РОЗДІЛ XIV СПЕЦІАЛЬНІ ПОДАТКОВІ РЕЖИМИ

Необхідно відмітити, що фізична особа — підприємець, що застосовує спрощену систему оподаткування, звільнена від податку з доходів фізичних осіб тільки відносно власних доходів, але згідно з пунктом 297.3 цієї статті він зобов’язаний виконувати передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, що є платниками єдиного податку третьої та четвертої групи платників, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а саме: 3 відсотки від отриманого ними доходу.

Так, платники єдиного податку всіх груп, за винятком фізичних осіб — підприємців, які є платниками єдиного податку третьої групи, та юридичних осіб — платників єдиного податку четвертої групи, що застосовують ставку єдиного податку в розмірі 3 відсотки від отриманого доходу, не є платниками податку на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України.

Водночас зазначені платники єдиного податку у разі ввезення товарів на митну територію України податки і збори та митні платежі сплачують на загальних підставах відповідно до закону;

4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються даними платниками єдиного податку для провадження господарської діяльності. Тобто як фізичні особи — підприємці, так і юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, не є платниками земельного податку. При цьому земельний податок даними категоріями платників податків не сплачується тільки за земельні ділянки, що використовуються для ведення підприємницької діяльності. При цьому у фізичних осіб — підприємців даний вид діяльності обов’язково повинен бути зазначений у Свідоцтві про сплату єдиного. Так, якщо, наприклад, у фізичної особи — платника єдиного податку у Свідоцтві про сплату єдиного податку серед видів здійснюваної ним діяльності не зазначено надання в оренду земельних ділянок, то він сплачує земельний податок у загальному порядку згідно з розділом XIII цього Кодексу. Також, наприклад, платник єдиного податку не звільняється від сплати земельного податку на земельну ділянку, яка знаходиться під переведеними на консервацію основними фондами першої групи, під об’єктами соціальної інфраструктури або придбана (взята в оренду) для майбутньої підприємницької діяльності.

Норми цього підпункту повністю відповідають нормі пункту 269.2 статті 269 розділу XIII цього Кодексу, згідно з яким особливості справляння податку за землю суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу;

5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. При цьому слід відмітити, що, враховуючи авансовий характер платежів зі збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (підпункт 267.3.9 пункт 267.3 статті 267 розділу ХІІ цього Кодексу), при переході фізичної особі — підприємця на спрощену систему оподаткування можлива наявність переплати за цим видом збору.

Слід відмітити, що норми цього підпункту повністю відповідають нормам підпункту 267.1.3 пункту 267.1 статті 267 розділу ХІІ цього Кодексу, згідно з яким особливості справляння збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу;

6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Слід відмітити, що раніше, до набрання чинності цієї глави розділу XIV Кодексу, даний збір не входив до складу єдиного податку. А з набранням чинності Закону України від 04.11.2011 № 4014-VІ[396] платники єдиного податку всіх груп не є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, що повністю відповідає нормі частини четвертої статті 1 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»[397], згідно з якою особливості справляння збору суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

297.2. Податки і збори, не зазначені у пункті 297.1 цієї статті, нараховуються, сплачуються та подається звітність по них платниками єдиного податку в порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом.

Також даним пунктом підкреслено, що при ввезенні товарів на митну територію України податки і збори та митні платежі сплачуються платниками єдиного податку всіх груп на загальних підставах відповідно до закону.

297.3. У даному пункті закріплюються обов’язок платника єдиного податку щодо виконання функцій податкового агента (передбачені розділом IV цього Кодексу) у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.

Стаття 298. Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування

298.1. Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1-298.1.4 цієї статті.

298.1.1. Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.

298.1.2. Зареєстровані в установленому порядку фізичні особи — підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку.

Зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої або четвертої групи, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.

298.1.3. Суб’єкт господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг, які виникли до такої реорганізації, може бути зареєстрований як платник єдиного податку (шляхом подання не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу заяви) з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснено погашення таких податкових зобов’язань чи податкового боргу.

298.1.4. Суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу.

Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.