Розділ «ТЕМА 28. ПСИХОЛОГІЯ РАННЬОЇ ЮНОСТІ»

Тривожні - постійно очікують небезпеку, боязкі, сором'язливі, нерішучі, поступливі, властива реакція втечі, а не подолання скрутних обставин. Замкнутість "тривожних" старшокласників може перерости у хворобливу самоізоляцію або й почуття власної неповноцінності тощо.

Поряд з високою емоційною чутливістю та вразливістю старшокласників у них інтенсивно формуються способи психологічного захисту (І. С. Кон).

ВИСНОВКИ про емоційно-вольову сферу людини у ранній юності:

- емоційна сфера старшокласників стає більш насиченою та гнучкою порівняно із підлітком, зростає її керованість та контрольованість;

- емоційне життя юнацтва є інтенсивним, хоча менш бурхливим і більш стабільним; значного рівня розвитку досягають вищі почуття та відповідні їм потреби (естетичні, інтелектуальні, соціально-моральні);

- виразності набувають індивідуально-типологічні особливості емоційної сфери юнаків;

- у вольовій сфері зростає рівень свідомого самоконтролю, пов'язаного із прагненням відповідати вимогам групи;

- рівень самоконтролю ще нестійкий і ситуативний, що створює сприятливий грунту для появи у юнаків акцентуацій характеру.

5. Розвиток самосвідомості старшокласника

Самосвідомість старшокласника відзначається егоцентризмом, який відіграє позитивну роль. Він дозволяє молодій людині відкрити свій унікальний внутрішній світ, співвідносячи його із зовнішнім світом, спонукає до осмислення свого місця у дійсності й сприяє становленню світогляду.

Важливим фактором формування самосвідомості стає стать особистості. Почуття дорослості координується у свідомості старшокласника із чоловічою чи жіночою роллю. Інтенсивно розвивається сприймання себе як особи певної статі з характерними потребами, мотивами, ціннісними орієнтаціями, ставленнями до представників протилежної статі та відповідними формами поведінки (І. В. Дубро-віна).

Розвиток самосвідомості в цей віковий період відбувається у таких основних напрямах (за В. С. Мерліним):

1) Усвідомлення самототожності (розмежування "я" - не "я" та його наступність у часовій особистісній перспективі);

2) "Я" - суб'єкт діяльності (виникає ще з 3-х років, коли малюк усвідомлює себе як джерело дій, заявляючи "я сам");

3) Усвідомлення своїх психічних якостей (власної індивідуальності);

4) Засвоєння системи соціально-моральних самооцінок. Формування особистісної ідентичності становить надзвичайно

важливий напрям розвитку самосвідомості старшокласника, для якого властива загострена потреба переосмислення свого "Я", пов'язана, по-перше, із різкими й бурхливими змінами зовнішності, появою нових переживань (криза ідентичності, за Е. Еріксоном), а по-друге, із перспективами життєвого самовизначення та вибором професії (Г. К. Радчук).

У молодих людей виникає увага до власного тіла і до змін у ньому, боляче сприймаються будь-які зовнішні недоліки (низький зріст, повнота, дитячі риси). Вони намагаються бути дорослим, насамперед, ззовні.

Посилюється самоспостереження, рефлексія власних переживань, інтерес до внутрішнього світу людини взагалі. Образ "Я" виступає у варіантах: реальне "Я" (яким є тепер), динамічне "Я" (намагаюсь бути), ідеальне "Я" (яким слід бути), фантастичне "Я" (хотів би бути).

Змінюються критерії самоаналізу. Якщо підліток орієнтується на пошук своїх неповторних рис, то юнак - на особливості свого положення серед інших людей. Глибина самоаналізу залежить від соціальних (тип навчального закладу, де навчається юнак), індивідуально-типологічних (екстраверт, чи інтроверт), біографічних (умови сімейного виховання) факторів.