Втрати часу при укладанні та оформленні договору страхування можуть скоротитися з розвитком і використанням електронного підпису. Так, за кордоном при оформленні страхового поліса в режимі on-line страхувальник повідомляє страховикові свій ідентифікаційний номер, який фактично замінює підпис. Потім страховик поштою надсилає куплену страховку.
Імперативна вимога законодавства (ст. 981 ЦК України, ст. 16 Закону України "Про страхування" [211]) щодо письмової форми договору страхування дозволяє здійснити цей правочин дистанційно, лише із застосуванням ЕЦП. Відповідно до закону використання ЕЦП не змінює порядку підписання договорів, встановленого для вчинення правочинів у письмовій формі. Водночас ЦК закріплює, що використання ЕЦП допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства або за письмовою згодою сторін (ст. 207 ЦК України), яка має містити зразки відповідного аналога власноручних підписів. Оскільки в законодавстві про страхування немає вказівки на допустимість використання ЕЦП під час укладення договорів страхування, необхідна письмова згода сторін. Але процедура надання такої згоди не зовсім зрозуміла: чи буде вимога щодо її надання виконаною, наприклад, при обміні електронними листами із зразками ЕЦП? Законодавство не роз'яснює це питання, а відповідної практики укладення договору страхування в Україні, на жаль, немає [97].
Українські компанії цілком могли б перейняти такий досвід. Однак для цього необхідно внести зміни до законодавства, що стосуються, зокрема, використання електронного підпису при укладенні договору страхування та його форми.
У тих випадках, коли розроблені страховиком форми пропонують одну або декілька умов узгодити, а інші умови (їх більшість) прийняти в незмінній редакції, укладення договору в режимі on-line неможливо, і подібні договори не можна віднести до договорів приєднання.
Як приклад використання зазначеної системи страхування можна навести договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Зазначені правовідносини достатньо чітко врегульовані Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" [209], у якому визначено типові умови договору обов'язкового страхування, об'єкт обов'язкового страхування і страховий ризик, страхову суму, страхові тарифи, базові ставки і коефіцієнти страхових тарифів, строк дії договору обов'язкового страхування, порядок визначення розміру страхової виплати та ін.
У науковій літературі також зазначається, що як об'єкти страхування за системою on-line можуть розглядатися лише ті, які не потребують безпосереднього огляду страховиком, а також великі промислові об'єкти перед укладенням договору піддають обов'язковому огляду і щодо яких розробляються індивідуальні страхові програми [147, с. 147].
Наприклад, в окремих країнах навіть автомобілі страховики не оглядають. Централізована база даних дає можливість дізнатися, який автомобіль страхується, хто власник, чи був він в дорожньо-транспортній пригоді тощо. Також коштують on-line поліси набагато дешевше звичайних [61].
На нашу думку, теза про неможливість укладення договорів страхування об'єктів, що потребують огляду страховиком, в системі on-line є спірною. Виходячи з принципу сумлінності виконання обов'язків, ЦК України встановив обов'язок страхувальника повідомляти страховику всі відомі обставини, що мають значення для визначення ймовірності настання страхового випадку та розміру можливих збитків від його настання (ст. 989 ЦК України). Тому всі істотні обставини можуть бути обумовлені страховиком у стандартній формі договору страхування, що свідчить про можливість укладення таких договорів в системі on-line. При розробці страховиком стандартних форм договору страхування можливе укладання договорів без огляду застрахованого майна, а лише на підставі наданих страхувальником відомостей. Причому, за достовірність зазначених відомостей відповідальність несе страхувальник.
При використанні системи off-line страхувальник знайомиться з інформацією, що стосується пропонованих видів страхування, умов укладання договору страхування, на сайті страховика; може вести переговори щодо уточнення розміру страхових виплат, ставити інші запитання, в тому числі про розрахунок страхових виплат у нестандартних випадках.
Таким чином, використання системи off-line для укладення договору страхування, як правило, пов'язане з більш тривалим періодом підготовки та укладання договору порівняно з системою on-line. Однак, незважаючи на зазначений недолік – відсутність економії часу при укладенні договору – перша система є ефективнішою, оскільки найбільш повно відображає потреби страхувальника, дає можливість укладати не тільки стандартні, типові договори страхування, а й індивідуальні.
Очевидно, головна особливість Інтернет-страхування в системі on-line полягає в необхідності максимальної стандартизації страхових полісів, тому будуть розвиватися лише певні види електронного страхування, до яких можна застосувати автоматизований андерайтинг [145, с. 148].
Особливо хотілося б відзначити наступні моменти. Багато страхових корпорацій в розвинених країнах вже мають Інтернет-канали реалізації своїх страхових полісів. Певною мірою ця тенденція простежуватиметься і в Україні, хоча зараз Інтернет-страхування робить у нас лише перші кроки і поки що питома вага on-line продажів мізерно мала [97].
Використання Інтернету дає можливість не тільки економити час при укладанні договору страхування, а й скоротити адміністративні витрати страховиків, що в кінцевому результаті позначиться і на розмірі страхової виплати [145, с. 148].
Основними видами договорів страхування, що укладаються через мережу Інтернет, на сьогодні є такі: страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (посідає перше місце) [55]; страхування медичних витрат осіб, що виїжджають за кордон (друге місце) [122]; страхування майна фізичних осіб.
На особливу увагу заслуговують питання можливості страхування ризиків. З розвитком та використанням інформаційних технологій коло об'єктів і інтересів, які можуть бути застраховані, розширюється. Практика страхування підприємницьких ризиків широко поширена за кордоном. Світові фінансові кризи та зниження стійкості розвитку національних економік провідних країн світу на початку XXI ст. окреслили проблему ризиків і їх страхування, особливо при реалізації великих довгострокових інвестиційних проектів. Міжнародні фінансові організації розробляють різні моделі та методики створення додаткової системи запобігання криз та страхування ризиків. Причому особлива увага приділяється страхуванню міжнародних і національних політичних ризиків [145, с. 150].
З розвитком електронної торгівлі постало питання про зниження властивих їй ризиків у зв'язку з існуванням комп'ютерних вірусів. Деякі міжнародні страхові компанії пропонують новий вид страхування, пов'язаний зі страхуванням ризиків електронної торгівлі, що передбачає відшкодування втрат, спричинених перервами в роботі Інтернету або недоступністю сайту страхувальника [280].
Практика страхування підприємницьких ризиків впроваджується і в Україні. З розвитком ринкових відносин, відродженням економіки країни зазначений вид страхування має отримати подальший розвиток і поширення. Цей вид страхування забезпечує підприємствам такі умови, за яких несприятливі обставини не вплинуть на їх фінансовий стан [102].
До підприємницьких ризиків належать: ризик збитків, пов'язаних із простоями; ризик збитків через порушення своїх зобов'язань контрагентами підприємства; ризик, пов'язаний з недоотриманням очікуваних доходів.
На сьогодні підприємствам необхідно страхуватися на випадок простоїв, оскільки більша частина обладнання застаріла. Поломка ж обладнання призводить не тільки до прямого збитку, а й до непрямих збитків внаслідок простою, до яких належать і упущена вигода, і відсутність доходів для покриття поточних витрат, і незаплановані витрати на відновлення діяльності. Тому підприємства, діяльність яких залежить від роботи складного обладнання, використовують цей вид страхування. За договором страхування на випадок простоїв відшкодовуються поточні витрати підприємства, витрати зі скорочення збитків, упущена вигода [145, с. 152].
Страхування ризиків збитків від підприємницької діяльності через порушення зобов'язань контрагентами підприємства найчастіше застосовується при укладанні договорів поставки, якщо за умовами договору покупець повинен оплатити продукцію після її відвантаження. У таких випадках договір страхування укладається до моменту відвантаження товару, а страховий захист починає діяти з моменту, коли товар прийнято покупцем і по ньому виставлено рахунок. Особливість цього виду договору страхування полягає в тому, що страхові виплати розраховуються за кожним договором окремо. При цьому враховуються всі обставини, які впливають на розмір страхового ризику (сума договору, строки виконання договору, величина обороту підприємства, франшиза та ін.).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Електронний правочин у цивільному праві України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вчинення електронного правочину в сфері страхових відносин“ на сторінці 2. Приємного читання.
