Створення банківського законодавства, розвиток та формування банківської системи, забезпечення правового регулювання банківської діяльності зумовлюють актуальність проблеми банківського права, визначення його місця в системі юридичних наук.
Предметом банківського права є суспільні відносини, що виникають у процесі банківської діяльності. Ці відносини регулюють принципи організації та діяльності банків, а також порядок надання банківських послуг. Метод правового регулювання банківської діяльності має досить складну природу: з одного боку, використовується метод владних приписів, що властивий адміністративному праву - інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваженнями (Кабінет Міністрів України, Національний банк України (НБУ)). Існують також владні відносини між
НБУ і комерційними банками. З іншого боку - відносини з клієнтурою, що базуються на методі автономії, тобто юридичній рівності сторін - тут застосовується цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин, для якого характерні оперативна самостійність та рівноправність.
Банківському праву властиві обидва зазначені методи, оскільки завдяки першому держава прямо й безпосередньо регулює поведінку суб'єктів цих відносин, а завдяки другому - лише встановлює межі саморегулювання взаємовідносин суб'єктів.
Правові норми, що регулюють банківські відносини, містяться, насамперед, у загальних нормативних актах і у спеціальних, присвячених регулюванню виключно банківських відносин. Це Конституція України, закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, постанови, положення й інструкції НБУ та Міністерства фінансів України, статути банків тощо.
Система банківського права містить норми, які закріплюють загальні положення банківського права, поняття і структуру банківської системи, правовий статус органів, що займаються банківською діяльністю. Крім того, йдеться і про норми, що регулюють організацію розрахунків, операції з цінними паперами, кредитування та правила валютних операцій.
Банківське право регулює правові основи розрахунків, виходячи з принципу, що всі підприємства, установи й організації різних форм власності зобов'язані зберігати кошти на рахунках у банках і дотримуватися встановленого порядку проведення безготівкових розрахунків. У законодавстві чітко визначено порядок відкриття та закриття рахунків у кредитних установах, установлено правові форми розрахунків та порядок здійснення розрахунків за цими формами.
Норми банківського права закріплюють правові основи банківського кредитування, визначають правове положення кредитних установ і принципи їх відносин з одержувачами кредитів за умов повернення з дотриманням строків. Норми банківського права регулюють також валютні відносини України з іноземними державами, визначаючи правила валютних операцій на території України.
Отже, всі правові норми, що регулюють організацію банківської системи і проведення банківських операцій, у сукупності формують визначений комплекс норм і мають предметну єдність. Крім того, норми банківського права включають норми інших галузей національного права. Наприклад, норми цивільного права регулюють товарно-грошові відносини, що складаються у здійсненні банківських операцій банками та іншими фінансовими інститутами, або ж у застосуванні застави у кредитних правовідносинах. Норми адміністративного права регулюють управління кредитною системою і визначають основи побудови банківської системи в країні. Отже, можна дійти висновку, що банківське право слід розглядати як комплексну галузь.
Однак ані предметна єдність норм, ані їхня комплексність не свідчать про те, що банківське право є самостійною галуззю єдиної правової системи . (Хоча в перспективі можлива трансформація банківського права у самостійну галузь права). Банківське право нині можна визначити як підгалузь фінансового права України, яка спрямована на мобілізацію та розподіл коштів з метою забезпечення виконання завдань і функцій держави. При цьому мобілізація й розподіл грошових ресурсів здійснюються у процесі проведення банківських операцій? у кредитуванні, регулюванні розрахункових і валютних операцій та функціонуванні ринку цінних паперів.
Банківське право, яке має комплексний характер і відображує діяльність різних суб'єктів (від представницьких і виконавчих органів до юридичних і фізичних осіб) у банківській сфері, зумовлює зв'язок з іншими галузями права: конституційним, адміністративним, фінансовим, цивільним і господарським.
Особливо великого значення набувають норми конституційного права, що встановлюють компетенцію органів законодавчої і виконавчої влади у сфері кредитно-грошової політики та обігу державних цінних паперів. У конституційному праві закріплено загальні принципи і положення стосовно банківської діяльності держави. Наприклад, у ст. 99 Конституції України зазначено, що забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - НБУ.
Адміністративне право визначає принципи організації та діяльності органів виконавчої влади (Кабінету Міністрів України, НБУ, ДКЦПФР тощо), повноваження цих органів у сфері кредитування, організації розрахунків і валютних операцій, обігу цінних паперів. Банківське право регулює, в першу чергу, майнові відносини, що виникають у сфері кредитування і проведення розрахунків, і тим самим тісно пов'язане з цивільним правом. Норми цивільного права є правовою базою здійснення банківської діяльності і відображаються у Цивільному кодексі України. Наприклад, у договорах банківського рахунка та кредитного договору нормами цивільного права регулюються такі питання, як: укладення цих договорів, зміст прав та обов'язків сторін, заставне забезпечення, ряд розрахункових і кредитних санкцій, відповідальність сторін за неналежне виконання своїх обов'язків. Крім того, комерційні банки, будучи суб'єктами господарської діяльності, здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян, у своїй діяльності керуються також нормами цивільного права.
Банківське право тісно пов'язано з фінансовим правом. Якщо фінансове право регулює відносини, що безпосередньо пов'язані з фінансовою діяльністю держави, тобто з мобілізацією, розподілом і використанням фінансових ресурсів держави, то банківське право регулює суспільні відносини в межах банківської системи, відносини між банками і клієнтами тощо, з використанням правових засобів, характерних для фінансового права. Існує також тісний взаємозв'язок банківського права з такими економічними дисциплінами, як банківська справа, гроші і кредит та ін. Сутність банківського права значною мірою визначена сутністю фінансовою і грошово-кредитною системами, закономірностями їх взаємозв'язку, тоді як понятійний апарат економічних дисциплін безпосередньо використовується в банківському праві.
Банківське право України регулює різноманітні за своїм змістом банківські правовідносини, що пов'язані з банківською діяльністю та її здійсненням. Численні та різноманітні норми й інститути банківського права взаємопов'язані та узгоджені. Суспільні відносини, що становлять предмет банківського права, здійснюються через відповідну систему.
Система банківського права об'єднує та характеризує співвідношення та зовнішню структуру об'єднання нормативних актів, внутрішньо обумовлених єдиною метою - регулюванням банківських правовідносин. Система банківського права будується насамперед на підставі поділу її норм на групи залежно від особливостей регульованих нею окремих видів суспільних відносин. Відповідно складається така система банківського права України: загальна частина та особлива, яка включає спеціальні банківсько-правові інститути.
Загальна частина містить норми, які закріплюють загальні, принципові положення банківського права і його статутні інститути (поняття, принципи і джерела банківського права, правове становище НБУ та комерційних банків, сутність і функції банківської системи України).
До особливої частини належать норми, що регулюють основні функціональні інститути банківського права, за допомогою яких безпосередньо здійснюється банківська діяльність. Особлива частина банківського права об'єднує такі інститути: договір банківського рахунка, банківське кредитування, охорона банківської таємниці, валютні операції банків, правове регулювання ринку цінних паперів та ін.
Банківське право України сьогодні можна розглядати у трьох аспектах: як підгалузь фінансового права, яка формується в самостійну комплексну галузь права, як окрему навчальну дисципліну, що вивчають в юридичних та економічних вузах, і як не розвинену ще науку, об'єкт дослідження якої тільки створюється. Остання має вивчати категорії і поняття, що стосуються правового регулювання банківської діяльності, та виробляти рекомендації щодо вдосконалення банківського права.
Сьогодні питанню формування цілісної системи банківського права не приділяється належна увага, цей процес відбувається безсистемно. Наука банківського права тільки формується, а її методологія, поняттєвий апарат перебувають на стадії розроблення. Відсутність теоретичного обґрунтування місця та ролі банківського права в системі суспільних наук впливає на ступінь його досконалості та практику застосування. Існуючі норми банківського права не сприяють стійкості банківської системи і національної валюти, стимулюють монополію банківського бізнесу, не забезпечують захист прав і законних інтересів клієнтів та банків.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківське право» автора Костюченко О.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вступ“ на сторінці 2. Приємного читання.
