Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

Залежність працездатності військовослужбовців від тривалості сну

Тривалість сну, годин	Стан боєздатності
0	Зберігається боєздатність до виконання бойових завдань протягом 3 днів. На 4-ий день особовий склад стає небоєздатним
0,5	Боєздатність зберігатиметься 3,5-4,5 діб
1,5	У 50% військовослужбовців боєздатність зберігається протягом 6 днів. На 7-ий день 50% особового складу стають небоєздатними
3	У 91% воїнів боєздатність зберігається 9 днів.
4	У 93% воїнів боєздатність зберігається 12 днів. Мінімальна щодобова норма для солдатів
5	У 96% воїнів боєздатність зберігається протягом 90 днів
6	Обов’язкова норма сну для командира. В офіцера, який приймав рішення, брак сну скоріше провокує розвиток бойової втоми
7-8	98% особового складу перебуватимуть в оптимальному м’язовому тонусі протягом тривалого періоду часу

Існує своєрідний “закон сну”, що вимагає щодобового виділення 4 годин на сон солдатові і 6 годин - командиру; при безперервному веденні бойових дій необхідно дотримувати закону “чотири через чотири” (4 години бойової активності або чергування чередувати і І годинами сну та відпочинку).

Бойова техніка повинна задовольняти хоча б мінімальним вимогам комфорту і гігієни. Фахівці, досліджую™ залежність людського чинника від ергономічних умов, відзначають, що перебування військовослужбовців у бронетехніці упродовж іривалого часу є причиною підвищеної стомлюваності, значного уповільнення реакцій, зниження працездатності. Відомо, що у разі порушень в роботі вентиляції і при створенні в машині концентрації окису вуглецю в 1,5 одиниці на 1000 одиниць повітря < мерть екіпажу настає протягом 1 години. При повільному поглинанні воїнами невеликих доз цього газу у них з’являються відчуття втоми, інтелектуальна пасивність, великі помилки у визначенні дистанції, сповільнені реакції у відповідь. Відомі випадки, коли тривале перебування у бронетехніці провокувало розвиток в особового складу агорафобії - нав’язливого психоневрозу, при якому людина відчуває страх перед відкритим простором.

За іншими даними, при незадовільному мікрокліматі в оойовій машині швидкість її водіння знижується на 19%, час на виконання вогневих завдань зростає на 35%, число промахів - на 10%, кожен день наступальної операції призводить до зниження боєздатності особового складу на 7-10%. Обмеження рухливості людини протягом 3 діб знижує її працездатність на 30%. Вібрація гехніки може збігатися з частотами коливань найважливіших органів людини, що призводить до порушення їх функціонування і руйнівно впливає на діяльність нервової системи.

Ілюструючи проблему відповідності бойової техніки і зброї завданням бойової діяльності, зазначимо, що танк на нічних міських вулицях, мабуть, найнебезпечніше місце в бою. У ньому, як і в БМП, істотно знижується радіус огляду поля бою. Якщо члени екіпажу поза машиною можуть вести постійне кругове * і (остереження за бойовими діями, бачити маневри своїх товаришів по службі, вести вогонь із стрілецької зброї одночасно по багатьох ярусах, то в танку (БМІІ) військовослужбовці багато чого з цього позбавлені. При щонайменшому порушенні зв’язку в екіпажу може виникнути відчуття своєї ізольованості від основних сил, що спричиняє посилення неспокою, тривоги, страху. Якщо в несправному стані опиняться прилади нічного бачення, то екіпаж, по суті, позбавляється зв'язку із зовнішнім світом. Таким чином, танк у міських умовах не ергономічний. Дії в ньому знижують потенційну ефективність екіпажу.

Є тут ще більш значущий психологічний момент. Танки в міських умовах і в горах практично беззахисні й уражаються в першу чергу. Бесіди з учасниками бойових дій в Афганістані і Чечні свідчать, що сприйняття військовослужбовцями великого числа підбитої бронетехніки на шляхах руху військ породжує відчуття розчарування, невпевненості, неспокою, а деколи призводить до переоцінки можливостей противника.

До ергономічних аспектів бойових дій слід віднести і ступені ізольованості з’єднань, що діють на полі бою, і частин від основних сил. За даними американського психолога Р.У. Сторма, бойові можливості ізольованого від своїх військ підрозділу можна вважати наполовину втраченими протягом 48 годин через зниження морального духу військовослужбовців.

Природно-географічні чинники теж вносять істотні корективи до співвідношення психологічних можливостей сторін. Наприклад, гірські умови Афганістану і Чечні були більш звичними у психологічному відношенні (в плані вміння орієнтуватися, виявляти противника, визначати відстані до цілей, розраховувати сили і час) повстанцям, ніж радянським (російським) військам.

До внутрішніх чинників належать психофізіологічні і психологічні чинники.

Серед психофізіологічних чинників, що визначають характер поведінки військовослужбовців, важливе значення має тип нервової системи.

Прийнято розрізняти три типи нервової системи: сильний, слабкий і середній. Сьогодні відомо, що обстановка ескалації негативних чинників бою викликає серйозні психологічні розлади, що вимагають медичної допомоги і, отже, повну втрату боєздатності на певний час у воїнів із слабким типом нервової системи (серед військовослужбовців їх близько 15%). В аналогічних умовах воїни з середнім типом нервової системи (таких близько 70%) знизять активність бойових дій лише на короткий час. Воїни з сильним типом нервової системи (їх приблизно 15%) не піддаються відчутному психотравмуючому впливу складної обстановки.

Спостереження за діями воїнів у бойовій обстановці та в

і....... екстремальних ситуаціях показують, що їх поведінка

великою мірою залежить від типу темпераменту.

Цікава інформація

Воїни сангвінічного темпераменту в складних умовах рішення ухвалюють швидко і діють сміливо. У разі невдачі вони втрачають рішучість лише на короткий час і швидко приходять до норми. Особи \о кричного темпераменту виявляють сміливість і рішучість переважно і стані емоційного підйому. В стані занепаду сил вони здатні під-Оаватися несвідомому страху. Люди флегматичного темпераменту Оіють активно і сміливо тоді, коли ретельно підготовлені до виконання пайового завдання. Вони володіють стабільністю емоційних переживань, ■лачятістю і витримкою. Воїни меланхолічного темпераменту здатні виявляти рішучість й активність протягом короткого часу і при 111 'доланні незначних труднощів._

Кажучи про психологічні чинники бойової поведінки, необхідно підкреслити, що воїн - не сліпе знаряддя в руках іоішінініх обставин бою і природних інстинктів. Його поведінка у вирішальному ступені визначається спрямованістю особи, особливостями характеру, інтелекту, волі, емоцій, здібностей. Важливе значення в регуляції бойової активності військово-і иужбовців мають віра, марновірства, символи - цінності, < пособи регуляції психічних станів (ритуали, обряди тощо). Без розуміння цього неможливо пояснити, звідки беруться самопожертвування, виправданий ризик, взаємовиручка в тих ситуаціях, де, здавалося б, повинен превалювати інстинкт самозбереження. Саме переважаючі мотиви, рівень бойового досвіду визначають поведінку воїна в обстановці впливу “вторинних” психологічних чинників бою: небезпеки, раптовості, не

сподіванки, новизни бойових подій, дефіциту часу й інформації, в грати бойових товаришів, дискомфорту, участі в насильстві й ін.

Соціальні, бойові, фізіологічні і психологічні чинники бойової поведінки воїнів діють у різний час, з різною силою, в різних комбінаціях. Небезпечна для життя обстановка по-різному сприйматиметься воїнами, які різним чином розуміють цілі війни, неоднаково ставляться до противника, до товаришів по службі, командирів, що беруть участь у різних видах бою, і відрізниш з ьсн оойовим досвідом, типом нервової системи тощо.

Військові керівники всіх рівнів, психологи повинні передбачати специфіку впливу чинників бою на поведінку воїнів і прагнути надати їм позитивний мобілізуючий, активізуючий характер.

Розглянемо закономірності прояву психіки і поведінки воїнів у бою.

Бій - найбільша драма в житті воїна. Загроза життю і здоров’ ю, швидка зміна бойової обстановки, тривалі, нерідко позамежні навантаження, втрата бойових товаришів, участь у жорстокому насильстві щодо до ворога, протиборство суперечливих внутрішніх мотивів - все це супроводжується сильною напругою фізичних і духовних сил.