У законодавстві цих країн відсутні норми, які дозволяють уряду втручатися в грошово-кредитну політику, що проводиться центральним банком. Певною самостійністю користуються банки, які за законом підзвітні законодавчим органам (США, Нідерланди, Японія). У законодавстві Японії чітко передбачено право державних органів скасовувати рішення центрального банку. Найбільш залежним від виконавчих органів вважається центральний банк Італії, де в законодавстві закріплено право уряду на втручання в діяльність цього банку. Повністю залежать від уряду центральні банки Греції, Португалії.
Відповідно до Маастрихтських угод держави - члени ЄС зобов'язані привести свої закони про центральні банки до єдиного знаменника: центральні банки повинні бути виведені з-під контролю виконавчої влади. Першою це завдання вирішила Франція. Після прийняття 4 серпня 1993 р. Закону Франції "Про Статут Банку Франції" центральна банківська установа країни одержала повну незалежність від уряду у виконанні своїх функцій щодо здійснення монетарної політики.
Статут Європейського центрального банку (ЄЦБ) передбачає, що Банк не може отримувати ніяких інструкцій від політичних органів Європейського Союзу і національних урядів, а уряди країн не повинні порушувати принципову незалежність Європейського центрального банку. Аналогічні вимоги взаємовідносин центральних банків країн з виконавчими органами державної влади були внесені у статутні закони про статус центральних банків ЄС. Економічна незалежність центрального банку є обов'язковою умовою, що свідчить про його самостійність у визначенні та реалізації грошово-кредитної політики, спрямованої на забезпечення стабільності національної грошової одиниці.
Принципове значення має також чітке розмежування державою фінансової і банківської систем країни, тобто мова йде про обмеження можливостей уряду країни користуватися коштами центрального банку. В багатьох країнах пряме кредитування держави, тобто надання банківської позики для покриття бюджетного дефіциту практично відсутнє (США, Японія, Канада, Великобританія, Швеція, Швейцарія) або законодавчо обмежене (Німеччина, Нідерланди, Франція). Основними кредиторами держави виступають не центральні банки, а комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, компанії, населення.
Таким чином, незважаючи на різноманітність і специфічність банківських систем зарубіжних країн, вони не функціонують ізольовано одна від одної, а, навпаки, перебувають в постійних взаємозалежності і взаємозв'язку. Розвиток світової економіки та міжнародних економічних відносин, світова фінансова криза, формування транскордонного ринку банківських послуг зумовили потребу в міжнародному співробітництві в галузі правового регулювання банківської діяльності і, зокрема, в регламентації функціонування банківських систем, зважаючи на інтернаціоналізацію системи банківської діяльності, наявність в національних банківських системах "іноземного елемента".
Докладніше розглянемо структуру і функції банківських систем провідних зарубіжних країн.
Великобританія
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківське право» автора Костюченко О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організація і функціонування банківських систем розвинутих країн“ на сторінці 2. Приємного читання.
