РОЗДІЛ XIV СПЕЦІАЛЬНІ ПОДАТКОВІ РЕЖИМИ

Стаття 297. Особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку

297.1. Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу;

4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;

5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

297.2. Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку та розмірах, встановлених цим Кодексом.

У разі ввезення товарів на митну територію України податки і збори та митні платежі сплачуються платником єдиного податку на загальних підставах відповідно до закону.

297.3. Платник єдиного податку виконує передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.

297.1. Перш за все відмітимо, що єдиний податок до набрання чинності Податкового кодексу України справлявся згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»[394]. А після введення в дію Податкового кодексу України, тобто з 1 січня 2011 року, та до внесення змін до розділу XIV цього Кодексу в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва єдиний податок справлявся згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», але з урахуванням змін, внесених підрозділом 8 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. А з 01.01.2012 року єдиний податок справляється згідно з нормами Закону України № 4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності»[395].

Як відомо, однією з ключових відмінностей спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від загальної є те, що вона передбачає заміну уплати частини встановлених законодавством податків і зборів сплатою єдиного податку із скороченням загальної їх кількості. Так, відповідно до ст. 6 Указу № 727/98 до 01.01.2011 р. платник єдиного податку не був платником 16 загальнодержавних та місцевих податків, зборів і обов’язкових платежів, певна кількість яких, фактично, останніми роками вже не стягувалась (табл. 297.1.1).

Таблиця 297.1.1

Порівняльний аналіз переліку податків і зборів, що замінюються сплатою єдиного податку

А згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» з 01.01.2012 року платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з шістьох податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, а саме:

1) податку на прибуток підприємств. Даний абзац стосується юридичних осіб, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а саме: платників єдиного податку четвертої групи. Тобто мається на увазі, що юридичні особи, що є платниками єдиного податку четвертої групи, не є платниками податку на прибуток підприємств.

Однак, незважаючи на те, що платник єдиного податку не є платником податку на прибуток, у разі виплати дивідендів (згідно з пунктом 292.12 статті 292 цього розділу) він повинен нарахувати та сплатити авансовий внесок з податку на прибуток у порядку, передбаченому пунктом 153.3 статті 153 розділу III цього Кодексу (що детально розглянуто у коментарях до пункту 292.12 статті 292 цього розділу);

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи — платника єдиного податку та оподатковані згідно з цією главою. Так, у пункті 292.6 статті 292 цього розділу вказано, що доходи фізичної особи — платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з цією главою, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV цього Кодексу.

Норма цього підпункту відповідає нормі підпункту 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 розділу IV цього Кодексу, згідно з яким дохід фізичної особи — підприємця, з якого сплачується єдиний податок, згідно із спрощеною системою оподаткування, не включаються до розрахунку його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.