Розділ «Тема 20. Воля та система мотивів у дошкільному віці»

Розвиток цілеспрямованості дитини передбачає дві лінії. По-перше, дитина повинна вміти приймати й виконувати цілі, задані дорослим у формі інструкцій, завдань. По-друге, дорослий вчить дитину ставити власні цілі та шукати засоби їх досягнення. Не вміючи діяти за інструкціями, дитина втрачає можливість засвоєння соціального досвіду, їй важко буде навчатись у школі. Володіння вміннями ставити власні цілі лежить в основі розвитку самостійності, ініціативності, творчості малюка.

Формування здатності приймати й виконувати інструкції починається ще у ранньому віці при виконанні побутової і предметної діяльності. Дорослий просить малюка: "Дай прапорець", "Принеси м'ячик". Він разом з дитиною виконує низку послідовних дій на виконання певної задачі: потрібно скласти іграшки у коробку, виготовити з паперу прапорець тощо. Дорослий показує, як можна гратись з машинкою: ось вона перевозить вантажі, ось водій ремонтує її, розвантажує, миє. Коментуючи й показуючи дитині кожну свою дію, дорослий дає зразок, якому малюк зможе згодом слідувати сам.

У дошкільному віці дитина оволодіває зразками способів дій трудової, продуктивної, побутової, ігрової діяльності. Їй посильне виконання досить складних трудових доручень: "полий квіти", "прибери у кімнаті". Дорослому слід обов'язково показати зразок способу виконання доручення, пояснити найбільш складні моменти.

Сприяють розвиткові волі рухливі ігри, що передбачають дотримання певних правил, які дитині необхідно пояснити. Рухи за зразком дитина виконує у фізкультурних вправах, розучуючи танці, наприклад до якогось свята.

Інші ігри за правилами, насамперед, сюжетно-рольові і дидактичні, становлять важливий засіб формування волі старшого дошкільника. Виконання всіх видів діяльності разом з ровесниками допомагає дитині втримати завдання, не забути правило, порівняти себе з іншим і виправити недоліки.

Розвиток здатності дитини до самостійної постановки цілей найбільш інтенсивно відбувається у самодіяльних видах діяльності дитини - насамперед, у творчих іграх, а також у продуктивній діяльності, коли дитина діє за власним задумом. Організовуючи сюжетно-рольову гру, дитина разом з однолітками визначає сюжет, ролі, іграшки та замінники. Вся ігрова діяльність вибудовується дітьми самостійно - і становить, за словами Л. С. Виготського школу довільної поведінки.

Особливу роль у розвитку волі дитини відіграє мовлення як основний засіб організації поведінки та діяльності. Тут має значення мовлення дорослого і мовлення самої дитини, такі процеси, як слухання та розуміння, формування внутрішнього мовлення із зовнішнього. Дорослий будує спілкування з дитиною за допомогою діалогічного мовлення. Не слід перетворювати розмову з дитиною на монолог дорослого. Не можна оцінювати відповіді дитини. Задача дорослого полягає в тому, щоб підкріпити і виділити самостійні дії, надати їм довільного, усвідомленого характеру. Дитина повинна мати право висловитись, проявити свою активність. У діалозі з дорослим формується усвідомлення дитиною своїх дій, бажань, співвідношень між ними. Так, дорослий запитує малюка "У що ти грався?, "Покажи, як тобі вдалось так скласти пірамідку?" У що ти будеш гратись тепер?".

Формуванню здатності до постановки мети допомагають такі звертання дорослого: "Можливо, ти хочеш малювати", "Давай разом почитаємо книжечку", "Що ти хочеш побудувати?".

Увагу до способу виконання дій привертають такі запитання "З чого почнеш будувати", "З чого зробиш дах?".

Дорослий радиться з дітьми з приводу спільних занять, їх послідовності: "Куди хочете піти на екскурсію?", "В які ігри будете гратись на ігровому майданчику? Які іграшки потрібні для цього?" Дошкільникам слід розкривати раціональність режиму дня, послідовності його моментів. Корисно згадати, що вже діти робили, які результати отримали, що можна було зробити краще. Тому слід планувати і підводити підсумки кожного дня в дитячому садку, налаштовувати дітей на майбутні події, щоб вони чекали їх і психологічно готувалися до них. Важливо виділити головний епізод і зробити його привабливим, щоб діти позитивно переживали те, що належить робити. Корисно пов'язувати минулі події з майбутніми, організовувати довготривалі багатосерійні види діяльності, наприклад щоденну протягом тижня підготовку до показу спектаклю для малюків.

Мовлення дозволяє загострити ситуацію вибору, спонукає самостійно приймати рішення, уявляти різні варіанти своєї дії, усвідомлювати своє бажання: "Ким хочеш бути в грі? А якщо товариші не погодяться із твоєю роллю?"; "Чому ти так хочеш? А як можна по-іншому? А як буде правильно? А як би я зробила, вгадай? А як би зробив інший хлопчик?"

При виконанні складних завдань допомагає прийом дозованого ускладнення задач: "Намалюй грибочок з червоним капелюшком. А зараз ще один - з коричневим". Дорослий за допомогою підбадьорювань, порад, нагадувань, оцінок допомагає дитині довести розпочату справу до кінця, досягти передбачуваного результату.

Дорослий спонукає дитину до розмірковувань з використанням внутрішнього мовлення: "Подумай, як краще починити машинку"; "Визнач порядок, у якому ти будеш малювати".

ВИСНОВКИ про психолого-педагогічні умови розвитку волі:

- нормативні показники розвитку волі досягаються за умови цілеспрямованої педагогічної роботи з дитиною;

- окремими задачами розвитку волі виступає формування цілеспрямованості, усвідомленості, опосередкованості дій дитини;

- у розвитку цілеспрямованості зусилля слід спрямовувати, по-перше, на формування здатності виконувати інструкції дорослого, а по-друге, на розвиток самостійної постановки цілей та їх досягнення;

- мовлення виступає важливим засобом формування волі дошкільника.