Розділ 1 Призначення покарання за сукупністю злочинів

Приклад перший: Верховний суд України, змінюючи вирок, відзначив, що вважає за необхідне при визначенні покарання за сукупністю злочинів застосувати до засудженого принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки він учинив злочини невеликої та середньої тяжкості, від яких тяжких наслідків не настало, й це було пов’язано із затриманням за дії з незаконним обігом наркотичних речовин, за які його теж засуджено[15].

Приклад другий: Верховний суд України, змінюючи вирок, підкреслив, що при визначені К. остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, суд не навів у вироку мотивів, з яких він застосував принцип часткового складання призначених покарань, а не інший принцип, передбачений ст. 70 КК, — поглинення менш суворого покарання більш суворим. У той час, з матеріалів справи видно, що К. протягом нетривалого часу учинив злочини однієї категорії (проти власності), повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, одним потерпілим викрадене у них майно повернуто, а іншим матеріальна шкода відшкодована частково, всі потерпілі заявили в судовому засіданні, що не мають матеріальних претензій до засудженого і простили його. З огляду на це, та на дані характеристик К. з місць проживання і тимчасової роботи, за якими він характеризується позитивно, колегія судів вважає наявними підстави для застосування до К. при визначенні йому остаточного покарання за сукупністю злочинів такого принципу, як поглинення менш суворого покарання більш суворим, тобто до пом’якшення остаточного покарання, призначеного за ст. 70 КК[16].

В теорії кримінального права визнається доцільним застосовувати принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим в наступних ситуаціях:

— коли судом за один із злочинів, що входять у сукупність, призначене максимальне покарання, передбачене санкцією статті, що передбачає найбільш суворе покарання;

— коли має місце ідеальна сукупність злочинів;

— коли один зі злочинів, що входить до сукупності явно малозначний у порівнянні з іншими злочинами[17].

Заслуговують до уваги правила, які рекомендує В.І. Тютюгін при поглиненні менш суворого покарання більш суворим.

1. “Встановлюючи принцип поглинення, закон (ч. 1 ст. 70 КК) обмежує його застосування дотриманням лише одної вимоги: покарання, яке поглинає інше, має бути більш суворим, а покарання, яке поглинається, — менш суворим. Звідси випливає, що поглинення не обмежено за видом покарання і застосування цього принципу можливе щодо покарань як одного, так і різних їх видів (різновидних) (п. 22 постанови Пленуму)[18], а тому припускає, що суд, призначивши за окремі злочини різні за ступенем суворості покарання, одним з них — найбільш суворим — поглинає інше (інші) — менш суворі”[19].

Приклад: Районний суд засудив Н. за ч. 1 ст. 358 КК на 1 рік обмеження волі, за ч.3 ст. 358 КК на 1 рік обмеження волі, за ч. 1 ст. 15 — ч. 2 ст. 190 КК на 1 рік обмеження волі. На підставі ст. 70 КК за сукупністю цих злочинів Н призначено остаточне покарання у виді 1 року обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням. Верховний Суд України, змінюючи вирок, відзначив, що остаточне покарання засудженому було призначено з порушенням вимог ст. 70 КК та п. 21 постанови Пленуму, оскільки однакові за видом покарання, призначенні за окремі злочини, поглиненню не підлягають, тоді як саме такий принцип визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів застосовано судом щодо засудженого. Тому виходячи із тяжкості злочинів, даних про особу засудженого та того, що призначене йому покарання фактично відбуте, колегія судів вважає за необхідне призначити за підроблення та використання документу покарання у виді штрафу, а остаточне покарання визначити Н. у виді 1 року обмеження волі[20].

На нашу думку, суперечить роз'ясненням п. 22 постанови Пленуму про можливість застосування для різних видів основних покарань принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим наступне рішення Верховного Суду України.

Приклад: Верховний Суд України, скасовуючи вирок районного суду, відзначив, що, призначаючи К. покарання за сукупністю злочинів остаточну міру покарання суд призначив шляхом поглинання штрафу — позбавленням волі, чим порушив вимоги ч.3 ст. 72 КК, згідно яких основне покарання у виді штрафу при призначенні йому за сукупністю злочинів складанню з іншими видами покарання не підлягає і виконується самостійно[21].

На наш погляд, В.І. Тютюгін справедливо в цьому випадку відзначив, що наведене рішення Судової палати навряд чи можна визнати обґрунтованим і не тільки тому, що воно суперечить роз’ясненням Пленуму. Звертає на себе увагу те, що хоча в рішенні колегії суддів і зроблено посилання на ч. 3 ст. 72 КК, але без усіляких на це підстав дається розширювальне тлумачення змісту цієї норми, бо хоча в ній встановлено заборону, але тільки (і саме) на складання штрафу з іншими видами покарань, тоді як за справою К. штраф було не складено, а поглинуто іншим, більш суворим видом покарання[22].

Аналіз частин 1 і 2 ст. 70 КК свідчить про те, що складання призначених покарань може відбуватися тільки тоді, коли застосовуються принципи повного або часткового складання цих покарань. При застосуванні принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим — складання призначених покарань не відбувається, а значить в даному конкретному випадку, місцевий суд не порушив вимоги ч. 3 ст. 72 КК, поглинувши штраф (менш суворе покарання) — позбавленням волі (більш суворим покаранням).

При цьому звертаємо увагу на те, що менш суворе покарання поглинається більш суворим, а не навпаки.

Приклад: Так, вироком суду В. був засуджений за ч. 1 ст. 296 КК на 1 місяць арешту, за ч. 3 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК на 2 роки виправних робіт, а на підставі ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді 2 років виправних робіт. Верховний суд України, скасовуючи вирок, відзначив, що на порушення вимог ч. 1 ст. 70 КК, призначаючи остаточне покарання за сукупністю злочинів, суд помилково поглинув менш суворим покаранням більш суворе, яким є виправні роботи щодо арешту[23].

“Вирішуючи питання про те, яке з призначених за окремі злочини покарань є більш суворим, суд виходить: а) або з його розміру (міри) — якщо за злочини, що утворюють сукупність, призначені покарання одного виду (наприклад, позбавлення волі за обидва злочини); б) або з його місця в законодавчому переліку покарань, встановлених в ст. 51 КК — якщо за злочини, що входять до сукупності, призначені покарання різних видів (наприклад, за один із злочинів призначені виправні роботи, за іншій — обмеження волі)”[24].

Приклад: Верховний суд України, змінюючи вирок, відзначив, що відповідно до вимог ст. 70 КК при сукупності злочинів суд визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Тобто законодавством передбачено два принципи для визначення остаточного покарання шляхом поглинення або шляхом складання. Призначаючи Н. на підставі ст. 70 КК остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд, у той час зазначив, що призначене за ч. 3 ст. 357 КК покарання у виді штрафу у розмірі 510 грн. підлягає самостійному виконанню, що суперечить вимогам ст. 72 КК, яка передбачає, що основне покарання у виді штрафу при призначенні покарання за сукупністю злочинів складанню з іншими видами покарання не підлягає і виконується самостійно, тільки в разі застосування принципу повного або часткового складання призначених покарань. В зв’язку з цим вищестоящий суд виключив з вироку апеляційного суду рішення про призначення Н. за сукупністю злочинів штрафу у розмірі 510 грн. На підставі ст. 70 КК вважати Н. засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 і п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357 КК на 10 років позбавлення волі без конфіскації майна[25].

У судовій практиці виникають питання про можливість поглинення менш суворого покарання більш суворим, коли розмір менш суворого покарання за шкалою еквівалентів (ч. 1 ст. 72 КК) є більшим, чим розмір більш суворого покарання? Наприклад, якщо порівняти 1 місяць арешту і 2 роки виправних робіт за цією шкалою з вищевказаного прикладу, то останнє покарання (2 роки виправних робіт) буде в 8 разів більше за розміром ніж 1 місяць арешту.

На наш погляд, незалежно від розміру за шкалою еквівалентів (ч. 1 ст. 72 КК) покарань різних видів, менш суворий вид покарання завжди повинен поглинатися більш суворим видом покарання. Заради об’єктивності, слід відзначити, що є і інша судова практика по цьому питанню.

Приклад перший: Вироком суду М. був засуджений за ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК на 1 рік позбавлення волі, за ч. 3 ст. 15 — ч. 3 ст. 185 КК на 2 роки обмеження волі, на підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі на 1 рік. Верховний суд України, змінюючи вирок, відзначив, що при призначенні покарання за сукупністю злочинів судом не враховано роз’яснення, що містяться в п. 21 постанови Пленуму що, однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадків, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей КК. Згідно зі ст. 72 КК при складанні покарань за сукупністю злочинів менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий відповідно з таким їх співвідношенням: одному дню позбавлення волі відповідають два дня обмеження волі. Як убачається з матеріалів справи, М. засуджено за ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК на 1 рік позбавлення волі, за ч. 3 ст. 15 — ч. 3 ст. 185 КК на 2 роки обмеження волі (що відповідно до ст. 72 КК відповідає 1 року позбавлення волі) і на підставі за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд визначив М. покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік. Тобто поглинув однакові за видом і розміром покарання, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 70 КК. Колегія судів вважає за можливе виправити зазначену помилку шляхом зміни вироку, пом’якшуючи М. покарання за ч. 3 ст. 15 — ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК до 1 року 6 місяців обмеження волі. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів визначила М. остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік[26].