Розділ «Тема 22. Етичний розвиток у дошкільному віці»

- бути об'єктивною і тактовною; слід спочатку виділяти позитивні сторони, не загострюючи увагу на негативних, але дитина має зрозуміти, чим саме невдоволений дорослий. Оцінювати не саму дитину, а її вчинки. Осуд використовують у виняткових випадках, показавши, як треба робити;

- орієнтованою на саму поведінку дитини, а не на порівняння її з іншими дітьми, яке руйнує взаємини дітей;

- диференційованою. Потрібно показати, за що саме дитина оцінюється певним чином;

- систематичною, з достатнім і різноманітним унаочненням. Співвідношення різних способів оцінки залежить від віку, індивідуальних особливостей вихованців, ситуації [153, с. 279].

Для формування моральних уявлень дітей важливими є бесіди з дорослими на етичну тематику. Дитина прагне розібратись у складних етичних питаннях, зрозуміти критерії моральної оцінки, намагається знайти виправдання негідним вчинкам ровесників. А відтак ставить питання дорослим, ініціює бесіди з ними.

Значні виховні можливості містить робота педагогів і батьків з дитячою літературою. Найбільше приваблює старшого дошкільника та тематика дитячої книжки, що розкриває питання соціально-моральної поведінки людини, суспільних норм і цінностей, характеру особистості. Дитина прагне проникнути в сутність взаємин між людьми, дати оцінку якостям характеру особистості і вчинкам людини. У процесі роботи над змістом літературних творів дитина прагне з'ясувати ставлення дорослого до прочитаного, його схвалення чи осуд вчинків героїв.

Згодом у дитини виникають власні оцінки змісту прослуханого. Герої літературних творів чітко розподіляються на дві протилежних групи: позитивні чи негативні. Відповідним чином будується обговорення змісту прочитаного, що включає наступні етапи: аналіз поведінки героїв - оцінювання їх вчинків - оцінка особистості героя (позитивна чи негативна).

Серед ілюстрацій до художніх творів старші дошкільники найкраще сприймають ті, що містять зображення ситуацій спілкування, співпраці з виразно зображеною мімікою облич діючих осіб.

Важливо, що дитина починає відрізняти текст та ілюстрації до нього як складові частини дитячої книжки. В старшого дошкільника з'являється інтерес не тільки до ілюстрацій, а й до змісту, прихованого у незрозумілому тексті. Така здатність дитини становить передумову до сприймання навчальної літератури в школі, слугує мотивом оволодіння навичкою читання.

ВИСНОВКИ про психолого-педагогічні умови формування етичної свідомості та поведінки дошкільника:

- у процесі формування етичної свідомості й моральної поведінки дошкільника важливим фактором слугує оцінна дія дорослого;

- оцінка дорослого повинна бути об'єктивною і тактовною, орієнтованою на саму поведінку дитини, а не на порівняння її з іншими, диференційованою, систематичною, з достатнім і різноманітним унаочненням;

- важливим засобом формування моральних уявлень дітей є бесіди з дорослими на етичну тематику;

- роботу з дитячою книжкою на моральну тематику доцільно будувати за схемою аналіз поведінки героїв - оцінювання їх вчинків - оцінка особистості героя (позитивна чи негативна).

6. Недоліки етичного розвитку дошкільників

Етична поведінка дошкільника вимагає постійної уваги з боку дорослих. Не все у ній одразу задовольняє педагогів та батьків. Спостерігається недотримання дітьми правил поведінки з різних причин. Порушення дітьми встановлених у суспільстві правил Г. О. Люблінська назвала провинами. При їх оцінці вихователем та розробці відповідних педагогічних впливів необхідно враховувати мотив порушення правил поведінки. Провини дітей з'являються внаслідок імпульсивності, наслідування поганого прикладу, невміння зорієнтуватись у нестандартній ситуації. Іноді причиною є така ситуація, що вимагає застосування кількох норм, які дитина не вміє співвіднести між собою. Такі провини носять стихійний, багато у чому випадковий характер. Дитина ще недостатньо здатна передбачати результати своїх дій. Те, що їй здається дозволеним, згодом обертається небажаними наслідками: ось для своєї гри вона переставила горщик із рослиною з підвіконня на стіл. Коли батьки на другий день помітили, де стоїть горщик, рослинка зів'яла. Або шукаючи замінник для цукерок, дитина дістала з шафи вітаміни та у процесі гри "В магазин" з'їла їх.

Серед явищ несвідомого порушення поведінки вирізняються витівки, як прояв дитячої активності, ініціативності, оригінальності. Дитина ще недостатньо чітко розмежовує можливе й неможливе, доцільне й недоречне. Так, граючись з ляльками в саду, дівчинка пообривала всі квіти для виготовлення лялькових прикрас. Коли їй потрібні були камінці для зображення цукерок, вона зібрала всі камінці, якими бабуся помітила на грядках місце висівання різних овочів. Для гри "У весілля" потрібна була фата, для якої вона без дозволу використала добре випрасуване покривало з ліжка.

Деякі дитячі витівки зумовлені пізнавальними мотивами, прагненням до експериментування: "А що вийде, коли відкрити кран і закрити пальцем струмінь води?". На жаль, такі експерименти можуть закінчитись трагічно, якщо відбуваються із недбало залишеною дорослими зброєю або з випадково знайденими боєприпасами.

Іншим мотивом витівок є самопізнання. Дитина прагне дізнатись, "що ж я можу?". Їх джерелом виступає розвиток самостійності. Такі витівки межують з пустощами. Дитина порушує правила і чекає реакції дорослого. Так вона перевіряє свою значущість, стверджує своє "я", намагається визначити коло дозволеного.

Окремим випадком є те, що дорослі неправильно називають дитячою брехнею, а по суті своїй є фантазуванням. У дитячих фантазуваннях переплітається реальне та вигадане, тому дорослим важко розмежувати їх із брехнею. Наприклад, Є. В. Субботський згадував такі образи зі свого дитинства: "Ось із розбитого сусідньою дівчинкою носа струменить кров, по вінця заповнюючи об'ємне відро. Ось близька, рідна людина йде шпалами, спотикається об гостру милицю - й шкіра, як панчоха, спадає з пораненої ноги. Не можливо? Так, неможливо. Щось, звичайно, було, але ж не до такої міри. Тут добряче попрацювала дитяча фантазія. Проте якими яскравими є ці образи! Наскільки реальними, справжніми здаються почуттям, лише розум наполегливо стверджує "ні" [141, с. 3]. Головне, що відрізняє дитяче фантазування від брехні, є відсутність корисливого мотиву. Тому дорослі повинні виявити чуйність і розуміння дітей, схильних до фантазувань, ні у якому разі не сварити й не карати їх.