Розділ V. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї ТА РОДИЧІВ

2) відсутності батьків або наявності батьків (в тому числі одного з них), що нездатні у силу поважних причин надавати належного утримання своїм дітям;

3) нужденності малолітніх або неповнолітніх внуків.

Слід підкреслити, що обов'язок по утриманню неповнолітніх внуків був вперше сформульований у статті 95 КпШС, разом із обов'язком інших осіб утримувати неповнолітніх. У першій редакції цієї статті виникнення аліментного зобов'язання у баби і діда зумовлювався виключно із сирітством дитини. Якщо дитина мала хоча б одного з батьків, навіть у випадку відсутності у нього матеріальних засобів, обов'язок баби, діда утримувати внука не виникав. Внаслідок змін до статті 95 КпШС аліментний обов'язок баби і діда був поширений на онуків, батьки, яких з поважних причин не можуть їх утримувати.

Обов'язок по утриманню припиняється у разі досягнення онуками 18-річного віку. Такий підхід законодавця видається не зовсім послідовним, беручи до уваги можливі випадки непрацездатності онуків після досягнення ними 18-річного віку (наприклад, у силу інвалідності). Проте у такому разі навіть за умов спроможності баби та діда надавати необхідну матеріальну допомогу своїм непрацездатним онукам, обов'язок по утриманню не виникає. Така матеріальна допомога може бути надана лише у добровільному порядку за власним волевиявленням, а тому не носить характеру аліментного зобов'язання.

Баба та дід за змістом ст. 265 можуть бути аліментнозобов'язаними особами щодо своїх онуків незалежно від їх віку та працездатності. Основна законодавча вимога, що пред'являється до таких осіб є їх спроможність надання матеріальної допомоги. У разі зміни матеріального рівня, вони можуть бути звільнені судом від сплати аліментів чи їх розмір може бути змінений, згідно ст. 273 СК України.

У разі, якщо матеріально забезпеченими є баба та дід одночасно з боку батька чи матері дитини аліменти за рішенням суду повинні бути присуджені окремо з кожного з них. При цьому, якщо позов пред'явлений не до всіх зобов'язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов'язку всіх зобов'язаних осіб надавати утримання. Однак сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню, за змістом ч. 2 ст. 272 СК України, не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стаття 266. Обов'язок внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда

1. Повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

1. За змістом цієї статті на повнолітніх внуків та правнуків покладається обов'язок утримувати своїх непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання. Умовами для виникнення даного обов'язку являється:

1) досягнення повноліття внуками та правнуками та наявність в них необхідних матеріальних засобів;

2) непрацездатність бабу, діда, прабабу, прадіда та їх потреба в отриманні матеріальної допомоги;

3) відсутність у баби, діда, прадіда чи прабаби чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або наявність цих осіб, які неспроможні з поважних причин надавати належного утримання.

Слід підкреслити, що до кола осіб, що мають право на отримання аліментів належать прадід та прабаба, хоча СК України не містить аліментного обов'язку прабаби чи прадіда утримувати своїх правнуків. У цьому аспекті позиція законодавця видається не послідовною, хоча слід визнати, що випадків утримання правнуками своїх прадідів та прабабусь потенційно може бути набагато більше, ніж ситуацій утримання останніми своїх правнуків.

2. Обов'язок внуків та правнуків по утриманню своїх діда, баби, прадіда та прабаби є самостійним індивідуальним обов'язком, зміст якого проявляється в двох аспектах. По-перше, обов'язок внуків, правнуків не пов'язаний із наданням їм в минулому матеріальної допомоги від баби, діда, прабаби, прадіда, а тому має самостійний характер. По-друге, у разі, якщо матеріально забезпеченими і повнолітніми є одночасно внук та правнук аліментний обов'язок щодо своїх баби, діда, прабаби чи прадіда виникає окремо у кожного з них. При цьому, якщо позов пред'явлений не до всіх зобов'язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов'язку всіх зобов'язаних осіб надавати утримання (ст. 272 СК України).

Право на утримання баба, дід, прабаба, прадід мають лише за умови, що вони є непрацездатними (інвалідами 1, 2 чи 3 групи чи досягли пенсійного віку) і потребують матеріальної допомоги.

3. Обов'язок по утриманню виникає у внуків, правнуків за умови, що баба, дід, прабаба, прадід не мають чоловіка, дружини, повнолітніх сина чи дочки, тобто аліментнозобов'язаних осіб першої черги, або якщо останні у силу поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Формулюючи зміст ст. 266 законодавець оперує оціночним поняттям "поважні причини". Перелік таких причин має визначатися в кожному випадку окремо при розгляді справи про присудження аліментів. До таких причин, що встановлюють обов'язок по утриманню внуків, правнуків баби, діда, прабаби чи прадіда, можна віднести тяжкий стан здоров'я чи скрутне матеріальне становище аліментнозобов'язаних осіб першої черги, наявність на їх утриманні інших осіб, їх безвісна відсутність та інші обставини, що мають істотне значення. Лише звільнення чоловіка, дружини, повнолітніх сина чи дочки у силу зазначених обставин від сплати аліментів є підставою для виникнення аліментного зобов'язання у внуків та правнуків щодо своїх баби, діда, прабаби чи прадіда.

Стаття 267. Обов'язок по утриманню братів та сестер

1. Повнолітні брати, сестри зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх братів та сестер, які потребують матеріальної допомоги і якщо вони не мають батьків, чоловіка, дружини або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні брати та сестри можуть надавати матеріальну допомогу.

2. Повнолітні брати і сестри зобов'язані утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка, дружини, батьків або повнолітніх дочки, сина, за умови, що повнолітні брати та сестри можуть надавати матеріальну допомогу.