Лекція 2. Короткий історичний нарис виникнення і становлення педагогічної психологи

Вікова і педагогічна психологія

О.В. Духнович (1803-1865). Обґрунтовував принцип виховуючого навчання: "...Читання навчальних книг є не лише засобом мудрості, а також має... науку моральну подавати" (ідеї гуманістичного виховання). Шкільне навчання - це серйозна праця, яка вимагає від дитини значних зусиль. Вивчав значення почуттів у процесі навчання і виховання, зокрема актуалізував проблему виховання патріотичних почуттів. Автор праці "Народная педагогія в пользу училищ и учителей сельских" (1857).

Т.Г. Шевченко (1814-1861). Важливими якостями для людини є волелюбність, християнська любов до ближнього, захист гідності й честі людини, особливо дитини, патріотизм. Конкретна людина - це самоцінність, а свобода - головна умова людського буття. Розглядав проблеми національного, патріотичного виховання. Автор відомої поетичної збірки "Кобзар".

К.Д. Ушинський (1824-1871). Засновник української і російської педагогічної психології. Йому належать психолого-педагогічні висновки про нову концепцію розвитку людини, де переконливо показане значення психології в цілісному пізнанні людини, потрібному для обґрунтування справи навчання і виховання:

1) психологія - це головна наука серед наук, які забезпечують мистецтво виховання;

2) створення педагогічної антропології (нервова система, звички, пам'ять, увага, уява, мислення, почування, тобто почуття, воля);

3) психічні процеси - це закономірний результат життя і необхідний чинник розвитку;

4) людина - найвищий продукт еволюції на Землі;

5) наявність спільних рис у будові та функціях нервової системи тварини і людини;

6) ідея народності виховання;

7) виховання є вирішальним чинником психічного розвитку;

8) зв'язок мови і мислення;

9) центральне місце в освіті належить вивченню рідної мови;

10) ідея виховуючого навчання, виховання вільної самостійної і активної людини є необхідною умовою суспільного розвитку; справа виховання полягає в тому, щоб виховати таку людину, яка була б самостійною в стосунках з оточенням.

За К.Д. Ушинським, головною метою виховання є підготовка до праці. Щоб досягти мети, діти мають бути фізично здоровими і розумово зрілими. Вперше актуалізував проблему вживання дорослими певних частин мови з дітьми різного віку. Наприклад, підкреслював значущість дієслів для дошкільників, молодших школярів, які відзначаються значною руховою активністю. Цю ідею згодом активно впроваджував К. Чуковський, призначення дитячих творів якого навіть Л.С. Виготський не міг зрозуміти, називаючи їх "тарабарщиною".

Постать К.Д. Ушинського є знаковою в психології, педагогіці. Якщо в працях І.М. Сєченова була запропонована інтерпретація значення фізіологічних основ і матеріальних установок в розробці психології, то в науковому доробку К.Д. Ушинського визначена значущість педагогічної практики для системи психологічних знань.

Автор праці "Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології" (1869).

П.Ф. Лесгафт (1837-1909). На основі принципу сенсомоторної єдності розробив теорію фізичного виховання, в якій головною метою визначалася "свідома фізична робота":

1) фізичні вправи підлягають завданню загального психофізичного формування особистості;

2) управління тілом є категорією сенсорно-інтелектуальною, унаслідок чого м'язові рухи обумовлюють знайомство з просторово-часовими відношеннями;

3) свідоме управління поведінкою можливе на основі слова, а тому здатність переходити від чуттєво-образної регуляції до словесної є важливою умовою виховання самостійної поведінки;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вікова і педагогічна психологія» автора Поліщук В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лекція 2. Короткий історичний нарис виникнення і становлення педагогічної психологи“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина І. ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ

  • Принципи вікової психології.

  • Завдання вікової психології.

  • Місце вікової психології в системі наук.

  • Класифікаційні системи методів.

  • Лекція 2. Витоки вікової психологи як науки

  • Виникнення дитячої психології (Ж.-Ж. Руссо). Експериментальні дослідження дитячої психіки (К. Бюлер, В. Зеньковський, М. Ланге, Е. Мейман, В. Штерн та ін.).

  • Основні історико-теоретичні концепції у віковій психології.

  • Соціогенетична концепція (соціальна, соціологізаторська)

  • Теорія конвергенції двох чинників розвитку (В. Штерн, 1871-1938) та структурна психологія (К. Коффка, 1886-1941).

  • Культурно-історична теорія вищих психічних функцій (Л. С. Виготський)

  • Основні напрямки і етапи розвитку сучасної вікової психології

  • Теорія поетапного формування розумових дій (П.Л. Гальперін, 1902-1988):

  • Лекція 3. Закономірності психічного розвитку в онтогенезі

  • Проблема дитинства у віковій психології. Онтогенез і життєвий шлях людини. Поняття віку як центральна категорія вікової психології

  • Взаємозв'язок психічного розвитку і навчання

  • Модуль 2. Психічний розвиток у дошкільному віці

  • Лекція 2. Психічний розвиток у період 3-6 (7) років

  • Егоцентричне мовлення і мислення.

  • Модуль 3. Психологія дітей шкільного віку

  • Лекція 2. Особливості психічного розвитку учнів середнього шкільного віку

  • Соціальна ситуація розвитку.

  • Лекція 3. Психологія старшокласників

  • Частина II. ПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ

  • Лекція 2. Короткий історичний нарис виникнення і становлення педагогічної психологи
  • Модуль 2. Навчання і виховання як феномени педагогічної психології

  • Лекція 2. Психологія учіння

  • Етапи формування розумових дій (за П.Я. Гальперіним):

  • Лекція 3. Закономірності виховного впливу

  • Модуль 3. Суб'єкт педагогічної діяльності як феномен педагогічної психології