Розділ «D. ОСКАРЖЕННЯ»

38. Цих елементів Суду досить для того, щоб дійти висновку про брак необхідності у відкритих слуханнях. Справді, з огляду на характер питань, розглядуваних в апеляційній інстанції окружним судом та на той факт, що заявник міг представляти свої аргументи в письмовому вигляді на будь-якій стадії провадження, брак відкритих слухань не порушила право заявника на справедливий судовий розгляд.

«Іґваль Колль проти Іспанії» (Igual Coll v Spain), 37496/04, 10 березня 2009 року.

33. Європейський суд визнав, що заявника виправдав суд першої інстанції, після проведення відкритих слухань, в ході яких наведено численні докази і де заявник виступав. За результатами слухань суддя визнав, що хоч не зафіксовано виплат, не доведено, що заявник умисно уникав сплати аліментів. Щоб дійти такого висновку, суддя звернувся до розгляду економічної ситуації заявника, яка завадила йому заплатити, та послався на його декларацію про доходи як на основне джерело.

34. В свою чергу, окружний суд дійшов протилежного висновку та вважав, що обвинувачений не лише умисно порушив свій обов’язок сплатити аліменти, який він міг виконати, але й зовсім не навів доказів проактивної поведінки з метою знайти необхідний дохід та кошти, і це попри його високий професійний вишкіл.

35. Суд констатує, що окружний суд не лише взяв до уваги об’єктивний компонент правопорушення, в цьому випадку — несплату аліментів, але також розглянув наміри та поведінку заявника, так само як і можливість отримання вищих доходів, з огляду на його професійний вишкіл. На думку Європейського суду, подібний розгляд складно вважати таким, що пов’язаний лише з питаннями права. Справді, відповідно до його характеристик, в ньому міститься виклад позиції, обраної судом стосовно найзначущіших для визначення вини заявника фактів.

36. Тривалість розгляду цієї справи окружним судом дозволяє Європейському суду вважати, що була необхідність у проведенні відкритих слухань. Справді, окружний суд не обмежився іншим — відмінним — витлумаченням, яке б відрізнялось в правовому плані від зробленого суддею першої інстанції стосовно всього комплексу об’єктивних елементів, а дав нову оцінку фактам, які вважав доведеними суд першої інстанції, та переглянув їх, а це вже виходить за межі лише правового аналізу. Відповідно, апеляційна судова інстанція здійснила розгляд справи і стосовно фактів, і стосовно права...

37. За особливих обставин справи, а саме виправдання заявника судом першої інстанції після проведення відкритого засідання, під час якого наводили численні докази, як документальні, наприклад, представлення суду виписки з банківського рахунку, так і представлені особисто, зокрема, усна заява заявника, Європейський суд вважає, що засудження в апеляційній інстанції окружним судом без надання можливості особі бути вислуханою не узгоджується з вимогами справедливого судочинства, гарантовані пунктом 1 статті 6 Конвенції.

38. Цих елементів достатньо Європейському суду для того, щоб зробити висновок, що відкрите судове слухання в апеляційні інстанції було в цій справі необхідним.

15. Проголошення рішення

«Претто і інші проти Італії» (Pretto and Others v Italy), 7984/77, 8 грудня 1983 року.

27. ... На думку Суду, досягти мети, яку ставить пункт 1 статті 6 ... у зв’язку з цим, а саме: забезпечити контроль за судовою владою з боку громадськості для створення механізмів захисту права на справедливий судовий розгляд, можна досягти — принаймні в тому, що стосується касаційного судочинства, — за рахунок передання до канцелярії суду повного тексту судового рішення, що дозволить кожному мати доступ до всіх матеріалів справи, аніж через виголошення на відкритому засіданні рішення про відхилення апеляції або скасування раніше ухваленого вироку, тим більше, що таке проголошення іноді обмежується читанням резолютивної частини.

28. Брак публічного проголошення вироку касаційного суду в цій справі не суперечить Конвенції.

«Ернст і інші проти Бельгії» (Ernst and Others v Belgium), 33400/96,15 липня 2003 року.

69. Коли йдеться про брак публічного виголошення судового рішення Касаційним судом, на що скаржились заявники без подальших уточнень, то Європейський суд нагадує, що хоч нема обмежень, вимога, згідно з якою рішення має бути оприлюдненим, набуває достатньо гнучкої інтерпретації. Суд вважає, що в кожному випадку форму оприлюднення «рішення», передбачену національним правом відповідної держави, слід оцінювати в світлі особливостей судової процедури, про яку йдеться, та відповідно до мети і завдання пункту 1 статті 6.

У справі Зюттер проти Швейцарії... він визнав, що вимога оприлюднення судового рішення не обов’язково має набувати вигляду зачитування вголос судової ухвали та постановив, що вимогу статті 6 задоволено, оскільки кожна особа, інтерес якої був виправданим, могла ознайомитись з повними текстами рішень військового касаційного суду.

70. В цій справі через кілька днів після виголошення ухвали в дорадчій кімнаті заявники отримали текст після звернення до секретаря суду. Крім того, в цій справі ухвала Касаційного суду від 1 квітня 1996 року була опублікована в офіційній збірці (Paskrisie), будучи доповнена обвинувальною промовою та висновками генерального прокурора. Ця публікація уможливлює певний громадський контроль за здійсненням судочинства Касаційним судом (див. Зюттер проти Швейцарії,...). Через брак уточнень з боку заявників та з огляду на зазначену вище практику суду Європейський суд не знаходить жодного порушення вимоги публічності ухваленого касаційним судом рішення.

71. Підсумовуючи, Європейський суд вважає, що вимоги публічності, які містяться в пункті 1 статті 6 Конвенції, достатньою мірою були дотримані.

Див. також «Доступ до судових записів».

16. Несправедливість

«Вайнен проти Бельгії» (Wynen v Belgium), 32576/96, 5 листопада 2002 року.