РОЗДІЛ IV ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

(Із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI)

179.1. Загальний обов’язок громадян щодо щорічного подання декларацій про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому Законом до податкових інспекцій за місцем проживання, визначений частиною 2 ст. 67 Конституції України. Норма п. 16.4 ст. 16 Податкового кодексу України безпосередньо зобов’язує платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Податкова декларація — документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Податковим кодексом України) контролюючому органу у строки, встановлені Законом, і на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи платників податку на доходи фізичних осіб визначений ст. 170 Податкового кодексу України. Обов’язок щодо подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкову декларацію) покладено на платників, визначених у ст. 162 Податкового кодексу України.

179.2. Відповідно до цього пункту платник податку на доходи фізичних осіб звільняється від обов’язку подання податкової декларації в тих випадках, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів та/або від операцій купівлі-продажу (міни) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні яких був сплачений податок (див. коментар до ст. 172, 173. 174 Податкового кодексу України). Крім того, згідно із підпунктом «є» пункту 176.1 платник податку зобов’язаний подавати податкову декларацію за результатами звітного року у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом календарного року дохід, що оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, виплачується платнику податку двома або більше податковими агентами, і при цьому загальна сума такого доходу за будь-який календарний місяць перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

За платником податку зберігається обов’язок щодо подання декларації, якщо це прямо зазначено ст. 179 Податкового кодексу України, незалежно від джерел отримання доходів таким платником (наприклад, див. коментар до п. 179.1, 179.3 Податкового кодексу України).

179.3. Платники податку — резиденти (див. коментар до пп. 4.1.215 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України), які виїжджають за кордон для проживання на території будь-якої держави, не мають постійного місця проживання на території інших держав і мають намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання таким резидентом службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом)[225], зобов’язані подати органу державної податкової служби податкову декларацію не пізніше закінчення 60 календарних днів, що передують виїзду. Після надходження податкової декларації орган державної податкової служби зобов’язаний протягом 30 календарних днів перевірити визначене податкове зобов’язання.

179.4. У цьому пункті певні категорії платників податку на доходи фізичних осіб звільняються від обов’язку подання податкової декларації. Незалежно від виду та суми отриманих доходів не зобов’язані декларувати отримані доходи такі фізичні особи:

— неповнолітні (не досягли вісімнадцятирічного віку[226] або недієздатні (не здатні усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними[227] особи, які перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітного податкового року;

— особи, які перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув’язнені на території інших держав станом на граничний строк подання декларації;

— особи, які перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;

— особи, які перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року.

179.5. Відповідно до ст. 48 Податкового кодексу України форма податкової декларації повинна відповідати нормам та змісту податку на доходи фізичних осіб, а також затвердженому центральним контролюючим органом порядку її складання та подання.

179.6. Від імені платника податку на доходи фізичних осіб зобов’язання щодо заповнення та подання податкової декларації можуть бути покладені на таких осіб:

— щодо доходів, отриманих неповнолітньою або недієздатною особою, — на опікуна або піклувальника (див. коментар до п. 4 ст. 179 Податкового Кодексу України);

— щодо доходів, отриманих протягом звітного податкового року платником податку, який помер, — на спадкоємців (розпорядників майна, державних виконавців);

— щодо забезпечення майнових претензій кредиторів платника податку, визначеного в установленому порядку банкрутом, — на уповноваженого державного виконавця.

179.7. Згідно з цією нормою Кодексу фізична особа повинна самостійно протягом 7 місяців, до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, що була зазначена в поданій ним податковій декларації. Фактично податкова декларація зі сплати податку на доходи фізичних осіб може бути подана у будь-який день протягом строку декларування доходів, а саме — до 1 травня року, що настає за звітним. Проте обов’язок зі сплати податкових зобов’язань і граничний термін декларування доходів розмежовано з метою заохочення рівня добровільності сплати податків, підвищення податкової культури. Після граничного терміну декларування фактично платник податку отримує 120-денне відстрочення зі сплати податку.

179.8. Відповідно до пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, у тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Платник податків має право на повернення помилково та/або надміру сплачених сум податку відповідно до ст. 43 Податкового кодексу України. Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податкового боргу повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання на поточний рахунок платника податків в установі банку або шляхом повернення готівкою за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Суми повернення надміру утриманих (сплачених) платником податку з доходів фізичних осіб розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку.