Розділ «ПСИХОЛОГІЯ БОЮ:»

Після вживання алкоголю в людини знижується увага, рухи втрачають точність, особливо негативна дія алкоголю відзначається на якості розумової діяльності. Мова стає більш голосною, з'являється псевдохоробрість, поведінка військовослужбовця виходить за межі допустимого в умовах виконання бойових завдань. Знижується нормально допустимий рівень тривожності, інстинкт самозбереження притупляється. Враховуючи об’єктивні труднощі в умовах виконання бойових завдань, алкогольне сп’яніння створює короткотривалу ілюзію відсутності проблем, що протягом певного часу турбували людину.

Аналіз результатів службових розслідувань випадків самогубств в умовах виконання завдань повсякденної життєдіяльності демонструє, що майже в половині всіх випадків скоєнню суїциду передувало зловживання алкоголю.

Цим частково пояснюється високий рівень самогубств в період свят, під час яких збільшується кількість спиртних напоїв, що вживаються. В окремих випадках спиртні напої приймалися спеціально з метою полегшити реалізацію суїцидальних намірів, іцо вже є. При цьому алкоголь виступає ж непряма причина самогубства. Аналогічна роль сп’яніння і в тих випадках, коли алкоголь різко знижував критичні функції і самоконтроль, унаслідок чого скоювалася суїицидальна дія.

Суїцидальна поведінка в стані сп’яніння залежить від обставин, на фоні яких алкогольна інтоксикація в одних випадках виконує роль «приголомшуючого засобу», в інших - «пускового чинника», в третіх є «підсилювачем» переживань з формуванням психопатологічних реакцій, що призводять до ідеї самознищення.

Підвищена суїцидальна небезпека осіб, що зловживають спиртними напоями, пов’язана не тільки з чинниками інтоксикації, але і з особливостями особистості, що формується в процесі зловживання алкоголем: афектною нестійкістю, збудливістю, схильністю до імпульсних дій з психопатичними, істеричними виявами.

В умовах дії на психіку людини стресових факторів участі н бойових діях негативна дія алкоголю при прийнятті рішення покінчити життя самогубством суттєво зростає.

Визначення ризику можливого суїциду - завдання надзвичайно важке. Питання про те, кого слід вважати потенційним суїцидентом, з якого моменту і за яких умов військовослужбовець може бути включений до складу «групи посиленої психологічної уваги», не мають однозначного рішення, оскільки саме поняття “суїцидального ризику” передбачає кілька значень.

Сформований в суїцидологіі підхід у це поняття включає: по-перше, ймовірність виникнення будь-якої форми суїцидальної поведінки, тобто загальний суїцидальний ризик;

по-друге, ймовірність реалізації наявних суїцидальних тенденцій, тобто ризик суїцидальних дій - замахів на самогубство;

по-третє, ймовірність рецидиву суїцидальних актів, тобто ризик повторних суїцидів.

Використання психологічного підходу до визначення суїцидального ризику дозволяє встановити групові та індивідуально-психологічні фактори ризику. До числа групових факторів, що визначають підвищену ймовірність виникнення суїцидальної поведінки, тобто загальний суїцидальний ризик, відносяться:

а) соціально-психологічні:

важка морально-психологічна обстановка у військовому колективі, обумовлена, зокрема, нестатутними взаємовідносинами між військовослужбовцями, порушенням дисциплінарної практики командирами і начальниками, випадки самогубств, що мали місце в підрозділі;

б) службові:

початковий період проходження військової служби; позаплановий призов на військову службу (мобілізація); залучення до виконання бойових завдань; несення служби у відриві від підрозділу; наявність та постійний доступ до зброї;

в) вікові особливості військовослужбовців;

г) хронологічні ознаки: пора року, дні тижня, час доби.

На індивідуально-особистісному рівні факторами, що визначають загальний суїцидальний ризик, є (до призову в армію): умови сімейного виховання:

а) відсутність батька в ранньому дитинстві;

б) «матріархальний» стиль стосунків у сім'ї;