Особливості вчинення окремих видів електронних двосторонніх правочинів(договорів)

Електронний правочин у цивільному праві України

На сьогодні можна виділити такі основні форми здійснення електронної комерції:

• електронний обмін інформацією (Electronis Data Interchange, EDI);

• електронний рух капіталу (Electronic Funds Transfer, EFS);

• електронну торгівлю (E-Trade);

• електронні гроші (E-Cash);

• електронний маркетинг (E-Marketing):

• електронний банкінг (E-Banking);

• електронні страхові послуги (Е-Insurance);

• електронні брокерські послуги (Інтернет-трейдинг);

• електронні аукціони:

• електронна пошта;

• електронні бюро;

• дистанційне навчання.

Електронна комерція може відбуватися між суб'єктами підприємництва під час виробництва і продажу товарів (бізнес-бізнес), між суб'єктом підприємництва і споживачем, під час продажу і розповсюдження товарів (бізнес-споживач), між двома споживачами (споживач-споживач) [238, с. 33].

Завдяки швидкому розвитку електронної комерції електронні гроші стали невід'ємним атрибутом розрахунків між суб'єктами таких відносин.

Системи електронних грошей з'явилися та почали застосовуватися наприкінці XX століття. Практично відразу було розпочато процес нормативного закріплення діяльності таких систем у країнах – членах Європейського Союзу та США. Результатом цього процесу в Європейському Союзі стало формування нового класу кредитних інститутів – організацій, що емітують електронні гроші, або небанківських електронних платіжних систем. Подібна ситуація спостерігається і в США. Проте підходи до законодавчого регулювання діяльності таких систем абсолютно різні. Європейські директиви достатньо суворо регламентують обіг електронних грошей, проте практично не обмежують діяльність небанківських електронних платіжних систем та не створюють умов до тінізації даного ринку. У зв'язку з цим було вироблено два абсолютно різні підходи до регулювання діяльності небанківських електронних платіжних систем: ліберальний, що застосовується у Сполучених Штатах Америки та деяких інших країнах; радикальний, який застосовується у Європейському Союзі.

Упродовж тривалого часу в державах, що входять до Європейського Союзу, не було єдиної думки щодо регулювання емісії та обігу електронних грошей. Так, у Франції, Німеччині, Італії і Нідерландах право випускати електронні гроші одержували тільки кредитні інститути. У Бельгії, Швеції і Великій Британії не було законодавчих обмежень на випуск електронних грошей. У результаті було прийнято рішення уніфікувати законодавства європейських країн у частинах, які регулюють діяльність нового інституту – небанківських електронних платіжних систем.

Кінцевим результатом спільної законотворчої роботи стала Директива Європейського Парламенту та Ради "Про започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей та юриспруденційний нагляд за ними" від 18 вересня 2000 року [106] та інші типові документи, які переважно ратифіковані всіма членами ЄС, а також рекомендації та протоколи спільних засідань.

Згідно з прийнятою директивою емітувати електронні гроші можуть тільки кредитні установи. Проте при цьому саме поняття "кредитна установа" було розширено. Якщо раніше кредитна установа визначалася як "підприємство, діяльність якого полягає в отриманні депозитів від необмеженого кола осіб і наданні кредитів за свій рахунок", то на сьогодні згідно з Директивою 2000/28/ЕС до кредитних установ необхідно також віднести небанківські електронні платіжні системи або системи електронних грошей.

У США емітентами електронних грошей можуть бути будь- які фінансові інститути (не тільки банківські). Для емісії електронних грошей їм не потрібний спеціальний дозвіл. Діяльність емітентів не регламентується спеціальними нормативними актами, хоча окремі штати можуть вводити нормативи, які частково регулюють діяльність небанківських емітентів електронних грошей. Іншими словами, органи регулювання в США стоять на позиції невтручання в розвиток приватних систем електронних грошей [153].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Електронний правочин у цивільному праві України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості вчинення окремих видів електронних двосторонніх правочинів(договорів)“ на сторінці 3. Приємного читання.