Розділ «Тема 11. Психологічні особливості дитячої праці»

10. Островская Л.Ф. Педагогические ситуации в семейном воспитании дошкольников. - М.: Просвещение, 1990. - 160 с.

11. Психология совместного труда детей / Под ред. Я. Л. Коло-минского.- Минск: 1987.- С. 5-76.

12. Сенько Т. Шестилетки: труд и признание в группе // Дошкольное воспитание. - 1986. - № 7. - С. 47-50.

13. Смирнова Е. О. Психология ребенка от рождения до 7 лет. -М.: Школа-Пресс, 1997. -383 с.

14. Сергеева Д. В. Воспитание детей дошкольного возраста в процессе трудовой деятельности. - М., 1987.

15. Субботский Е. В. Психология отношений партнерства у дошкольников. - М.: Изд-во МГУ, 1976. - 144 с.

16. Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. - М.: Изд. Центр "Академия", 1997. - С. 51-64.

1. Елементи трудової діяльності в ранньому дитинстві

2. Значення трудової діяльності дошкільника та розвиток її структури

2.1. Трудова діяльність дошкільника як передумова професійного самовизначення

У дошкільному віці складаються сприятливі умови для формування у дитини необхідних для включення у працю дорослих якостей, для вироблення початкових трудових умінь та навичок. Для дорослих стоїть важлива задача повною мірою використати можливості віку для максимально ефективного розвитку в дитини трудової діяльності. Найкраще засвоюється саме те, що викликає в дитини позитивні переживання, тому її працю слід організовувати так, щоб виникали радість праці, задоволення процесом та результатом її виконання. "Радість праці - могутня виховна сила", - писав В. О. Сухомлинський.

Однією з провідних умов формування трудової діяльності є бажання дитини брати участь у житті дорослих, наслідувати їх, тісно переплетене із зростанням її прагнення до самостійності. Перші спроби малюка включатись у життя дорослих, діяти як вони та спільно з ними слід обов'язково підтримувати, незважаючи на те, що вони певною мірою ускладнюють роботу дорослих. Адже мама швидше приготує обід, якщо не відволікатиметься на допомогу донці, яка "ліпить вареники" разом з нею. Щоб малюк полюбив працю, недостатньо лише одного бажання, він повинен оволодіти технічною стороною праці (вміннями й навичками), а також розкрити для себе сутність праці як основи життя людського суспільства. У праці відшліфовуються узагальнені дії: вміння організовувати свою роботу, контролювати, оцінювати. Крім того, у праці формуються специфічні якості особистості: працьовитість, працездатність, звичка до регулярної праці, потреба бути корисним, допомагати. Надзвичайно позитивно трудова діяльність впливає на розвиток самостійності, суб'єктності, творчих здібностей дитини. Вона навчається проявляти ініціативу, впливати на думки й почуття інших людей через результати своєї праці. Праця дошкільника сама по собі не має суспільної значущості, характерної для праці дорослих, проте розкриває для дитини цю значущість, сприяє оволодінню суспільними мотивами праці.

Праця дошкільника набуває систематичного та розгорнутого характеру завдяки включенню в неї ігрових моментів, пов'язуванню із уявними ситуаціями, прагненню наслідувати дорослих. Так, коли дитині пояснити, що її іграшкою-саморобкою хоче погратись казкова Принцеса, то якість її виготовлення зростає, у дитини проявляється прагнення довести роботу до кінця. Якщо створити ігрову мотивацію, дитина краще виконує монотонну господарсько-побутову працю. Наприклад, якщо дитина уявляє себе снігоприбиральною машиною, то в неї краще виходить прибирання снігу з доріжки.

У різноманітних видах трудової діяльності дитина одержує, узагальнює і систематизує уявлення про працю дорослих, їх професії; проходить перший (емоційний) етап професійного самовизначення, коли виникають перші уподобання, намічаються професійні інтереси. Разом з тим розширюються знання дитини про професії. Особливо активно цей процес відбувається у старшого дошкільника. За даними А. Н. Бєлоус, діти цього віку можуть назвати 4-15 професій, які вони зустрічали у своєму досвіді. Зокрема, хлопчики краще обізнані із традиційно "чоловічими" професіями: військовими (льотчик, танкіст, ракетник), спеціальностями, пов'язаними з роботою на різних видах транспорту, на сільськогосподарських машинах, з будівництвом (каменяр, будівельник, зварювальник, кранівник, бульдозерист, екскаваторник). Дівчатка частіше називають "жіночі" професії вихователя, вчителя, лікаря, медсестри, перукаря, музичного працівника, продавця.

Знання про професії не обмежуються лише назвами професій. Діти добре обізнані зі знаряддями, інструментами, технікою, які характерні для окремих професій, використовують свої знання в іграх: лікар користується стетоскопом, шприцем, голками, медичним посудом, термометром; вчитель має ручку, зошит, журнал, у класі розташовані парти, дошка; водій керує машиною, в нього є запасне колесо, ключі для закручування гайок тощо. Старші дошкільники орієнтуються і на процес праці, описуючи послідовність його виконання. Складовою частиною дитячих уявлень про професії є виділення якостей, необхідних для представників певних професій: лікар охайний, уважний; вчитель - веселий, розумний, уважний. У дитини виникає повага до праці дорослих, розуміння її суспільного значення. Знання про працю дорослих виступають як центральна ланка уявлень про соціальну дійсність (В. І. Логінова).

2.2. Взаємозв'язок трудової діяльності та гри дошкільника

Оцінка важливої ролі трудової діяльності дошкільника пов'язана з її значущістю, насамперед, для розвитку особистості дитини. Результати праці дошкільника самі по собі не відзначаються корисністю для дорослих, але якщо дитина не буде у цьому віковому періоді залучатись до праці дорослих, то у подальшому в неї не буде сформовано здатності самостійно працювати на користь суспільства.

Розвиток трудової діяльності дошкільника тісно пов'язаний з переходом гри від предметної до сюжетно-рольової. Вихідним для становлення цих форм активності дитини є сформоване на попередніх вікових етапах її прагнення брати активну участь у житті дорослих, можливість реалізації якого значно зростає із розвитком самостійності дитини. Основне значення сюжетно-рольової гри полягає у проникненні дитини у світ міжособистісних взаємин, у засвоєнні нею способів соціальних взаємодій, що є необхідними умовами виконання головних соціальних ролей дорослих. Завдяки сюжетно-рольовій грі та праці між дитиною та дорослим світом встановлюється характерний для дошкільного віку зв'язок. Але, якщо у праці дитина орієнтується на отримання конкретного результату при мінімумі уявних елементів, то у грі для дитини головне - сам процес її виконання при максимумі уявних елементів. Тому у праці зв'язок з дорослим світом носить більш реальний та конкретний характер, яскравіше виявляючи для дитини її вікові обмеження: не може вести машину насправді, робити уколи хворим тощо.

Часто трудова діяльність дошкільника тісно вплітається у контекст ігрової. Це найбільш характерно для молодших дошкільників. Розпочинаючи виконувати трудову діяльність, дитина може у процесі її виконання підміняти трудову мету ігровою, особливо, коли трудове завдання виявилось занадто складним, незрозумілим, позбавленим чіткого смислу. Щоб трудова мета не трансформувалась в ігрову, дорослий повинен вчасно прийти на допомогу, стимулювати, заохочувати, пояснювати. Як зазначають дослідники праці дошкільників Я.Л.Коломінський та Л.В.Фінькевич, шестирічні діти вже усвідомлюють відмінності гри і праці. Гра розглядається дітьми як діяльність для задоволення, а праця як корисна і важлива робота.

Зв'язок гри і праці, який характерний протягом всього дошкільного періоду, сприяє розвиткові обох видів дитячої діяльності. Так, створені дитиною продукти праці, включаються в її гру, використовуються в якості іграшок, замінників тощо. Гра на сюжети професійної діяльності "у лікаря, школу, пошту, магазин" сприяє розширенню уявлень про працю дорослих, про їх стосунки у ході трудової діяльності, готує дошкільників до подальшого вибору професії. Праця, виконувана дошкільником із задоволенням і захопленням, пов'язана із уявною ситуацією і переростає в гру.