РОЗДІЛ XI ПЛАТА ЗА КОРИСТУВАННЯ НАДРАМИ

263.13.3. До доходів, що виникли у платника в результаті реалізації таким платником прав користування ділянкою надр у період невнесення, несвоєчасного внесення платником сум податкових зобов’язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (за виключенням випадків донарахувань та штрафних санкцій за результатами перевірок контролюючих органів) протягом шести місяців, а також на період зупинення терміну дії відповідного спеціального дозволу, застосовується адміністративно-господарська санкція у вигляді вилучення отриманого (нарахованого) платником або відповідним контролюючим органом прибутку (доходу) від господарської діяльності з видобування корисних копалин.

263.13.4. Органи державного гірничого нагляду у місячний термін після прийняття відповідного рішення надсилають до органу державної податкової служби за місцем податкової реєстрації платника, який буде здійснювати видобуток корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення, повідомлення про надання такому платнику дозволу на початок ведення видобувних робіт або погодження на проведення дослідно-промислової розробки.

263.13.5. Органи центрального органу виконавчої влади з питань геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр у місячний термін після прийняття відповідного рішення надсилають до органу державної податкової служби за місцем податкової реєстрації платника, який буде здійснювати видобуток корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення, копію затверджених платником схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції з конкретизацією порядку визначення якості сировини та кінцевого продукту, визначення вмісту основної та супутньої корисної копалини в лабораторіях, атестованих згідно з правилами уповноваження та атестації у державній метрологічній системі.

(Підпункт 263.13.5 пункту 263.13 статті 263 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 3609-VI від 07.07.2011)

263. У даній статті регламентовано порядок стягнення плати за користування надрами для видобування корисних копалин; визначено платників, об’єкти оподаткування, ставки плати за користування надрами, порядок сплати податкових зобов’язань, здійснення контролю за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин та відповідальність платників.

263.1. Коментований пункт визначає перелік осіб, які є платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Поняття такого елемента податку, як платника подано у ст. 15 цього Кодексу. У зв’язку зі специфікою плати за користування надрами у ст. 263 дається детальніше визначення, в якому окреслюється коло платників цього податку та наведені ознаки, набуваючи яких суб’єкт господарювання ним стає.

263.1.1. Надра, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони відповідно до ч. 2. ст. 5. Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV є об’єктами права власності українського народу, відносно яких від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Дані положення базуються на нормах ч.1. ст. 13 Конституції України. При цьому кожному громадянину надається право користування природними об’єктами права власності українського народу відповідно до закону.

Правові та економічні основи організації охорони навколишнього природного середовища, зокрема в галузі використання і відтворення природних ресурсів, визначено в ст. 38 Закону України від 25.06.1991 № 1264-ХІІ «Про охорону природного навколишнього середовища», зокрема основним принципом охорони навколишнього природного середовища є безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності, тобто для здійснення виробничої діяльності, яка передбачає отримання доходу, та іншої діяльності.

Плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється з суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють господарську діяльність (див. п.14.1.37 ст. 14 цього Кодексу) за умови державної реєстрації відповідно до Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», які набули права користування об’єктом (ділянкою) надр та отримали спеціальний дозвіл на користування надрами. Таким чином, платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин можуть бути господарюючі суб’єкти незалежно від форм власності, а саме:

— юридична особа, організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (ст. 80 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV);

— громадянин України — особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України (див. ст. 1 Закону України від 08.10.1991 № 1636-ХІІ «Про громадянство України»);

- іноземець — особа, яка не має громадянства України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав (див. ст.1 Закону України від 08.10.1991 № 1636-ХІІ «Про громадянство України»);

— особа без громадянства — особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином (див. ст. 1 Закону України від 08.10.1991 № 1636-ХІІ «Про громадянство України»).

Відносини, які виникають у сферах використання природних ресурсів, регулюються Цивільним кодексом України, якщо такі відносини не врегульовано іншими актами законодавства (ст. 9 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV). При цьому спеціальним законом можуть передбачатися особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Господарюючим суб’єктам надається право користування надрами для видобування корисних копалин, тоді як для власника зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 178 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV такі види об’єктів цивільних прав, як ділянки надр, можуть належати лише певним учасникам обороту і перебування їх (об’єктів) у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом.

Спеціальні дозволи на користування надрами в межах конкретних ділянок надр (далі — спеціальний дозвіл) надаються суб’єктам господарювання, у тому числі громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами, що регламентовано ч. 2. ст. 16 КУН від 27.07.1994 № 132/94.

Повноваження з надання спеціальних дозволів (як правило, на конкурсних засадах у порядку, встановленому КМУ) надано спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України. При цьому визначено індивідуальну відповідальність власників спеціальних дозволів за будь-які дії суб’єктів господарювання, не зазначених у такому дозволі, але залучених власниками до виконання окремих видів робіт у межах ділянки, в тому числі такі дії, що не відповідають вимогам спеціального дозволу.

Спеціальні дозволи містять відомості про суб’єкта господарювання — отримувача спеціального дозволу, а також види робіт, на проведення яких цей дозвіл видається. Спеціальний дозвіл є формою документального засвідчення набутого суб’єктом господарювання права користуватися визначеним у такому дозволі об’єктом надр з відповідною метою та видом корисних копалин.

У межах однієї ділянки надр можуть проводитися роботи з геологічного вивчення та видобування різних за видом корисних копалин за кількома дозволами.