Розділ «Частина ІІ Правові, організаційні і методичні основи вивчення особи в кримінальному судочинстві»

З метою успішної боротьби зі злочинністю, а також для здійснення радикальних виховних і профілактичних заходів сучасна криміналістика мусить ширше й активніше використовувати методи, які розроблені іншими науками, зокрема психологією, фізіологією, кібернетикою, біонікою, нейрокібернетикою, теорією ігор та прийняття рішень тощо.

Підвищити ефективність криміналістичних досліджень можна за допомогою методик сучасної соціології і диференційної психофізіології, одорології і кінології, діагностики і прогностики, лінгвістики й акустики, метрології і антропології, генетики і біохімії, психофізики і нейробіоніки, біокібернетики та інженерної психології, соціоніки і біоінформатики, віртуально-реальних та інформаційних технологій, а також засобів комп’ютерної техніки для швидкої обробки досліджуваної інформації.

У цьому підрозділі зроблено науковий огляд сучасних досягнень і надбань у галузі кримінально-процесуального права, криміналістики, судової психології, кібернетики, біології, психології, нейробіоніки й інших з метою визначення пріоритетних напрямів експериментальних досліджень використання окремих видів методів, науково-технічних засобів та інформаційних технологій для встановлення відомостей про факти, що характеризують особу обвинуваченого. Потрібно зазначити, що далеко не всі проблеми і новітні напрями тут розглянуто, тому що ця галузь знань характеризується комплексністю, численністю і багатоплановістю досліджень. Увагу сконцентровано лише на найбільш вагомих і значущих результатах досліджень, оригінальних наукових працях і пріоритетних напрямах досліджень. Слід особливо підкреслити, що всесвітньо відомі, пріоритетні напрями наукових досліджень, які стосуються актуальних проблем людини і є відправними, базовими, були розпочаті і доведені до логічного завершення саме в Україні. Розглянемо їх детальніше в ретроспективному аспекті. Особливо важливе значення мають результати фундаментальних досліджень у галузі суспільних, природничих і технічних наук, які здійснено в Україні за останні 50 років.

Активний розвиток досліджень у Національній академії наук України з багатофакторного і багатокритеріального математичного програмування і системного аналізу розпочався ще наприкінці 50-х — на початку 60-х років ХХ ст., коли в обчислювальному центрі АН УРСР і ряді інших наукових відомств нашої країни інтенсивно велися роботи зі створення нових ЕОМ та їх математичного і програмного забезпечення. Саме в цей період у Києві під керівництвом академіка В. Глушкова працював ряд наукових семінарів, які були відправним етапом для здійснення досліджень з теорії оптимізації, моделювання, програмування, аналізу й автоматизації проектування складних об’єктів. Напевно, В. Глушков був одним з перших вчених-кібернетиків, які звернули увагу на необхідність розвитку методів системного аналізу, застосування яких при вивченні складних процесів у праві, економіці, медицині, інженерній і військовій справі може на основі використання сучасних ЕОМ привести до бажаної мети. Саме в той час систематично здійснювалися цікаві роботи в цій галузі як В. Глушковим, В. Михайлевичем, К. Івановим-Муромським, М. Амосовим, І. Сергієнко, так і їх однодумцями і послідовниками.

Основними науковими центрами, які досліджують правові, криміналістичні і психологічні проблеми правопорушника та злочинця є Інститут держави і права НАН України (О. Костенко, І. Лановенко, Ф. Лопушанський, О. Свєтлов), Академія правових наук України (А. Закалюк, О. Тацій), Українська академія внутрішніх справ (М. Костицький, В. Лихолоб, І. Синьов, І. Козаченко), Київський національний університет ім. Т Г. Шевченка (В. Бахін, В. Гончаренко, В. Лисиченко, Н. Клименко, А. Фокіна, В. Циркаль), Українська національна юридична академія (В. Коновалова, З. Митрохіна, М. Салтевський, Ю. Грошевий), Львівський університет (В. Нор, В. Куліков, Г. Саг), Університет внутрішніх справ (В. Гаєнко), Київській науково-дослідний інститут судових експертиз (М. Сегай, В. Стринжа, В. Палій). Психологію важковиховуваних підлітків досліджують в інститутах психології та дефектології АПН України. Крім того, в Україні діє мережа наукових і практичних установ, які виконують психологічну експертизу за завданням правоохоронних органів. Це Інститут психіатрії (спеціальне відділення), система обласних психіатричних лікарень і диспансерів, інститути судових експертиз.

Сьогодні ціла плеяда відомих учених-криміналістів займаються дослідженням конкретних криміналістичних проблем особистості. Найвагоміших результатів наукових пошуків досягнуто в галузі криміналістичного дослідження матеріальних слідів злочину (М. Салтевський, В. Лисиченко), діагностики ідеальних відображень — слідів пам’яті людини (К. Іванов-Муромський, Є. Носенко, К. Кузьміна, В. Коробейніков, О. Лук’янова, В. Гончаренко, В. Коновалова, М. Костицький, М. Салтевський), криміналістичної антропології (Ю. Дуб’ягін, М. Костицький, В. Коновалова), комп’ютерної психофізіологічної діагностики людини, (П. Біленчук, К. Кузьміна, В. Коробейніков, О. Лук’янова, Т. Семик), вивчення потреб слідчої практики (В. Бахін, В. Кузьмічов, О. Садченко, М. Карпов, А. Іщенко), соціолінгвістичного дослідження почерку (В. Лисиченко), судової акустики (М. Вертузаєв, Л. Громовенко, Ю. Жаріков, Є. Носенко, Г. Рамішвілі, М. Салтевський, Г. Чикоїдзе,), криміналістичної одорології (М. Салтевський, В. Сало, М. Сегай, Н. Клименко), систематизації, формалізації і алгоритмізації криміналістичної науки і слідчої практики (В. Бахін, А. Іщенко, В. Кузьмічов, В. Лисиченко, О. Садченко, М. Карпов), науково-методичних досліджень криміналістичної науки (узагальнення, систематизації й аналізу дисертаційних досліджень) (В. Бахін, Є. Вікторова, А. Іщенко, М. Карпов), криміналістичного документування (М. Бойко, В. Лисиченко, З. Гулкевич, М. Курко, О. Михайленко), інформатизації, моделювання, алгоритмізації і програмування розслідування (Л. Громовенко, В. Лисиченко, С. Цвєтков).

Характерною особливістю цих досліджень є те, що вони, як правило, були зумовлені потребами практики і тому відразу ж знаходили широке застосування при вирішенні реальних завдань.

Аналіз виконаних досліджень, узагальнення та систематизація досвіду практики, результати особистих експериментальних і конструкторських пошуків створюють відповідні передумови для визначення таких трьох основних напрямів експериментальних досліджень з використанням окремих видів методів, науково-технічних засобів та інформаційних технологій встановлення відомостей про факти, що характеризують особу обвинуваченого:

• розробка багатокритеріальної автоматизованої системи всебічного дослідження людини (БАСВДЛ);

• питання розробки і використання інформаційних технологій для оцінювання функціонального стану людини при її взаємодії з навколишнім середовищем;

• створення сучасних технологій здійснення наукомістких криміналістичних досліджень проблем людини.

Розглянемо ці напрями детальніше.

1. Розробка багатокритеріальної автоматизованої системи всебічного дослідження людини.

З метою реалізації на практиці новітніх технологій розпочато розробку автоматизованої системи всебічного дослідження людини. Однією з них є психофізіологічна методика для виявлення особливостей основних характеристик центральної, вегетативної нервової системи, уваги, пам’яті, мислення, темпераменту і характерологічних ознак обвинуваченого. Іншими словами, спробували розробити варіант повністю автоматизованої системи, яка дає можливість досліджувати та інтерпретувати профіль особи. Цю систему назвали БАСВДЛ — багатокритеріальна автоматизована система для всебічного дослідження людини.

В основу БАСВДЛ покладено адаптований варіант міннесотського багатопрофільного тесту (ММРІ), створеного у 1941-1947 рр. американськими вченими. В нашій країні він застосовується з 1967 р. При створенні адекватного тесту українською мовою було виконано досить велику й відповідальну роботу, пов’язану не стільки з вирішенням лінгвістичних проблем, скільки з підбором рівноцінних питань стосовно способу життя, соціальних і культурних цінностей. В Україні найвідомішими є варіанти, адаптовані М. Мірошниковим, Ф. Березіним (1967, 1976) та Л. Собчик (1971, 1978).

У відділі нейробіоніки Інституту кібернетики ім. М. В. Глушкова НАН України розроблено серію психоаналізаторів (біотехнічних комплексів), евристичних програм, методів моделювання діяльності людини (К. Іванов-Муромський, К. Кузьміна, О. Лук’янова, В. Коробейніков), які в процесі здійснення експериментів довели їх цілковиту придатність для потреб і завдань практики (навчальної, наукової та промислової).

Особа, яка підлягає дослідженню, виконує нескладні тестові завдання за спеціально розробленою інструкцією, а її дії фіксуються біотехнічним комплексом і розшифровуються на ЕОМ з допомогою спеціально розробленої програми. Отримана інформація видається у вигляді “паспорта” психофізіологічних ознак людини. Інтерпретація результатів, отриманих з допомогою методу ММРІ — БАСВДЛ, у теоретичному плані пов’язана з багатостороннім цілісним підходом до вивчення особи і охоплює три її рівні.

Перший рівень відображає природжені особливості, які визначають темп психічної активності, силу і активність психічних процесів та інші параметри, що мають стосунок до темпераменту. Другий рівень відображає сукупність стійких ознак, що сформувалися в процесі накопичення індивідуального досвіду і виявляються у вигляді автоматизованих компенсаторних і адаптивних механізмів у свідомій діяльності індивіда в процесі спілкування з навколишнім середовищем, в його самооцінці й оцінці інших людей, які з ними спілкуються. Цей рівень найближчий до того, що називають характером людини. Третій рівень стосується соціальної спрямованості особи, ієрархії цінностей індивіда, його ставлення до моралі і суспільно корисної діяльності.

Метод ММРІ — БАСВДЛ виявляє також певні особливості інтелектуальної сфери (ригідність, нахил до абстрагування, конкретність тощо), а також можливість контролю емоцій з боку інтелекту.

Опитний лист методу ММРІ складається з 550 тверджень, на які досліджуваний повинен відповісти “правильно”, “неправильно”, “не знаю”. Результати опитування фіксуються на спеціальному профільному бланку у вигляді профілю особи, що являє собою графічне зображення відношення між кількісними показниками базових шкал, які відображають ступінь їх вираження у конкретного індивіда, а також ступінь певних тенденцій, що змальовують у сукупності структуру його особистих здібностей, тип реакції і особливості стану.