Розділ V. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї ТА РОДИЧІВ

Коментована стаття наділяє мачуху, вітчима таким особистим немайновим правом як права брати участь у вихованні дитини. Умовами набуття цього права є не лише наявність у відповідної особи правового статусу мачухи чи вітчима, але й проживання їх однією сім'єю із неповнолітніми чи малолітніми пасинком, падчеркою.

Виходячи зі змісту коментованої статті, у разі порушення права мачухи чи вітчима на участь у вихованні пасинка, падчерки, вони вправі його захисти у визначеному законом порядку. Однак, було б також доцільним закріпити у сімейному законодавстві положення, відповідно до якого, реалізація мачухою, вітчимом права на виховання пасинка чи падчерки не повинна шкодити інтересам дитини та не повинна перешкоджати участі у вихованні дитини тому з батьків, який проживає окремо від неї.

Стаття 261. Права та обов'язки особи, яка взяла у свою сім'ю дитину, щодо її виховання

1. Особа, яка взяла у свою сім'ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, має права та обов'язки щодо її виховання та захисту відповідно до положень статей 249 і 262 цього Кодексу.

Коментована стаття визначає права та обов'язки особи, яка взяла у свою сім'ю дитину, щодо її виховання. Суб'єктами цього виду особистих немайнових відносин інших членів сім'ї та родичів є фактичних вихователь та дитина, яка знаходиться у нього на вихованні (фактичний вихованець).

Фактичним вихователем є особа чи особи, які беруть дитину на постійне виховання до себе у сім'ю, внаслідок чого дитина набуває статусу члена сім'ї фактичного вихователя. Фактичними вихователями можуть бути не лише близькі чи далекі родичі дитини, але й сусіди й інші сторонні особи. Особливістю відносин, що складаються в процесі фактичного виховання є відсутність таких форм влаштування дітей, що позбавлені батьківського піклування як усиновлення, опіка, піклування, патронат. Від фактичних вихователів, слід відрізняти осіб, які тимчасово опікуються дитиною (наприклад, поки батьки перебувають у відрядженні, на лікуванні дитина залишається з сусідкою тощо).

Законодавець у коментованій статті об'єднує таких два особистих немайнових права як право на виховання та право на захист дитини фактичним вихователем, на відміну від ст. ст. 257–258 СК України, де вказані права врегульовані окремо.

Підставою виникнення у фактичного вихователя права на виховання та захист фактичного вихованця є наявність факту що дитина є повною сиротою або з інших причин є такою, що позбавлена батьківського піклування та взяття дитини на виховання у свою сім'ю на постійній основі.

Особливістю, правової норми, що передбачена ст. 261 СК України є те, що вона регламентує не лише права фактичного вихователя щодо спілкування і захисту дитини, яка ним виховується, а й покладає на нього відповідні обов'язки з цього приводу. Це свідчить про те, що органами опіки і піклування та судом можуть бути поновленні як права такої особи, так і вжито заходів до притягнення винного у невиконанні обов'язків фактичного вихователя до юридичної відповідальності.

Коментована стаття містить відсилочні норми до ст. ст. 249 і 262 СК України, які регламентують відповідні права та обов'язки опікуна, піклувальника щодо дитини та права сестри брата, мачухи, вітчима та інших членів сім'ї і родичів на захист дітей. Це свідчить про те, що фактичний вихователь володіє тотожними правами і обов'язками, якими закон наділяє осіб, передбачених у ст. ст. 249 і 262 СК України.

Стаття 262. Права сестри, брата, мачухи, вітчима та інших членів сім'ї на захист дітей

1. Сестра, брат, мачуха, вітчим мають право на самозахист своїх малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних братів, сестер, пасинка, падчерки.

2. Сестра, брат, мачуха, вітчим мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних братів, сестер, пасинка, падчерки до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Коментована стаття регламентує правовідносини, що складають з приводу наділення таких осіб як сестра, брат, мачуха, вітчим та інші члени сім'ї на захист дітей.

Відповідно до змісту статті вказані вище особи наділені правом на самозахист своїх малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних братів, сестер, пасинка, падчерки та правом на звернення до компетентних органів держави за таким захистом без спеціальних на те повноважень. Такими органами, окрім чітко виписаних у СК України суду та органів опіки і піклування є і інші органи державної влади та місцевого самоврядування, які в силу своєї компетенції зобов'язані захищати права та інтереси дитини і непрацездатної особи.

Гарантовані нормами статті 262 СК України форми реалізації права на захист дітей у формі самозахисту та юрисдикційного захисту є тотожними тим, що визначені у ст. ст. 258, 261 СК України (див. коментар до ст. 258 Кодексу).

Стаття 263. Вирішення судом спорів щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, братів, сестер, мачухи, вітчима у вихованні дитини

1. Спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Коментована стаття регламентує питання щодо вирішення судом спору щодо участі баби, діда, прадіда, братів, сестер, мачухи, вітчима у вихованні дитини.

Вказаний спір може виникнути у тому разі, коли особи, з якими дитина проживає (наприклад, батьки), не дають можливості брати участь у вихованні дитини та спілкуватися з нею бабі, дідові, прабабі, прадіду, братові, сестрі, мачусі, вітчиму або створюють для цього перешкоди. В такому разі права перерахованих осіб можуть бути поновлені судом на рівні рішення, яке, у разі його добровільного невиконання відповідачем, буде виконуватись примусово.