Довідки по рахунках і вкладах фізичних осіб видаються кредитною організацією їм самим, судам, а за наявності згоди прокурора - органам попереднього слідства у справах, що перебувають в їх провадженні. Довідки про рахунки і вклади у разі смерті їх власників видаються кредитною організацією особам, вказаним власником рахунка або вкладу у виданому кредитною організацією заповідальному розпорядженні, нотаріальним конторам у справах померлих вкладників, що перебувають в їх провадженні, а щодо рахунків іноземних громадян - іноземним консульським установам. За розголошення банківської таємниці Центральний банк РФ, кредитні, аудиторські та інші організації, а також посадові особи та їхні працівники несуть відповідальність, включаючи відшкодування заподіяної шкоди, згідно з федеральним законом".
Таким чином, норми права в російському законодавстві щодо охорони банківської таємниці мають обмежений характер, оскільки не поширюються на заборону про поширення інформації, що була отримана банком про операції на рахунках клієнтів інших банків, а також інформації, що не має безпосереднього відношення до банківського рахунка клієнта.
Чинне законодавство Росії передбачає різні види відповідальності за розголошення банківської таємниці. Клієнт банку насамперед може притягнути банк до майнової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної клієнту розголошенням відповідних відомостей. Посадові особи і працівники банку, винні в порушенні банківської таємниці, можуть бути притягнуті до дисциплінарної та матеріальної відповідальності в порядку, передбаченому трудовим законодавством. У випадках, коли в діях працівників банку є ознаки складу злочину, передбаченого КК РФ (наприклад, зловживання владою або службовим становищем, халатність, одержання хабара), вони можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. Крім того, ст. 183 КК РФ передбачає також кримінальну відповідальність за незаконне одержання і розголошення відомостей, що становлять комерційну і банківську таємницю. Питання охорони банківської таємниці відображено і в ст. 857 Цивільного кодексу Російської Федерації, в якій зазначено:
• а) банк гарантує таємницю банківського рахунку і банківського вкладу, операцій за рахунком і відомостей про клієнта;
• б) відомості, що становлять банківську таємницю, може бути надано тільки самим клієнтам та їхнім представникам;
• в) державним органам та їхнім посадовим особам такі відомості можуть бути надані виключно у випадках і в порядку, передбачених законом;
• г) у разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт, права якого порушено, мають право вимагати від банку відшкодування заподіяної шкоди.
Важливе значення (щодо доступу до конфіденційної інформації у банківській системі з метою боротьби з відмивання "брудних" грошей) мало підписання і ратифікація Конвенції ООН про боротьбу з незаконним обігом наркотичних і психотропних речовин, прийнятої 19 грудня 1988 р. у Відні, згідно з якою недобросовісне використання банківської таємниці визнано як умова, що сприяє легалізації "брудних" грошей. Держави-учасниці, які ратифікували цю Конвенцію, домовилися пом'якшити режим конфіденційності банківської інформації. Зокрема, зобов'язалися надавати взаємну юридичну допомогу, у тому числі відносно секретної інформації, у справах, пов'язаних із обігом наркотичних і психотропних речовин.
У звіті "Поліпшення доступу до банківської інформації з метою оподаткування", який опубліковано 12 квітня 2000 р. Комітетом із фіскальних справ Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), вперше всі 29 країн - членів ОЕСР виступили за необхідність надавати податковим органам інформацію, що є банківською таємницею.
Привертає увагу розширення міжнародного і європейського співробітництва у сфері боротьби з легалізацією кримінальних грошей. У документі, прийнятому Базельським комітетом з банківського нагляду від 12 грудня 1988 р., сформульовано основні принципи боротьби з "відмиванням" грошей через фінансову систему, а в жовтні 2001 р. Базельський комітет затвердив рекомендації щодо Стандартів банківського нагляду "Належне ставлення банків до клієнтів". Банки повинні докладати значні зусилля щодо ідентифікації клієнтів, відмовляти в угодах, пов'язаних з "відмиванням" грошей, відмовлятися від практики відкриття анонімних рахунків, співробітничати з правоохоронними органами в рамках правил, що стосуються збереження в таємниці банківських операцій. Віденська конвенція ООН 1988 р., Страсбурзька конвенція Європейського Союзу про відмивання, відстеження, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом від 8 липня 1990 р., присвячені боротьбі з торгівлею наркотиками, також визначили заходи з боротьби з організованою злочинністю і "відмиванням" злочинно отриманих коштів від торгівлі наркотиками.
У рекомендаціях Міжнародної групи із боротьби з "відмиванням брудних" коштів (РАТР) наголошено на необхідності посилення правового механізму боротьби з незаконно отриманими коштами; підвищення ролі банківської системи в цій справі та розширення міжнародного співробітництва. У цьому контексті актуальним є питання щодо банківської таємниці. Керуючись рекомендаціями РАТР, практично у всіх розвинутих країнах скасовано обмеження щодо банківської таємниці, особливо коли йдеться про легалізацію "брудних" грошей.
Останнім часом в багатьох європейських країнах прийнято спеціальне законодавство, пов'язане зі сферою боротьби з "відмиванням капіталів", і це знайшло конкретне відображення в нормах, що стосуються режиму банківської таємниці. А саме, спеціальним адміністративним органам кредитні установи повинні повідомляти про суми, які викликають підозру щодо проведення розрахунків за наркотики чи за інші злочинні види діяльності. Отже, професійна таємниця банкірів обмежена, і в разі проведення банком сумнівної операції без повідомлення про це компетентні органи банк та його службовці можуть бути притягнуті до відповідальності. Так, у Швейцарії з 1998 р. діє спеціальна конвенція, яка зобов'язує банки повідомляти швейцарські власті про сумнівні фінансові операції, вести боротьбу з фактами "відмивання брудних", грошей. За приховування такої інформації банкіри підлягають відповідальності у вигляді штрафу - 50 тис. франків або звільненню, а також відкликання ліцензії на банківську діяльність для банку, а з банків стягується штраф 10 млн франків.
У Німеччині діє закон щодо "відмивання" грошей, метою якого є полегшення процедури виявлення доходів, отриманих шляхом здійснення тяжких злочинів, створення перешкод для "відмивання" грошей, а також сприяння викриттю структур організованої злочинності. Його суть зводиться до того, щоб зобов'язувати банки ідентифікувати операції своїх клієнтів на суму понад 20 тис. євро. За американськими законами всі банки, які знаходяться на території США, автоматично підключаються до спеціальної комп'ютерної системи податкового відомства держави. Інформація про платіж, що перевищує 10 тис. доларів, за цією системою автоматично потрапляє і до податківців. Крім того, всі банки одержують стандартні форми, за якими вони зобов'язані повідомляти безпосередньо уряд про всі проводки готівки на суму понад 3 тис. доларів, незалежно від того, викликають вони підозру чи ні. Винні в порушенні цієї вимоги можуть каратися до 10 років позбавлення волі.
Американські банки нині зобов'язані інформувати правоохоронні органи про всі підозрілі операції, що стосуються країн із так званого "чорного списку". Крім того, уряди США та економічно розвинутих країн рекомендують міжнародним фінансовим організаціям обмежити фінансову допомогу країнам, які не протидіють відмиванню брудних грошей.
Отже, інститут банківської таємниці в зарубіжному законодавстві не може слугувати захисту відверто "брудних" грошей і потребує належної уніфікації вимог щодо додержання й обмеження банківської таємниці.
Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківське право» автора Костюченко О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інститут банківської таємниці у зарубіжному законодавстві“ на сторінці 2. Приємного читання.
