TextBook Коли воїн повертається до мирного життя, йому потрібний період адаптації. У медиків і ветеранів свої погляди на те, як зменшити його і зробити менш хворобливим. Полегшують адаптацію людини до мирного життя хороша соціальна підтримка, наявність високої самооцінки, емоційний самоконтроль, а також здатність об'єднати досвід інших зі своїм життєвим досвідом. Розмова на цю тему псує нервову систему. Та все ж вона
потрібна. І тим, хто повернувся з війни, і тим, хто чекав його звідти, і тим, хто зустріне ветерана на життєвих дорогах.
Значна поширеність розлучень, подружніх конфліктів пов'язана з нерозумінням дружинами стану ветерана. Хто і чим тут в змозі допомогти? Перш за все, сам ветеран. Ти “гуляв” під кулями, а зараз боїшся психологів? Твої родичі нахапалися із спеціальної літератури незрозумілих фраз і вважають, що тебе треба лікувати. Твої слова, що з головою у тебе повний порядок, до них не доходять. У результаті лайка і розбори, а будь-який твій гнів лякає оточуючих і веде до розпаду сім’ї. Навіщо втрачати близьких тобі людей, невже мало втрат, принесених війною? І тут просто необхідний психолог. Його завдання - зміцнення сімейних відносин, поліпшення взаєморозуміння, ліквідація у подружжя негативних емоційних претензій один до одного.
У результаті профілактичної роботи, брате, придбаєш союзників, які допоможуть у вирішенні проблем не тільки із стресом. Деякі повернулися з війни, але не позбавилися від стресу. Не всім довелося зустріти на війні командира, що зробив “щеплення” від війни. Знайди фахівця, і хай він зробить цю процедуру. Принаймні, тебе позбавлять від перегляду та обговорення кінофільмів, відеофільмів “про війну”, з насильством і вбивствами, музики, уявлень або ситуацій, які діють тобі на нерви.
Ветерани страждають від болісного відчуття самозвинувачення у зв'язку з їх вчинками під час участі в бойових діях. По-перше необхідно допомогти людині зрозуміти, що якщо вона дійсно така погана, як вона думає, то не почала б страждати від цього. Поганих людей не мучить совість впродовж багатьох років. По-друге, її страждання заважають жити, працювати і вже нічим не допоможуть тим, хто загинув під час війни. Всі хворобливі симптоми у ветеранів, зокрема дратівливість, спалахи гніву, порушення сну і кошмарні сновидіння, є стресом, пережитим на війні. Для поліпшення душевного і фізичного стану треба звільнитися від “застряглої” негативної інформації. Коли людина позбавляється від страждань і негативних образів, це не означає втрати пам'яті про події воєнного часу. При цьому буде більше можливостей вшанувати пам'ять загиблих товаришів або якось допомогти колишнім товаришам по службі в скрутну хвилину.
Пізнавших “грязь” війни і повернувшихся додому молодих ветеранів-“атошників” зустрічає мирне життя. Зовсім недавно те, що відбувається у цивільному житті, не викликало сумнівів і питань, а зараз в голові, як в бджолиному вулику, рояться питання від нерозуміння того, що відбувається.
З одного боку, хочеться пошани, а з іншого - бачиш, як далекі люди від тієї війни, з якою ти повернувся. Переоцінка побаченого і пережитого вимагає своєї реалізації. Тут головне поставити перед собою реально досяжні цілі і вірити у виконання планів. Як правило, не все виходить легко і просто, але це не привід опускати руки і винити в своїх невдачах інших. Шукай нові рішення, шукай таких же, як і ти. Об'єднання учасників бойових дій є в багатьох містах нашої країни, там тебе зрозуміють і зможуть допомогти на перших порах. Ти повинен просуватися вперед, тому що за тобою прийдуть інші. Прокладаючи дорогу собі, ти прокладаєш дорогу їм. Тільки рух вперед може врятувати від затхлого болота розчарувань.
Динаміка переживання посттравматичного стресу (ПТС) включає декілька етапів.
На першому етапі, що наступає відразу після впливу травмуючого чинника, психіка людини відмовляється сприймати те, що трапилося. Ця фаза називається фазою заперечення, або шоку. Людина намагається втекти від дуже хворобливих для неї переживань. Вона знає про події, але не може прийняти це на емоційному рівні. Переживання на цьому етапі можна порівняти з медичним поняттям про больовий шок, коли в перший момент після травми людина не відчуває болю - інакше організм не виніс би перевантаження. Як правило, перший етап ПТС відносно нетривалий.
Другий етап має назву фази агресії і провини. Поступово приймаючи втрату, людина звинувачує в тому, що трапилось, обставини, уряд, своє оточення і навіть, якщо мова йде про смерть близької людини, самого померлого. Часто після цього людина обертає агресію на самого себе і переживає інтенсивне почуття провини (“якби я поступив інакше, цього не трапилося б”). Такі переживання пояснюються спробою знайти справедливість на несправедливому світі. “Я не хочу, щоб було так”, - цими словами можна виразити протест проти жорстокої реальності.
Після того як людина усвідомлює, що обставини сильніші за нього, наступає фаза депресії. Вона супроводжується відчуттями безпорадності, самоти, власної даремності. Людина не бачить виходу зі складного становища, їй здається, що біль посилюватиметься щодня. На цій фазі втрачається відчуття мети і життя стає безглуздим. “Що б я не робив, нічого не зміниш”. Часто буває так, що в спробах знайти сенс життя людина починає займатися добродійністю (“моє життя кінчилося, житиму для інших’), стає релігійною до фанатичності. Ці дії дозволяють пом'якшити біль, але не позбавляють від депресії, яка стає хронічною.
На стадії депресії дуже важлива ненав'язлива підтримка близьких. Проте людина, яка переживає ПТС, рідко її отримує, оскільки ті, що оточують, несвідомо бояться “заразитися” його емоційним станом. Крім того, людина в депресивному настрої швидко втрачає інтерес до спілкування (“ніхто мене не розуміє”), співбесідник починає її стомлювати і спілкування уривається. Люди не знають, як поводитися і уникають спілкування, що підсилює відчуття самоти.
Завершальна фаза переживання ПТС - фаза зцілення. Характерні для неї переживання можна описати як повне (свідоме й емоційне) ухвалення свого минулого та отримання нового сенсу життя. “Те, що трапилося, дійсно було, я не можу цього змінити; я можу змінитися сам і продовжувати жити попри травму”. Людина виявляється здатною отримувати з події корисний життєвий досвід.
Наведений вище опис динаміки ПТС є моделлю благополучного протікання стресу. На жаль, переживання більшості ветеранів залишаються в рамках другої або третьої фази. В цьому випадку говорять про посттравматичний стресовий розлад.
Для вирішення завдань виявлення військовослужбовців з проявами посттравматичного стресового розладу (ПТСР) використовується “Міссісіпський опитувальник для бойових ПТСР”.
Інструкція: обведіть колом ті твердження, які найбільше відповідають вашим відчуттям з приводу даних висловлювань.
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Не зовсім так | Майже так | Вірно | Досить вірно | Цілком вірно |
Оцінка за кожним пунктом — від одного до п’яти балів.
Пункти 2, 6, 11, 17, 19, 22, 24, 27, ЗО, 34 оцінюються у зворотному порядку, тобто відповідь “1” відповідає 5 балам, “2” - 4 тощо. Складіть всі бали, це дозволить вам отримати суму, за якою з достовірністю до 90% можна розділити військовослужбовців, що мають і не мають ГІТСР.
ПТСР діагностується, якщо ви набрали 112 і більше балів. Якщо результат знаходиться в інтервалі від 86 до 112 балів, це означає, що у вас є характерні для ПТСР розлади, але їх недостатньо, щоб із впевненістю говорити про посттравматичний стресовий розлад. Значення менше 86 балів говорить про те, що ви добре адаптовані.
Бланк анкети-опитувальника| № з/п | Питання | Відповідь |
| 1. | До участі у бойових діях у мене було більше близьких друзів, ніж зараз | 1 2 3 4 5 |
| 2. | Я відчуваю почуття провини за деякі вчинки, які я робив під час бойових дій | 1 2 3 4 5 |
| 3. | Якщо хто-небудь штовхне мене, це може легко мене розлютити | 1 2 345 |
| 4. | Якщо відбувається іцо-небудь, що нагадує мені про бойові дії, я стаю засмученим і пригнобленим | 1 2 345 |
| 5. | Люди, які добре мене знають, ставляться до мене з побоюванням | 12345 |
| 6. | Я здатний до емоційної близькості з іншою людиною | 1 2 3 4 5 |
| 7. | Мені сняться кошмари про випадки, які мали місце в моїй службі | 1 2345 |
| 8. | Коли я згадую про деякі з речей, які я робив під час бойових дій, я думаю, що краще б мені померти | 1 2345 |
| 9. | Здається, що у мене немає відчуттів, я став нечутливим | 12 345 |
| 10. | Нещодавно у мене виникли думки про самогубство | 1 2 3 4 5 |
| 11. | Я нормально засинаю, сплю, прокидаюся лише тоді, коли дзвонить будильник | 1 2 3 4 5 |
| 12. | Я здивований, чому я дотепер живий, коли дехто загинув під час бойових дій | 1 2345 |
| 13. | У деяких ситуаціях я відчуваю себе, неначе я знову на війні | 12 3 4 5 |
| 14. | Мої сновидіння такі реальні, що я прокрадаюся в холодному поту і потім не сплю | 1 2 345 |
| 15. | Я відчуваю, що мої сили закінчуються | 12 3 4 5 |
| 16. | Я не сміюся і не плачу над тим, що зазвичай смішить або викликає плач у інших | 12 3 4 5 |
| 17. | Мені, як і раніше, подобається робити ті речі, які я любив робити | 1 2345 |
| 18. | Мої мрії, фантазії реальні і такі, що лякають | 12 345 |
| 19. | Після повернення із зони бойових дій мені було легко служити | 12 3 4 5 |
| 20. | У мене інколи є ускладнення з тим, щоб зосередитися на сьогоднішньому завданні | 12 3 4 5 |
| 21. | Я можу заплакати без приводу | 12 3 4 5 |
| № з/п | Питання | Відповідь |
| 22. | Я люблю бувати в компанії інших людей | 1 2345 |
| 23. | Мене лякають мої раптові бажання | 1 2 3 4 5 |
| 24. | Я легко засинаю ночами | 1 2 345 |
| 25. | Несподіваний шум примушує мене здригнутися | 1 2 345 |
| 26. | Ніхто, навіть члени моєї сім’ї, не розуміють мого стану | 12345 |
| 27. | Я м’яка, добродушна людина з рівним характером | 12 3 4 5 |
| 28. | Є такі речі, які я робив під час бойових дій, про які нікому не зміг би розповісти, тому що вважаю, що цього нікому не зрозуміти | 1 2 345 |
| 29. | Часом я вимушено вживаю алкоголь або ліки (таблетки, наркотики), щоб заснути або ненадовго забути про те, що відбулося зі мною під час бойових дій | 1 23 45 |
| ЗО. | Я відчуваю себе спокійно у натовпі | 1 2 3 45 |
| 31. | Я втрачаю спокій і вибухаю через дрібниці | 12 3 45 |
| 32. | Я боюся засинати вночі | 12 3 4 5 |
| 33. | Я прагну уникнути всього, що мені нагадувало б про мою службу як учасника бойових дій і про те, що там відбувалося | 1 2 3 45 |
| 34. | Моя пам’ять так само добра, як і завжди | 1 2 345 |
| 35. | Мені важко виразити свої відчуття навіть людям, до яких я добре ставлюсь і про яких я піклуюся | 1 2 345 |
Якщо в картині симптомів і в описі динаміки посттравматичного стресу ви впізнали свій стан, де означає, що ви зробили перший крок до зміни.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологія бою» автора Романишин А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Т V ^^ <“ на сторінці 16. Приємного читання.