Розділ V. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї ТА РОДИЧІВ

При цьому зміна матеріального чи сімейного стану платника та одержувача аліментів сама по собі не призводить до припинення виконання чи зміни рішення суду щодо призначення аліментів. Аліменти у збільшеному чи зменшеному розмірі можуть стягуватися лише на підставі нового рішення суду, постановленого за позовом одержувача чи платника аліментів.

Зміна умов виникнення обов'язку по утриманню інших членів родини може мати наслідком автоматичне припинення аліментного обов'язку. У такому випадку рішення суду не вимагається. Наприклад, досягнення повноліття братом чи сестрою (у разі їх працездатності) є підставою для припинення обов'язку по їх утриманню, згідно ч. 1 ст. 267 СК України. Так само як і повноліття внука має наслідком припинення обов'язку баби чи діда по його утриманню (ст. 265 СК України).

Проте в інших випадках за наявності обставин, що мають істотне значення суд вправі звільнити інших членів сім'ї та родичів від сплати аліментів. До них належить істотне погіршення матеріального стану платника чи його покращення в одержувача аліментів, зміна сімейного стану одержувача аліментів в силу, якого виникають обов'язки по утриманню в інших осіб та інші. Так, суд може звільнити від сплати аліментів брата у разі одруження непрацездатної сестри з особою, що здатна надавати їй матеріальну допомогу.

Стаття 274. Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів. Повне або часткове звільнення від заборгованості за аліментами

1. Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, а також повне або часткове звільнення їх від сплати заборгованості провадяться відповідно до положень, встановлених статтями 194–197 цього Кодексу.

1. Норма коментованої статті про визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, а також звільнення їх від сплати заборгованості, в цілях нормативної економії сформульована як бланкетна, тобто носить відсилочний характер та спрямовує до відповідних положень СК України, що стосуються регулювання аліментних зобов'язань по утриманню батьками своїх дітей (статті 194–197 Кодексу).

2. Стягнення аліментів за минулий час допускається за виконавчим листом, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору — судом (ст. 195 СК України).

При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

3. Відповідно до ст. 197 СК України суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Суд також вправі звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.