Розділ «Тема 9. Нормативні показники та активізація сюжетно-рольової гри у дошкільному віці»

Формування передумов рольової гри становить актуальну педагогічну задачу у період від 1,5 до 3 р. Методика формування передумов рольової гри полягає у тому, що дорослий подає сюжет у словесній формі. Наприклад: "Сидять за столом лялька та ведмедик, гарненькі, чистенькі. На столі стоять тарілки, розкладені ложки. Дівчинка взяла ложку і почала годувати - спочатку ляльку, а потім ведмедика. Всіх погодувала, молодець!". При цьому дорослий супроводжує свої слова ігровими діями та підкреслює інтонацією, жестами, мімікою емоційно-позитивне ставлення до іграшок та дій з ними.

Якщо дитина не може включитись у пропоновану дорослим сюжетно-рольову гру, то проводиться додаткова робота з формування ігрових дій на основі предметних дій у такій послідовності:

1) Показати ігрові дії з різними предметами (ложкою - нагодувати ляльку, гребінцем зачесати її);

2) Організувати ігрові дії із замінниками використаних предметів (ложка - олівець; гребінець - лінійка);

3) Варіювання замінників однакових предметів: ложка - олівець, стрічка картону, паличка;

4) Формування системи дій певної ролі: мати - годує, читає, прибирає, одягає, зачісує; лікар - вислуховує, виписує ліки, робить укол;

5) Щоб дитина приймала роль, дорослий разом з нею програє відповідну систему дій і наголошує: "Ти грався у лікаря", "Ти була мамою".

Коротка схема роботи із залучення дитини до сюжетно-рольової гри становить перехід дитини від предметної дії до виконання нею ролі, відповідних їй дій і включає наступні кроки: їсти ложкою - годувати ложкою - годувати ложкою ляльку - годувати ложкою ляльку, як мама.

ВИСНОВКИ про формування передумов сюжетно-рольової гри у дітей раннього віку:

- метою формування передумов сюжетно-рольової гри є перехід дитини від предметної дії до виконання нею ігрової ролі;

- формування здійснюється за етапами: їсти ложкою - годувати ложкою - годувати ложкою ляльку - годувати ложкою ляльку, як мама.

3. Прийоми активізації сюжетно-рольової гри

4.Організація сюжетно-рольової гри. Іграшки

Організація сюжетно-рольової гри дошкільника передбачає врахування часу та місця її проведення, тривалості, неухильного дотримання правил техніки безпеки та гігієни.

Найкращий час для сюжетно-рольової гри у дитячому садочку припадає на ранкові години, час прогулянки або після сну. Тривалість гри в середньому 20-40 хвилин. У 3-4 р. цей період заповнюється кількома уривчастими іграми, старші діти розгортають 1-2 сюжети. Місце для гри слід обирати таке, щоб діти могли розташувати там іграшки, будівлі, конструкції. Найкраще для цього підходять спеціально обладнанні ігрові майданчики, кімнати. Попередньо дорослий підбирає відповідний матеріал, передбачивши можливість використання замінників.

З перших днів життя дитина знайомиться з іграшкою. К. Вайле та Є. А. Аркін запропонували наступну класифікацію іграшок: 1) звукові (сенсорні) - брязкальця, дзвіночки, барабани, дитячі гармошки тощо; 2) моторні (рухливі) - м'яч, дзига, більбоке і т. ін.; 3) зброя; 4) образні іграшки - ляльки, іграшкові тварини. До цієї класифікації В. В. Бабаєва пропонує додати іграшки з природного матеріалу та іграшки-саморобки [52, с. 40].

Першими іграшками дитини виступають, насамперед, сенсорні іграшки. Немовля любить штовхати ручками фіксовані та водночас рухливі (типу маятника) брязкальця. Коли розвивається дія хапання, дитина втримує брязкальце у ручках, трясе ним та радіє, почувши звук. Помітно, що дитина очікує появи звуку: потрясла і прислухалась. Якщо звук не виникає, дитина засмучується, розглядає іграшку, але недовго. Сенсорні іграшки зберігають важливе значення протягом усього дошкільного дитинства, охоче включаються дитиною у гру - спочатку у предметно-маніпулятивну, а згодом - у сюжетно-рольову. Конструкція таких іграшок ускладнюється, оперування ними вимагає певних навичок й вмінь дитини. Наприклад, складання мелодії на іграшковому фортепіано передбачає добре ознайомлення та запам'ятовування дитиною всіх звуків, що потенційно може продукувати такий іграшковий інструмент; розуміння зв'язку між певною клавішею та відповідним звуком; почуття ритму, музичний слух тощо.

Образні іграшки охоплюють досить широке коло добре знайомих дітям та улюблених ними іграшок. На першому році життя дорослий робить такі іграшки співучасниками побутових процесів: садовить поряд з малюком, щоб зацікавити його прийомом їжі, пускає "плавати" у ванночку, де купають дитину тощо. Таке використання образних іграшок дисциплінує малюка, викликає в нього позитивний настрій. У ранньому віці дитина звикає до того, що образна іграшка стає постійним її супутником. Вона боляче переживає тривалу відсутність знайомої та улюбленої іграшки - котика, ведмедика, лисички, радіє зустрічі з нею. У дошкільному віці образні іграшки виступають персонажами різноманітних ігор дитини. З їх допомогою додаткового імпульсу отримує розвиток дитячої уяви, здатність наділяти предмети знаково-символічним значенням: ведмедик стає у грі "синком", лисичка - грає роль подружки тощо.

Особливе місце серед образних іграшок посідає лялька. Між дитиною та лялькою складаються певні відносини, розгортається спілкування, що сприяє розвитку самосвідомості дитини, зокрема такої її якості, як діалогічність. Так, і при відсутності улюбленої ляльки старший дошкільник подумки розмовляє з нею, про щось запитує, намагається передбачити її відповідь тощо. Ляльки часто виступають в іграх у ролях "дітей", а дошкільники стають для них "батьками". Така зміна позицій сприяє кращому усвідомленню дошкільником сутності взаємин батьків і дітей, розвиває в нього здатність бачити ситуацію очима іншої людини. Улюблена лялька дошкільника виконує для нього роль друга, що зберігає своє значення і на подальших етапах життя - у молодшому шкільному й навіть у підлітковому віці.

Рухливі іграшки входять у життя дитини з перших тижнів. Дитина простежує очима рух підвішеної іграшки, яка повільно рухається перед її обличчям. Сама починає викликати цей рух, штовхаючи підвішені іграшки, притягуючи їх до себе. Таким чином, дитина пов'язує свою активність з появою руху оточуючих предметів. Завдяки першим маніпуляціям з рухливими іграшками рухи дитини стають направленими, більш керованими. Ці іграшки широко використовуються дітьми, як у предметно-маніпулятивних, так і у сюжетно-рольових іграх. Як правило, такі іграшки рідко наділяються дітьми додатковим значенням; частіше за все машинка виступає машинкою, м'ячик м'ячиком. Серед рухливих іграшок вирізняється підгрупа спортивних, використовуваних у рухливих іграх дітей.