Розділ «D. ОСКАРЖЕННЯ»

«Кремцов проти Австрії» (Kremzow v Austria), 12350/86, 21 вересня 1993 року

76. Заявник стверджував, що, поставивши йому в провину «фінансові махінації», Верховний суд фактично визнав його винним у шахрайстві, порушивши цим принцип презумпції невинуватості. Він зазначив, що присяжні, які вислухали всі докази у справі, не змогли дійти висновку щодо мотиву на тій підставі, що існувало «дуже багато варіантів»...

77. Суд нагадує, що заявника вже було визнано винуватим у вбивстві і що зауваження Верховного суду стосувалися виключно до питання про його мотиви для скоєння злочину. Крім того, посилання на «фінансові махінації» не може тлумачитись як встановлення вини заявника в учиненні конкретного правопорушення. За таких обставин спірного питання про порушення принципу презумпції невинуватості не виникає.

II. ВІДНОВЛЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ

1. Клопотання з боку обвинувачення

«Нікітін проти Росії» (Nikitin v Russia), 50178/99, 20 липня 2004 року

46. Суд відзначає, що чинне на той час російське законодавство дозволяло поновлювати провадження в уже розглянутій кримінальній справі за наявності нововиявлених обставин або істотних недоліків ... Ця процедура підпадає під сферу дії пункта 2 статті 4 Протоколу 7. Суд відзначає, що існувала також система перегляду на підставах судової помилки при застосуванні матеріальних або процесуальних норм (провадження в наглядовій інстанції...). Предметом такого судочинства залишаються ті ж кримінальні обвинувачення й установлені раніше факти. Якщо протест задовольняли і внаслідок розгляду питання справу спрямовували на новий розгляд, значення наглядового провадження полягало в тому, щоб скасувати попередні судові акти, ухвалені в справі, і прийняти нову постанову про обґрунтованість обвинувачень. У цьому сенсі результат перегляду в порядку нагляду такий же, як і при поновленні справи, оскільки і той, і інший порядок являють собою форму продовження попереднього процесу. Тому Суд вважає, що для цілей non bis in idem наглядове провадження може вважатися особливим типом перегляду справ, яке підпадає під дію пункту 2 статті 4 Протоколу № 7.

54. ... Сам той факт, що наглядова інституція відповідала у цій справі, вимогам статті 4 Протоколу 7, не є достатнім для встановлення відповідності до статті 6 Конвенції.

58. ... У справі заявника Президія насправді розв’язувала тільки одне питання — чи слід цю справу переглянути, чи ні. Якби вона скасувала виправдувальний вирок, то це обов’язково спричинило б окремий розгляд справи по суті в компетентних судах у порядку змагального судочинства ... Протест прокурора можна було критикувати як незаконний і такий, що є процедурним зловживанням. Проте він не справив вирішального впливу на справедливість процедури перегляду в цілому, яка з самого початку й була предметом розгляду Президією ... Отже, довільні підстави для внесення протесту генерального прокурора з вимогою про перегляд справи не могли й не мали преюдиціального значення для встановлення обґрунтованості кримінальних обвинувачень.

59. Суд робить висновок, що органи влади, які здійснили наглядове провадження в цій справі, не порушили справедливого балансу між інтересами заявника й необхідністю гарантувати належне відправлення правосуддя.

«Буйніца проти Молдови» (Bujnita v Moldova), 36492/02,16 січня 2007 року.

23. Суд зазначає, що підставою для відновлення провадження не були ні нововиявлені обставини, ні серйозні процесуальні порушення, а радше незгода заступника генерального прокурора з оцінкою фактів та кваліфікація діянь заявника у судах нижчих інстанцій. Суд зауважує, що останні всебічно розглянули свідчення і докази всіх сторін, а їхні первісні висновки не видаються явно необґрунтованими. На думку Суду, підстави для вимоги про скасування, наведені заступником генерального прокурора у цій справі, були недостатніми для обґрунтування протесту на остаточні судові рішення та використання для цього такого надзвичайного засобу правового захисту. Тому Суд уважає, як і в аналогічних обставинах ..., що органи держави не встановили справедливого балансу між інтересами заявника та необхідністю забезпечити ефективність системи кримінального судочинства.

2. Найпридатніші форми відшкодування

«Зейдович проти Італії» (Sejdovic v Italy) [GC], 56581/00,1 березня 2006 року.

126. Суд, відповідно, вважає, що в тому разі, коли, як і в цій справі, особа була засуджена в результаті судової процедури, пов’язаної з порушенням вимог статті 6 Конвенції, повторний судовий розгляд або відновлення провадження у справі, якщо надійде таке клопотання, загалом буде найналежнішим способом усунення порушення (див. принципи, викладені в Рекомендації R (2000) 2 Комітету міністрів, ...). Однак будь-які конкретні заходи для виправлення становища, якщо їхнього ужиття вимагатимуть від держави-відповідача задля того, щоб вона могла виконати свої зобов’язання за Конвенцією, мають залежати від конкретних обставин окремої справи і визначатися в світлі постанови Суду в такій справі та з належним урахуванням прецедентної практики Суду, яка наведена вище...

127. Суду, зокрема, не належить підказувати, в якому порядку здійснювати будь-який новий процес і в якій формі. Держава-відповідач може вільно, під контролем з боку Комітету міністрів, вибирати засоби, за допомогою яких вона виконуватиме свої зобов’язання повернути заявника, наскільки це можливо, в те становище, в якому б він перебував, якби вимоги Конвенції не були порушені ... за умови, що такі засоби не суперечать висновкам, викладеним у постанові Суду, і правами на захист...