Розділ V. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї ТА РОДИЧІВ

Стаття насить відсилочний характер, оскільки вказує, що відповідний спір вирішується судом відповідно до ст. 159 СК України. Вказана норма передбачає порядок вирішення спору, способи визначення участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання особи), місце та час спілкування тощо. Крім цього, законодавець передбачає заходи відповідальності за невиконання рішення суду у формі відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Найголовнішим у вирішення цього питання судом є максимально можливе урахування інтересів дитини при поставленні такого рішення.

Стаття 264. Обов'язки особи піклуватися про бабу, діда, прабабу, прадіда, а також про того, з ким вона проживала однією сім'єю

1. Внуки, правнуки зобов'язані піклуватися про своїх бабу, діда, прабабу, прадіда.

2. Повнолітні брати, сестри, пасинки, падчерки зобов'язані піклуватися про брата, сестру, вітчима, мачуху, які виховували їх та надавали їм матеріальну допомогу.

Такий обов'язок мають особи і щодо тих, з ким вони проживали однією сім'єю до досягнення повноліття.

Коментована стаття передбачає обов'язки особи піклуватися про бабу, діда, прабабу, прадіда, а також про того, з ким вона проживала однією сім'єю. Виходячи з цього, в системі особистих немайнових прав та обов'язків інших членів сім'ї та родичів є наступні форми зобов'язань: зобов'язання щодо виховання, зобов'язання щодо спілкування, зобов'язання щодо захисту та зобов'язання щодо піклування.

Ч. 1 статті визначає обов'язок внуків та правнуків піклуватися про своїх бабу, діда, прабабу, прадіда. Зміст статті свідчить про те, що вказаний обов'язок покладається на внуків і правнуків, незалежно від того, досягли вони повноліття чи ні. Це свідчить про певну недосконалість конструкції статі, оскільки важко говорити про виконання цього обов'язку, для прикладу, малолітньою особою, яка не лише сама потребує піклування, але й в силу свого віку не може реалізувати такого роду зобов'язання. Очевидно більш правильним було б покладення цього обов'язку лише на повнолітніх внуків та правнуків. Реалізація зазначеного обов'язку може проявлятися у спілкуванні з бабою, дідом, прабабою, прадідом, їх турботі про них, певній допомозі по домашньому господарству тощо. Він не залежить від виконання подібних зобов'язань у минулому з боку діда, баби, прабаби, прадіда та від можливих колишніх правовідносин по утриманню, а ґрунтується на положеннях законодавця про зміцнення сім'ї як первинного осередку суспільства та союзу конкретних осіб, утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї, побудові сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові, поваги, взаємодопомоги та підтримки (ч. 2 ст. 1 СК України).

Частини 2 і 3 коментованої статті покладають обов'язок по піклуванню на повнолітніх брата, сестру, пасинка, падчерку та фактичного вихованця (у разі проживання із вихователем однією сім'єю до досягнення повноліття) щодо брата, сестри, вітчима, мачухи, але за умови, що останні їх виховували та надавали матеріальну допомогу. У даному випадку є відмінність у реалізації вказаного обов'язку, порівняно із ч. 1 коментованої статті, яка не вимагає наявності умов по вихованню та матеріальній підтримці у минулому, щодо осіб, які на даний час наділяються таким обов'язком (повнолітні брат, сестра, пасинок, падчерка, фактичний вихователь).

Глава 22. ОБОВ’ЯЗОК ПО УТРИМАННЮ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї ТА РОДИЧІВ

Стаття 265. Обов'язок баби, діда утримувати внуків

1. Баба, дід зобов'язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.

1. Глава 22 СК України регулює відносини, пов'язані з утриманням інших членів родини, визначенням розміру та порядку сплати аліментів на їх користь.

Поряд із аліментними зобов'язаннями батьків і дітей, а також членів подружжя Сімейний кодекс регулює достатньо широке коло зобов'язань по утриманню інших членів родини. Вони належать до кола зобов'язальних осіб другої черги, яку становлять баба, дід, онуки, правнуки, прабаба, прадід, брати і сестри, вітчим, мачуха, падчерка, пасинок. До них також відносяться інші особи, у сім'ї яких виховувалася дитина. При цьому, слід відзначити, що виникнення аліментних зобов'язань між правнуками та прадідом чи прабабою вперше отримало законодавче закріплення у нормах СК України. Раніше діюче положення ст. 95 КпШС передбачало покладення обов'язку по утриманню неповнолітніх дітей лише на інших родичів — діда, бабу, брата, сестру, а також на вітчима і мачуху дитини й на осіб, які постійно виховували дитину і утримували її як члена своєї сім'ї, подаючи їй систематичну матеріальну допомогу. Тим самим було збільшене коло аліментнозобов'язаних осіб другої черги.

Віднесення зазначених суб'єктів до другої черги означає, що право на одержання аліментів виникає тільки випадках, коли їх неможливо одержати від аліментнозобов'язаних осіб першої черги (до якої належать діти, батьки, чоловік та дружина, у тому числі колишні члени подружжя). Неможливість одержання аліментів може зумовлюватися причинами фактичного та юридичного характеру. До них належить відсутність аліментнозобов'язаних осіб. Юридична неспроможність надання матеріальної допомоги у силу непрацездатності чи низького рівня доходів дітей, батьків чи іншого з подружжя також може свідчити про виникнення обов'язку по утриманню в аліментнозобов'язаних осіб другої черги.

2. У переважній більшості випадків підставами для виникнення обов'язків по утриманню інших родичів являється: по-перше, відсутність аліментнозобов'язаних осіб першої черги або їх нездатність у силу поважних причин надавати матеріальну допомогу своїм дітям, батькам чи іншому з подружжя; по-друге, наявність необхідних матеріальних засобів в баби, діда, онуків, правнуків, братів і сестер, вітчима, мачухи чи інших, осіб, визначених у Главі 22 СК України; по-третє, нужденність неповнолітніх чи непрацездатних осіб, на користь яких справляються аліменти. Проте слід підкреслити, що у ряді випадків аліментні зобов'язання у родичів виникають лише у силу факту потреби у матеріальному забезпеченню неповнолітніх або лише непрацездатних осіб. Відсутність матеріального забезпечення у силу непрацездатності не є, сама по собі, підставою для виникнення аліментних зобов'язань баби і діда щодо своїх внуків (ст. 265 СК України) або мачухи і вітчима стосовно падчерки і пасинка (ст. 268). У ряді випадків обов'язок по утриманню стосується як неповнолітніх, так і непрацездатних осіб. Зокрема, згідно ст. 267 СК України повнолітні брати і сестри зобов'язані утримувати не лише малолітніх, неповнолітніх, а і непрацездатних повнолітніх братів та сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо останні не мають чоловіка, дружини, батьків або повнолітніх дочки чи сина. Тому, на відміну від КпШС, що чітко розмежовував осіб, які зобов'язані утримувати неповнолітніх дітей (ст. 95) та осіб, які зобов'язані утримувати непрацездатних повнолітніх членів сім'ї (ст. 96), СК України поділяє аліментні зобов'язання інших членів сім'ї та родичів за системою зобов'язальних осіб.

У залежності від кола зобов'язальних суб'єктів Глава 22 СК України регулює аліментні зобов'язання баби і діда по утриманню внуків (ст. 265), внуків, правнуків по утримання баби, діда, прабаби і прадіда (ст. 266), братів та сестер по утриманню один одного (ст. 267), мачухи, вітчима щодо свого пасинка і падчерки (ст. 268), вихователів по утриманню дитини (ст. 269), падчерки, пасинка стосовно мачухи та вітчима (ст. 270), та зобов'язання особи утримувати тих, з ким вона проживала однією сім'єю до досягнення повноліття (ст. 271).

3. Коментована стаття встановлює обов'язок баби та діда утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків у разі відсутності в останніх матері, батька або неспроможності батьків з поважних причин надавати їм належного утримання.

Обов'язок баби та діда по утриманню виникає за наступних умов:

1) спроможності баби та діда надавати необхідну матеріальну допомогу своїм онукам;