4) реальні дії є Засобом перевірки розумових дій;
5) виховання розуму та виховання тіла є двоєдиним процесом, тобто фізично розвинений і загартований організм - це сприятлива основа для духовної діяльності.
У цілому вважав, що суспільне виховання є вирішальним чинником у становленні дитини. Створював психологічні характеристики школярів різних вікових груп у тодішніх умовах життя родини. Автор праці "Сімейне виховання дитини та його значення" (1885-1890).
О.Ф. Лазурський (1874-1917). Організовував навчальну роботу з дітьми, де проводилися спостереження за проявами їхньої психічної діяльності. Створив власну психосоціальну класифікацію особистостей. Автор праць "Шкільні характеристики" (1908), "Про природний експеримент" (1911).
У наступні роки інтенсивна розробка цього методу здійснювалася М.Я. Басовим, В.В.Артемовим.
А.Л. Нечаєв (1870-1948). Досліджував психофізичну природу дитячого розвитку; з'ясовував вікові індивідуальні особливості учнів. Вивчав дитячі інтереси в інтервалі 13-14 років. Засновник перших педологічних курсів в імперській Росії (Санкт-Петербург, 1904), на яких досліджувалася психофізична природа дітей, аналізувалися матеріали про особливості індивідуального розвитку в умовах навчання, та педагогічної лабораторії з вивчення дитячого розвитку.
П.Ф. Каптерев (1849-1922). Один із засновників педагогічної психології, прихильник ідеї К.Д. Ушинського про народність виховання. Запропонував терміни "педагогічний процес" та "педагогічна психологія" , вважаючи завданням останньої з'ясування закономірностей та механізмів освітнього процесу. Наголошував на значенні різнопланової педагогічної діяльності вчителя, яка спрямована на саморозвиток дитячої особистості. Учитель повинен любити дітей, бути прикладом трудової дисципліни і наполегливості. Автор праць "Діти кінця XIX ст." (1894), "Педагогічна психологія" (1914).
Початок XX ст. в імперській Росії відзначався активністю педагогічної громадськості, що пояснюється передусім загальною кризою науки, невизначеністю суспільних перспектив, соціально-політичною, соціально-економічною напруженістю. Необхідно було виробити стратегію розробки проблем психології навчання і виховання, у зв'язку з чим у 1906 р. відбувся перший Всеросійський з'їзд з педагогічної психології, а в 1909 р. - другий. Відбулися також три з'їзди з експериментальної педагогіки (1910,1913,1916). Було прийнято термін Е. Меймана "експериментальна педагогіка" (1907), який тривалий час вважався синонімом педагогічної психології.
З того часу таких подій в історії вітчизняної педагогічної психології, як з'їзди, вчених і практиків більше не було.
Лише у 1989 р. (Москва) відбувся з'їзд учителів, який обмежився проголошенням деклараційних, положень про значення навчання і виховання. Можливо, він започаткував би нову стратегію розвитку освіти, однак у 1991 р. СРСР перестав існувати, у час якого педагогічна психологія в тлумаченні психолого-педагогічного змісту навчально-виховного процесу виходила з матеріалістичного розуміння особистості як сукупності суспільних відносин, що було покладено в основу досліджень єдності свідомості і діяльності (Г.С. Костюк, О.М.Леонтьєв, Д.Ф.Ніколенко, Л.М. Проколієнко, С.Л.Рубінштейн та ін.), ролі праці в розвитку і формуванні особистості (П.Л. Блонський), провідної ролі навчання і виховання в розвитку дитини (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, А.С. Макаренко, О.М. Леонтьєв та ін.).
Витоки наукового інтересу до педагогічної психології в СРСР пов'язуються з працею В.П. Кащенка (1870-1943) "Педагогічна корекція" (1922), в якій проводилася залежність між виховним процесом та суспільно-економічними і політичними процесами. Видаються педагогічні енциклопедії (АГ. Калашников, М.С. Ейнштейн, 1930).
Особливе місце в педагогічній психології належить науковій спадщині А.С. Макаренка (1888-1939):
1) учення про формування особистості в колективі;
2) заперечення біогенетичних та генетичних поглядів, які претендують на одноосібну значущість у становленні особистості;
3) виховання є вирішальним чинником розвитку та формування особистості;
4) дослідження мотиваційної сфери дітей;
5) концепція розвитку особистості (закон руху колективу, можливості самоуправління);
6) проблема формування нової людини;
7) особливості становлення особистості в системі групових стосунків.
Поставив завдання формування "нової людини", яке має здійснюватися в колективі, з використанням, зокрема, методу природного експерименту О.Ф. Лазурського ("Вихователь повинен сприймати вихованця не як об'єкт вивчення, а як об'єкт виховання").
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вікова і педагогічна психологія» автора Поліщук В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лекція 2. Короткий історичний нарис виникнення і становлення педагогічної психологи“ на сторінці 4. Приємного читання.
