Розділ «D. ОСКАРЖЕННЯ»

30. Заявник вважає, що присутність на інформаційному засіданні присяжних представника прокуратури, який був уповноваженим представником обвинувачення у справі проти заявника, створила для заявника невигідну ситуацію, з огляду на принцип справедливості...

32. Європейський суд вважає, що в цій справі представники прокуратури, які були присутніми під час зазначеного інформаційного засідання, не давали присяжним ніяких інструкцій... Нейтральний характер засідання, зокрема, забезпечив голова суду присяжних, який і головував на цьому засіданні. Йому, зокрема, належить за повноваженнями здійснювати контроль за надаваною інформацією та слідкувати, щоб не було жодного коментаря щодо конкретної справи, обвинувачуваної особи або її ймовірної вини. Сенс такого засідання, яке суттю є технічним за своєю природою, полягає в тому, щоб надати інформацію присяжним засідателям про те, як відбувається судовий розгляд справи в судді присяжних. Європейський суд наголошує у зв’язку із цим на користі, що приносить таке інформування присяжних, які є не фаховими правниками, а звичайними громадянами і часто не знайомі з таємницями світу судочинства. Певно, що варто було б планувати проведення такого засідання без присутності представника прокуратури. Однак Європейський суд вважає, що присутність під час такого засідання як представника прокуратури, так і представника адвокатського корпусу має певний інтерес, оскільки вони є учасниками в судовому процесі, і можуть найкраще відповісти на запитання присяжних про свої власні функції та обов’язки. Крім того, участь у таких інформаційних засіданнях всіх зібраних разом присяжних засідателів, які мають брати участь в засіданнях впродовж всієї сесії присяжних, робить складним призначення співробітника прокуратури, який не виступатиме як сторона обвинувачення в жодній із справ, що розглядатиме суд впродовж цієї сесії. Подібно, присутність усіх адвокатів, які мають виступати в ролі захисників в кожній із справ, може лише ускладнити таку практику, метою якої є лише представлення процедури судового розгляду та обговорення загальних питань, але в жодному разі не окремих обставин різних справ та особистостей обвинувачуваних. Отже, компроміс, до якого вдався суд присяжних, запросивши одного представника від адвокатів захисту, видається вдалим. Тому суд зауважує, що присутність під час таких інформаційних засідань одночасно одного представника прокуратури і одного представника адвокатського корпусу забезпечувала чіткий баланс, з огляду на інформацію, надавану присяжним. Щодо претензії, пов’язаної з привілеями, якими користувався представник прокуратури, коли розповідав про здійснення свого права на відвід, ніщо не вказує на те, що під час засідання, метою якого було представлення інформації щодо судової процедури, йому вдалось сформувати про себе певну думку серед корпусу присяжних засідателів, тим паче, що на той час, коли відбувалось це засідання, представник прокуратури не знав, кого із присутніх на той час присяжних буде врешті-решт призначено за жеребкуванням та в розгляді яких справ присяжні братимуть участь. Тому зовсім не видається очевидним, що прокуратура в цій справі мала якісь реальні переваги порівняно з заявником у питанні здійснення права на відвід.

33. Всі ці елементи взяті сукупно є достатніми для того, щоб Суд ухвалив висновок, що у цій справі нема порушення принципу справедливості...

«Ботме і Аламі проти Сполученого Королівства» (Botmeh and Alami v United Kingdom), 15187/03, 7 червня 2007 року.

42. В цій справі Служба безпеки Сполученого Королівства, як до початку, так і в ході судового розгляду справи заявника мала в своєму розпорядженні отримані від «агентурного джерела» докази того, що одна терористична організація, не пов’язана з заявниками, збирала інформацію щодо можливості здійснення обстрілу посольства Ізраїлю. Пов’язані з цим оперативні дані, отримані після обстрілу вказували, що насправді його здійснила інша терористична організація. Документ, який містив ці дані («перший документ»), не був свідчений прокурорам, що виступали з обвинуваченням в суді проти заявників, і тому сторона обвинувачення його не надала судді, що вів справу, щоб він міг ухвалити рішення щодо необхідності його розкриття. Один з двох інших документів із того ж таки джерела, який, утім, не стосувався відомостей, що містилися в першому документі, був наданий судді до початку процесу в ході попереднього розгляду документів (disclosure hearing).

43. Нерозкриті відомості вперше розглянув апеляційний суд у ході слухання на клопотання однієї сторони (ex parte), яке було проведене до задоволення заяви про подання апеляції. На початку розгляду апеляційної скарги по суті апеляційний суд, що засідав у іншому складі, перш ніж перейти до дослідження матеріалів в режимі ex parte, заслухав у двосторонньому порядку заяви сторін щодо процедури прийняття ухвали за клопотанням державного обвинувачення про надання імунітету в суспільних інтересах. На цьому слуханні заявники не користувались правовою допомогою ні своїх адвокатів, ні спеціально призначеного адвоката, що мав допуск від служби безпеки... Втім після засідання, на якому розглядали питання про розкриття інформації, і задовго до відновлення розгляду в порядку апеляції, апеляційний суд стисло повідомив заявникам про відомості, що містилися в першому документі, а також про події, які призвели до того, що нерозкриті матеріали так і не були надані судді першої інстанції. У своїй постанові від 1 листопада 2001 року апеляційний суд зазначив, що, крім матеріалів, наданих заявникам у короткій формі, в розпорядженні суду не було інших значущих матеріалів, які не б не були надані судді першої інстанції... Заявники дістали всі можливості для того, щоб подати зауваги щодо матеріалу, який їм був представлений у стислій формі, і щодо його значення для спірних питань у справі. На основі отриманих у відповідь заяв апеляційний суд ухвалив, що заявникам не завдано ніякої несправедливості внаслідок того, що вони не мали доступу до нерозкритих матеріалів в ході судового розгляду, оскільки вони не додавали нічого суттєвого до того, що було вже розкрите в ході розгляду в першій інстанції і оскільки захист при розгляді в першій інстанції не зробив жодної спроби скористатися з подібного матеріалу, розкритого в ході розгляду, представивши його в будь-якій формі колегії присяжних.

44. З огляду на межі, в яких апеляційний суд розкрив заявникам таємних відомостей, на те, що питання про вплив нових відомостей на обґрунтованість засудження заявників суд міг розглянути з урахуванням докладних аргументів їхніх захисників, і на те, що нерозкриті відомості, згідно з ухвалою суду, не додавали нічого суттєвого до вже оприлюдненого в ході судового процесу, Суд вважає, що ... наслідки нерозкриття матеріалів судді першої інстанції були в цій справі усунуті при подальшому провадженні в апеляційному суді.

12. Юридичне представництво (правова допомога)

«Пуатрімоль проти Франції» (Poitrimol v France), 14032/88, 23 листопада 1993 року.

35. Явка підсудного має надзвичайно важливе значення як з погляду на його право подавати докази, так і на потребу перевірити точність його свідчень і порівняти їх зі свідченнями потерпілої особи — чиї інтереси слід захищати — і свідків.

Отже, законодавець повинен бути в змозі запобігати необґрунтованій відсутності юридичного представника. У цій справі, однак, вирішувати, чи припустимо загалом нести покарання за ігнорування правом на юридичного представника, і загалом правову допомогу, немає потреби, бо, зважаючи на всі обставини, позбавлення цього права в будь-якому разі було невідповідним. Воно відібрало у пана Пуатрімоля, який був не вправі звернутися до апеляційного суду з клопотанням про скасування його рішення і повторний розгляд справи, його єдиний шанс навести в другій інстанції свої матеріально-правові і процесуальні аргументи щодо висунутого проти нього обвинувачення ...

37. Згідно з прецедентною практикою Палати в кримінальних справах Касаційного суду, якої дотримувалися в цій справі, засуджений, котрий не підкорився судовому наказу на його арешт, не може користуватися допомогою юридичного представника при розгляді апеляції з питань права. А заявник не міг належним чином подати таку апеляцію, не з’явишись до в’язниці...

38. Суд вважає, що рішення про неприйнятність апеляції з питань права на підставах, пов’язаних з ухилянням заявника від явки, так само становило непропорційну санкцію, якщо взяти до уваги знаменну важливість права на захист і принципу верховенства права в демократичному суспільстві. Як визнано, відповідний засіб правового захисту належав до категорії тих питань, що стосувалися застосування закону, а не суті справи. Втім у французькому кримінальному процесі питання про те, чи може обвинувачений, не з’являючись у суді, навести свої матеріально-правові і процесуальні аргументи щодо висунутого проти нього обвинувачення у другій інстанції, багато в чому залежить від того, чи навів він вагомі причини своєї відсутності. Отже, суттєво важливо передбачити можливість для перевірки правових підстав, на яких апеляційний суд такі причини відхиляє.

39. З огляду на всі ці міркування, Суд ухвалює, що порушення статті 6 було ... як в апеляційному, так і в касаційному суді.

«Боунер і Максвелл проти Сполученого Королівства» (Boner and Maxwell v United Kingdom), 18711/91 and 18949/91, 28 жовтня 1994 року.

41. ... Питання права в цій справі, можливо, й не було особливо складним. Утім, щоб в апеляційному порядку оскаржити дискреційні повноваження судді під час розгляду справи в першій інстанції ... потрібні певні юридичні навички і досвід. Те, що пан Боунер міг зрозуміти підстави для подання апеляції і що його адвокат не був готовий представляти його ... не міняє того, що без послуг юриста-практика він не був у змозі компетентно звернутися до суду з цього правового питання й, отже, ефективно вести свій захист...

Крім того, як уже констатовано, апеляційний суд, користувався широкими повноваження для розгляду цієї апеляції, а його рішення було остаточним. А ще більше значення, однак, має те, що заявник був засуджений до восьми років тюремного ув’язнення. Тож для пана Боунера поставлене на кін питання важило дуже багато.

43. ... Ситуація у такій справі, як ця, що пов’язана з суворим покарання, в якій апелянтові доводиться подавати найвищій апеляційній інстанції аргументи на свій захист без сторонньої допомоги, не задовольняє умов статті 6...

44. З огляду на характер провадження, широкі повноваження Високого суду, обмежену здатність непредставленого адвокатом апелянта подавати юридичні доводи і передовсім важливість розгляданого питання через тяжкість можливого покарання, Суд доходить висновку, що інтереси правосуддя вимагали, щоб заявникові надали безоплатну юридичну допомогу для забезпечення його представництва в ході розгляду його апеляції.

«Тваліб проти Греції» (Twalib v Greece), 24294/94, 9 червня 1998 року.