Розділ «D. ОСКАРЖЕННЯ»

«Ермі проти Італії» (Hermi v Italy) [GC], 18114/02, 18 жовтня 2006 року.

78. Суд все ж зауважує, що закритий режим слухання був наслідком рішення здійснювати провадження у спрощеному порядку, про що заявник сам і просив з власної волі. Спрощене провадження тягне за собою безперечні переваги для обвинуваченого: у разі визнання його винуватим він матиме значно коротший термін покарання, а обвинувачення не може оскаржити рішення про засудження, що не змінює правової кваліфікації правопорушення... З іншого боку, спрощена процедура тягне за собою звуження процесуальних гарантій, передбачених у національному праві, особливо слід зазначити публічний характер слухань, а також можливість звертатися з клопотанням про прийняття доказів, що не містяться у матеріалах справи, яка перебуває в розпорядженні прокуратури.

79. Суд вважає, що заявник, якому надавали допомогу два адвокати, вибрані на його розсуд, безсумнівно, мав розуміти наслідки свого клопотання про прийняття спрощеного порядку провадження. Крім того, не виглядає, що цей спір порушив такі питання, які представляють суспільний інтерес, що перешкоджали відмові від вищезазначених процесуальних гарантій...

80. ... Запровадження італійським законодавством сумарного провадження, як видається, було безпосередньо спрямоване на спрощення і, отже, прискорення процедури кримінального судочинства...

81. У світлі вищевикладених міркувань, той факт, що слухання і в першій, і в другій інстанції відбувалися в закритому режимі, і, отже, на них не було публіки, не можна розглядати як порушення Конвенції...

«Гумматов проти Азербайджану» (Hummatov v Azerbaijan), 9852/03 and 13413/04, 29 листопада 2007 року.

142. Суд відзначає, що в цій справі наявна низка особливих обставин, які відрізняють її від звичайного кримінального судочинства. Зокрема, заявника засудив суд першої інстанції ... і на той момент часу він не мав права на оскарження. Тільки після прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу та перехідного закону ..., заявник дістав таки право на апеляцію... Суд також не може прийняти як факт те, ніби на момент розгляду справи заявника за апеляцією, вимогу про публічний характер розгляду вже задовольнили в першій інстанції. Основна причина для повторного відкриття справи заявника полягала в тому, щоб виправити стверджуваний несправедливий судовий розгляд в першій інстанції, бо після вступу Азербайджану до Ради Європи заявника визнано «політичним в’язнем» і Азербайджан зобов’язався організувати «повторний розгляд» справ усіх політичних в’язнів, зокрема і заявника. Крім того, апеляційний суд є судовим органом із повною юрисдикцією, оскільки він уповноважений розглядати справи як з питань факту, так і права, а також оцінювати відповідність покарання протиправній поведінці. Тому, Суд вважає, що для задоволення вимог пункту 1 статті 6 розгляд цієї справи в апеляційному суді слід було б провести публічно.

143. У справі формальна незаборона на присутність широкого загалу на засіданнях апеляційного суду не є предметом спору. Сам той факт, що розгляд справи відбувався в стінах Гобустанської в’язниці, не обов’язково приводить до висновку, що тут бракувало публічності. Не є фактом і те, що необхідність будь-яким потенційним глядачам проходити процедуру встановлення особи, а може, й режимний контроль, сама по собі позбавляє слухання його публічного характеру...

145. Справді, на різних слухання апеляційного суду була присутня певна кількість глядачів, хоч і не зрозуміло, чи це було так на кожному слуханні. Однак самий цей факт не означає, що влада вжила всіх необхідних компенсаційних заходів для забезпечення публічності слухання і вільного доступу всіх потенційних глядачів впродовж усього судового процесу.

146. Суд зауважує, що апеляційне провадження тривало з січня 2002 року по липень 2003 року, для чого проведено понад двадцять засідань. Як видно з розшифрувань стенограм судових засідань, низку запланованих слухань перенесено на інший день. Хоч уряд і стверджує, що публіка і ЗМІ були належно повідомлені про час і місце проведення слухань, але не представив щодо цього жодного доказу. Уряд не пояснив, у який спосіб, з допомогою якого роду оголошень і як часто цю інформацію офіційно доводили до відома загалу. Крім цього, немає ніяких ознак того, що громадськість коли-небудь отримала офіційні вказівки щодо того, як дістатися до Гобустанської в’язниці, і якісь роз’яснення щодо режиму доступу до неї.

147. ... Незалежно від фактичної відстані, безперечно, що в’язниця була розташована доволі далеко від населених районів, до неї було нелегко дістатися своїм ходом, а громадський транспорт регулярних рейсів поблизу неї не виконував. Суд вважає, що необхідність організувати дорогий транспорт та їздити в віддалений пункт призначення, замість сидіти у звичайній залі засідань апеляційного суду в Баку, звісно, послаблювала охоту потенційних глядачів бути присутніми на розгляді справи заявника.

148. Суд також взяв до уваги пояснення заявника і достовірні повідомлення спостерігачів про те, що на низці засідань глядачів та журналістів попередньо відбирали або їм не надавали доступу до слухань...

149. Отже, Суд вважає, що апеляційний суд не ужив достатніх компенсаційних заходів, щоб врівноважити негативний вплив, який проведення судового розгляду у справі заявника на закритій території Гобустанської в’язниці мало на його публічний характер. Отже, розгляд на відповідав умові публічності, викладеній у пункті 1 статті 6 Конвенції.

150. ... Самий по собі той факт, що на час розгляду його апеляції заявник уже був ув’язненим, що відбуває довічне покарання, не означає необхідності перенесення апеляційного провадження зі звичайної зали засідань у місце відбування покарання заявника... У цій справі не було наведено доказів наявності якихось ... міркувань безпеки. Більше того, навіть якщо вони й були, то апеляційний суд, очевидно, не вважав їх настільки серйозними, щоб про них згадувати в своїх проміжних рішеннях ... або ухвалювати формальне рішення ... для вилучення публіки. З огляду на такі обставини, Суд не бачить підстав, що виправдовували б брак публічності слухань в апеляційному суді.

151. Суд також відзначає, що подальший розгляд касаційної скарги заявника у Верховному суді, навіть якби його проводили публічно, не компенсував достатньою мірою браку публічності апеляційного процесу, бо юрисдикція Верховного суду обмежувалася лише питаннями права, і він не був уповноважений проводити повний повторний розгляд справи...

152. Отже, Суд дійшов висновку, що через брак публічного розгляду, який є однією з суттєвих особливостей права на справедливий судовий розгляд, порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

«Басо Ґонсалес проти Іспанії» (Bazo Gonzalez v Spain), 30643/04,16 грудня 2008 року

35. В цій справі окружний суд (Audiencia Provincial) Біскає мав можливість, будучи апеляційною інстанцією, ухвалити нове рішення по суті справи, що він і зробив 18 грудня 2002 року. Відповідно, він міг або ж підтвердити виправдовувальний вирок заявника або ж визнати його винним після розгляду питання про вину або невинуватість заявника.

36. Тривалість розгляду цієї справи окружним судом дозволяє Європейському судові вважати, що необхідності в проведенні відкритих слухань не було. Справді, Європейський суд визнав, що аспекти, які окружний суд повинен був проаналізувати для того, щоб ухвалити вирок про вину заявника, були головно правовими за своєю суттю: в ухвалі окружного суду чітко зазначено, що цей суд не повинен робити нову оцінку представленим доказам, оскільки це є завданням суду, на рішення якого подано апеляцію. Відтак, він обмежився тим, що дав відмінне від того, яке зробив суддя першої інстанції, тлумачення діям, що були депеналізовані через застосування закону 13/1998 і стосувались торгівлі тютюновими виробами. Крім цього, окружний суд виклав також певні зауваження щодо умов, які були необхідні в правовому контексті для того, щоб визнавати дійсність поліційних протоколів, при цьому жодного разу не висловлюючись з питань фактів. В результаті цього, на відміну від інших справ ... апеляційна судова інстанція не розглядала справу по суті та з правового погляду. Навпаки, проаналізовані окружним судом аспекти були лише судовими за своєю природою, при цьому не зазнали змін факти, які були визнані доведеними в суді першої інстанції.

37. Говорячи про скаргу заявника, згідно з якою він не міг оскаржити факти, що були визнані доведеними в суді першої інстанції через те, що його виправдали, Європейський суд підтвердив, що національна система не передбачала можливості для виправданих осіб оскаржувати вже доведені факти. Водночас він зауважив, що процес в суді першої інстанції міста Баракальдо (Біскає) відбувався з проведенням відкритих слухань, в ході яких заявник мав можливість звернутися з аргументами, які він вважав необхідними, для того щоб оскаржити спірні факти. Говорячи про апеляційну процедуру, Європейський суд відзначає, що заявникові були повідомлені зауваження прокуратури та державного обвинувача щодо апеляційного оскарження, і за підтримки адвоката він мав певний час для того, щоб представити свою відповідь, що він і зробив. Вчинивши так, заявник скористався змагальною процедурою, відповідно до пункту 1 статті 6.