у групі (оскільки індивіда не можна виключити з етнічної групи).
Отже, одним з психологічних чинників зростання етнічної ідентичності в другій половині XX ст. є пошук орієнтирів і стабільності в перенасиченому інформацією нестабільному світі.
Іншим психологічним чинником виступає інтенсифікація міжетнічних контактів, як безпосередніх, так і опосередкованих сучасними ЗМІ. Контакти, що повторюються, актуалізують етнічну ідентичність.
В умовах гострої соціальної нестабільності етнос часто є аварійною групою підтримки. Як і у багатьох країнах, що пережили гостру соціальну нестабільність, в Україні стійкими, стабільними групами стали сім'я і етнос.
Завдання, функції та методи дослідження етнопсихології
У сучасній етнопсихології виділяють такі самостійні напрямки дослідження:
• 1) порівняльні дослідження етнічних особливостей психофізіології, когнітивних процесів, емоцій, які є невід'ємною складовою відповідних розділів загальної та соціальної психології;
• 2) культурологічні дослідження, які спрямовані на виявлення особливостей символічного світу, народної культури, ціннісних орієнтацій та культури, що пов'язані з етнографією, фольклористикою, мистецтвознавством та ін.;
• 3) дослідження етнічної свідомості та самосвідомості. В межах цього напрямку, який належить до соціальної психології, вивчаються соціальні установки, стереотипи, міжетнічні відносини;
• 4) дослідження етнічних особливостей соціалізації дітей. Цей напрямок має безпосередній зв'язок з соціологією та віковою психологією.
Завданнями етнопсихології виступають:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Етнопсихологія» автора Савицька О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Етнічне відродження другої половини XX ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.
