Теорія конвергенції двох чинників розвитку (В. Штерн, 1871-1938) та структурна психологія (К. Коффка, 1886-1941).

Вікова і педагогічна психологія

Теорія конвергенції двох чинників розвитку (В. Штерн, 1871-1938) та структурна психологія (К. Коффка, 1886-1941).

Виникли як результат дискусії про значущість спадковості і середовища.

До наукового періоду Л.С. Виготського теорія конвергенції двох чинників розвитку була найпоширенішою у віковій психології. Відомим, наприклад, є висловлювання Г. Айзенка (1918-1997), що інтелект людини на 80% залежить від спадковості, а на 20% - від оточення.

З 1990-х років у зв'язку з новітніми досягненнями генетики концепція конвергенції знову набуває популярності, особливо в країнах пострадянського простору в умовах трансформаційних суспільно-економічних процесів. Існуючі в її рамках різнопланові наукові уявлення відрізняються тлумаченням взаємодії спадковості і середовища, дозрівання і научіння, біології та культури, вроджених і набутих якостей.

1. Теоретичні основи теорії конвергенції:

1) досягнення біогенетичної та соціогенетичної концепцій;

2) урахування для процесу становлення особистості змін у політичному, соціально-економічному розвитку.

2. Основні ідеї:

1) взаємодія середовища як комплексу умов для реалізації запрограмованих особливостей психіки і спадковості, якій належить вирішальна роль (В. Штерн);

2) на психічний розвиток і формування психіки людини впливають соціальні умови та між особистісні відносини (К. Хорні, 1885-1952);

3) поведінка людини визначається не потребами, а середовищем {Б. Скіннер); основними є проблеми активності суб'єкта в процесі розвитку та часу, коли впливає середовище.

3. Внесок теорії конвергенції в тлумачення природи психічного:

1) спроба знайти "золоту середину" в тлумаченні ролі двох чинників у становленні особистості;

2) ідеї паралельного впливу біологічного і соціального чинників на становлення особистості;

3) відкриття сенситивних періодів як найбільш сприятливих стадій для розвитку певних психічних функцій..

У цілому проблема розмежування теорій психічного розвитку на основі його чинників завжди була умовною і сьогодні не є актуальною. Період конфронтації в науці, який відзначався особливою напруженістю в середині XX ст., Повинен закінчитися. У вивченні дитини має Домінувати комплексний підхід, який враховує новітні наукові досягнення.

К.Д. Ушинський (1824-1871) є тією особистістю, яка кардинально вплинула на зміст історії науки. Він уперше здійснив синтез відомих на той час антропологічних знань, у зв'язку з чим вважається основоположником вітчизняної вікової і педагогічної психології:

1) якщо педагогіка хоче виховати людину у всіх відношеннях, то вона повинна спочатку пізнати її також у всіх відношеннях;

2) розробити план виховання особистості можна, спираючись на всі комплекси наук про людину;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вікова і педагогічна психологія» автора Поліщук В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Теорія конвергенції двох чинників розвитку (В. Штерн, 1871-1938) та структурна психологія (К. Коффка, 1886-1941).“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина І. ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ

  • Принципи вікової психології.

  • Завдання вікової психології.

  • Місце вікової психології в системі наук.

  • Класифікаційні системи методів.

  • Лекція 2. Витоки вікової психологи як науки

  • Виникнення дитячої психології (Ж.-Ж. Руссо). Експериментальні дослідження дитячої психіки (К. Бюлер, В. Зеньковський, М. Ланге, Е. Мейман, В. Штерн та ін.).

  • Основні історико-теоретичні концепції у віковій психології.

  • Соціогенетична концепція (соціальна, соціологізаторська)

  • Теорія конвергенції двох чинників розвитку (В. Штерн, 1871-1938) та структурна психологія (К. Коффка, 1886-1941).
  • Культурно-історична теорія вищих психічних функцій (Л. С. Виготський)

  • Основні напрямки і етапи розвитку сучасної вікової психології

  • Теорія поетапного формування розумових дій (П.Л. Гальперін, 1902-1988):

  • Лекція 3. Закономірності психічного розвитку в онтогенезі

  • Проблема дитинства у віковій психології. Онтогенез і життєвий шлях людини. Поняття віку як центральна категорія вікової психології

  • Взаємозв'язок психічного розвитку і навчання

  • Модуль 2. Психічний розвиток у дошкільному віці

  • Лекція 2. Психічний розвиток у період 3-6 (7) років

  • Егоцентричне мовлення і мислення.

  • Модуль 3. Психологія дітей шкільного віку

  • Лекція 2. Особливості психічного розвитку учнів середнього шкільного віку

  • Соціальна ситуація розвитку.

  • Лекція 3. Психологія старшокласників

  • Частина II. ПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ

  • Лекція 2. Короткий історичний нарис виникнення і становлення педагогічної психологи

  • Модуль 2. Навчання і виховання як феномени педагогічної психології

  • Лекція 2. Психологія учіння

  • Етапи формування розумових дій (за П.Я. Гальперіним):

  • Лекція 3. Закономірності виховного впливу

  • Модуль 3. Суб'єкт педагогічної діяльності як феномен педагогічної психології